.

Поняття і види правовідносин у трудовому праві. Трудові відносини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
9 12514
Скачать документ

Реферат на тему:

Поняття і види правовідносин у трудовому праві. Трудові відносини.

Поняття і види правовідносин у трудовому праві

Правовідносини у сфері трудового права — це врегульовані нормами
трудового законодавства трудові й тісно пов’язані з ними відносини у
сфері праці1.

Залежно від суспільних відносин, які є предметом трудового права,
існують і відповідні їм правовідносини. Види права такі (рис. 5.1).

Провідними у сфері трудового права є відносини трудові. їм можуть
передувати відносини, пов’язані з працевлаштуванням. Правовідносини з
нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю завжди
виникають та існують стосовно працівника поряд з його трудовими
відносинами. Можуть виникнути й охоронні правовідносини щодо
матеріальної відповідальності сторін трудового договору за шкоду,
заподіяну іншій стороні, а також процесуальні відносини з вирішення
індивідуальних і колективних трудових спорів — до оголошення страйку
включно.

Суб’єкти правовідносин у сфері трудового права можуть збігатися.
Працівник є суб’єктом не тільки трудових відносин, а також відносин,
тісно пов’язаних з трудовими.

Усі види правовідносин трудового права мають вольовий характер, бо
виникають з волі суб’єктів трудового права і відображають дію норм
трудового законодавства. Зазначені відносини відрізняються від інших
своїми елементами: суб’єктами, об’єктом, змістом, підставою виникнення
та припинення.

Об’єктом правовідносин трудового права є матеріальне зацікавлення в
праці, у наслідках трудової діяльності. В охоронних правовідносинах —
охорона матеріального інтересу та соціально-економічних прав
працівників.

Трудові відносини

Поняття трудових відносин. Теорія трудових правовідносин роз-роблена у
ряді монографій1. Так, відомий російський професор Ю. Орловський
наголошує, що трудові відносини є серцевиною відносин, які становлять
предмет трудового права. Тому їм надається велике значення як у теорії,
так і в практиці трудового законодавства.

Трудові відносини — це добровільний юридичний зв’язок між; працівником і
роботодавцем. Працівник зобов’язується особисто виконувати визначену
трудову функцію за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією, посадою в
даній організації з підпорядкуванням внутрішньому трудовому
розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові
заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання
роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і
угодою сторін.

Це поняття трудових відносин визначає його суб’єкти, а через їх
обов’язки й зміст цих правовідносин, які є двосторонніми відносинами.

Суб’єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого
—роботодавець.

Працівник — громадянин України чи іноземний громадянин, або особа без
громадянства, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на
підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує
певну трудову функцію.

• Мінімальний вік для укладання трудового договору визначено ст. 188
КЗпП. Щодо максимального, то його не визначено в КЗпП. Тільки в окремих
випадках, враховуючи специфіку праці, законодавством про працю може
визначатися максимальна межа щодо віку працівника1.

• Працівником може бути особа, яка володіє трудовою правоздатністю та
трудовою дієздатністю.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від
форми власності, виду діяльності й галузевої належності або
уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до
законодавства використовує найману працю.

Роботодавцем може бути і фізична особа й громадська чи релігійна
організація, що уклала трудовий договір з бухгалтером, секретарем,
водієм тощо.

Обов’язковою передумовою виникнення трудових відносин є наявність у його
суб’єктів праводієздатності (трудової правосуб’єктності). Трудова
правосуб’єктність у роботодавця виникає з моменту державної реєстрації і
припиняється при ліквідації організації. Моментом виникнення трудової
правосуб’єктності для установ є затвердження штатного розкладу і
відкриття у банку рахунку оплати праці.

Права та обов’язки роботодавця у трудових відносинах безпосередньо
здійснює тільки роботодавець — фізична особа. Інші роботодавці
здійснюють свої права через органи управління, визначені законодавством
про працю, іншими законами, нормативно-правовими актами, засновницькими
документами та локальними нормативно-правовими актами.

