.

“Так нiхто не кохав” (художнє вираження iнтимних почуттiв у лiричних творах Володимира Сосюри)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2262
Скачать документ

“Так нiхто не кохав” (художнє вираження iнтимних почуттiв у лiричних
творах Володимира Сосюри)

Цього року я вперше пiзнав глибину поезiї Володимира Сосюри, хоч,
зiзнаюсь, читав його вiршi i ранiше. Але це були поодинокi випадки, тому
i не запам’ятовувалися цi вiршi надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого
часу, i сьогоднi я вже сприймаю Сосюринi рядки як вiдверту сповiдь
близького друга. У них – безмежний свiт В. Сосюри, який був поетом
незвичайної щиростi i правдивостi, який не вмiв кривити душею нi перед
iншими, нi перед собою.

Я переконаний, що кожний, хто уважно вчитається у схвильованi рядки,
побачить у них саме свого Сосюру. Мене ж вразила його iнтимна лiрика –
цей гiмн людським почуттям:

   Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт

   Лиш приходить подiбне кохання.

   В день такий розцвiтає весна на землi

   I земля убирається зрання…

Поет розкриває перед нами ту гаму почуттiв, що розквiтли в серцi
закоханого юнака. I ми йому вiримо, бо вiдчуваємо, як i нашого серця
торкається весна на пробудженiй землi; усе оживає в той час, коли
народжується кохання. За образом весни ми бачимо образ коханої з
щасливими очима, якi бентежать i глибоко западають в душу героя.

0‚

зiях широку гаму людських почувань – радiсних, сумних, драматичних. Вiн
виразно показує зародження кохання, його розквiт, розпач гiркого
розчарування i навiть зраду. Таким є вiрш “Коли потяг у даль загуркоче”,
де чарiвнiсть i неповтор на краса першої любовi заплямовуються зрадою.
Та кохання сильнiше за всi потворнi прояви зла:

   Я б забув i образу, i сльози…

   Тiльки б знову iти через гать,

   тiльки б слухать твiй голос i коси,

   твої коси сумнi цiлувать.

   А ось – iнша трагедiя:

   Я не можу сказать, я боюсь розказать,

   що тебе я уже покидаю…

    (“Марiя”)

Чи не тому на тлi квiтучих волошок i зеленiючого жита у коханої
заплаканi очi, покiрно похиленi плечi? Думаю, мало хто залишиться
байдужим, уявивши цей дисонанс: природа буяє, а любов приречено одцвiта.

Мене дуже зворушує та теплота, з якою поет малює образ коханої, ретельно
пiдбираючи найнiжнiшi слова. Сосюра неначе навчає читачiв високої етики
ставлення до коханої людини, етики стосункiв мiж близькими людьми.
Розумiєш, що не можна не закохатися в очi, якi схожi на “васильки з-пiд
вiй” (“Васильки”), коли “щастя i тривога на щоках холодних од очей
цвiте…” (“Ластiвки на сонцi”).

Для лiрики В. Сосюри любов, вiрнiсть, вiдданiсть коханiй невiддiльнi вiд
любовi, вiрностi й вiдданостi рiдному краю, Вiтчизнi:

   В тебе i губи, i брови твої,

   як у моєї Вкраїни…

   Ось вона йде у вiнку, як весна…

   Стиснулось серце до крику…

   В ньому злилися i ти, i вона

   в образ єдиний навiки.

У серцi залишається чистий i нiжний слiд вiд зустрiчi з вiршами
Володимира  Сосюри, до яких з часом хочеться повертатися знову i знову.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020