Реферат на тему:
Система трудового права як галузі права
Трудове право як сукупність правових норм має свою систему, яка
найповніше відображена в КЗпП1. Структурно система галузі трудового
права складається з двох частин: Загальної та Особливої (рис. 1.12).
Норми Загальної частини трудового права стосуються правового регулювання
праці усіх працівників, а також порядку застосування всіх інших норм. У
Загальній частині КЗпП визначається одне з принципових питань —
регулювання трудових відносин (сфера дії трудового законодавства).
Трудове законодавство регулює трудові відносини всіх осіб, які уклали з
роботодавцем трудовий договір незалежно від організаційно-правових форм
і форм власності.
Загальна частина визначає загальні питання організації й застосування
праці працівників попри галузеву належність, а також предмет трудового
права, суб’єктивний склад учасників трудових відносин. До неї входять
норми, що поширюються на всі суспільні відносини трудового права, норми,
які визначають основні принципи й завдання правового регулювання праці,
основні трудові права працівників, недійсність умов договорів про працю,
особливості регулювання праці деяких категорій працівників,
співвідношення законодавства України та міжнародних договорів у сфері
праці.
Норми Особливої частини трудового права конкретизують положення
Загальної частини. Вони регламентують окремі види суспільних відносин та
їх елементи, об’єднуючись в інститути та підінститути1.
Професор В. М. Лебедєв виокремлює Спеціальну частину. Вона об’єднує
інститути, що регулюють особливості праці в окремих галузях
господарювання.
Варто врахувати, що в КЗпП є в окремі глави зі спеціальними нормами щодо
праці жінок (гл. XII КЗпП), праці молоді (гл. XIII КЗпП), щодо пільг для
працівників, які поєднують роботу з навчанням (гл. XIV КЗпП), які не є
інститутами трудового права, конкретизують норми інституту. Для цих
категорій працівників визначено особливості правового регулювання
охорони їх праці, регулювання робочого часу і часу відпочинку тощо. Не є
самостійним інститутом і правові норми, що регулюють нормування праці
(гл. VI КЗпП), вони є інститутом оплати праці.
Від системи трудового права як галузі права необхідно відрізняти систему
трудового законодавства, систему навчальної дисципліни трудового права
та систему науки трудового права (рис. 1.13).
Система трудового законодавства на відміну від системи трудо-вого права,
складається з правових норм і є сукупністю нормативно-правових актів про
працю. Система трудового права проявляється у трудовому законодавстві,
яке є джерелом трудового права. Система трудового права співвідноситься
з системою трудового законодавства як зміст і форма.
Система науки та навчальної дисципліни своїм предметом має вивчення норм
трудового права, правових зв’язків, проблем і тенденній його розвитку.
Система науки та система навчальної дисципліни “Трудове право”
будується, в основному, по системі галузі трудового права, але з нею не
співпадає.
Система науки трудового права — це теоретичні погляди, судження та
висновки, які стосуються проблем правового регулювання суспільних
відносин у сфері організації та застосування праці. Наука трудового
права вивчає норми права та нормативні акти, досліджує і оцінює систему
норм трудового права та нормативні акти з точки зору соціальної
справедливості, демократизму. Порівнюється система трудового права
України та інших держав і міжнародно-правове регулювання праці. Наука
трудового права виявляє проблеми, що мають значення як для галузі
трудового права, так і для науки трудового права. У системі науки
трудового права теж виділяється Загальна та Особлива частини. В
Загальній частині розглядаються предмет, метод і система трудового права
та інші питання. Особлива частина науки трудового права містить вчення
щодо працевлаштування, трудового договору, міжнародно-правове
регулювання праці та ін. Система науки трудового права та навчальної
дисципліни значно ширша за систему галузі трудового права та систему
трудового законодавства.
Навчальна дисципліна “Трудове право України” поділяється на три частини:
Загальну, Особливу і Спеціальну.
До Загальної частини навчальної дисципліни входить вивчення предмета,
методу та системи трудового права, джерел та основних принципів
правового регулювання праці, а також правовий статус суб’єктів трудового
права та видів правовідносин у сфері трудового права.