Трудові відносини слід відмежовувати від суміжних правовідносин сфери
цивільного права, які можуть бути пов’язані з працею, за ознаками,
вказаними на рис. 5.2.

У КЗпП установлено, що працівник підпорядковується правилам внутрішнього
трудового розпорядку і виконує трудову функцію, під якою мається на
увазі будь-яка робота за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Зауважимо, що трудові відносини ґрунтуються на поєднанні рівності й
підпорядкування. Уклавши трудовий договір, працівник підпорядковується
правилам внутрішнього трудового розпорядку і повинен особисто виконувати
доручену йому роботу, як правило, не маючи права передоручати її
виконання іншій особі.

Роботодавець виплачує працівникові винагороду за затрачену працю та її
результати у формі заробітної плати.

Види трудових відносин. Існують строкові договори, контракт, трудовий
договір на умовах неповного робочого часу та ін. Трудові відносини,
пов’язані з роботою на умовах сумісництва та учнівства, мають певну
специфіку. Тут виникають інші трудові відносини, а учнівські
правовідносини до того ж зобов’язують учня опанувати на виробництві
професію чи спеціальність. Після завершення навчання учнівські відносини
трансформуються у трудові відносини за отриманою спеціальністю.

У трудовому праві переважає два види трудових відносин: індивідуальні та
колективні1.

Зауважимо, що предметом індивідуальних трудових відносин є сам процес
праці. Працівник виконує роботу згідно з угодою, а предметом
правовідносин трудового колективу є організаційно-управлінські
відносини, пов’язані з організацією й управлінням працею. Слід врахувати
й критерії самостійності правовідносин (рис. 5.3).

Зміст трудових правовідносин. Змістом їх є права й обов’язки його
суб’єктів. Основні права та обов’язки працівників закріплені в КЗпП
відповідно до Конституції України. Забороняючи примусову працю,
Конституція України створює умови для вільного виявлення працівниками
своєї здатності до праці.

У трудових відносинах важливе значення має правовий статус працівника.
Зокрема право його трудитися за обраним фахом і місцем роботи. А також
правовий захист на випадках його порушення. Відповідні гарантії записані
у ст. 5-1 КЗпП.

Працівник має право укладати, змінювати й розривати трудовий договір; на
роботу, обумовлену трудовим договором. Також він має право:

• на робоче місце й інформацію про умови праці, вимоги щодо її охорони
на робочому місці;

• на компенсацію матеріальної і моральної шкоди, заподіяної працівникові
під час виконання трудових обов’язків згідно з КЗпП;

• на своєчасне одержання всієї заробітної плати залежно від кваліфікації
працівника, складності, кількості та якості виконаної роботи.

Працівники мають право на індивідуальні й колективні трудові спори,
включаючи право на страйк. Порядок вирішення трудових спорів визначено
законодавством про працю. Працівники також мають право:

• на відпочинок, що є одним із основних прав працівників;

• на створення професійних спілок, право вступати до них і захищати свої
трудові права, свободи й законні інтереси;

• на участь в управлінні підприємством чи організацією у передбачених
чинним законодавством формах;

• на ведення колективних переговорів, укладання колективного договору й
соціально-партнерських угод через своїх представників, на інформацію
щодо їх виконання.

Працівник зобов’язаний працювати чесно й сумлінно, своєчасно виконувати
покладені на нього обов’язки згідно з трудовою функцією. Трудові
обов’язки працівників конкретизуються у відповідних статтях КЗпП та
інших нормативно-правових актах, а також локальних актах, прийнятих
роботодавцем.

У трудовому законодавстві закріплено визначеність і стабільність функції
працівника: йому забороняється вимагати виконувати роботу, не обумовлену
договором (ст. 31 КЗпП).

Специфіка трудових відносин полягає в тому, що для виконання трудової
функції працівник не може замінити себе іншим працівником без згоди
роботодавця. Трудовий договір і відносини, що виникають на його
підставі, мають індивідуальний і двосторонній характер.

