Символiстична картина свiту в п’єсi Морiса Метерлiнка “Синiй птах”
творча людина може передати своє бачення свiту по-рiзному. Може – через
детальний опис факту, що чимось вразив. А може й навпаки, бо не кожен
здатний за окремим випадком побачити дiю певних унiверсальних законiв
буття – за допомогою символiчних образiв розповiсти про фiлософськi
глибиннi сутностi людського iснування, вiдволiктись вiд буденних
обставин, що нав’язують власнi “правила гри”, i звернутися до
безпосереднiх узагальнень. Вiзьмемо, наприклад, поняття “щастя”. Кожен
розумiє це слово по-рiзному: хтось вважає щастям спокiйне родинне життя,
хтось – творчий пошук, вiдкриття нового, хтось не уявляє щастя без
грошей. Зрозумiло, що й шлях до кожного такого щастя буде рiзним. Але ж
буде й дещо спiльне – власне пошук щастя, як такий. То чому б не
розглянути вiдстороненi вiд конкретних умов i конкретного розумiння
щастя головнi, найбiльш загальнi й абстрактнi моменти цього важливого
для людини питання?
Саме ця проблема розкривається у п’єсi бельгiйського
письменника-символiста Морiса Метерлiнка. Щастя в його творi – це Синiй
птах. Можна ще раз пiдкреслити, що йдеться не про якесь чiтко окреслене
розумiння щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалi. За цим
принципом узагальнення будуються й iншi символiчнi образи, поєднанi в
дiї вони перетворюються на символи певних думок та iдей, а якщо узяти
п’єсу в цiлому – створюють символiчну картину свiту, що вiдповiдає
свiтогляду автора. Таємничий змiст, на думку Метерлiнка , може бути
прихований не лише в словах i дiях, а навiть у мовчаннi.
Цей твiр водночас i дуже простий для сприйняття, форма казки дозволяє
дивитися п’єсу навiть маленькiй дитинi, але поєднання алегоричних
символiв змушують i дорослого поламати голову над вiчними духовними
проблемами, “закодованими” у образному ладунку п’єси.
Не випадковим є навiть те, що головнi герої п’єси – дiти. Образ дитини
зазвичай символiзує безгрiховну чисту душу. таємничi сутностi свiту
можуть осягнути лише саме такi люди: чистi, неупередженi, наївнi, з
широко розплющеними очима, що тягнуться до добра та здатнi на спiвчуття.
hG
hG
O
кi iснують насолоди: вiд огидних Насолоди їсти, коли не хочеться, Бути
Багатим, Нiчого Не Робити, до “знайомих незнайомцiв” Домашнiх Насолод:
Бути Здоровим, Любити Батькiв, Бачити Зiрки, i навiть Великих Радощiв:
Бути Справедливим, Бути Добрим, Радiсть Материнської любовi. А скiльки
людей плутають насолоди саме зi щастям?! Побачивши їх на власнi очi,
Тiльтiль i Мiтiль починають розумiти i цю рiзницю. Тож, виявляється,
шукають вони не лише щастя, а й життєвi iдеали, без яких зрозумiти щастя
теж неможливо.
Долати перешкоди допомагає їм Душа Свiтла. Невипадково Свiтло – один з
найулюбленiших образiв символiстiв. Саме Душа Свiтла допомагає дiтям
збагнути справжнi цiнностi життя, хоча й не дозволяє передчасно
вiдкинути покривало, що приховує незнанi iстини. Для справжнього
розумiння чогось надто простi шляхи не придатнi. У подорожi Тiльтiля та
Мiтiль супроводжують душi Хлiба, Води, Молока, Цукру, Вогню, Кiшки та
Собаки. Вони не завжди постають помiчниками: Вода i Вогонь (двi одвiчнi
протилежностi) ведуть суперечки, але справжнє протиставлення ми бачимо
на прикладi символiв Собаки (вiрностi) та Кiшки (зради).
Як вже йшлося, пошуки ведуться у палацi Ночi, яка чинить дiтям
перешкоди. Вiн символiзує морок i незнання. Але й ньому ховаються рiзнi
речi: вiд жахiв (примар, хвороб, вiйн) до Саду Мрiї. Та й Синi птахи
живуть саме там. Отже, Нiч – не лише зло, це швидше неспроможнiсть
людини вiдрiзнити його вiд добра. А якщо згадати iншу п’єсу Метерлiнка,
“Слiпi”, образ Ночi (пiтьми) робиться ще змiстовнiшим: усе сучасне
життя, на думку автора, проходить у темрявi. Тому щастя, за
переконаннями Метерлiнка, – у пiзнаннi сутностей цього свiту.
“Потрiбно бути смiливим, щоб бачити приховане” – висловлює вiн свою
позицiю словами Берiлюни. Небезпечним i складним для дiтей виявляється
Шлях до розумiння, але вони зрештою долають його, й Синiм птахом
здається Тiльтiлевi горлиця, яку вiн дарує хворiй дiвчинцi. Вже не
допомогти знайти – саме “повернути Синього птаха” прохає вiн наприкiнцi
п’єси.
Тiльтiль i Мiтiль не знайшли особисто собi щастя, але пiзнавши безлiч
важливих iстин, вiдчули вiдповiдальнiсть за щастя iнших.
Спостерiгаючи за їхнiм Шляхом, кожен глядач у театрi (або читач п’єси)
може й собi спробувати вiдповiсти на одне з найголовнiших питань
фiлософiї – про сенс буття людини. Хай навiть не погодившись у чомусь з
автором. Головне – замислитись над цим питанням. А буде сенс в життi –
буде й щастя…
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
