Реферат на тему:
Вибір професії і проблема зайнятості молоді
В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через
соціальні гарантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості
молоді набуває особливої гостроти. Ефективним шляхом її вирішення є
опанування професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак,
як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина
випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених
професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу
до справи вибору професії, визначення способів опанування нею. А це не
проста справа. Прийняттям виваженого рішення треба дати відповідь на
виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний національний ринок
праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий.
Звичайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но
прощається з дитинством, правильно, без допомоги спеціалістів зробити
вибір дуже важко. Мета нашої статті — переконати молодь та батьків
зважати на закони ринку, привернути увагу до проблеми суспільно-трудової
спеціалізації за допомогою, по-перше, активного пізнання світу професій,
а по-друге, — самооцінки можливостей щодо участі в тому чи іншому.
Майбутнє починається сьогодні
Інтереси сучасної людини надзвичайно різноманітні. Вони генеруються
насамперед навколо біологічних потреб та індивідуальних
інтелектуально-психологічних особливостей. І перших, і других
надзвичайно багато, тому кожна людина, набуваючи самостійності на
певному етапі свого розвитку, перебуває у стані невизначеності,
непевності, які є рідними сестрами страху перед майбутнім. Особливо
гостро таке світовідчуття переживає молодь, що закінчує середній
загальноосвітній заклад, досягає працездатного віку і набуває
повноцінних прав самостійно приймати і впроваджувати в життя доленосні
рішення. У такому стані людина найподатливіша до сторонніх впливів. У
цьому криється небезпека неправильно визначити орієнтири у спрямуванні
своїх дій. Такий стан у молодих людей типовий в усьому світі. Основним
елементом механізму виходу із нього є можливість здійснювати акт вибору.
Учені «вибір» трактують як найбільш раціональну стратегію в ситуації
невизначеності. Вибір у житті людини — це настільки важливий
інтелектуально-психологічний процес, що можна твердити, що людське життя
є не що інше як безперервний, що-миттєвий ланцюг «виборів» одного з
багатьох можливих варіантів поведінки, дій, міркувань. Життєвий успіх
людини зрештою залежить від правильності зроблених виборів. Найяскравіше
справедливість цього «філософського» висновку демонструє вирішення
проблеми набуття індивідом досвіду, завдяки якому він стає здатним
розвиватись. У цьому напрямку життєдіяльності людини найголовнішим за
нинішніх суспільних умов є визначення ніші праці, — тобто, як стати
фахівцем, професіоналом у певному виді діяльності.
Соціологічні дослідження засвідчують, що практично кожен третій
випускник середнього загальноосвітнього навчального закладу обирає собі
майбутню професію стихійно, без всебічного аналізу реальних і
потенційних ресурсів, оцінювання можливостей їх мобілізації для
досягнення визначеної мети, корекції своїх фахових уподобань з
довготривалими тенденціями кон’юнктури професій тощо. Існує дуже сильна
залежність вибору від випадкових факторів, наприклад, порад друзів або
знайомих, гонитва за модною професією. Помилковість вибору, окрім
матеріальних затрат, містить великий психологічний негатив, що може
призвести згодом до глибокого розчарування, конфліктних ситуацій,
викликати почуття невпевненості в собі, і, можливо, поставить на порядок
денний потребу змінити професію. Тому вибір професії — нелегка
інтелектуально-психологічна справа.
В якій ситуації опиняється юнак чи дівчина після здобуття середньої
освіти? У ринковій економіці існують можливості щодо працевлаштування.
Новачку ж на ринку праці спочатку треба зробити вибір між трудовою
зайнятістю чи навчанням, що є винятково прерогативою особи.
Найперше кожний індивід змушений вирішити, чи виходити на ринок праці
відразу після здобуття встановленої законом мінімальної освіти чи
продовжити її, щоб одержати спеціальні знання для виконання того чи
іншого виду робіт (рис. 1).
