Актуальнiсть проблем п’єси Олексiя Коломiйця “Дикий Ангел”
Микола Зарудний, побратим О.Коломiйця, говорив, що той тради-цiйний лише
в одному – в безмежнiй любовi до свого народу i театру, а в останньому
вiн новатор.
Тема п’єси “Дикий Ангел” не нова, сам автор назвав її “повiсть про
сiм’ю”. У нiй, дiйсно, йдеться про найдорожче – сiм’ю батькiв i дiтей,
працю, честь роду i його совiсть, спадкоємнiсть поколiнь. Про це писали
майже всi письменники. Отже, перед О.Коломiйцем стояло нелегке завдання
– сказати щось своє, те, що буде актуальним не для одного поколiння.
Пiд час вивчення у школi ця п’єса завжди породжує палкi дискусiї. Як
правило, одинадцятикласники, прочитавши програмний твiр, вiдразу
починають обурюватися поведiнкою головного героя Платона Микитовича
Ангела, цим самим майже роздiляючи погляди його основного опонента у
п’єсi – пенсiонера Крячка. Їм здається, що Платон Ангел скупий, що вiн
не має права забирати грошi у дiтей i повнiстю контролювати фiнансовий
стан сiм’ї. Але чим глибше починаєш замислюватися над принципами
Платона, тим бiльше погоджуєшся з ним. Пiд кiнець дискусiї учням уже
здається, що Платон нiби-то i правий, лише методи у нього трохи “дикi”,
тобто не подобається його максималiзм i безкомпромiснiсть.
Давайте ж прослiдкуємо, яких принципiв дотримується Платон Ангел i чи
правильно вiн чинить.
доров’я i грошi”. До грошей у Платона цiкаве ставлення: вiн їх не
любить, а поважає. Хоче жити “як слiд”, а це означає – “через багатство
держави до свого власного”. “Ми разом з державою i плануємо, i
багатiємо… Правда, я трошки попереду. Бо в неї є ще багато дармоїдiв:
або не працюють зовсiм, або багато балакають i мало роблять… А в моїй
державi цього немає… Як заробив, так i їж! Як заробив, так i
одягайся”… Платон дотримується думки, що кожен персонально повинен
вiдповiдати за свою роботу, за добробут сiм’ї, за своїх дiтей.
За Платоном Ангелом, держава буде мiцною i багатою тодi, коли мiцною i
багатою буде кожна окрема сiм’я. А це станеться тодi, коли у сiм’ї всi
будуть чесно працювати, думатимуть не лише про власнi iнтереси, а й про
державнi, коли розумно i економно витрачатимуть грошi, житимуть у
злагодi i дружбi. Причому батьки повиннi до кiнця своїх днiв нести
вiдповiдальнiсть за дiтей.
Сюжет розвивається за трьома напруженими лiнiями. Платон – Павлик,
Платон – Федiр, Платон – Петро. Конфлiкти загостренi до краю, бо
головний герой – максималiст у своїх переконаннях i дiях. Покарання за
вiдступ вiд батькiвської науки теж на межi крайнощiв: вигнання з дому,
звiльнення з посади, страта всього здобутого й нажитого. Свою пенсiйну
книжку Платон подарунком не вважає, бо вiн її заробив, та й не в книжцi
радiсть i спокiй.
Драматург логiкою розвитку характерiв, поведiнкою i поглядами персонажiв
переконує нас у тому, що жити за принципами Ангела не так просто.
Головному героєвi живеться нелегко, вiн постiйно працює душею i серцем,
i в концi п’єси серце Платона не витримує напруження, вiн помирає. Але
дiтей вiн зумiв виховати порядними людьми, усi вони працьовитi, живуть
за законами правди, честi i добра. I кожен iз них таки погоджується з
батьком i робить нiби i по-своєму, i в той же час так, як навчив Платон
Ангел. Отож виявляється, що Платон був правий.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
