Про Наталку Полтавку i не тiльки про неї (за твором Iвана Котляревського
“Наталка Полтавка”)
Якщо “Енеїда” I. Котляревського була першим твором нової україн-ської
лiтератури взагалi, то “Наталка Полтавка” ввiйшла у лiтературу як перший
драматичний твiр i була одразу ж оцiнена театральними дiячами, у тому
числi вiдомим росiйським актором М. С. Щепкiним i близьким до театру
великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику.
З 1819 року ця п’єса не сходить з театраль ної сцени й досi користується
успiхом. То в чому ж секрет успiху?
Сюжет п’єси, створений на життєвiй ситуацiї, що вiдбиває реальнi
взаємини мiж селянами, досить простий: пан возний, користуючись своїм
становищем, намагається примусити бiдну селянську дiвчину вийти за нього
замiж. Але Наталка любить Петра – сироту та ще й колишнього наймита її
батька, що пiшов бурлакувати, – i знаходить у собi сили подолати всi
перешкоди на шляху до одруження з ним.
Схожi сюжети можна зустрiти у багатьох народних пiснях i у драматургiї,
що iснувала до I. Коляревського, – в iнтермедiях та вертепних драмах.
Але порiвняно з ними “Наталка Полтавка” зробила великий крок уперед – i
розвиток дiї, i мова, i повноцiннiсть зображуваних образiв, i iдейне
узагальнення свiдчать про яскраву майстернiсть
Котляревського-драматурга.
Видатний український актор i драматург I. Карпенко-Карий називав п’єсу
“праматiр’ю українського народного театру” та вiдзначав великий
емоцiйний вплив її на глядачiв: “радiсть, i горе, i сльози Наталки були
горем, сльозами i радiстю всiєї зали”.
Останнє твердження заслуговує особливої уваги – спiвчуття глядачiв
викликає насамперед образ Наталки Полтавки, iм’ям якої не випадково
названо усю п’єсу.
Постать головної героїнi – Наталки – зворушує i приваблює своїми
чеснотами. Вона змальована як iдеал селянської дiвчини. Наталка увiбрала
в себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть
та душевну силу.
“Золото – не дiвка!… – розповiдає про неї виборний. – Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, – яке в неї добре
серце, як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка
трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить”.
Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки:
хоробрiсть, енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, її
усвiдомлення власної гiдностi.
Про це свiдчать також слова її пiснi:
Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду.
Ще в першiй дiї п’єси пiсля розмови Наталки з возним помiтно, що ця
проста дiвчина насправдi є розумнiшою за хитрого “юристу”. Розмова з
матiр’ю переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцiнки людей,
а власнi вчинки доводять, що її слова не якась вiдсторо нена вiд життя
теорiя – Наталка i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це
зовсiм не заважає їй мати почуття гумору – протягом п’єси вона
неодноразово промовляє влучнi та дотепнi слова. Загалом мова Наталки
красива, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними прислiв’ями.
Тiльки материни сльози змушують її погодитися вийти замiж за першого,
хто посватається – але це не зрада власних принципiв, Наталка має вагому
причину пiти на самопожертву. “Добра дитина”, – каже про неї Терпилиха.
Матерi ставлять Наталку в приклад своїм дочкам.
Працьовитiсть дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєї п’єси ми не
бачимо її без дiла: вона то шиє, то iде по воду.
Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, на її думку в заможного
чоловiка бiдна жiнка “буде гiрше наймички, буде крiпачкою” – хiба багато
дiвчат розумiє цю нiби просту iстину? Треба бути непересiч ною
особистiстю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цiнностей i
захищати свої.
Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляєть ся, коли
повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише
якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаї, й виступити
проти волi старших – адже йдеться про її кохання.
“Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю”, – заявляє Наталка при
всiх i твердо стоїть на своєму. Незламна воля i сильний характер
дозволяють їй перемогти у боротьбi за своє щастя.
Але риси її характеру – не просто риси певної окремої особи, чи то
просто iдеальної жiнки. Йдеться не лише про неї. Незважаючи на
пiдкреслену iндивiдуалiзованiсть, живо та реалiстично змальований образ
Наталки насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього
українського народу. Котляревський створив його, щоб оспiвати високi
моральнi та розумовi якостi низiв тогочасного суспiльства. Цим видатний
поет i драматург висловив свою вiру в народ i оптимiзм щодо його
майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки пiдкреслив вiру в перемогу
загальнолюдських гуманiстичних принципiв. Саме через це образ Наталки не
старiє, а продовжує зачаровувати новi поколiння читачiв та глядачiв.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