Людина в пошуку джерела заробітної плати вимушена пристосовуватись до
існуючих робочих місць. Ту т важливий рівень освіти та професійна
спеціалізація.
Починати опановувати професією можна з набуття найпростіших навичок
безпосередньо на робочому місці. Це непоганий варіант, якщо надовго не
затримуватися в статусі «чистого практика», а наполегливо шукати і
реалізовувати можливості для здобуття систематизованих найпередовіших
теоретичних знань в обраній галузі. Тому краще орієнтуватись на вступ до
професійно-технічного закладу або вищого закладу освіти. Перевага такого
варіанта в тому, що можна поглиблювати теоретичні знання відповідно до
актуального рівня. Як це робити — підкаже досвід, здобутий під час
навчання в спеціалізованому закладі освіти. Але це вже інша стратегія
виходу на ринок праці — тут участі в суспільній праці передує здобуття
знань щодо спроможності виконувати певну роботу. Початок її реалізації —
вибір професії. Професія — це вид трудової діяльності людини, яка
володіє певними загальними і спеціальними теоретичними знаннями і
практичними навичками на базі спеціальної підготовки та досвіду роботи.
Якість трудової діяльності визначає кваліфікація працівника, що залежить
від спеціальної професійної підготовки, яка дає можливість виконувати
роботу певного рівня складності. В змістовному сенсі йдеться про
сукупність необхідних для виконання роботи професійних навичок, знань,
умінь, досвіду, рівня освіти.
Складаючи перелік професій для вибору, слід зважати на назву професії,
оскільки вона визначає характер та зміст праці. Назви професій мають
офіційний статус, тобто ними повинні послуговуватись як роботодавці під
час прийняття працівника на роботу та занесення відповідного запису до
трудової книжки. Заклади надання професійної підготовки повинні видавати
дипломи з правильним записом найменування здобутого фаху. Офіційні назви
професій містяться в Класифікаторі професій, укладеному
Держспоживстандартом України*.
Пізнай себе: психологічний фундамент вибору
Будь-яка професія вимагає так званих «професійно важливих якостей».
Наприклад, для коректора важлива увага, для художника — образне мислення
тощо. Кожна людина від народження за генетичним механізмом спадковості
наділена хистом до тієї чи іншої діяльності. Хист поєднаний з інтересом
до певної діяльності. Якщо в діяльності здібності будуть повною мірою
реалізовані, є максимальні шанси досягнути найбільшого успіху.
Об’єктивні передумови правильного вибору містяться в самій людині. Вони
обумовлені її знаннями, навичками, бажаннями, широтою світогляду.
Завдання полягає в правильному оцінюванні особистісного потенціалу на
основі чітко сформулюваної мети своєї життєдіяльності.
Першим кроком є самовизначення відповідно до психофізіологічних
особливостей молодої людини і специфіки майбутньої професійної
діяльності. Дуже важливо при виборі професії враховувати і деякі основні
психологічні властивості характеру. Психологи виділяють три типи
психічної діяльності людини: екстраверти, інтроверти, амбаверти. Для
екстравертів характерне прагнення до спілкування з людьми, контактність,
комунікабельність. Особам з таким характером краще обрати професію, що
вимагає постійного контакту з людьми (педагог, стюард, прес-секретар,
гід-перекладач).
Для інтровертів більш характерна зосередженість, здатність до міркувань,
повільне пристосовування до нових умов, нових людей тощо. Для
інтровертів більше підійдуть професії, що вимагають індивідуальної
роботи (пілот, налагоджувальник верстатів, слюсар з ремонту
устаткування, економіст, програміст, математик, ювелір тощо).
Крайні типи характерів (чистий екстра- або інтроверт) трапляються рідко.
Більшість людей належить до проміжного типу — амбаверти. Амбавертам у
виборі професії також необхідно враховувати свої психологічні
особливості і риси характеру. Бажано, щоб тип професійної діяльності
збігався з характерологічним типом особи. Скажімо, якщо вона товариська,
то більше підійдуть професії, пов’язані із численними контактами, а якщо
емоційно нестійка — вона не зможе виконувати рутинні види діяльності, що
вимагають концентрації впродовж тривалого часу.
