.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
13 24720
Скачать документ

Реферат на тему:

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону праці” за порушення
законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення
перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за
охороною праці і представників професійних спілок винні працівники
притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної,
кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних
стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП
встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який
користується правом прийняття на роботу цього працівника.

При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь
тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких
вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, і
винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді і
грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення Р з причин,
зазначених у ст. 49 Закону України „Про охорону праці” мають службові
особи Держнаглядохоронпраці Адміністративній і відповідальності
підлягають особи, які досягли на момент вчинення І адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповільність включає відповідальність як працівника, так і
власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству
(установі) через порушення покладених на них обов’язків, в тому числі, і
внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність
встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода
заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями
(бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується
певною частиною заробітку працівника і, не повинна перевищувати повного
розміру заподіяної шкоди збитки у зв’язку з порушеннями законодавства
про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого
заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування,
протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на
поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім’ю та на
утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства
та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для
життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з
питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства,
установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин —
власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна
відповідальність визначається у судовому порядку.

Контроль за станом охорони праці. Дійове управління охороною праці
можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної
інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію, виявити
можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів
та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та
об’єктивного контролю. Контроль стану охорони працює найбільш
відповідальна та трудомістка функція процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний
контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства;
громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий
контроль; відомчий контроль вищих органів.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства
проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх
структурних підрозділах та службах підприємства.

У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль
відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань
охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з охорони праці.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на
трьох рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці
(майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно
перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені
— начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами
відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць
перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій
ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія
підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє
стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник
служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник
медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти
підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії
фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на
нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

ЗАКОНОДАВСТВО В ГАЛУЗІ ГІГІЄНИ ПРАЦІ

В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон
України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення”. Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров’я
робітників та службовців найбільш повно висвітлені в ст. 7 “Обов’язки
підприємств, установ та організацій”. Ця стаття передбачає розробку та
здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних
заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за
дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих факторів
виробничого середовища; інформування органів та установ державної
санепідеміологічної служби при надзвичайній події та ситуації, що
становлять небезпеку для здоров’я населення; відшкодування в
установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх
здоров’ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Відповідно до вищезазначеного Закону забезпечення санітарного
благополуччя досягається такими основними заходами:

— гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних
факторів навколишнього та виробничого середовища;

— державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів і обумовлених ними
небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм;

– включенням вимог безпеки для здоров’я та життя в державні стандарти та
іншу нормативно-технічну документацію;

– ліцензуванням видів, діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою
для здоров’я людей;

– пред’явленням гігієнічно обгрунтованих вимог до проектування,
будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів
виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень,
територій, діючих засобів виробництва та технологій;

— обов’язковими медичними оглядами певних категорій населення.

Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та
положення (норми) затверджені Міністерством охорони здоров’я України,
(наприклад “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”,
“Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці,
на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”).

ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ

Оцінка умов праці проводиться на підставі “Гігієнічної класифікації умов
праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого
середовища, важкості та напруженості трудового процесу”. Виходячи з
принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4
класи:

1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не
лише здоров’я працюючих, а створюються передумови для підтримування
високого рівня працездатності.

2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями
факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують
встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни
функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого
відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого
впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та
віддаленому періодах.

3 клас—шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих
виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити
несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його
потомство.Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних
нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4
ступені.

4 клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються
такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом
робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких
форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність
здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях,
під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що
визначається діючою на організм людини сукупністю температури,
вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.
На відміну від мікроклімату житла та громадських споруд мікроклімат
виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить
від коливань зовнішніх метеорологічних умов, часу доби та пори року,
теплофізичних особливостей технологічного процесу, умов опалення та
вентиляції.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан
організму людини та її теплообмін з навколишнім середовищем.

РІЗНОВИДНОСТІ ГОРІННЯ

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, і
займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що і супроводжується
виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних І виконувати
механічну роботу.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю галька тисяч метрів
за секунду.

Спалах — швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів,
яке не переходить у стійке горіння.

Займання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум’я.

Самозаймання — початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування —самозаймання, що супроводжується появою полум’я.

Тління — горіння без випромінювання світла, що, як правило,
розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання
(самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання — виникає при зовнішньому нагріванні речовини на
певній відстані (через повітря).

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті самонагрівання,
що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії (на речовину повітря, води,
а також при взаємодії речовин.

ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

ЕЛЕКТРОТРАВМАТИЗМ ТА ДІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Електротравма — це травма, викликана дією електричного струму або
електричної дуги. Електротравми поділяються на два види: електротравми,
котрі виникають при проходженні струму через тіло людини, і
електротравми, поява котрих не пов’язана л проходженням | струму через
тіло людини .

Електротравматизм — Іде явище, котре характеризується сукупністю
електротравм, котрі виникають та повторюються в аналогічних виробничих,
побутових умовах та ситуаціях. Осередок, джерело електротравматизму — та
чи інша тимчасова або навіть постійна ситуація при експлуатації
електроустановок, коли мають місце аналогічні випадки ураження людини
струмом.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну,
електричну та механічну (динамічну) дію..