Трудові відносини визначаються трудовим договором. Змістом трудових
відносин є всі трудові права й обов’язки його суб’єктів, а суть
трудового договору становлять його умови. Роботодавець має право
дисциплінарної влади і може, згідно з трудовим законодавством,
застосувати до працівника заходи дисциплінарного стягнення або притягти
до матеріальної відповідальності. Трудові правовідносини є тривалими.

Підстави виникнення, зміни й припинення трудових відносин — це певні
юридичні факти, передбачені трудовим законодавством України (рис. 5.4).

Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов’язано
виникнення трудових відносин. До інших юридичних фактів, необхідних для
виникнення трудових відносин, належать:

• обрання на посаду, за якою виконується робота. Як правило, ця підстава
виникнення трудових відносин визначена в законі, нормативно-правових
актах, а також може бути передбачена й засновницькими (установчими)
документами організації. Для працівників, які займають виборні посади,
підставою виникнення трудових відносин є факт обрання на посаду й
укладання трудового договору;

• заміщення відповідної посади за конкурсом. Для окремих категорій
працівників як підстава виникнення трудових відносин необхідні й інші
юридичні факти. Наприклад, для осіб, які приймаються на роботу за
конкурсом, укладанню трудового договору передує обрання на посаду за
конкурсом1;

• призначення на посаду, затвердження на ній;

• направлення на роботу згідно з установленою квотою уповноваженими
органами2. Скажімо, працівник може бути направлений на роботу центром
зайнятості за рахунок квоти (броні). Укладанню

трудового договору з цими категоріями працівників (неповнолітні,
інваліди) передує направлення на роботу центру зайнятості;

• судове рішення, пов’язане з укладанням трудового договору при
необгрунтованій відмові укладати трудовий договір (ст. 232 КЗпП);

• фактичний допуск до роботи з відома або за дорученням роботодавця,
його представника і незалежно від того, чи був трудовий договір належним
чином оформлений. Трудові відносини виникають між працівником і
роботодавцем на підставі трудового договору, що укладається ними.
Доказом наявності трудових правовідносин є фактичне допущення працівника
до роботи — навіть тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані (ст.
24 КЗпП).

У випадках і в порядку, встановлених законом, іншим нормативним правовим
актом трудові відносини виникають на підставі трудового договору та
інших актів, що передують укладанню договору.

Підставою виникнення трудових правовідносин з підлітками, які не досягли
п’ятнадцяти років, є згода одного із батьків або особи, яка його
замінює, та трудовий договір (ст. 188 КЗпП).

Зміна трудових правовідносин може відбуватися при переведенні працівника
на іншу роботу. Причому — тільки за згодою працівника, крім випадків,
передбачених законодавством1.

Трудові відносини припиняються з припиненням трудового договору на
підставах, визначених чинним трудовим законодавством України.

Отже, підставою для виникнення трудових відносин є визначений законом
юридичний факт, а також інші послідовно здійснювані складні юридичні
факти. Наприклад, обрання за конкурсом, призначення на посаду,
направлення на роботу службою зайнятості тощо.

Список використаної літератури

Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н. М.
Хуторян. — К.: Ін ЮРЕ. — 1999. — 180 с.

Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб.
пособие для высш. учеб. заведений. — Харьков: Консум, 1998. — 140 с.

Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л.
А. Савченко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 336 с.

Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум,
1998.—480 с.

Прокопенко В. І. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. —
Харків: Консум, 1999.

Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Под. ред. А. Д. Зайки-на. —
М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 416 с.

Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів:
Вільна Україна, 1996. — 160 с

Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І.
Чани-шевої. — К.: Т-во “Знання”; КОО, 2000.

Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. проф. Р. 3. Лифшиц.
проф. Ю. П. Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 480 с.

Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. доц. Г. И.
Ча-нышева, доц. Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999. — 480 с.

Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков:
Консум, 1998.

Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у
Конституції України // Право України. — 1997. — № 9. — С. 39 41.

Мінюков П., Мінюкова Т Особливості регулювання трудових відносин з
керівниками закладів освіти України // Право України. — 1997. — №5.

Мурашко М. І. Довідник. Практичні питання реалізації положень
законодавчих та нормативних актів, що пов’язані з трудовим
законодавством. — К: Компас, 1995.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020