З навчальною метою до Загальної частини програми включені права трудових
колективів і професійних спілок у сфері праці та соціально-партнерські
угоди. Ці інститути трудового права мають важливе значення для вивчення
усіх інститутів Особливої частини трудового права.
Спеціальна частина навчальної дисципліни “Трудове право України” охоплює
також вивчення міжнародно-правового регулювання праці (зарубіжне трудове
законодавство, порівняльне трудове право, міжнародне трудове право).
Розмежування трудового права від суміжних галузей права
До суміжних правових галузей належать галузі права, які мають схожі з
трудовим правом предмет і метод правового регулювання. Серед них: право
цивільне, адміністративне, право соціального забезпечення тощо.
У цивільному праві з працею пов’язані договори підряду, доручення,
комісії; розмежування його від трудового права здійснюється за предметом
договору; підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а
також за тим, хто зобов’язаний організувати працю і охорону праці (рис.
1.14).
У трудовому праві управлінські форми організації не виходять за межі
спільного процесу праці в організації. Відносини працівників мають
характер виробничих, а не адміністративних відносин. Предметом трудового
права є відносини щодо здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності
державних органів. З адміністративним правом трудове право суміжно
пов’язано, наприклад, наявністю працівників, які навчаються без відриву
од виробництва. Відносини ці регулюються нормами адміністративного
права, а надання пільг у зв’язку з навчанням — трудовим законодавством.
Трудове право співвідноситься з правом соціального забезпечення там, де
йдеться про державне соціальне страхування. В КЗпП є спеціальна гл. XVII
“Державне соціальне страхування”, яка передбачає його поширення на всіх
працівників, визначає види забезпечення за соціальним страхуванням. Саме
ж забезпечення визначається нормами права соціального забезпечення.
Право соціального забезпечення регулює суспільні відносини, які
виникають у процесі матеріального забезпечення громадян, якщо вони
втратили працездатність або досягай пенсійного віку. Розмір
матеріального забезпечення громадян залежить, як правило, від розміру
заробітної плати й трудового стажу працівника.
Різниця між правом соціального забезпечення і трудовим правом полягає в
тому, що: 1) предметом регулювання права соціального забезпечення є
суспільні відносини, які виникають внаслідок реалізації громадянами
права на матеріальне забезпечення, а не права на працю, проголошеного
Конституцією України; 2) право соціального забезпечення передбачає
виплату грошових сум громадянам у вигляді пенсії та допомоги зі
спеціальних фондів; трудове ж право регулює оплату праці з фондів
конкретної організації.
Існують відмінності і в методах правового регулювання. Так, право
соціального забезпечення не має договірного характеру ви-никнення
правовідносин.
пенсії та допомоги зі спеціальних фондів; трудове ж право регулює оплату
праці з фондів конкретної організації.
Існують відмінності і в методах правового регулювання. Так, право
соціального забезпечення не має договірного характеру виникнення
правовідносин.
Список використаної літератури:
Бойко М. Д. Трудове право України: Навч. посіб.: Курс лекцій. — К.:
Олан, 2002. — 335 с
Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та
факультетів. — К.: Вілбор, 1999. — 208 с
Солодовник Л. Юридичні факти — підстави виникнення трудових
правовідносин // Право України. — 2000. — № 1.
Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового
права // Право України. — 2000. — № 7.
Стаднік М. П. Проблеми удосконалення законодавства про колективні
договори та угоди в ринкових умовах. Правова держава. — К.: ІнЮРЕ, 1998.
— Вип. 9.
Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н. М.
Хуторян. — К.: Ін ЮРЕ. — 1999. — 180 с.
Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб.
пособие для высш. учеб. заведений. — Харьков: Консум, 1998. — 140 с.
Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л.
А. Савченко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 336 с.
Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум,
1998.—480 с.
Прокопенко В. І. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. —
Харків: Консум, 1999.
Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Под. ред. А. Д. Зайки-на. —
М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 416 с.
Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів:
Вільна Україна, 1996. — 160 с
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
