.

Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2478
Скачать документ

Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира
Сосюри)

   Спiва моя душа, прозора i крилата,

   любовi сповнена до всього i до всiх…

   I кожного обнять я хочу, наче брата,

   у райдузi пiсень закоханих моїх.

Коли я вперше читав вiршi Володимира Сосюри i натрапив на вiрш “Спiва
моя душа”, менi здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свiй
внутрiшнiй стан. Та з часом я поринув у такий безмежний свiт його
задушевної щиростi, людяностi, закоханостi у красу, що зрозумiв:
наведений на початку твору уривок – дзеркальне вiдбиття Сосюри – людини
i поета. Iз рядкiв його поезiї передi мною постав талановитий
поет-лiрик, спiвець боротьби i кохання, неперевершений майстер чарiвного
слова.

Вся його творчiсть є сповiддю нiжної i бентежної душi, яка радiла i
мучилася, бо не могла залишатися байдужою. Назавжди, мабуть,
закарбувались у моє серце i пам’ять вражаючої сили i емоцiї признання:

   Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт

   лиш приходить подiбне кохання.

   В день такий розцвiтає весна на землi

   i земля убирається зрання…

Щодо мене, то цi рядки можна порiвняти лише з шекспiрiвськими сонетами.
Та iз всього лiричного доробку поета менi найбiльше подобаються вiршi,
пронизанi осiннiми мелодiями (“Айстри”, “Осiння пiсня”, “Ти мiж єдиних
одна” тощо).

Осiнь у життi – як осiнь у природi: час тихої замрiяної краси, час
плодозбору. Тому глибоким оптимiзмом сповненi цикли осiннiх мелодiй
Сосюри, в них звучить вiра у вiчну молодiсть героїв. Вiн i про себе
говорить:

h

h

Ue c

I%thодин ще юний, юний,

   а другий, що й казать, уже старий.

   Та їх серця однi єднають струни,

   i тому я незмiнно молодий.

Поетична книжка Володимира Сосюри “Осiннi мелодiї”, в якiй найповнiше
вiдбилися осiннi настрої поета, – це пiсня щирого й вiдданого серця. Ця
пiсня бринить найтоншими нотами, пiдноситься до неба, охоплює душу:

   Хай опадає лист в саду

   на землю в срiбному iнеї –

   Я в пiснi молодiсть знайду

   i довго-довго буду з нею.

На мою думку, кожний, хто читав пристраснi слова поета про осiнь,
знаходить у своєму серцi щирий вiдгук, бо не можна залишитися стороннiм
слухачем спiву душi вiдкритої, людяної, дивовижно тонкої i нiжної у
своїх почуваннях:

   Осiннiй сад, жоржин печаль багряна,

   стрясають їх пориви вiтру злi,

   i дерева жалiються туманом,

   що вже так мало листя на гiллi.

Лiрика кохання, що є вiчною темою свiтової поезiї, незмiнно звучала в
нiжнiй поезiї Володимира Сосюри. Вона зливається з лiрикою людського
серця, яке трепетно вiдгукується на будь-якi чарiвнi прояви
навколишнього життя:

   Не кує вже зозуля в дiбровi,

   лиш хитаються тiнi кривi

   i зоря у пожовклiй травi

   розгубила стрiчки пурпуровi.

Звучать в “Осiннiх мелодiях” i патрiотичнi мотиви, якi оспiвують
воїнiв-захисникiв, невтомних трударiв – всiх тих спiввiтчизникiв, яких
щиро любив i якими пишався поет. Серце його, сповнене цими почуттями,
бажало,

   Щоб розцвiли усмiшки щирi,

   Щоб їх не стерли грози злi.

   Яке це щастя – жить у мирi

   i вiчнiй дружбi на землi!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020