Розкриття проблеми громадянської вiдповiдальностi поводиря нацiї у поемi
Iвана Франка “Мойсей”
Поема “Мойсей” написана великим Каменярем майже сто рокiв тому. Та
сьогоднi, коли Україна стала на шлях незалежностi i вже десять рокiв ним
крокує, цей твiр має гостру актуальнiсть як нiколи. Країна налiчує
величезну кiлькiсть рiзних партiй та об’єднань, якi висувають своїх
лiдерiв з їх програмами “за щасливе майбутнє нацiї”. Кому повiрить, за
ким пiде український народ, знесилений роками соцiально -економiчних
труднощiв? Якi якостi повинен мати той поводир нацiї, який виведе її на
твердий шлях мiцi й розквiту?
Вiдповiдi на цi нелегкi питання я знаходив, коли читав Франкового
“Мойсея”. Вiн, як i Шевченкове послання “I мертвим, i живим…”, кличе
кожного з нас до роздумiв: як жити, якими шляхами йти до щастя, яким
вождям довiрити свою долю.
У своїй поемi Франко через бiблiйний сюжет розкриває нацiональнi,
українськi проблеми, подаючи через символи i пiдтексти роздуми про
нелегкий шлях рiдного народу до свободи. Я читаю “О Iзраїлю!”, а чую “О
Україно!”, бачу труднощi i переживання гебреїв, а передi мною постає мiй
народ. Тому я так уважно придивляюсь i знайомлюсь з образом Мойсея –
пророка, поводиря, який прагне вивести народ Iзраїлю до Палестини –
землi обiтованої. Це вiн у лiричному монолозi “Народе мiй, замучений,
розбитий…” звертається не тiльки до iзраїльтян, а й до рiдного
Франковi народу українського:
О нi! Не самi сльози i зiтхання
Тобi судилося! Вiрю в силу духа
I в день воскресний твойого повстання.
ed7(LB
льного духу народних мас:
Хто вас хлiбом накормить,
Хто враз з хлiбом пiде до гною;
А хто духа накормить у вас,
Той зiллється зi мною.
На мою думку, саме у цьому суцiльному й гармонiйному злиттi вождя з
народом вбачає Каменяр найголовнiше покликання й найсуттєвiшу якiсть
лiдера нацiї. Образ Мойсея був йому духовно близьким. Через нього поет
розкрив усi свої якостi пророка, який волею Бога має глибше, нiж iншi,
бачення та розумiння життя, але не має повної пiдтримки народу, заради
якого несе свiй подвижницький хрест. Та саме в цьому i полягає сила
самовiдданого служiння народовi, любов до нього i жертовнiсть, розумiння
його достоїнств i хиб:
Бо люблю я тебе не лише
За твою добру вдачу,
А й за хиби та злоби твої,
Хоч над ними i плачу.
У поемi ми бачимо пророка у рiзних обставинах, якi допомагають
багатогранному розкриттю його образу. Ось вiн, впевнений у своїй святiй
мiсiї, говорить: “Так з низин тих, мрячних i лячних я хотiв їх
пiдвести”. А ось вiн у самотностi та гiркотi вiд нерозумiння та
вiдсутностi пiдтримки тих, кому вiн так тяжко добуває свободу. Мойсей
постає перед нами не суворим вiдлюдником, а надзвичайно доброю й
милосердною людиною, головне багатство якої – мудра голова, безкорислива
любов до свого народу та щирi молитви. Я думаю, що саме таким i повинен
бути справжнiй лiдер, поводир нацiї. Тiльки за ним народ може крокувати
до щасливого буття спокiйно i впевнено, спираючись на його правду.
…Минули роки, змiнилися епохи, а ми й сьогоднi прислухаємося до
Франкового слова. I в цьому – художня сила твору i його невмируща жива
енергiя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
