Твір шкільний

Рідна мати моя ти ночей не доспала

У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж «мати». З першої
миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в
замилуванні й надії вдивлюються вони в своїх дітей, сподіваючись і
бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і
вихованням утверджують у нас кращі риси людскості й добра.

Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом
домашнього вогнища. ЇЇ мудрість поважали в сім»ї, в розрадах знаходили
спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за
своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім
сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги.

Материнська любов безмежна, вірна, палка. Не перерахувати, скільки разів
звучить слово «мати» з невимовною тугою і любов»ю в поезії нашого
Кобзаря. Ніхто так пристрасно не захищав жінку, так глибоко не висвітлив
її болі, мрії, як зробив це Тарас Шевченко. Він виповів світу
страдницьку долю своєї матері і сестер, усіх поневолених українських
жінок, оспівав найніжнішими словами їхні святі почуття любові, заглянув
у майбутнє і пророче возвістив:

І на оновленій землі,

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Тема матері-одна із наскрізних у поезії Андрія Малишка. Усе
найдорожче, найрідніше, найсвятіше пов»язане у нього з образом матері.

Пісня про матір.. Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна
і лагідна, хвилююча і щира., материнська любов, ще змалечку навіває нам
поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові
до рідного краю, до людей, до праці., материнською піснею ми вирушаємо в
життєві дороги. І стеляться вони вишневими рушниками по нашому життю,
стоять на варті всього доброго, людського.

Материнська пісня.. Саме про це йдеться у «пісні про рушник» Андрія
Малишка. Скільки почуттів, любові вкладено в цей спів. Перед очима
постають до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матері. І
зовсім як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорских натруджених рук,
згадуєш той незабутній день, коли вона вперше поклала в полотняну
торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого
смачного хліба, а згодом першу книгу і перший зошит. І хто б не співав
«Пісню про рушник», той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого
такого в цій пісні? Створюючи її, автори бачили перш за все своїх
матерів, пісня стала як синівський пам»ячник матері::

Я до тебе, матусю, у пісні іду,

Бачу в ній я тебе ще таку молоду..

Символічний образ матері пронизує всю поезію А.Малишка, збагачує її
гуманним звучання і теплом.

Мене надзвичайно вразив прекрасний вірш Дмитра Павличка «Два
кольори». Які переплелись, як мамине шиття, «червоними і чорними
нитками».

Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг:

Та я нічого не несу додому,

Лиш горточок старого полотна..

Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і
порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування
життя.

Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої
зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.

Поезії Бориса Олійника — це теж надзвичайно сердечна молитва перед
Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають,
серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті
бринить щирою сльозою на віях.

У вірші «Сива ластівка» Борис Олійник задушевно звертається до
матері:

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Цикл поезії «Сива сонце моє», який складається з дев»яти віршів,
присвятив поет рідній матері, точніше пам»яті про неї в серці сина.
Вічна тема материнського відходу, коли наморена мати «зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу» трепетно звучить у « Пісня про матір». Тепло
переданий, діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю й любов»ю
сповнені останні слова матусі, котра не залишає по собї спадків, проте
розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх
цінностей людського життя:

-А я вам лишаю

Всі райдуги зі журавлями

І срібло на травах,

І золото на колосках

Так, життя людське має вічний поріг, і про цей скорботний перехід
гарно й урочисто, з любов»ю і сльозою сказав Борис Олійник.

Не забуваймо своїх матерів! Поспішаймо віддячити їм хоч дещицею, коли
не сторицею. Хай наша молитва буде чесною, вчасною, почутою:

Молюся Вам, єдиний Боже-Мамо.

Молитва ця і рідна, й сумна..

Нехай же завжди благословенною буде жінка-мати—джерело вічності
життя!

Похожие записи