Твір

Полюби ближнього

Полюби ближнього

Мені ж, мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більше нічого не давай!

Т.Г. Шевченко “Молитва”

Створюючи людину Господь Бог наділив її великими дарами: розумом,
волею, добрим серцем. Але, крім природних, обдарував Вседержитель
творіння своє й благодатними: вірою, любов’ю, радістю, миром, милосердям
і стриманістю.

Багато років минуло з того часу. На превеликий жаль, деякі з цих
цінностей люди розгубили. Найбільше бракує нашому народові благодатного
дару любові, особливо любові до ближнього.

Святе письмо питає: “Як ти, людино, можеш казати, що любиш Бога, якого
не бачиш, коли ти не любиш ближнього, з яким щоразу зустрічаєшся?”.

Боже! Боже, розкрий очі всім тим незрячим, щоб побачили самі себе та
стали кращими! Скільки є на світі всього різноманітного: квітів, звірів
і людей! Не всі люди можуть бути лікарями, вченими чи митцями. Хтось
мусить бути фермером, робітником, землеробом. Але кожен мусить долучити
свою лепту слави і добра для знедоленого народу.

Ми часто любимо оточувати себе приємними і “корисними” людьми. Але
братерська любов виходить далеко за межі звичайного людського вподобання
або спілкування, основаного на взаємній вигоді.

“Агапе” – це вищій ступінь любові, яка не знає меж. Вона поширюється
навіть на тих, кого, здавалося б, полюбити не можливо, хто є ворожим і
невдячним.

Всеосяжне почуття братерства і взаємної любові виявляється в наших
добрих справах. Це можуть бути відвідини хворих людей, допомога
бездомним, сиротам, тим, хто впав у відчай, хто втратив людську
гідність.

Любов до ближнього доступна кожному. П’ятирічна дівчинка виносить з
палаючого будинку ще меншу свою сестричку, незнайомець рятує потопаючого
хлопчика. Хіба це не “агапе”?

“Але не всі люди здатні на таке чисте і високе почуття” – скаже хтось.
Варто лише згадати жертви Авеля і Каїна. А скільки серед нас “роблять
так зване добро, не підводячи очей”, чинять як Каїн?! Хоч, може, їхні
діла і видаються добрими, але користі з них не має ніякої. Саме про
таких і писав Тарас Шевченко:

Мій Боже милий, як то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці, а словами,

Медоточивими устами

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в домовині

З гостей на цвинтар понесуть?

“Подражаніє 11 Псалму”

Як часто ми чуємо серед українців облудні заяви про братню любов,
солідарність, соборництво, громадську співпрацю. А насправді маємо
чвари, розбрат, а єдності так і не видно.

Любов до Бога нерозривно пов’язана з любов’ю до ближнього, як рослина з
грунтом, з якого бере соки для життя. Тому нам, українцям християнам,
так необхідна любов до ближнього. Особливо коли ближній наш у потребі чи
в небезпеці.

Похожие записи