Глибина i щирiсть почуттiв: закоханостi, свiтлої радостi, вiрностi у
творчостi Павла Тичини
О, як переливалися пiснi
Пiд Вашою гарячою рукою
Хоч тихi, а, мов травень,
Голоснi!
/ М. Рильський /
Дiйсно, всi поетичнi твори Павла Тичини схожi на травень, бо в них
звучить непереможним акордом свiжiсть i молодiсть, надiя i сподiван ня.
Як весна, що буяє радiстю, примушує тiло дрижати вiд солодкої втоми, так
поезiя П. Тичини впливає на розум i серце людини. Впливає
всеперемагаюче, бо насичена вона глибиною i щирiстю почуттiв митця.
Правду говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ностi, є
свiй вiрш. Вiрш, що вiдрiзняється самобутнiстю стилю i художньою
довершенiстю. За таким твором навiть без прiзвища вгадується автор.
Тичинiвськi вiршi ж вгадати неважко, бо свiтяться вони розмаїтими
дiамантами: мрiйливою закоханiстю i свiтлою радiстю, безмежною вiрнiстю
i глибокою вiдданiстю. Цi почуття стосуються як людини, так i природи,
що надихала його. Не залишають нас байдужими простi, але водночас
хвилюючi рядки вiрша:
Ви знаєте, як липа шелестить
У мiсячнi веснянi ночi?
Кохана спить, кохана спить,
Пiди збуди, цiлуй їй очi
Кохана спить
(“Ви знаєте, як липа шелестить”)
e$thодикою, щирим захопленям i свiтлим смутком:
О люба Iнно, нiжна Iнно,
Любовi усмiх квiтне раз – ще й тлiнно.
(“О люба Iнно…”)
Лiричний струмiнь пронизує навiть громадянську лiрику Павла Тичини, бо й
у творах, присвячених народовi України звучить гiмн вiрностi i любовi:
О Україно! Сонце волi!
Вiд ран твоїх мене болить
За тебе б – ворога спалить
Твою скорботу, муки болi
Я хочу в себе перелить.
(“Матерi забуть не можу”)
Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодiя звукового i
свiтлового понять. Простежується це явище у багатьох поезiях, але, на
мою думку, найяскравiше вiдображене у вiршi “Арфами, арфами…”:
Арфами, арфами –
Золотими, голосними обiзвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квiтами – перлами
Закосичена.
Правда, чудовий передзвiн кольору i звуку чарує душу? Лоскоче потаємнi
куточки свiдомостi, наповнює мозок i серце свiтлою радiстю.
Не маю можливостi проаналiзувати всi лiричнi твори П. Г. Тичини. Але
запевняю вас: скрiзь присутнi глибокi i щирi почуття поета, сповненi
любовi, нiжного трепету, оптимiзму. Дуже радiю з приводу того, що
доторкнулася струнами свого серця до багатоголосих вiршiв Тичини.
Впевнена, що допоможуть менi прочитанi твори стати людиною справдi
чуйною, щирою, вiдвертою в нашому складному життi. Допоможуть бачити i
творити добро, з нiжнiстю нести його людям.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter