.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 16937
Скачать документ

Реферат з дисципліни

“Трудове прово”

на тему:

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ РОБОЧОГО ЧАСУ

План

Вступ

1. Поняття робочого часу

2. Види робочого часу та правила

їх застосування

2.1. Тривалість робочого часу

2.2. Робота в нічний час

2.3. Робота по змінах

2.4 Надурочний робочий час

Заключення

Використана література

Робочий час, його тривалість є важливим питанням трудового права.
Регламентація робочого часу з оглядом на інтереси не тільки
работодавців, але й робітників має не таку вже й далеку історію.
Боротьба за правову регламентацію цього питання почалася приблизно у 18
сторіччі, та ще довго з цього приводу виникало багото суперечок.

Протягом 20 сторіча питання про робочий час неодноразово переглядалось в
різних странах, і нарешті, зараз вже можна вважати це питання взагалом
вирішеним. Закони та підзаконні акти, що регламентують робочий час та
його види хоч і приймаються у кожній країні окремо, та вони, в першу
чергу, не повинні протиречити “Всемирної Конвенції Прав Людини” та
основним положенням МОП (Міжнародна Організація Праці).

Сучасне труддове право в Україні відповідає усім вимогам до
демократичного государства, де перше місце посілає людина її права та
свободи.

1. Поняття робочого часу

Робочий час — це деяка кількість годин роботи, що встановленна Законом
України або непротиречить йому, яку робітник повинен відпрацювати і за
яку він отримує заробітну платню.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 години на тиждень, але підприємства і організації при
укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму
тривалості робочого часу (ст.50).

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також
в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах
робіт, де за умовами роботи не може бути додержана встановлена для даної
категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу,
допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства,
установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з
тим, щоб тільки його тривалість за обліковий період не перевищувала
нормального числа робочих годин (ст. 50, 51).

2. Види робочого часу та правила їх застосування

Робочий час може бути нормальним або скороченим, повним або неповним.
Робочий час може також бути або щоденним, або щотижневим. Крім того, є
ще надурочний робочий час.

2.1. Тривалість робочого часу

Як вже було сказано вишче — нормальна тривалість робочого часу не
може перевищувати 40 години на тиждень. Але є випадки, коли
встановлюєтся скорочена тривалість робочого часу. Такі пільги мають
люди яки не можуть працювати більше у зв’язку з медичним або
возрастними протипоказанням, або у зв’язку з умовами праці.

Так, згідно із Законом України про працю (ст. 51), скорочена тривалість
робочого часу встановлюється:

1) Для працівників віком від 16 до 18 років 36 годин на тиждень, а для
осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які
працюють в період канікул) – 24 години на тиждень

Тривалість робочого часу учнів які працюють протягом навчального року у
вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної
тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для
осіб відповідного віку

2) Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, не
більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці,
робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу
затверджується в порядку, встановленому законодавством (доповнено Указом
ПВР № 7543 11 від 19 05 89).

Крім того, скорочена тривалість робочого часу встановлюється для
окремих категорій працівників, таких як вчителі, лікарі та інших.

Скорочена тривалість робочого часу може також встановлюватись за рахунок
власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок які мають
дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим органом може
встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний
робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки,
жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в
тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд
за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або
уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий
день або неповний робочий тиждень, (ст. 56). Оплата праці в цих випадках
провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від
виробітку.

Важно зауважити, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за
собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Ще слід відмітити такий момент як поділ робочого дня на частини — у
статті 60 Трудового кодексу України відмічається, що на роботах з
особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених
законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією
умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої
тривалості робочого дня.

Окрім, змін робочого часу у зв’язку з його скороченням, тривалість
робочого часу може бути різною впродовж одного дня для різних робітників
у зв’язку з встановленою довжиною робочого тиждня.

При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи, або робочої
зміни, визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або
графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган
за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи,
організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.
50, 51, 52).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером
виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня
е недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним
вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної
роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин
при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години (ст.
52).

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або
уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з
урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням
з місцевою Радою народних депутатів (доповнено Указом № 5938-11 від
27.05.88 і змінено згідно з Законом № 871-12 від 20.03.91)).

Ще одним важливим моментом стосовно тривалісті робочого часу треба
відмітити його тривалість напередодні святкових, неробочих та вихідних
днів. Це питання детально розгядаєтся у статті 53 Трудового кодекса
України.

Напередодні святкових та неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи
працівників (окрім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу)
скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному
робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при
шестиденному робочому тижні не повинна перевищувати 5 годин.

2.2. Робота в нічний час

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. При роботі в
нічний час встановлена тривалість роботи (або робочої зміни), згідно зі
статтєю 54 Кодекса законів про прцю України, скорочується на одну
годину. Це правило, однак, не поширюється на працівників, для яких вже
передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина
третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це
необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а
також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним
вихідним днем.

Робота в нічний час є важкою для здоров’я людини, тому законодавством
передбачена заборона залучення до роботи в нічний час деяких категорій
осіб. Так, наприклад, забороняєтся залучати до роботи в нічний час
вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття
176). Винятком є випадки, передбачені статтею 175 цього Кодексу.

Також не можна залучати до такої роботи осіб, молодших вісімнадцяти
років (стаття 192), та деякі інші категорії працівників, передбачені
законодавством.

Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови,
що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

2.3. Робота по змінах

Згідно зі статтєю 57, чіас початку і закінчення щоденної роботи, чи
робочої зміни, передбачаються правилами внутрішнього трудового
розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку,
встановленному правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58).

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний
робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної
тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на
обід).

Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється
(ст. 59).

2.4. Надурочний робочий час

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня
(статті 52, 53 і 61).

Як правило Надурочні роботи не допускаються. Власник або уповноважений
ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових
випадках, що визначаються законодавством (ст. 62).

Надурочні роботи можуть провадитися також, з дозволу профспілкового
комітету підприємства, установи чи організації (ст. 64) але вони ні в
якому разі не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин
протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ст.65).

Власник, або уповноважений ним орган, повинен вести облік надурочних
робіт кожного працівника.

Стаття 62 Трудового кодексу україни розглядає овсбливі випадки, при яких
допускається залучати робітників до надурочних робіт:

1)при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, .і також
відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і
негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню,
газопостачанню, опленю, освітленю, каналізації, транспорту, зв’язку для
усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правільне
їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок
непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов
виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли
припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи
громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту
машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає
зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою
недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у
пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає,
коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або
уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни
змінника іншим працівником.

Але навіть у таких особливих випадках як перелічені вишче не всіх
робітникків можна залучати до надурочних робіт.

Згідно із статтєю 63 Трудового кодексу України, до надурочних робіт
забороняється залучати:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття
176).

2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192).

3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і
професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять
(стаття 220 із змінами згідно з Законом № 871-12 від 20.03.91).

Крім того, законодавством можуть бути передбачені і інші категорії
працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або
дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх
згодою.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе також, лише за їх згодою
і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Таким чином, ми можемо бачити, що регламентація робочого часу
визначається з огляду на права людини, стан її здоров’я і фізичні
можливості, вік, сімейне положення та інше.

Це є значним досягненням України на шляху до становлення цивілізованою
сучасною країною.

Використана література:

Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю/за ред.
Іванке-

вич В.В. — К.: “Праця”, 1994.

Основи держави і права (навчальний посіб-ник) /за ред Колодія А.М.,
Олійника А.Ю. — К., 1997.

Хрестоматія з првазнавства (збірник нор-мативних документів) / укладачі
КузінцевІ.П. Козаченко Л.М. — К, 1998.

PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019