Iнтимна лiрика Максима Рильського (деякi пропозицiї вивчення поезiї
“Яблука доспiли”)
Максим Рильський – видатний поет, перекладач, нiжний лiрик, громадський
i культурний дiяч нашої Вiтчизни – вiдомий не тiльки в Українi, але й
далеко за її межами.
Саме тому, що Рильський був талановитим поетом, в його першiй
напiвдитячiй книжцi “На бiлих островах” вже зримо проступають риси не
тiльки майбутнього чудового спiвця природи (“Осiнь на землю тихенько
спускається…”), кохання (“Я все ж тебе люблю…”), а й майбутнього майстра
iнтимної лiрики, майбутнього поета-трибуна.
Мiж першою книжкою i другою – “Пiд осiннiми зорями” – вiдстань у вiсiм
лiт. Рильський за цей час значно зрiс. Рiзноманiтними стали теми та
мотиви, багатшим арсенал поетичних засобiв. В його нарисах та мiнiатюрах
переважають описи природи, романтичнi видива далеких країн, чуються
вiдгомони мистецтва античностi. Образ лiричного героя дає уявлення про
людину, вiдгороджену вiд бурхливих подiй епохи, схильну до роздумiв,
самотностi:
Вже червонiють помiдори
I ходить осiнь по травi…
Прекраснi рядки! Але в тiм-то й справа, що невiдомо – в якiй країнi це
дiється. Перед поетом ще лежав не пройдений шлях до людини, до серця
рiдної країни, яка стояла на порозi великих соцiальних перетворень.
Насолоду вiд природи i кохання, складнi почуття радощiв поет висловив у
вiршах “Ластiвки лiтають, бо лiтається…”, “Опiвднi”, “Перед весною”,
“Коли дзвенять черешнi…”
Таким почуттям пройнятий i вiрш поета “Яблука доспiли”. В ньому йдеться
про красу, душевну повноту, гармонiю людських почуттiв, про мужнiсть
юних сердець. Лiричний герой прощається i, може, назавжди, зi своєю
коханою:
Поцiлуй востаннє, обнiми востаннє;
Вмiє розставатись той, хто вмiв любить.
¦’thЦе золотий спомин душi. Вiн дорогий лiричному героєвi, як дорогi й
рiднi такi ж спогади тисячам юнакiв, що розлучились зi своїми коханими i
йшли на боротьбу за всенародну справу.
Чому ж нас так хвилює цей вiрш. За словами українського поета
Володимира Сосюри, цей вiрш Рильського людський, а поети боролись за
все людське, проти всього звiрячого.
Свiтлими почуттями живе лiричний герой мiнiатюри Максима Рильського
“Поле чорнiє. Проходять хмари…” Серце його вiдсвiчує радiстю вiд того,
що прийшла весна. Вiдчувається, що вiн закоханий у рiдну землю, що вiн
любить життя. Не можна байдуже споглядати весняну красу рiдного краю.
Тому й вириваються з грудей слова:
Земле! як тепло нам iз тобою!
Лiричний герой вiрша захоплюється красою життя. I це красиве життя вiн
знаходить всюди: в пейзажах Батькiвщини, у зустрiчах з нареченою тощо.
Зразками iнтимної лiрики М. Рильського нового часу є вiршi “Грибок”,
“Невчасна лiрика”, цикли “Море i солов’ї”, “Весняна книжка” i, зрештою,
вершина лiричної сповiдi поета – “Лист до улюбленої адресатки”.
Кращими здобутками Рильського є новi вiршi iнтимного плану:
“Яблунька-мати”, “По дощi”.
Основна iдея цих поезiй – любов i увага до людини.
Отже, читаючи iнтимну поезiю М. Рильського, ми сприймаємо її всiм
серцем. Лiричний герой захоплюється красою життя, великою любов’ю i
вiрнiстю. Його лiрична поезiя допомагає людинi знайти себе в складному
сьогоденнi, виконати своє призначення за будь-яких ситуацiй, не втрачати
людської гiдностi.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
