Добре iм’я – найкраще багатство
Я часто чув вислови: “Не посором свого iменi”, “Гiдно збережи своє
iм’я”, “Щоб i пляма на твоє iм’я не впала”. Чув, та нiколи не звертав
уваги на глибину їх змiсту. Але ось одного разу почув сказане на адресу
знайомого: “Вiн дорожить сiмейним iменем”, i менi вiдкрилася споконвiчна
мудрiсть: найдорожче у людини – iм’я як синонiм честi, як твоє духовне
єство, твоя святиня.
Скiльки людина iснує як цивiлiзована особистiсть, стiльки, мабуть, iснує
i поняття честi. Це вона, честь, не дозволяла коритися ворогам, уникати
полону, вiддаючи перевагу смертi. Це за честь рiдної України боролися її
сини пiд час татаро-монгольської навали. Це честь свого поневоленого
народу вiдстоювали запорозькi козаки у визвольнiй вiйнi 1648-1654 рокiв,
молодi українцi, загиблi пiд Крутами 1918 року, тисячi українцiв –
воїнiв Великої Вiтчизняної вiйни. Я думаю, що поруч з безмежною любов’ю
до рiдної землi в їхнiх серцях сяяло гасло честi, суто особистої та
загальнонародної.
.
иваються саме її iм’ям, тому вона повинна вiдповiдати за них особисто. А
вiдповiдати за свої вчинки – значить весь час жити за нормами
загальнолюдської моралi, що з дiдiв-прадiдiв через поколiння дiйшла до
тебе. Я впевнений, що лише тодi людина живе по честi, коли весь час,
кожної хвилини свого життя, у кожному вчинку керується чесними правилами
загального буття.
Але можна мiркувати i так: це менi не пiдходить, а ось це для мене
краще, а тут я так хочу зробити – i не iнакше! Я розумiю, що всi ми –
люди i у всiх є свої бажання та уподобання, якi iнодi беруть верх над
розумними законами моралi. Та дiйсно: кожен з нас – особистiсть, людина,
що живе серед таких же людей, тому не зважати на них не можна. I як ти
будеш поводитися, така тобi буде i честь! Так твоя власна честь, твоє
чесне життя неодмiнно породжує повагу i честь до себе з боку iнших.
Недарма в народi вважається, що зберегти честь – це зберегти життя, бо,
загубивши її, ти губиш своє iм’я, а значить, i ту суто особисту суть, що
народилася разом з тобою.
Ось чому i честь батькiвщини, i честь народу я ототожнюю з їх життям, з
можливiстю жити у щасливих i гiдних умовах. Я думаю, що це не тiльки моя
позицiя i моя формула буття. Так мiркували, мiркують i, впевнений,
мiркуватимуть тисячi моїх спiввiтчизникiв, чиї серця сповненi любовi до
рiдної землi, кому не байдужа її доля.
Ми повиннi жити чесно, гiдно i красиво, пам’ятаючи своє iм’я, не
заплямовуючи його нi брудними думками, анi поганими вчинками. Тiльки так
ми збережемо святу честь нашої України, яку заповiли нам пращури. I
тiльки тодi не буде нам соромно перед нащадками, що, впевнений, будуть
набагато розумнiшими i кращими за нас.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
