Продуктивність праці та кваліфікація працівника: правовий аспект
Загальна декларація прав людини гарантує кожному право на працю і на
освіту. Держава виступає гарантом цього права, що закріплено в
Конституції України від 28 червня 1996 p. Згідно із ст. 43
професійно-технічне навчання, підготовка та перепідготовка кадрів є
складовими елементами державної гарантії права на працю. Право людини на
освіту закріплено в ст. 53 Конституції України.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує:
доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої,
професійної, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти;
розвиток дошкільної, повної загальної середньої освіти, позашкільної,
професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм
.навчання;надання державних стипендій і пільг учням і студентам.
Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та
економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний
розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства,
розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих
моральних якостей; підвищення освітнього рівня народу, забезпечення
народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Наявність різних форм навчання, зокрема заочної і вечірньої, дозволяє
значній кількості громадян поєднувати свою трудову діяльність з
навчанням у різних закладах освіти. Працівники, котрі поєднують працю з
навчанням, беруть участь у двох паралельних правовідносинах: у трудових
правовідносинах з власником підприємства та в адміністративно-правових —
із закладом освіти. Трудові відносини цієї категорії працівників мають
усі ті ознаки, що притаманні будь-яким трудовим правовідносинам. Але
разом із загальними ознаками, ці правовідносини мають певні особливості,
що проявляються в спеціальних правах й обов’язках суб’єктів трудових
правовідносин, пов’язаних з поєднанням навчання з працею. Так, для осіб,
котрі поєднують працю з навчанням, передбачена система особливих пільг,
гарантій, обсяг і види яких залежать від типу закладу освіти, від форми
навчання, а також від того, в якому класі та на якому курсі навчається
працівник. Крім закладів освіти, навчання громадян здійснюється і на
підприємствах. Ця галузь освіти регулюється трудовим правом. Закони та
інші нормативно-правові акти про працю вирішують завдання сприяння
працюючим громадянам в отриманні освіти шляхом створення на
підприємствах, в установах і організаціях відповідних умов для навчання
без відриву від роботи.
? 3/4 I Oe O U Ue o th J
P
|
$
працівник (а не будь-який громадянин), який має свого роду “подвійний
статус”: або поєднує роботу з навчанням, з підвищенням кваліфікації, або
уклав учнівський договір з роботодавцем про попереднє навчання з
подальшим працевлаштуванням згідно з отриманою професією, спеціальністю
та кваліфікацією.
Пільги працівникам, котрі поєднують роботу з навчанням, виражаються в
наданні їм більше вільного від роботи часу для успішного навчання та
підвищення кваліфікації і передбачені главою XIV КЗпП України (статті
201—220) “Пільги для працівників, що поєднують роботу з навчанням”. Такі
пільги поділяються на групи за видами правовідносин: а) щодо надання
відпусток; б) щодо робочого часу та відпочинку протягом робочого дня,
тижня; в) щодо оплати вартості проїзду для складання екзаменаційної
сесії; г) щодо режиму роботи і побутового обслуговування.
Право на пільги при поєднанні праці з навчанням виникає у працівника,
якщо є адміністративний акт про його зарахування до закладу освіти.
Надалі це право виникає за умови успішного навчання. Вважається, що
успішно навчаються працівники, які склали всі заліки та іспити,
передбачені навчальним планом, а також виконали лабораторні, письмові та
інші роботи за дисциплінами навчального плану даного семестру або склали
кваліфікаційний іспит з виробничого навчання. Праву на пільги
кореспондується обов’язок працівника успішно навчатися, цілеспрямовано
використовувати вільний час, а власник підприємства чи уповноважений ним
орган зобов’язаний надати пільги, передбачені законодавством.
У відповідності до ст. 202 КЗпП законодавець зобов’язує власника або
уповноважений ним орган створювати необхідні умови для поєднання роботи
з навчанням для осіб, котрі проходять виробниче навчання або навчаються
в закладах освіти без відриву від виробництва. Це положення може служити
базою для конкретних правил нормативного характеру й зобов’язань
виконання умов, які передбачаються у колективному договорі. З переходом
України до ринкової економіки і появою підприємств різних форм власності
та видів господарської діяльності ця норма відіграє велике значення і
виступає гарантом пільг для даної категорії працівників. На жаль, не
можна не помітити і того факту, що багато приватних підприємств
намагається зменшити обсяг пільг такого роду, а іноді — взагалі їх не
надавати. Будемо сподіватися, що це тимчасове явище, яке властиве
економічній кризі, оскільки власник підприємства повинен бути
зацікавлений у високій кваліфікації своїх працівників. Більше того,
одним із засобів забезпечення зростання кваліфікації працівників є
організація відповідного навчання на виробництві.
В умовах зростання кількості незайнятого населення, одним із заходів
подолання безробіття є організація професійного навчання. До основних
закладів, що здійснюють професійне навчання, відносять навчальні
підрозділи підприємств. Тому питання організації професійного навчання
на підприємствах набуло значення, ще й з точки зору забезпечення
зайнятості населення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
