.

Новi засоби зображення внутрiшнього свiту людини у модернiстськiй прозi ХХ сторiччя

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 786
Скачать документ

Новi засоби зображення внутрiшнього свiту людини у модернiстськiй прозi
ХХ сторiччя

Модернiзм – це узагальнене найменування цiлого ряду нереалiстичних
конструктивних лiтературно-мистецьких стилiв, що склалися на початку ХХ
сторiччя. Свою назву ця лiтературна течiя дiстала вiд французького слова
moderne, що в перекладi означає новiтнiй, сучасний. Ця назва нiби
пiдкреслює розрив з мистецькими традицiями ХIХ сторiччя. Визначальна
його прикмета – орiєнтацiя на красу, прекрасне, як фундаментальну
категорiю, основу мистецтва, зокрема лiтератури, але цим особливостi
модернiзму не вичерпуються.

Бурхливий початок ХХ сторiччя супроводжувався i соцiальними зворушеннями
i розвитком наукової думки, старий свiт змiнювався на очах, причому
змiни часто випереджали можливiсть їх рацiонального пояснення, що
призводило до розчарувань у рацiоналiзмi. Для їх усвiдомлення потрiбнi
були новi прийоми та принципи узагальнення сприйняття дiйсностi, нове
розумiння мiсця людини у всесвiтi (або “Космосi”). Не випадково
бiльшiсть представникiв модернiзму шукала свiтоглядне пiдгрунтя у
популярних фiлософських i психологiчних концепцiях, якi придiляли увагу
проблемам iндивiдуальностi: у фрейдизмi та нiцшеанствi, або в
екзистенцiаналiзмi й езотерицi.

Рiзноманiтнiсть вихiдних концепцiй свiтосприйняття, до речi, багато в
чому зумовила й саму рiзноманiтнiсть зовнi нiби взаємовиключних напрямiв
i лiтературних манiфестiв: вiд сюрреалiзму до дадаїзму, вiд символiзму
до футуризму тощо. Але й уславлення мистецтва, як рiзновиду таємного
мiстичного знання, що протиставляється абсурдностi свiту, i питання про
мiсце особистостi з її iндивiдуальною свiдо-мiстю у Космосi, схильнiсть
до створення власних нових мiфiв дозволяють розглядати модернiзм
усе-таки як єдину лiтературну течiю.

Улюблений персонаж модернiстiв-прозаїкiв – “маленька людина”, найчастiше
образ середнього службовця (типовими є маклер Блум в “Улiссi” Джойса або
Грегор у “Перевтiленнi” Кафки), бо це той, хто страждає, незахищена
особистiсть, iграшка вищих сил.

ситуацiй, особиста поведiнка – ряд актiв згаданого вище вибору, при
чому справжнiй вибiр реалiзовується у “прикордонних”, часто нереальних
ситуацiях.

Герої модернiстiв живуть нiби поза реальним часом; суспiльство, влада чи
держава для них – якiсь ворожi феномени iррацiональної, якщо не вiдверто
мiстичної природи. У А. Камю ставиться знак рiвностi, наприклад, мiж
життям i чумою. Взагалi в зображеннi модернiстiв -прозаїкiв, зло
зазвичай оточує героїв з усiх бокiв, воно завжди готове зустрiти людину
в найнесподiванiшу для неї мить.

Усе, що вiдбувається з героями творiв модернiстiв, вiдбувається завжди i
нiколи, скрiзь i нiде. Але попри зовнiшню iрреальнiсть сюжетiв i
обставин, що зображуються, через достовiрнiсть подробиць створюється
вiдчуття дiйсностi чи навiть буденностi цих мiфiчних ситуацiй, схожих на
ту, у якiй “прокинувшись якось вранцi пiсля неспокiйного сну, Грегор
Замза побачив, що вiн у власному лiжку перетворився на жахливу i
потворну комаху”.

Бiльшiсть модернiстiв проголошувало принциповий “антипсихологiзм”, бо,
на їх думку, традицiйнi методи нiби роблять людину об’єктом дослiдження
– але окремi моменти психологiї героїв у багатьох творах розкриваються
часом чи не глибше, нiж у письменникiв, що пiдходили до вивчення
таємниць людської душi з рацiональних позицiй. Мабуть, головною причиною
цього є спiвчуття до “людини без властивостей”, автори часто переживають
самотнiсть цих героїв перед ворожим свiтом, як свою власну. Вiдмова вiд
позицiї “всезнання” дозволяє письменникам нiби наблизитись впритул до
зображуваних героїв, iнколи – до ототожнювання себе з ними.

Окремої уваги заслуговує вiдкриття такого нового прийому подання
внутрiшнього монологу, як “потiк свiдомостi”, у якому змiшанi й вiдчуття
героя, i те, що вiн бачить, й думки з асоцiацiями, викликаними образами,
що виникають, разом iз самим процесом їх виникнення, нiби у
“невiдредагованому” виглядi.

Це теж iнший, новий засiб проникнення у внутрiшнiй свiт людини, так
само, як залучення метафоричного або фантастичного у зображення
буденностi дозволяє зробити якiсно iншi узагальнення.

Саме якiсно iншi – не кращi й не гiршi вiд тих, що використовують
традицiйнi лiтературнi течiї – прийоми та пiдходи й дозволяють бачити в
модернiзмi окреме явище в мистецтвi ХХ сторiччя, течiю, що вiдкрила свiй
особливий ракурс погляду на iндивiдуальнiсть людини i в цiлому на
навколишнiй свiт.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020