Артюр Рембо – символ свiтового поетичного авангарду
“Безпрецедентною пригодою в iсторiї мистецтва” схарактеризував творчий
шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сiм
рокiв) було постiйним духовним експериментом у поезiї й авантюрою в
особистому життi. Уже в 15 рокiв вiн почав писати вiршi, що засвiдчили
його поетичний талант. З дитинства ненавидiв своє рiдне мiсто Шарлевiль,
з якого тiкав 4 рази, потiм ворожо ставився до Францiї, а зрештою i до
Європи, яка здавалася йому надто старою i маленькою. Разом з Полем
Верленом вiн блукає пiвнiчною Європою. Пiсля сварки Верлен поранив з
пiстолета Рембо i опинився у в’язницi. Вiдтодi поети йшли рiзними
шляхами.
d
edum?@
новi жахаючi трудiвники; вони почнуть вiд тих горизонтiв, де знесилено
впав попередник”. Цi принципи наявнi також у його поезiї, сповненiй
образностi, надзвичайно смiливих метафор i словосполучень. Рембо – один
з перших у тогочаснiй французькiй поезiї почав писати верлiбром.
Пiсля смертi до поета прийшла всесвiтня слава. Його iм’я стало символом
свiтового поетичного авангарду. Без ясновидiння Рембо не було б великої
поетичної революцiї Г. Аполлiнера, французьких сюрреалiстiв, iнших
поетiв. Його творчiсть привертала увагу i українських поетiв. Значний
iнтерес до неї виявляли Юрiй Клен i Василь Бобринський. Його поезiї
також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Дм. Павличко, В.
Стус, В. Ткаченко, М. Москаленко та iн.
В блакитнi вечори стежками йтиму я;
Колотиме стерня, траву почну топтати:
Вiдчує свiжiсть пiль тодi нога моя,
Я вiтру голову дозволю овiвати.
Це один з перших вiршiв поета “Вiдчуття”, i уже в ньому виявилися такi
наскрiзнi теми творчостi, як блукання свiтом, прагнення необмеженої
волi.
А у вiршi “П’яний корабель” вiдчувається символiчне вiдображен ня
духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свiдомостi.
Цей вiрш безпосередньо пов’язаний з теорiєю i практикою ясновидiння:
За течiєю Рiк байдужним плином гнаний,
Я не залежав бiльш од гурту морякiв:
Зробили з них мiшень крикливi Iндiани,
Прибивши цвяхами до барвних стоякiв.
У поезiї “Голосiвки” помiтнi iнтенсивнi шукання Рембо унiверсальної мови
поезiї:
А чорне, бiле Є, червоне I, зелене
У, синє О, – про вас я нинi б розповiв:
А – чорний мух корсет, довкола смiтникiв
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.
Поезiя Рембо – незвичайна, вона вражає динамiчнiстю та строкатiстю.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
