.

Образ Кураж – пророча метафора майбутнього Нiмеччини (за драмою-пересторогою Бертольта Брехта “Матiнка Кураж та її дiти”)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
212 1115
Скачать документ

Образ Кураж – пророча метафора майбутнього Нiмеччини (за
драмою-пересторогою Бертольта Брехта “Матiнка Кураж та її дiти”)

До теми вiйни у ХХ сторiччi зверталося багато письменникiв. Серед тих,
хто засуджував вiйну у своїй творчостi, є чимало знаменитих iмен, але у
Бертольта Брехта антивоєннi мотиви посiдають особливе мiсце. З його
бiографiї вiдомо, що до антивоєнної тематики вiн звернувся… ще коли
навчався в гiмназiї. Одним з перших творiв, що принiс йому слави, була
написана 1918 року сатирична “Легенда про мертвого солдата”, за яку
потiм фашистський уряд позбавив Брехта нiмецького громадянства.

Саме цiй темi присвячений один з найпопулярнiших i найвiдомi ших його
творiв – драма-пересторога “Матiнка Кураж та її дiти”, що вперше була
поставлена в Цюрiху.

П’єсу написано про подiї 30-рiчної вiйни, але дослiджуються в нiй не
подiї iсторичного минулого, а, за задумом автора, актуальне для тих
часiв питання про вiдповiдальнiсть пересiчних людей за iсторiю.
Звичайно, вiйни починають уряди, але, як доводиться в драмi, часто
звичайнi люди самi шукають у вiйнi можливостi влаштувати своє особисте
життя, чим i дозволяють полiтикам здiйснювати будь-якi злочиннi задуми.

Головна героїня твору Ганна Фрiлiнг – маркiтантка, вiйна для неї не
горе, а своєрiдний зовнi мирний бiзнес. Її влаштовує, що воєннi дiї не
вщухають. “Кураж до кiнця вiрить у вiйну”, – написав Брехт у примiтках
до п’єси. Навiть страшнi втрати (гинуть її дiти) не мiняють ставлення
Матiнки Кураж, хоча вiдомо, що вона живе заради них i саме задля їхнього
щастя зайнялася цiєю справою. Вона не помiчає i не розумiє, що мимоволi
стає причиною їхньої загибелi: пiд час вiйни неможливо жити нормальним
людським життям.

Швейцеркас, один з синiв Матiнки Кураж, гине як герой, рятуючи полкову
касу. Вiн робить те, що вважає природним. Але його брат Ейлiф так само
вважає нормою займатися мародерством у мирнi днi, що й стає причиною
його загибелi. Цi двi смертi – героїчна i ганебна – рiзнi сторони того
самого явища. Трохи складнiше з Катрин, яка попри обставини, в яких
виросла, починає розумiти злочиннiсть вiйни. Але Катрiн нiма, свою
позицiю вона доводить дiями, але не може нiкому нiчого пояснити словами.
Її нiмота символiчна: тi, що намагаються жити вiйною, однак не почули б
думки, що не збiгається з їхньою. Та вона здатна зробити iнше. Пiд час
зупинки поблизу мiста Галле, поки Матiн-ка Кураж торгує, з’являються
ландскнехти, що можуть знищити мiсто, i Катрин б’є у барабан, поки
мешканцi мiста не прокидаються. Тож навiть нiма людина може при бажаннi
щось змiнити.

Зi смертю доньки життя Матiнки Кураж остаточно втрачає сенс, та що вона
робить? Знову впрягається в свiй фургон i поспiшає за солдатами!

Прибутки Матiнки Кураж не витримують жодного порiвняння зi страшними
жертвами, якi їй довелося заплатити. Отже, причина зовсiм не у
користолюбствi, на яке нiщо не натякає. I не в тому, що “Людина
сподiвається на диво, доки триває похiд”: дива не сталося. Вона в
iншому: в моральнiй капiтуляцiї Кураж перед вiйною.

У вставних пiснях-монологах (зонгах), якi були зробленi у виглядi
прямого звертання до глядача, Брехт пiдбиває певнi пiдсумки подiям. Один
iз зонгiв так i називається “Пiснею про велику капiтуляцiю”, саме у нiй
викладено життєву фiлософiю Ганни Фрiлiнг:

   На жаль, потрiбно крокувати,

   Чекати i чекати, i чекати!

   Настане час, настане строк!

   Бо ти ж людина, ти не Бог –

   Краще почекати!

Вiдсутнiсть вiри у власну спроможнiсть щось змiнити i змушує “маленьку
людину” пристосовуватися до обставин. У цьому конкретному випадку –
шукати прибутки на вiйнi, навiть не намагаючись опиратися.

Але цей шлях призводить лише до трагедiї. Коли йдеться про вiйну або
iнший злочин подiбного масштабу, важко провести межу мiж пристосуванням
i активною спiвучастю. Фiлософiя капiтуляцiї неминуче веде Матiнку Кураж
до трагiчної розв’язки.

Насамперед проти неї й застерiгає Брехт у своїй п’єсi. Доля Матiнки
Кураж перетворюється на метафоричне узагальнення наслiдкiв подiбної
позицiї, яку роздiляла бiльшiсть нiмцiв у фашистськiй Нiмеччинi. Не
нацiонал-соцiалiстiв, не когось iншого з чiткими полiтичними
переконаннями попереджав вiн i закликав замислитися, а пересiчних
громадян, подiбних до Матiнки Кураж, яких завжди бiльшiсть.

Брехт вiдштовхувався вiд того, що глядачi самi повиннi визначати свою
позицiю щодо зображуваних у п’єсi подiй i проектувати їх на сучаснiсть.
Матiнка Кураж не робить жодних висновкiв зi своєї трагедiї – це мають
зробити саме глядачi. Вона лишається заслiпленою – але у iнших людей
розкриваються очi на проблему. На цьому грунтується iдея його
новаторського “епiчного театру”. Достатньо, що її доля викликає у них
емоцiї й вже цим пробуджує активнiсть. Кураж в останнiх рядках закликає:
“Збирайтеся в похiд, всi, хто живi i хто дихає”, але для людей, що
спостерiгали за розвитком подiй у п’єсi, цей заклик пробуджує протилежне
бажання: не йти у похiд, а сказати вiйнi своє “Нi!”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020