.

Осуд бездуховностi та егоїзму в повiстi Iвана Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
271 3653
Скачать документ

Осуд бездуховностi та егоїзму в повiстi Iвана Нечуя-Левицького
“Кайдашева сiм’я”

Нечуй-Левицький посiдає особливе мiсце серед творцiв української
класичної прози. Вiн – майстер великих епiчних творiв, вдумливий
спостерiгач народного життя. В художнiх творах Нечуя-Левицького
розкриваються правдивi картини часiв панщини i характернi явища
пореформеної епохи: боротьба за власнiсть, за землю, поява заможної
сiльської верхiвки та маси заробiтчан, що йдуть на першi капiталiстичнi
промисли i фабрики. Це справжня енциклопедiя народного соцiального
побуту, що постає в описах, у людських характерах.

У повiстi “Кайдашева сiм’я” показано розшарування селянства, розпад
патрiархальної сiм’ї пiсля реформи 1861 року. Нечуй-Левицький викрив
причини непорозумiння i сварок у сiм’ї Кайдаша. На конкретних прикладах
письменник довiв, що в умовах капiталiстичної дiйсностi спотворюються
людськi почуття i взаємини, iнтереси i прагнення. Внаслiдок сутичок i
боротьби за власнiсть люди стають жорстокими, дрiб’язковими,
жалюгiдними. Крiм смiху, побутовi картини повiстi викликають ще й
почуття суму за людину, за її самоприниження i моральний занепад. Цi
люди нiчого не бачать у життi, крiм своїх родинних суперечок. Коло
iнтересiв цих людей замикається на клаптику землi, на тиновi, на
грушi…

У “Кайдашевiй сiм’ї” багато яскравих виразних дiалогiв, у яких
виявляються з одного боку – лiризм i природний гумор українських селян,
а з iншого – обмеженiсть їх свiтогляду, забобоннiсть i примiтивiзм
понять, що зростають на грунтi дрiбновласницької психологiї.

Перед нами, нiби живi, проходять образи: старий Кайдаш, з його
забобонами i схильнiстю до чарки, i чванлива Кайдашиха, незграбний i
суворий Карпо, горда i брехлива Мотря, тиха Меланка i жвавий Лаврiн.

@&-

Карпо жорстокий, черствий. Цi риси були помiченi у волостi, його обрали
за десяцького. З цього приводу громада жартувала: “Карпо – чоловiк
гордий та жорстокий, з його буде добрий сiпака…”

Дружину вiн хоче мати таку, щоб була “робоча та проворна, та щоб була
трохи куслива, як муха в спасiвку”. Дрiбновласницька позицiя, егоїзм, що
панували у сiм’ї, притупили в людях родиннi почуття. В гнiвi Карпо
кричить: “Не лiзь, бо задушу, iродова душа!” “Карпо затрусив матiр так,
що легенький хлiв увесь затрусився”.

Лаврiн – такий же дрiбний власник, егоїст.

I смiшно, i сумно читати “Кайдашеву сiм’ю”.

Мова балакучого Лаврiна сповнена жартiвливих слiв, дотепних виразiв,
поступово змiнюється, стає брутальною i сварливою. Ось вiн загрожує бабi
Палажцi: “Як не знайду Мелашку, то я вас, бабо, вб’ю або повiшу”

Кайдашиха теж сварлива, егоїстична, зла, заздрiсна. Вона була заводiєм
усiх сварок в сiм’ї, всiєї колотнечi. На образi цiєї егоїстичної i
сварливої жiнки показано моральний занепад людини в умовах безпросвiтної
темряви i ворожнечi.

Мотря поспiль перетворюється на сварливу i жорстоку людину, яка в
сiмейних суперечках не зупиняється нi перед ким. За це вiд свекрухи вона
дiстала прiзвище “бендерська чума”. Не сiмейне щастя може зрости в таких
умовах, а зло i прагнення якнайбiльше увiрвати собi, навiть цiною кривди
близьких i рiдних людей.

Мелашка у порiвняннi з iншими персонажами має чи не найбiльше позитивних
рис. Але поступово вона переймає їхнi звички, грубiсть, що панували в
сiм’ї Кайдашiв. Наприклад, коли Мотря за бiдне походження називає її
дiтей старцями, Мелашка вiдповiдає: “Брешеш, брешеш, як стара собака. Та
й брехати добре не вмiєш. У тебе до того розуму та хисту нема”. На
образi Мелашки ще яскравiше, нiж на iнших персонажах, бачимо, що тяжкi
умови життя перетворюють їх на егоїстiв.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020