.

“Енеїда” Iвана Котляревського – енциклопедiя українознавства

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 7136
Скачать документ

“Енеїда” Iвана Котляревського – енциклопедiя українознавства

I. П. Котляревський – основоположник нової української лiтерату ри. Вiн
першим заговорив справдi народною українською мовою про народ i
прекрасно змальовував характер українцiв, їх погляди на життя та їх
побут як в лiрико-драматичних творах, так i в гумористично -сатиричних
(“Наталка Полавка”, “Москаль-чарiвник”, “Енеїда”).

Поема “Енеїда” – травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори,
у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи.
Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери,
побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можна
назвати енциклопедiєю українознавства.

З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасного
українського суспiльства:

   Були невiрнi й християни,

   Були пани i мужики,

   Була тут шляхта i мiщани,

   …Були i штатськi, i воєннi,

   Були i панськi, i казеннi,

   Були миряни i попи.

Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти з
iсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що “при Шведчинi я дiвовала”, а
“татарва як набiгала, то я вже замужем була”.

Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревський
зовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козаки
постають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостями
характеру – самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiдну
землю, але часом i п’яницями та бешкетниками, – так i за зовнiшнiстю:

   Щоб голови всi обголяли,

   Чуприни довгi оставляли,

   А ус в пiвлiкоть би торчав…

   Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська:

   Так славнiї полки козацькi,

   Лубненський, Гадяцький, Полтавський,

   В шапках, було, як мак, цвiтуть.

   Пошили синi всiм жупани,

   Наспiд же бiлiї каптани, –

   Щоб був козак, а не мугир.

Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, у
неминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi – несправедливi
пани, здирники).

Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад,
найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).

Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:

   Кугикали все пiсеньок:

   Козацьких, гарних, запорiзьких…

   Про Сагайдачного спiвали,

   Либонь, спiвали i про Сiч…

А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнi
музичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.

Фольклор – невiд’ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемi
вiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи,
Аматi – скатерку-самобранку, Лавiнiї – килим-самольот, Сивiлла має
хатинку “на нiжцi курячiй”.

Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв’я та приказки
(“i все на ус собi мотала”, “не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзь
прожогом перший в воду”, “хто чим багат, то тим i рад”), сталi епiтети i
“крилатi вислови” з народної мови (“кричав, як в мартi кiт”, “бiсикiв
пускать”, “аж поза вухами лящало”, “нiхо з уст пари не пускав”).

Пророцтва, ворожiння, прокльони – це теж частина народної творчостi. Ось
як Дiдона проклинає Енея:

   Нехай тобi присниться бiс!

   З твоїми сучими синами,

   Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,

   Щоб нi горiли, нi болiли,

   На чистому щоб поколiли…

Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшнього
менталiтету.

Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отi
досвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:

   I у панаса грати стала…

   Тут iншi журавля скакали,

   А хто од дудочки потiв.

   I в хрещика, i в горюдуба,

   Не раз доходило до чуба,

   Як загулялися в джгута.

   В хлюста, в пари, в вiзка iграли

   I дамки по столу совали…

Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Адже
далеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або “квачi,
помела, макогони”, якими користуються герої поеми. Зображується i посуд
– полив’янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували:
“барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки”. Згадується i про
вживання лiкарняних рослин.

Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi “транспортнi засоби”: берлини,
дормези, ридвани, портшези, перекладнi.

А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так у
Дiдони вживали:

   …Свинячу голову до хрiну

   I локшину на перемiну,

   Потiм з пiдливою iндик;

   На закуску кулiш i кашу,

   Лемiшку, зубцi, путрю, квашу,

   Iз маком медовий шулик.

   I кубками пили слив’янку,

   Мед, пиво, брагу, сирiвець,

   Горiлку просту i калганку.

Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:

   В червонiй юпочцi баєвiй,

   В запасцi гарнiй фаналевiй,

   В стьожках, в намистi…

Еней одягає “штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку,
пояс з каламайки, i чорний шовковий платок”. Так само змальо-ваний в
українському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, що
править кiньми Венери.

Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичне
зображення українського життя, перед нами постають картини минулого
нашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, його
глибокому знанню i розумiнню життя народу.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019