Оцінювати свої професійні можливості повинен кожен індивід самостійно,
не відволікаючись на суспільні міфи, очікування інших людей, соціальні
страхи, навіювання, наслідування. Необхідно розібратися у своїх
потребах, інтересах, мотивах, схильностях, пріоритетах, прийняти їх як
очевидність, правильно оцінити з позиції реалізації, перспективності,
усталеності. Як переконує приклад багатьох успішних у досягненні
професійних вершин людей, саме такий підхід до вибору професії є
найбільш ефективним.
У ситуації сумніву слід вибирати ту професію, де здібності будуть
максимально реалізовані. Особливо це важливо в тому сенсі, що професія
повинна приносити задоволення (позитивні емоції), бо тільки в такому
разі можна досягнути вершин майстерності у щоденному виконанні
виробничих завдань.
На закінчення опису психологічного аспекту вирішення проблеми вибору
професії не завадить наголосити, що природні задатки людини мають
величезну пластичність, значний потенціал для розвитку. Але водночас
слід мати на увазі, що вони навіть з примноженими знаннями і навичками
не безмежні в практичному застосуванні, особливо в тій частині, що
пов’язана з фізичним станом, індивідуальними функціональними
можливостями особи. Не завадить також знати про професію і в плані
спроможності опанувати відповідний обсяг необхідних знань. Незнання цих,
здавалося б, другорядних нюансів, поширена причина помилок у виборі
молоддю майбутньої професії.
Потрібно чітко уявляти зміст і режим роботи обраної професії. Існує
кілька тисяч професій і ще більша кількість спеціальностей. Кожна з них
має свої особливості не тільки з причини різного виду використовуваної
техніки або технологічного процесу, а й з огляду на ступінь
психофізіологічного напруження, фізичних зусиль, санітарно-гігієнічних
умов виробничого середовища. Звідси очевидно, що потрібно ознайомитися з
особливостями майбутньої трудової діяльності за укладеним списком
професій. Важливо подбати про те, щоб відомості про ту чи іншу професію
не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Чим глибші знання
про професії — тим менша ймовірність помилки при виборі. З цією метою
потрібно використовувати як інформацію з довідкової літератури, так і
судження авторитетних, компетентних людей.
Об’єктивні орієнтири професійної ідентифікації
Вибір професії відбувається в конкретному життєвому просторі особи, з
його господарською системою. Виробничо-технологічна і соціальна
структури продуктивних сил суспільства, що склались у певний історичний
період, жорстко обумовлюють потребу в кадрах у суворих пропорціях за
професіями та за рівнями кваліфікації. Так, попит на робочу силу
залежить від попиту на товари і послуги, які виробляють підприємства
відповідного типу, рівня їхньої технічної оснащеності, інтенсивності та
продуктивності праці, форм і методів організації виробництва,
економічної кон’юнктури.
Сучасний світ професій надзвичайно розмаїтий. Ту т є професії, що
збереглися з давніх часів, а також ті, що виникли нещодавно.
Орієнтуючись на професію, з якою без проблем можна буде знайти роботу,
слід виходити з аксіоми, що досягнення визначеного результату є завжди
наслідком підпорядкування своїх дій передбачуваним обставинам
майбутнього. Реалізація цього твердження, крім іншого, вимагає
обізнаності із загальними тенденціями розвитку процесів на ринку праці і
у сфері зайнятості. Ті, кому краще вдається передбачити майбутні запити
ринку праці і завчасно почати підготовку, мають вигідніші позиції в
боротьбі за високооплачувані, кар’єрно перспективні робочі місця.
