Два свiти у казцi-феєрiї Лесi Українки “Лiсова пiсня”
Враження вiд прочитання драми-феєрiї Лесi Українки “Лiсова пiсня” дуже
сильнi. Твiр неперевершений. Це одно iз чудес не лише української, а й
свiтової лiтератури. Це Лесина лебедина пiсня. Незвичайний твiр i
незвичайна iсторiя його написання. Драма – вияв туги за Батькiвщиною,
потяг до високого, красивого.
Твiр надзвичайно глибокий i викликає роздуми над багатьма вiчними
проблемами.
Але все-таки неперевершенiсть його в найголовнiшому – майстер ному i
переконливому зображеннi двох свiтiв.
Перший свiт – це свiт Мавки i самої Лесi Українки. Це духовнiсть, краса,
мрiя, це полiт до справжнього, вiльного i нiчим не затьмареного кохання.
Мавка – цiлiсна, цiлеспрямована натура, хоч i зображена надзвичайно
романтично. Вона щира у коханнi, вiльна у вчинках i незрадлива у своїх
принципах. Їй незрозумiлi дивнi людськi умовностi, гнiт буденщини,
забобони i лицемiрство. Вона чиста i щира, як дитина. Що думає, у що
вiрить, те i говорить, так i чинить. Нiяк вона не може зрозумiти людську
звичку: одне думати, iнше говорити i зовсiм протилежне – робити. Мавка –
високий iдеал, це те створiння, про яке кожна людина мрiє, тягнеться до
нього i не може досягти. Це, свого роду, життєвий стимул, “маяк”, який
потрiбен кожному для самовдосконалення.
t
^#thрiшнiй свiт. Але зiткнення iз свiтом людей порушило гармонiю цiєї
iстоти. Вона не змогла серед людей знайти собi рiвну пару. Люди таких
висот, на жаль, не досягають…
Леся Українка зобразила нам ще один свiт – свiт Лукаша, свiт людей. Вiн
iнший…
Люди, прагнучи до цивiлiзацiї, порушили закони природи. Навигадували
умовностей, якi їх i поглинули. Людей згубили користолюбство, заздрiсть,
буденщина. Вони засмоктали їх i закрили перед ними вiльний i щасливий
полiт до неба.
Лукаш – талановитий вiд природи, тонкий у почуттях (адже ж зумiв своєю
грою на сопiлцi розбудити i закохати в себе Мавку) i добрий хлопець. Але
тi умови, в яких вiн живе: щоденна людська метушня i буденщина – зробили
свою справу – вiн став звичайною людиною. Мавка продовжувала дивитися в
нього, як в дзеркало, але себе уже там не бачила. Вiн не був з самого
початку рiвнею Мавцi – їй просто так здалося. А може сопiлка обманула…
Лукашу не дотягтися до Мавчиних висот. Бо вiн стоїть ногами на землi,
йому життя серед людей пiдтяло крила.
Цей вiчний конфлiкт – мiж мрiєю i дiйснiстю, духовнiстю i бездуховнiстю
– буде завжди. Деякi люди майже долають цей розрив, деякi не досягають i
перших схiдцiв… Таке життя…
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
