.

Подвиг Василя Стуса

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 1074
Скачать документ

Подвиг Василя Стуса

Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнниччинi с. Рахнiвка Гайсинсь кого
району. Дитинство i юнiсть на Донбасi. Пiсля закiнчення фiлологiчного
факультету Донецького (тодi ще Сталiнського) педiнституту вчителював,
вiдбув армiю, працював у газетi. 1959 р. в “Лiтературнiй газетi” було
надруковано добiрку його поезiй з напутнiм словом Андрiя Малишка. 1963
р. вступив до аспiрантури Iнституту лiтератури iм. Т. Шевченка АН УРСР у
Києвi. З’являються першi журнальнi публiкацiї вiршiв, критичнi нариси
про творчiсть молодих поетiв у журналi “Днiпро”, зокрема “На поетичному
турнiрi” (1964), “Най будем щирi” (1965).

Належав до опозицiйно настроєної, нацiонально свiдомої молодої
iнтелiгенцiї, що вiдверто протиставила себе тоталiтарному режимовi. 1965
р. Стуса було вiдраховано з аспiрантури за активний протест проти
серпневих арештiв у середовищi української iнтелiгенцiї. Почалися
поневiряння у пошуках заробiтку. У друк не проривалося нiчого, хiба що
кiлька поетичних перекладiв з Гете й Гарсiа Лорки пiд псевдонiмом Василь
Петрик. Крiм поетичної творчостi, багато й iнтенсивно працював як критик
i лiтературознавець: в його столi – статтi про творчiсть Бертольда
Брехта, Генрiха Белля, розвiдка про поезiю Свiдзинського – “Зникоме
розцвiтання особистостi”, фундаментальна праця про Павла Тичину “Феномен
доби”, де розкрито трагедiю виродження таланту в атмосферi iдеологiчного
диктату. Залишилися в рукописах також два великi прозовi твори –
“Поїздка у Счастьєвськ” та “Щоденник Петра Шкоди”.

Стус – поет iнтелектуальний, поет читаючий, що свiдомо, цiлеспрямо вано
й критично опанував досвiд свiтової поезiї, та й не тiльки поезiї,
багато у нього перекладiв: з Рiльке, Гарсiа Лорки, з Гете, Б. Брехта, П.
Целяна, з Малларме, Райнiса, Цвєтаєвої.

Активно протестував проти реставрацiї культу особи, затискування свободи
думки. 1972 р. Стуса арештовано разом з iншими українськими
правозахисниками – I. Свiтличним, Є. Сверстюком, Iгорем та Iриною
Калинцями та iн. “Судовi процеси 1972-1973 рокiв на Українi – то суди
над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманiзмом,
над проявами синiвської любовi до свого народу”, – писав Стус 1975 р. у
публiцистичному листi “Я обвинувачую”. Його засудили до п’яти рокiв
таборiв i трьох рокiв заслання. Кару вiдбував у Мордовiї, заслання – на
Колимi. 1979 р. повернувся до Києва, але через 8 мiсяцiв його
заарештували вдруге й засудили на 15 рокiв позбавлення волi (10 –
таборiв, п’ять – заслання).

Другий строк Стус вiдбував у спецтаборi в Пермськiй областi в нестерпних
умовах, де й помер пiд час голодування у карцерi 3 вересня 1985 р.
Поховали його у безiменнiй могилi на табiрному цвинтарi. 19 листопада
1989 р. вiдбулося перепоховання праху Василя Стуса та його побратимiв Ю.
Литвина й О. Тихого у Києвi на Байковому цвинтарi.

t

v

ed

ed

ршi поширювалися в списках, через самвидав. Загаловi феномен Стуса
вiдкрився вже пiсля смертi поета – з розвитком гласностi й демократiї.
Почали з’являтися добiрки його вiршiв, спогади i статтi про нього. 1990
р. вийшла перша в Українi збiрка вибраних поезiй “Дорога болю”.

1994 р. у Львiвському видавництвi “Просвiта” побачив свiт перший том (у
двох книгах) чотиритомного наукового видання Стуса, пiдготовлений у
вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури НАН України.

Творчий доробок поета, навiть поза вкрай несприятливих умов для
творчостi (адже, за його словами, “легше було написати, анiж зберегти”)
– дуже великий. Першу свою збiрку “Зимовi дерева” наприкiнцi 60-х рокiв
поет запропонував видавництву “Радянський письменник”. Тут вiдтворено
атмосферу 60-х рокiв з її пристрасним осмисленням болючих проблем
нацiонального розвитку, прагнення вписатися у визвольнi традицiї рiдної
культури. Незважаючи на схвальнi рецензiї, збiрка так i не побачила
свiту.

1970 р. без будь-якої надiї на опублiкування Стус готував другу збiрку
пiд промовистою назвою “Веселий цвинтар” – своєрiдний поетичний репортаж
iз “цвинтару розстрiляних iлюзiй”, кажучи словами Василя Симоненка.
Поезiї сповненi авторського передчуття неминучої Голгофи, готовностi
лишитися собою наперекiр тисковi, не роздвоїтися “на себе i страх”, як
герой його вiрша “Еволюцiя поета”.

Вершинна частина Стусового доробку – збiрка “Палiмпсести”. Назвою цiєю
(палiмпсестами в давнину називали пергаменти, на яких стирали первiсний
текст, щоб написати по ньому новий) об’єднано все створене у неволi зi
вкрапленнями бiльш раннiх поезiй.

Складно переплiтаються в нiй рiзнi духовнi площини. В одному з
найглибших фiлософських вiршiв “За читанням Ясунарi Кавабати” – виразнi
вiдгомони схiдної фiлософiї. Водночас у таких специфiчно японських
“чотирьох татамi”, на яких “розпросторюється” душа поета, вгадується
знак хреста. Дорога до Бога для Стуса – “вседорога”. Не раз зринають в
його поезiї символiка “високого вогню”, мотиви богообраностi й
жертовностi. “Бог” i “Україна” в його душi i в поезiї творять двоєдине
цiле.

Найкращi здобутки поета постають на гребенi зiткнення, з єдностi
протилежностей: з одного боку, несамовита пристраснiсть, нагнiтання,
злет (“Ярiй, душе”), з другого – фiлософська заглибленiсть,
розважливiсть, десь у глибинi нуртують бурi, а на поверхнi – “ваговита
дозрiлiсть речей”, самовираження.

Iм’я Стуса увiйшло в нашу iсторiю як важливий чинник нацiонального
пробудження й самоусвiдомлення, стало символом духовної незламностi й
свободи. На часi глибоке пiзнання власне поетичного доробку цього
самобутнього митця, i не лише в українському лiтературному контекстi.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019