Старіння і відмирання давніх професій супроводжується появою нових,
привабливих, престижних. Зокрема, в Україні у зв’язку зі становленням
ринкової економіки, ріст комерційних структур (банків, страхових і
рекламних компаній, промислових, будівельних і торговельних холдингів,
приватних туристичних агенцій тощо) неминуче призвів до появи нових
професій. В управлінні й адміністративно-виробничому забезпеченні
зафіксовано створення робочих місць для банківських працівників,
аудиторів, брокерів і дилерів, менеджерів-управлінців, державних
службовців нового покоління.
На рівні робочих професій у сфері послуг відбулося масове створення
робочих місць для охоронців, інкасаторів, експедиторів тощо. У період
трансформаційної кризи робочі місця для представників традиційних
професій — економістів, бухгалтерів, статистів (у першій групі);
продавців, прибиральників, кухарів (у другій групі) інтенсивно
скорочувалися. Зменшилась затребуваність на масові професії
індустрійного типу, зокрема інженерно-технічний персонал.
На початку економічного зростання (після 2000 р.) попит на технічні
професії відновився. Водночас завдяки широкому впровадженню на
підприємствах техніко-технологічних та організаційно-управлінських
нововведень змінюється характер праці. Так, праця багатьох робітничих
професій стала близькою до праці інженера. Як фіксують дослідники,
налагоджувальник автоматів та напівавтоматів, апаратник хімічного
виробництва, сталевар, токар витрачають у середньому 60% свого робочого
часу на контроль, регулювання, розрахунки, що потребує не тільки
глибокого знання спеціальності, а й ґрунтовної теоретичної підготовки з
фізики, математики, хімії.
Нині зростає потреба у спеціалістах, які обслуговують складну техніку.
Нова електронна технологія, яка широко впроваджується майже в усі види
економічної діяльності, змінює структуру попиту на робочу силу в
основному внаслідок виникнення та поширення нових, більш складних
професій. Комп’ютеризація виробництва зобов’язує працівника до
самостійності у прийнятті рішень, продукуванні ним власних ідей, що
передбачає необхідність постійно аналізувати інформацію, грамотно
втручатись у перебіг виробництва, планувати свої дії, передбачати і
швидко вирішувати нестандартні ситуації. Це вимагає від усіх учасників
трудового процесу активізації сенсорики, моторики й інтелекту. Звідси —
підвищення вимог до людини, її очікувань і претензій щодо престижності
виконуваної роботи і розміру оплати праці.
Сучасні роботодавці пред’являють досить високі вимоги до найманих
працівників. Під час оцінювання претендента на посаду пріоритети
змістилися на користь якісних показників, пов’язаних не тільки з легко
фіксованими рівнем освіти, віком людини, а й, передусім, зі структурою
її професійної придатності: інтереси, здібності, стан здоров’я та інші
фактори. Від сучасного працівника вимагають не тільки усвідомленої і
натренованої звички до трудової напруги, а й вподобання до творчості,
самореалізації в індивідуальних і спільних з колегами зусиллях.
Безпосередньо під час прийому на роботу роботодавці прагнуть мати чітке
й об’єктивне уявлення про інтелектуальний ресурс майбутніх безпосередніх
виконавців робіт. Нині керівництво фірм надає особливого значення і
зовнішньому виглядові працівника, і його мовленню, і стилю мислення,
вмінню спілкуватися з людьми. Звісно, що йдеться про посади, що
визначають якість продукції та імідж фірми: провідні
інженери-конструктори, інженери-технологи, керівники структурних
підрозділів підприємств.
Очікуваний вступ України до СОТ поставить на порядок денний для
вітчизняних підприємств проблему підвищення якості товарів і послуг,
розширення їхньої номенклатури. Вирішення ж її, як свідчить світовий
досвід, — у впровадженні нових технологій і організаційних інструментів
у виробництво товарів і послуг, що матимуть зростаючий попит на
території країни; залученні до виконання робіт творчих особистостей,
кваліфікованих спеціалістів. Виходячи з цієї перспективи та враховуючи
структуру продуктивних сил в Україні, що історично склалася, можна
припустити, що в найближчій перспективі прискорено розвиватиметься
сільське господарство і тісно пов’язана з ним харчова промисловість.
