.

Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка “Сон” i “Кавказ”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
240 4705
Скачать документ

Сатиричне зображення царської iмперiї у поемах Тараса Шевченка “Сон” i
“Кавказ”

Усе має свiй початок. I хоча сьогоднi неможливо сказати, хто першим
почав складати пiснi, проте ми знаємо автора першого в українськiй
лiтературi сатирично-полiтичного твору – це Тарас Григорович Шевченко, а
сам твiр, вiдповiдно – поема “Сон”, написана 1844 року. Через рiк
великий Кобзар знову повернеться до знайденого прийому сатиричного
зображення дiйсностi у поемi “Кавказ”. Цi двi поеми близькi не лише за
часом написання та стилiстично, їх об’єднує спiльна тема – протест проти
суспiльного ладу, заснованого на гнобленнi людини людиною, вищим проявом
якого була тогочасна царська влада, образу якої протиставляються образи
героїв-борцiв: декабристiв (“Сон”) та Прометея (“Кавказ”).

Шевченко назвав “Сон” комедiєю. Для розкриття своєї iдеї вiн
використовує найрiзноманiтнiшi сатиричнi засоби: гнiвну iронiю, сарказм,
гротеск та карикатуру. Образи царя, царицi, чиновникiв та державного
апарату монархiї змальовуються загостреними сатиричними засобами. Вже
навiть портрети царя i царицi поданi в карикатурно-зневажливо му тонi.
Цар “цвенькає”, “неначе ведмiдь”, з похмiлля вiн “одутий, аж посинiв”.
Цариця “мов опеньок засушений”, “мов та чапля”. Придворнi:

   За богами – панства, панства

   В серебрi та златi!

   Мов кабани годованi –

   Пикатi, пузатi!

Чиновникiв поет iронично порiвнює з политими чорнилом квiтами, їх
характеризує насамперед хабарництво i здирство, вони готовi “драти i з
батька i з брата”.

Такою постає верхiвка державної машини в зображеннi поета. А от головний
принцип роботи механiзму самодержавства змальовується за допомогою
гротескової картини, яку I. Франко назвав потiм “генераль ним
мордобитiєм”.

   …цар пiдходить

   До найстаршого… та в пику

   Його як затопить!

   облизався неборака

   Та меншого в пузо –

   Аж загуло!.. А той собi

   Ще меншого туза

   Межi плечi; той – меншого,

   А менший – малого,

   А той – дрiбних…

Уся влада, на думку Шевченка, тримається саме на такому “мордобитiї”, а
ще – на багнетах та муштрi. Немає нiчого дивного, що за такої системи
простим людям залишається лише страждати. Тому смiх над апаратом
царського управлiння не просто смiх – “Смiх i сльози!”

Цi самi сатиричнi засоби посилюють контраст мiж зображенням верхiвки та
простих людей або революцiонерiв, яких Шевченко описує iз щирим
спiвчуттям.

Якщо в поемi “Сон” головна увага автора придiляється змальовуван ню
самодержавної Росiї пiд п’ятою царя, то в поемi “Кавказ” Росiйська
iмперiя зображується як тюрми поневолених народiв.

   Од молдаванiна до фiнна

   На всiх язиках все мовчить,

   Бо благоденствує, –

пише Шевченко. Слово “благоденствує” навмисне взято з лицемiрних заяв
представникiв уряду, у ньому ховається гiрка iронiя автора. З царських
указiв узято й слова “милостивiї ми”.

   Iз сатиричним пафосом проголошує Шевченко таку “славу”:

   Слава! Слава!

   Хортам, i гончим, i псарям,

   I нашим батюшкам-царям

   Слава.

Це – гнiвний докiр царизму, тому “батюшки-царi” згадуються поруч з
псарями, гончими та хортами. З гострим сарказмом у поемi “Кавказ”
розповiдається також про роль освiти, священнослужителiв, лицемiрних
панiв-лiбералiв, що клялися у любовi до народу, обдираючи та грабуючи
його. За ступенем сатиричного узагальнення у поемi “Кавказ” Шевченко
зробив крок уперед порiвняно з поемою “Сон”.

Сатира “Кавказ” є дуже цiнною, бо в цiй поемi Шевченко з величезною
художньою силою пiднiс iдею братерства поневолених народiв i дав гостре
викриття колонiальної полiтики (вислiв “тюрма народiв” став крилатим).

Остання тема лишається актуальною й досi. Це – додатковий доказ
талановитостi Шевченка: мистецтво не мусить обмежуватись одноденни ми
темами, хоча полiтична сатира, зазвичай звертається найчастiше саме до
них. Цей твiр та деякi iншi пам’ятатимуть i перечитуватимуть доки
iснуватиме колонiальна полiтика як ганебне явище, незалежно вiд того хто
її проводить – Росiя чи якась iнша країна. Явища живуть довше за
держави, не кажучи вже про державних дiячiв чи то просто окремих людей.
Життя коротке, а мистецтво – вiчне.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020