.

Честь i безчестя персонажiв комедiї Iвана Карпенка-Карого “Хазяїн”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1320
Скачать документ

Честь i безчестя персонажiв комедiї Iвана Карпенка-Карого “Хазяїн”

Комедiя “Хазяїн” (1900) слушно вважається вершиною творчостi Iвана
Карповича Тобiлевича (Карпенка-Карого). “Зла сатира на чоло-вiчу любов
до стяжання без жодної iншої мети. Стяжання для стяжання!” – так визнав
свiй задум сам автор, поклавши в основу п’єси реальнi факти
капiталiстичної дiйсностi.

Письменник з великою викривною силою змальовує типовi явища розвитку
капiталiзму на Українi, виставляє на суд читача хижацьку суть сiльської
буржуазiї. Цiй метi пiдпорядковане i ретельне створення образiв комедiї,
якi можна подiлити на три групи: хижаки-експлуататори (Пузир та його
управителi), лiберали (Соня, Калинович, Золотницький), трудовий народ
(робiтники-наймити).

Центральна постать комедiї – Пузир, що, наживаючись на чужiй бiдi, без
усякого жалю i спiвчуття переслiдує одну мету: “З усього… треба
користь виймать, хоч би зубами прийшлось тягнуть – тягни!” Скупiсть,
доведена до абсурду, неосвiченiсть, безкультурнiсть i нiкчемне
честолюбство Пузиря (епiзод з медаллю) роблять його огидним i смiшним.
Уважно придивившись до нього, я зрозумiв, що вiн, либонь, зовсiм не
усвiдомлює, для чого саме потрiбнi йому тi “прибутки”, жадоба до яких
губить його людську сутнiсть. Так, у деякому розумiннi, поява таких
“хазяїнiв” в Українi часiв переходу до капiталiзму була виправдана:
терещенки та харитоненки були певною мiрою прообразами Пузиря. Та нiчим,
я думаю, не можна виправдати те “хазяйське колесо”, яке давить тисячi (i
це – лише на землi Пузиря), бо воно “так крутиться: одних даве, а другi
проскакують!”

E

ка – Лiхтаренко, який керується принципами: “не ти вiзьмеш – у тебе
вiзьмуть”, “крадь умiючи”, “кради сам i не заважай другому”.

Цим пузиревим прислужникам автор протиставляє представникiв
культурницької iнтелiгенцiї, що не здатна зламати “дику, страшенну силу”
хижакiв-капiталiстiв. I лiберал – помiщик Золотницький, i учитель
Калинович, i дочка Пузиря Соня не подiляють методiв наживи, але й нiчого
не роблять, щоб протистояти хижацтву.

На мiй погляд, п’єса не була б такою цiкавою i актуальною, якби
Карпенко-Карий не наголосив у нiй ще на однiй проблемi – поняттi честi
за шкалою людяностi та гiдностi героїв твору. “…у нього честь – перше
всього!” – говорить про Пузиря Феноген. Виходить, зажерливiсть i цинiзм
є поняттями честi для таких, як Пузир та його прислужники. Вони давно
вже втратили честь i навiть не усвiдомлюють потреби в нiй.

Зовсiм полярне поняття про честь у Зозулi, добросовiсного юнака, що у
творi саме i є носiєм високої народної моралi. Йому не вистачило сил
захистити власну честь, тому вiн гине, так i не знайшовши виходу.

Соня i вчитель Калинович прагнуть справедливостi й духовностi, але
почуваються безпорадними iдеалiстами перед силою Пузиря, тому, власне
менi, iнколи стає соромно за поведiнку цих освiчених iнтелiгентiв.

А от образ Золотницького, якому високий суспiльний стан не перешкодив
зберегти честь i добропоряднiсть, мене приваблює до себе високою
культурою, нацiональним почуттям, вчинками. На таких героїв хочеться
бути схожим, якщо душа та думки твої настроєнi на чесну громадянську
позицiю.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020