Наздоганятиме Україна своїх західноєвропейських сусідів і в галузі
житлового будівництва, будівництва шляхів сполучення. В комплексі
промислових галузей авангардне місце посядуть енергетика, видобуток
корисних копалин, що слугуватиме основою для розвитку хімічної та
фармацевтичної промисловості; набудуть поширення різноманітні
технопарки. Важливі будуть також страхові компанії, пенсійні фонди,
рекламні агенції, готельне господарство, зв’язок, туризм тощо.
Розвиватимуться вони на якісно новому оснащенні робочих місць та
високоефективній організації праці, з використанням сучасних
інформаційно-телекомунікаційних технологій. Як свідчить досвід країн, де
виробництво масових товарів і послуг здійснюється саме так, автоматична
система машин заміняє не тільки функції фізичної, а й частини розумової
праці, беручи на себе як усі контрольновимірючі, так і значну частину
логічних операцій.
Розвиток вказаних видів економічної діяльності відбуватиметься при
входженні в них іноземних компаній. Отже, виробничі колективи в них
формуватимуться з залученням фахівців із-за кордону, тобто конкуренція
за кращі робочі місця значно посилиться. Адекватною відповіддю на такі
перспективи можуть бути додаткові зусилля на досягнення вершин
професіоналізму, і в цьому контексті найдоречнішим буде опанування
іноземної мови.
Усі ці судження актуальні для таких видів діяльності, як охорона
здоров’я, освіта і культура, які, сподіваємося, нарощуватимуть свій
потенціал.
Звичайно, без належного кадрового забезпечення не обійтися. Крім
профільних фахівців, кожному підприємству, незалежно від здійснюваного
виду економічної діяльності, потрібні будуть і бухгалтери, і юристи, і
менеджери з персоналу. Загалом використання висококваліфікованої праці
зростатиме, — в іншому разі знижуватиметься ефективність виробництва.
При цьому продуктивність праці зростатиме, тому для деяких професій
спостерігатиметься відносне скорочення потреби.
Відбуватимуться зміни, пов’язані з переходом від індустріального до
постіндустріального суспільства. Зазначені тенденції мають стати
орієнтиром уваги до професій, які йому потрібні.
Алгоритм прийняття рішення
Кожна людина, яка досягла значних успіхів на трудовій ниві, хоча б раз в
житті обирала професію. Бо тільки досягнувши найвищого ступеня
майстерності у виконанні певного виду робіт, можна уникнути
марґіналізації, соціально-культурної упослідженості. Зважаючи на таку
обставину, процес вибору став предметом наукових досліджень в таких
аспектах: економічний, соціологічний, психологічний. Більшість наукових
розробок стосовно розв’язання проблеми вибору професії молоддю, що
досягає працездатного віку, пропонує враховувати три позиції: власні
побажання, мотиви і цілі; психологічні особливості, оцінювання
можливостей виконувати ту чи іншу роботу; встановлення переліку
професій, що відповідають поточним вимогам існуючих в економіці робочих
місць.
Вибір — це творчий процес прийняття рішення. Людина повинна повністю
усвідомити, між якими альтернативами вона обирає. Варіант вибору, коли
індивід обирає одну з кількох існуючих можливостей на основі
відповідності певному критерію, є класичним зразком простого вибору.
Загалом надзвичайно складний механізм вибору можна спростити до
постадійного просування до обґрунтованого рішення (див. рис. 2).
Стрижнем розв’язання проблеми вибору професії є знаходження відповіді на
питання: «Як із величезної кількості професій вибрати одну, найбільш
придатну?»
Процес прийняття рішення може значно ускладнитися зіткненням двох або ж
навіть кількох спонук. Наприклад, якщо молода людина має схильність не
до одного, а до кількох предметів (до фізики, літератури, географії),
створюються передумови для вагань, сумнівів, іноді досить обтяжливих
переживань. За таких умов є сенс обговорити свої міркування із друзями,
батьками, вчителями, психологом, профконсультантом; доречною буде порада
лікаря.
