Твір шкільний
Чи вміють мої ровесники бачити і цінувати людську красу?
Чи під силу красі врятувати наш божевільний світ?
А як не красі, тоді кому?
А, може, спочатку світ має врятувати красу?
“Кожний, хто спроможний пізнати красу, ніколи не зістариться”.
Цей напівжартівливий вислів Франца Кафки відомий, напевно, далеко не
всім. Але звичайно його зміст зрозумілий всім. І чи справді повністю
зрозумілий? Адже тоді постає питання, що таке краса? Ми щодня
зустрічаємось з цим поняттям але ніколи, мені здається, ми не
задумувались чи справді ми можемо з першого погляду побачити та
розпізнати справжню людську красу. Краса! Перша асоціація, мабуть, у
кожного з цим словом – це щось гарненьке, привабливе. Але якщо слово
краса стоїть поряд з словом людська, згідно з мною проведеного
опитування 33% людей відповіли, що миттєва асоціація в них з цим словом
– це зовнішність людини.
Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя
з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного
чоловіка. Ми милуємося красивими людьми.
Ми щодня маємо справу з чимось гарним (речі, одяг та і.н.) але цей
проект присвячений лише людській красі і я спробую висвітлити цю тему
максимально всебічно. Працюючи над темою мною було сформульовано три
основні питання над якими я і працювала опрацьовуючи матеріал.
Людська краса – зовнішність?
Дійсно, а чи це вірне тлумачення краса людська – це зовнішність?
Людська краса, це не тільки певний зріст та правильність рис обличчя.
Людська краса, це той вогник, що освічує справи, це душевне тепло та
душа в цілому, це талант, це інтелект. Упродовж всієї історії людство
намагалося пізнати суть краси, розгадати її загадку. І все-таки, на мою
думку, такі поняття як краса, кохання, дружба залишаються дещо
загадковими, адже це те що буде існувати вічно!
Влада краси! Це не порожня фраза, не вигадка захоплених поетів.
Красива зовнішність дійсно допомагає, на мою думку, її власникам
успішніше вирішувати багато життєвих проблем. Але разом з тим ніхто не
знає, що таке краса в науковому змісті і як вона впливає на навколишніх.
Здебільшого перші асоціації із словосполученням “людська краса”
виникають на рівні зовнішньої привабливості людини. Тобто це завжди
пов’язано в першу чергу із тілесністю. І саме так ми звикли сприймати
красу, як щось зовнішнє. На мою думку зараз у модернізованому
суспільстві саме цій якості людини, тобто зовнішності відведена одна з
пануючих ролей у світі. І багато хто з нас забуває, що є ще щось інше!
Так є і це душа!
Внутрішній світ людини – найцінніше та найкрасивіше, що є у людини!
«Найголовніше — те, чого очима не побачиш».
Антуан де
Сент-Екзюпері
oooooooooooooooccccccUUUU
W
”
Oe
a
W
W
W
Хоча з проведеного опитування ми бачимо, що все-таки важливішою є краса
духовна і саме на неї звертається увага але я, мабуть, з певністю можу
стверджувати що спочатку кожен з нас дивиться на зовнішність і це
відіграє не мало важливу функцію у стосунках людей.
Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх вчинках людини, — у
її душі. На мою думку людина має тільки тоді красивий внутрішній світ,
коли в неї виникає гармонія із самим собою та навколишнім світом. Як
стверджує 75% опитуваних людей, краса – це поєднання внутрішньої та
зовнішньої краси у людині.
Опрацьовуючи тему мого проекту, я знайшла невеличке дослідження яке було
проведене саме з питання «людська краса».
Наприкінці вісімдесятих років нашого століття був проведений цікавий
дослід, де об’єктами були діти 2-3 місяців від народження. Їм дали для
забавки дві фотографії: на одній з них була зображена приваблива на
вигляд людина, на іншій — дуже несимпатична. Спостерігаючи за грою
немовлят, дослідники переконалися, що діти більше схилялися до
фотографії красивої людини, ніж іншої.
Отже, вже в дитячому віці люди здатні виявити красу, тоді ми можемо
зробити такий висновок, що поняття про красу у людини мабуть закледенно
десь на підсвідомому рівні котре передається і передається дуже довго із
століття в століття.
Ідеал краси – що це? Просто міф?
Практично кожна людина прагне того, щоб відповідати власному ідеалу
краси або ж тому, яке на певний час певне суспільство вважає еталонним.
Яскравим прикладом таких прагнень є дівчата. Адже сьогодні на сторінках
журналів просто панує культ тілесної краси. Докладна інформація про
найновіші досягнення у сфері косметики та парфумерії, показ того, як із
звичайної дівчини можна зробити гарну ляльку. В такому випадку людині
вже дуже непросто бути собою, навіть коли вона залишається наодинці з
собою.
Особливо важко в перехідні періоди знайти душевно-психічну гармонію
молодій людині, яка перебуває на перших етапах самореалізації. Тому що
для цього людині потрібне безпосередня свобода.
В попередні епохи свобода і краса ототожнювалися. Творення красивих
речей неможливе було без свободи. У людській свободі вбачалася своєрідна
краса. Адже, на мою думку, свобода має певний вплив на формування краси,
хоча і духовної.
Як висновок з проведеної мною роботи я сміливо можу сказати, що молоді
люди, тобто мої ровесники вміють бачити красу і вміють її цінувати.
Різниця лише в тому, як і коли вчаться вони це робити. Адже кожен із
моїх ровесників ріс і виховувався в різних умовах, в різних середовищах,
де прищеплювалися естетичні погляди, певні навички і формувався характер
людини. Проте прагнення краси є однією із складових характеру будь-якої
людини взагалі. Це прагнення спонукає молодих людей ставати митцями.
Щодо цінування людської краси, то це процес тривалий і неоднозначний.
Допоки молода людина не реалізується сама. Допоки вона не навчиться
цінувати саму себе, доти вона не цінуватиме досягнення інших людей. Адже
краса, її споглядання, наповненість нею душі привносить в життя кожної
людини радість.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
