Особливостi сатири в романi Михайла Булгакова “Майстер i Маргарита”
Роман “Майстер i Маргарита” створювався протягом 1928-1940 рокiв.
Булгаков, як будь-яка освiчена людина, бачив вади i помилки устрою, що
iснував. Як письменник, вiн майстерно описав у своєму романi цi
проблеми.
Сатира – це висмiювання чогось негативного. Читаючи уважно роман
“Майстер i Маргарита”, ми помiчаємо, що висмiював автор.
Роман починається з того, що Берлiоз та його друг, поет Iван Бездомний,
вiдпочивають у парку, а коли до них пiдходить Воланд, вони ставляться до
нього насторожено. Чому? Друзi вважають, що вiн шпигун, ворог для
радянських людей, адже вiн iноземець. I хоча Берлiозу, як освiченiй
людинi, цiкаво поспiлкуватись з Воландом, вiн повинен грати пiд “дудку”
радянської моралi.
Слiдкуючи далi за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один
сатиричний момент. Берлiоз та Бездомний намагаються переконати
“iноземця”, що Iсуса Христа не iснувало, а iсторiї про нього звичайна
вигадка. Читаючи цi рядки, ми розумiємо своєю духовною сутнiстю, що люди
забули про Бога, про вiчнi цiнностi, а це неминуче веде до трагедiй.
Письменник також висмiює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно
в епiзодi, де описується виступ Воланда з його свитою у вар’єте. Люди
ловлять червiнцi, вважаючи їх справжнiми. Жiнки обмiнюють свої сукнi та
черевики на новiшi, красивiшi. А в кiнцi сеансу це все виявляється
оманою, i люди залишаються нi з чим.
Питання цензури Булгаков також висвiтлив у своєму творi. Коли Майстер
написав свiй роман про Понтiя Пiлата, на нього так почали тиснути, що
вiн змушений був кудись зникнути. Бо одного пiзнього вечора вiн мiг
почути стукiт у дверi чи у вiкно. Багато людей знало, що означає цей
стукiт, але в тi часи про це не говорилось. Тiльки Маргарита, яка вже не
зважала на рiзнi соцiальнi та полiтичнi умовностi, вiдверто сказала
пiзньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.
&
ed?y…]
чi здiбностi, їхнi твори не сприймають ся належно. Та, навпаки,
цiнуються такi “митцi”, як Iван Бездомний та його друзi, такi ж “митцi”
з “МАССОЛIТу”, якi понад усе хочуть заволодiти жаданим членським
квитком, який дає багато привiлеїв. Булгаков вважає, що мистецтво i
культура не можуть бути на належному рiвнi за таких обставин. Вiн
сподiвається, що ситуацiя змiниться. Письменник вважає, що людина здатна
зробити правильний вибiр i зайняти вiдповiдну позицiю. Це видно на
прикладi Iвана Бездомного. Вiн розумiє, що поет вiн аж нiякий i
знаходить своє призначення у вивченнi стародавньої iсторiї.
Булгаков загострює увагу на особистостi Понтiя Пiлата, людини, надiленої
владою, силою, розумом. За маскою жорстокостi, байдужостi, вiдчуження
ховається людина, здатна страждати й спiвчувати. Вiн розумiє, що
засуджений до страти Iсус нi в чому не винний, та в нього не вистачає
сили i мужностi скасувати волю Синедрiону та чисельного натовпу
неосвiчених жорстоких людей. Булгаков вважає, що людина нiколи не
повинна зраджувати своїм принципам i робити неправильнi вчинки за
бажанням iнших людей. Зрадивши своїм принципам, Понтiй Пiлат все життя
жалкував про скоєне, нiс тягар у душi.
Письменник порушує також проблеми хабарництва, пияцтва, нечесностi,
неосвiченостi, боягузтва, фальшi почуттiв та багато iнших. Булгаков
показав недолiки тогочасного суспiльства i кожної людини, якi є i зараз,
i, напевне, будуть у майбутньому суспiльствi.
Я не думаю, що Булгаков використав у своєму романi сатиру тiльки задля
того, щоб висмiяти людей, суспiльство. Я вважаю, що засоби сатири
необхiднi для того, щоб читаючи цей роман i спостерiгаючи з боку за
всiма вадами, ми намагалися не чинити так само, а змiнюва тись на краще,
виправляти свої помилки, показуючи тим самим гарний приклад для
наслiдування оточуючим.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