Після прийняли рішення важливо визначити, у якому навчальному закладі
можна здобути освіту за обраною професією. Без цього кар’єрні задуми
можуть залишитись не реалізованими. Кожна професія має свою специфіку
навчання. Кожен навчальний заклад, згідно з отриманою ліцензією,
дотримується визначених державою стандартів якості освіти, але все ж має
свою репутацію.
Як не помилитися у виборі місця навчання — це вже інша тема, що потребує
спеціального скрупульозного висвітлення. Натомість вкажемо на помилки,
яких бажано уникнути саме при виборі професії. Поширеним є «борсання» в
сумнівах. Справді, відкинути сумніви і невпевненість буває часом дуже
важко, але підкоритися їм — значить приректи себе на ще тяжчі
випробування. З цією помилкою пов’язана й друга — ставлення до професії,
що обирається, як до якоїсь константи.
Дійсно існує велика загроза помилки у виборі, яка криється в
об’єктивному стані речей: набувати спеціальність потрібно як мінімум 1–2
роки, а якщо орієнтувалися на значні кар’єрні досягнення, то й 5–7
років. Можна й помилитися і оволодіти такою професією, попит на яку на
ринку праці падатиме або ж до неї зміниться особисте ставлення.
Проте не слід понад міру боятися того, що вибір професії фатально
визначатиме спрямованість усього життєвого шляху. Майже завжди є шанс
змінити професію. А причин для цього може з’явитися більш ніж достатньо:
виникатимуть нові види робіт, нові професії, а то й цілі нові напрями
економічної діяльності, а крім того, паралельно в самої людини
відбувається зміна цінностей, інтересів та можливостей — все це
потребуватиме відповідної корекції кар’єрного шляху. Не виключена навіть
неодноразова зміна сфери професійної діяльності. Отже, до
перепрофесіо-налізації слід ставитись загалом позитивно. Освоєння нової
професії, крім уже набутої, може навіть підняти компетентність
працівника, зробити його обізнаним у міждисциплінарних сферах
діяльності. При виборі нової професії цілком прийнятно також
послуговуватись запропонованою формулою вибору професії.
За умов швидких змін засобів виробництва, технологій, організаційних
засад, характеру стосунків між роботодавцями і найманими працівниками
будь-який вибір може стати вдалим, але із дотриманням певних правил:
1) Прагнути досягнути за допомогою теоретичних знань (в період
навчання) та практичних навичок (виконуючи щоденно роботу на робочому
місці) найвищих вершин в обраній (опанованій) професії;
2) Постійно тримати руку на пульсі вимог до конкурентоспроможності
професії (посади) на ринку праці та робити реальні кроки для власної
відповідності їм за допомогою підвищення кваліфікації, опанування
суміжних професій;
3) Бути озброєним «технікою» самостійного професійного вдосконалення.
Література
Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения
человека в социуме. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, Нева; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002.
Бондарчук О. І. Прийняття особистісного рішення: теоретичні та
експериментальні підходи // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей
та учнівської молоді. — Житомир, 2005. — С. 35–39.
Вильховченко Э. Социально-профессиональное развитие человека в
производстве передовых стран // Мировая экономика и международные
отношения. — 1997. — № 8. — С. 45–53; 1997. — № 9. — С. 87–97.
Дубровина З. В. О выборе профессии. Методические материалы в помощь
лектору. М.: Центральный НИИ санитарного просвещения, 1983.
Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії
особистості. — К.: Стилос, 2001.
Кастельс М. Інформаційні технології, глобалізація та соціальний розвиток
// Економіка знань: виклики глобалізації та Україна, КНІСД. — С. 81–104.
Климко С. Г. та ін. Людський капітал: світовий досвід і Україна. — К.:
Основа, 2006.
Лукашевич М. П., Бондарчук Л. В. Інноваційні соціальні технології
професійного самовизначення особистості: Навч. пос. — К.: ІПК ДСЗУ,
2005.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
