Мiй добрий та мудрий друг (книга в моєму життi)
Перше, що згадується з цiєї теми – слова Максима Горького: “Всiм
найкращим в менi я зобов`язаний книгам”. Може, це й перебiльшення. Тим
бiльше що його трилогiя “Дитинство. Юнiсть. Мої унiверситети” демонструє
широкий досвiд, взятий ним саме з повсякденного життя. А Євген Плужник i
взагалi написав:
Мудрiсть цитатна –
Мудрiсть гiрка.
Думаю, iстина – мiж цими виразами. Мiльйони людей прожили життя
неписьменними. На перший погляд – нещаснi, вони не знали витонченого
задоволення вiд захоплююючого роману чи мистецької поезiї:
По глибоких лугах, мов голуб,
Кошлатих сонць шугає спах,
Волошки в золотих житах
I пелехатi маки долу
Геть одклонили головки,
А пам’ять любої руки –
Тонкої, бiлої, гiнкої –
Перегортає днiв сувої.
I золотої й дорогої
Нам стане думи на вiки.
(Василь Стус).
Вони не чули про безлiч екзотичних речей, котрих вони нiколи не побачать
на власнi очi. У своїй фантазiї вони не мандрували навколо свiту, не
спiлкувалися з видатними ученими, не завойовували нових земель. Але з
iншого боку, дiзнаючись бiльше про свiт, ти узнаєш бiльше про страждання
цього свiту. Символ мудростi, бiблiйний Еклезiаст, писав: “При многостi
мудростi множиться й клопiт, хто ж пiзнання побiльшує, той побiльшує й
бiль!”
У Антона Чехова є оповiдання “Парi”. У ньому описується парi мiж молодим
юристом i багатим банкiром, який обiцяв юристовi два мiльйони, якщо той
висидить 15 рокiв у добровiльнiй iзоляцiї. Весь цей час юрист напружено
читав. Який же висновок зробила ця людина? Юрист вiдрiкся вiд грошей,
навмисно вийшовши з своєї кiмнати за 12 годин до обумовленого строку.
Вiн повнiстю розчарувався в земних цiнностях. Хто з нас вiдважиться на
такий крок?
Ec
Тому важливi не книги як такi, а їх змiст. Можна “проковтнути” всi
детективи й любовнi романи i так нiчого й не навчитися. Ми маємо бути
дуже розбiрливими, добираючи книги для себе. Iнтелектуальнi вправи дуже
подiбнi до фiзичних: якщо робити тiльки те, що легко вдається, нiколи не
станеш сильнiшим. Тому не можна ставитися до книг як тiльки до засобу
задоволення й вiдпочинку. Правда, яку ти маєш почути, не завжди буває
приємною. Свiт, який тебе оточує, не завжди простий i зрозумiлий.
З iншого боку, правi тi, якi кажуть: “Ти є тим, що ти їси”. Неможливо у
життi встигнути все, але можна встигнути головне. На що ти спрямуєш свою
увагу й сили – те й вийде. Тому не будемо обманювати себе: якщо читаємо
любовнi романи – не треба чекати вiд нас вiрностi. Якщо читаємо
детективи – не будемо чекати вiд себе терпiння й рiвноваги. Наш
внутнiшнiй стан залежить вiд того, що ми вносимо в нього ззовнi.
Який же висновок ми зробимо з наших роздумiв? Не всяка книга – добрий i
мудрий друг. Вона може бути й лютим ворогом. “Цитатник голови Мао” Мао
Дзедуна, “Моя боротьба” Адольфа Гiтлера, “Молот вiдьом” середньовiчних
монахiв, “Походження видiв” Чарлза Дарвiна – цi книги зруйнували духовне
й фiзичне життя сотень тисяч людей. В той же час певнi книги передають
нам досвiд людства, його iдеали, погляди, проблеми, якi ще треба
вирiшити.
Очевидно одне: в наш вiк iнтернету й космiчних польотiв книгу не
замiнить нiщо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
