Реферат на тему:
Проблеми фінансування соціального захисту в Україні
Вступ
В умовах трансформації економіки України – переходу від
командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності
до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала
проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки
супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним,
соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і
підтримки малозабезпечених прошарків населення.
Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є
недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності,
передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян
(безробіття, втрата працездатності ), створення ефективної пенсійної
системи.
Метою роботи є дослідження сучасної структури соціальної політики
України, аналіз її стану та проблем фінансування, характеристика
сучасних процесів, що протікають в соціальній сфері.
1. Соціальна політика держави.
Державне регулювання соціальних процесів
Вирішення проблем, пов’язаних із функціонуванням соціальної сфери, є
прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці.
? Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища,
процеси, види діяльності та об’єкти, які пов’язані з забезпеченням
життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб,
інтересів.
? Соціальна політика:
діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних
умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства,
усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів,
забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної
стабільності у країні;
система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів
держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями
економічного зростання.
це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів
влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції,
знецінення трудових заощаджень.
? Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної
влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів)
на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.
Мал.1. Об’єкти соціальної політики
Соціальна політика держави включає:
регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов
взаємодії суб’єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між
роботодавцями і
найманою робочою силою);
вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
розподіл і перерозподіл доходів населення;
формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання
соціальних гарантій економічно активній частині населення;
створення системи соціального захисту населення;
забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів
освіти, охорони здоров’я, науки, культури, спорту, житлово-комунального
господарства і т. ін.);
захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної
політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
життєздатності суспільства;
стабілізації та розвитку суспільства;
консолідації суспільства.
Мал. 2. Завдання соціальної політики
2. Система соціального захисту населення в Україні
Система соціального захисту в Україні включає :
пенсії (ПФ, ФСС);
допомога по безробіттю (ФЗ);
система короткотермінових грошових допомоги при хворобі, при народженні
дитини (ФСС, ПФ).
Універсальні системи:
програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);
державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);
допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);
державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);
державна система освіти(МБ, ДБ).
Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС
Система соціальних допомоги:
цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по
оплаті);
соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних
центрів).
Соціальний захист через недержавні організації
Соціальна допомога з фондів підприємств.
Система соціального захисту населення складається з :
Соціального страхування
Соціальної допомоги
Соціальних гарантій.
Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в
Україні включає у себе :
пенсійну систему;
соціальне страхування на випадок безробіття;
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
соціальне страхування від нещасних випадків.
За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного
фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення
охоплено приблизно
21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів.
Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити
відповідно до критеріїв відбору отримувачів:
соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без
урахування майнового стану або доходу.
адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або
майнового стану
В Україні у 2000 році було прийнято Закон “Про державні соціальні
стандарти та державні соціальні гарантії” , у якому зазначено, що
основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення
конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри
оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної
допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні
законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового
мінімуму.[5]
Основні соціальні гарантії в Україні :
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсій за віком;
мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в
установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;
індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого
рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання
цін;
забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах
окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
?
AE
eOOOOOOOOOOeA¶¶¶A?
&
&
&
&
&
&
&
gd?q1/4
&
Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної
академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за
соціальним статусом – 31% населення, за професійною ознакою – 13,8%
економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку
понад 30 млрд. гривень.
3. Аналіз ситуації з соціальним захистом та його фінансуванням в Україні
Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані.
Невдоволені пенсіонери. Більшість з них добросовісно пропрацювали
десятки років на виробництві, але тепер позбулися своїх накопичень, а на
свою пенсію навіть не мають можливості заплатити за квартиру, не можуть
нормально харчуватися, купити обнову, перемонтувати телевізор.
Невдоволені працівники бюджетної сфери, що по кілька місяців не можуть
одержати заробітну плату, оскільки у держави не має для цього коштів.
Невдоволений також уряд, оскільки соціальні виплати зайняли в бюджеті
таке місце, що внаслідок їх обов‘язковості потіснили всі інші витрати,
передусім інвестиції. А як можна говорити про вихід з кризи при
зменшенні інвестицій?
Формування соціально орієнтованої ринкової економіки відбулося успішно
лише завдяки підтримці держави, яка створила механізми конструктивної
взаємодії різних соціальних груп, що займали прямо протилежні позиції. В
переважній більшості країн Європи соціально орієнтована держава
перестала усуватися від вирішення соціальних питань, а брала активну
участь у їх розв‘язанні. Було б помилкою сказати, що це відбулося
добровільно. Це проходило під тиском робітничого, профспілкового руху, і
особливо під впливом політичних змін у Східній Європі, формування
принципово нових систем соціального забезпечення в цих країнах.
Перехоплюючи ініціативу у лівих сил, у країнах ринкової економіки
держава почала брати на себе вирішення багатьох питань соціального
захисту, створення відповідної законодавчої бази. Практика 60-7-х років
в західній Європі характеризувалася зростанням ролі держави у формуванні
соціальної політики та практичній організації соціального захисту.
Зрештою, цей курс знайшов вираз у прийнятті Європейської соціальної
хартії.
Економічною основою соціально орієнтованої держави є багатоукладність
форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість
економіки, пристосування виробництва до потреб споживання, що
досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню
різних рівнів господарського маневру – народногосподарського,
міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з господарським
маневром на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя
ґрунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава має
міцну податкову систему, активно впливає на інвестиційну та торгівельну
діяльність, організує розгалужену й водночас диференційовану та адресну
систему соціальних виплат, беручи у ній участь.
Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню
рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно
інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і
головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші
доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників
значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати
обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності,
прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюдження
в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового
зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю
праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило
відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в
змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням
соціальних проблем.
Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, держава у
ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення.
Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між
рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого
працівника, загальними економічними результатами виробництва та
комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.
Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання про захист,
страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не
гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема
вирішується між працівником та працедавцем, або відповідно між їх
представниками – об’єднаннями профспілок та об’єднаннями працедавців.
Висновки
З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної,
валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної
політики держави. Разам з трансформацією економіки відбувається
створення системи соціального захисту населення з метою компенсації
негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і
впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та
забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її
функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.
Але разам з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та
невідповідності сучасним потребам людей (це стосується співвідношення
між мінімальною заробітною платою, розміром пенсій, стипендій та
прожитковим мінімумом ).
Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання
пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для
досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового
мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з
основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання
оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.
Список використаної літератури :
Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.:
Знання-Прес, 2002. – 214с.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне
забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної
політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с.
Ю. В. Пасічник Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч.
посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 523с
О.Д Василик, К.В. Павлюк Бюджетна система України: Підручник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2004. – 544с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