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла,
нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, І
мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає в
них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини,
в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх
фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія — це розшарування, розриви та інші ‘ подібні
ушкодження тканин організму, в тому числі м’язової тканини, стінок
кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного
ефекту, а також миттєво.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення
або збереження здоров’я потерпілих, здійснюваних немедичними
працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).
Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим
швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги:

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі загрожують
здоров’ю та життю потерпілих, оцінити стан потерпілого;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя
потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпілих в послідовності
терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне
дихання, провести зовнішній масаж серця);

— підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного
працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо
транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпілих від впливу електричного струму залежить від
швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та
правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель
потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто буває
клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги
потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання,
серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність
заходів з оживлення та винести заключения про його смерть має право лише
лікар.

РІВНІ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

Суб’єктом системи «людина — життєве середовище» може бути як окрема
людина, так і будь-яка спільнота, членом якої є ця людина. Соціальні
спільноти в свою чергу можуть бути складовими частинами інших спільнот,
ті, в свою чергу, входять до ще більших.

Оскільки будь-яка соціальна група чи людина, яка в одному разі є
суб’єктом системи, іншим разом є лише складовою частиною іншого суб’єкта
іншої системи, а той, в свою чергу, входить до суб’єкта більш високого
рівня, то існують системи «людина — життєве середовище» різного рівня.

Для систем різного рівня різними є не лише суб’єкт, а й об’єкт —
життєве середовище, оскільки межі його визначаються тим, де перебувають
або можуть перебувати в даний час члени соціальної спільноти — суб’єкта
системи. Від рівня системи «людина — життєве середовище» залежить також
віднесення небезпеки до відповідної категорії — вражаючий фактор,
небезпечна ситуація чи джерело небезпеки

Для окремої людини, тобто коли ми говоримо про систему «людина — життєве
середовище» з однією особою, всі інші люди та будь-які спільноти є
елементами життєвого середовища, а саме соціального середовища.

Для глобальної системи «людина — життєве середовище» всі люди є
складовими загальнолюдської спільноти, а життєве середовище складається
з природного — Землі та космічного простору, що оточує її, та
техногенного середовища, створеного людством за всю історію його
існування.

Для систем будь-якого іншого рівня завжди необхідно визначити, які люди
і спільноти є внутрішніми складовими тієї спільноти, для якої
розглядається система «людина — життєве середовище», а які є елементами
соціального середовища, що оточує цю спільноту.

Соціальна спільнота будь-якого рівня має властивості, притаманні лише
їй, і які відсутні або присутні неповною мірою у спільнот іншого.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов’язаними
елементами: фізичний (механічний) — визначається роботою м’язів;
психічний — визначається участю органів чуття, пам’яті, мислення,
емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяльності
неоднакова: під час фізичної праці переважає *м’язова діяльність; під
час розумової активізуються * процеси мислення. Але жоден з видів праці
не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення
трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає,
насамперед, характеристику фізіології праці:

фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантаження;

ритм і темп роботи;

монотонність праці;

обсяг сприймання і переробки інформації;

біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити + ступінь і характер навантаження організму під
час роботи, + відповідність робочого місця і засобів праці
анатомо-фізіологічним особливостям людини і + розв’язати цілу низку
практичних питань: • раціональні режими праці і відпочинку, •
організація робочого місця, • проведення професійного добору та
профорієнтації тощо. Психологічні особливості людини

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм
психіку.

Психіка – це властивість нервової системи.

Нервова система – це сукупність структур в організмі, яка об’єднує
діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму
як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення

аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію

координує функції організму

Безумовні рефлекси — це стереотипи поведінки, набуті людиною у
постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї
попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.

Умовні рефлекси — це поведінка, яку набувають у результаті навчання або
у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх
виконання довго залишається незмінною. Це дозволяє виконувати ці дії в
напівавтоматичному режимі. Такі дії називають динамічним стереотипом.

Психіка — це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі
відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного
світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ:
психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Темперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність.

Інтелект (глузд, розум, розсудливість у загальному розумінні — це
мислительні здібності людини.

Відповідальність — це поняття, яке відбиває об’єктивний,
конкретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом,
суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог.
Відповідальність визначає ставлення людини до обов’язку і до наслідків
своєї поведінки.

Характер — це сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її
діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.
Характер є сукупністю певних рис особистості.

Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному
залежно від умов, ситуацій.

Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалізують
функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття,
сприйняття, пам’ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні
реакції, дії, увага).

Природні можливості розвитку здібностей кожної людини називають
задатками.

Відчуття — це основа знань людини про навколишній світ, це відображення
властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх
на її органи чуття.

Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних
образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Пам’ять — це здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати
інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Людська пам’ять
утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву).

Мислення — це найвища форма відображення реальності та свідомої
цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування,
абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ
і зв’язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають
слова, мова, аналізатори.

Увага — це спрямованість та зосередженість у свідомості на об’єктах або
явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової
активності.

Комбіновані небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі,
зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний
вплив сполучається з природними явищами.

• Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних
процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних
екосистем. Але природне середовище загалом, наприклад, в масштабі всієї
біосфери, може впоратись з наслідками природних стихій за рахунок
саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони
становлять небезпеку через те, що загрожують здоров ‘ю та завдають
економічних збитків.

• Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в
багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним системам,
формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистем.
Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у
заключних ланках ланцюгів живлення.

ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та
реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів,
спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику,
завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на
основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та
прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх
переростання у надзвичайну ситуацію або пом ‘якшення її можливих
наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та
природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система
запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і
реагування на них, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від
3 серпня 1998 р. № 1198.

Функції нервової

системи

людини

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020