Реферат на тему:
Основні принципи пенсійного права. Пенсійні правовідносини.
План.
1. Поняття і система принципів правового регулювання пенсійного
забезпечення.
2. Зміст принципів правового регулювання пенсійного забезпечення.
3. Поняття і загальна характеристика пенсійних правовідносин.
4. Суб’єкти, об’єкти і зміст пенсійних правовідносин.
5. Підстави виникнення, змін і припинення пенсійних правовідносин
різних видів.
1.Поняття і система принципів правового регулювання пенсійного
забезпечення.
Принципи в юридичній літературі можуть визнаватися правовим, лише в тому
випадку, якщо він прямо закріплений в нормах права чи безпосередньо
випливає з їхнього змісту.
В нашому посібнику розглядаються лише принципи властиві пенсійному
праву. Одні з них є галузевими принципами всього права соціального
забезпечення, інші – самого лише пенсійного права, яке складає частину
права соціального забезпечення.
До галузевих принципів, які зараз застосовуються хоч і не в повному
обсязі в пенсійному праві, В. С. Андреєв відносить:
а). Принцип усебічності соціального забезпечення;
б). Принцип усебічності й багатоланітності його видів;
в). Принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;
принцип забезпечення у високих розмірах, які відповідають рівневі
задоволення потреб громадян, що склався на даному етапі розвитку
суспільства.
Ці принципи ще не є єдиними. В юридичній літературі з правом соціального
забезпечення наводяться різні системи принципів. Так О. Д. Закін,
підтримуючи в основному вказану систему принципів, вважає, що вона
потребує уточнення, і пропонує свою систему принципів:
1). Поширення соціального забезпечення на всіх громадян;
2). Багатоманітність форм і видів соціального забезпечення громадян;
3). Здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;
4). Єдність і диференціація соціального забезпечення громадян;
5). Участь трудящих в організації права на соціальне забезпечення;
6). Стимулювання трудової діяльності інвалідів і престарілих;
7). Охорона права громадян на соціальне забезпечення.
В навчальному посібнику М. Л. Захарова принципи правового регулювання
пенсійного забезпечення поділяються на дві групи. Перша група стосується
змісту правових норм, які передбачають певні права громадян у сфері
пенсійного забезпечення, а друга – забезпечення повної можливості
реалізації суб’єктивного права на пенсію.
Водночас було б неправильно відкидати ті теоретичні положення про
принципи права, що були розроблені юридичною наукою. Гадаю, вони можуть
бути людифіковані й представлені як такі принципи правового регулювання
пенсійного забезпечення:
1). Загальність і доступність умов реалізації права на пенсію;
2). Багатоманітність видів пенсійного забезпечення;
3). Диференціація умов і норм пенсійного забезпечення;
4). Забезпечення на рівні межі малозабезпеченості;
5). Здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного
Пенсійного фонду;
6). Здійснення пенсійного забезпечення органами;
7). Соціально-трудові реалібітація і стимулювання трудової діяльності
громадян, які частково втратили працездатність;
8). Охорона права громадян на пенсійне забезпечення.
Всі вони так чи інакше закріплені в чинних нормативних актах.
2. Зміст принципів правового регулювання пенсійного забезпечення.
Одним з основних принципів правового регулювання пенсійного забезпечення
є принцип загальності й доступності умов реалізації права на пенсію.
Цей принцип складається з двох частин:
– Перша визначає коло осіб, які мають право на пенсію. Таке право на
пенсію закріплено в ст. 46 Конституції України і в законах про пенсійне
забезпечення. Загальність пенсійного забезпечення виявляється також у
наданні громадянам матеріального забезпечення.
– Друга частина означає доступність для громадян такого права з
настанням конкретних обставин, а також умов реалізації права на пенсію.
Вона має два значення:
– Як повна, дійсна можливість для громадян набути до настання пенсійного
віку умов, необхідних для отримання пенсії, зокрема відповідний стаж;
– Як реальність, обґрунтованість самих цих умов.
Принцип багатоманітності видів пенсійного забезпечення – тут
законодавець передбачив кілька видів трудових і соціальних пенсій (за
віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника і за вислугу років).
Такий перелік видів дає підстави стверджувати, що в країні існує
багатоманітність видів пенсійного забезпечення, оскільки законодавець
передбачив випадки втрати працездатності.
Принцип диференціації умов і норм пенсійного забезпечення –
сформульований у такому загальному виді, безпосередньо випливає з
аналізу правових норм, що регулює пенсійне забезпечення. Найхарактерніші
ознаки (підстави) для диференціації умов пенсійного забезпечення
встановлення залежно від: характеру трудової діяльності (зниження віку з
інвалідності внаслідок загального захворювання); статі (зниження жінкам
віку і стажу роботи); вислуги років для деяких видів пенсій (приміром,
за віком для учасників та інвалідів війни); причини настання
непрацездатності (призначення пенсії належно від тривалості стажу, якщо
інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва).
Норми пенсійного забезпечення і розміри пенсій диференціюються залежно
від: характеру трудової діяльності (підвищення норми забезпечення у
відсотках до заробітку для зайнятих на підземних роботах, на роботах з
особливо шкідливими чи особливо тяжкими умовами праці); надбавки до
пенсій за віком для непрацюючих пенсіонерів на утриманців; зниження
розмірів пенсії за неповного стажу; підвищення пенсій інвалідів війни і
прирівняним до них громадянам; тяжкості інвалідності (збільшення пенсії
для інвалідів І та II груп, встановлення надбавки на вихід) і деяких
інших обставин.
Принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового
мінімум. Цей принцип має свою правову підставу – конституцією України:
“Пенсії, інші види соціальних виплат допомоги, що є основним джерелом
існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового
мінімуму, встановленого законом”.
Принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного
Пенсійного фонду. Цей принцип прямо пов’язаний з джерелом фінансування –
Пенсійним фондом України, який складає, по суті, економічну основу всієї
державної системи пенсійного забезпечення. Так у ст. 8 Закону України
“Про пенсійне забезпечення” підкреслюється, що виплата пенсій
здійснюється з Пенсійного фонду. До основних принципів пенсійного права
належить принцип здійснення пенсійного забезпечення державними органами.
Цей принцип випливає з самої суті державної системи пенсійного
забезпечення. Основні функції пенсійного забезпечення виконують органи
соціального захисту населення. В їх компетенцію входять (ТЗ) питання
призначення пенсій, надання пільг ветеранам війни і праці, організації
соціальної допомоги сім’ям з дітьми, одиноким і перестарілим громадянам.
Принцип соціально-трудової реабілітації та стимулювання трудової
діяльності громадян, які частково втратили працездатність.
Термін “соціально-трудова реабілітація” передусім притаманний праву
соціального забезпечення і до певної міри – трудовому праву.
Принцип охорони права громадян на пенсійне забезпечення. Під охороною
права громадян на пенсійне забезпечення розуміють кошти, спрямовані, по
перше, на матеріальне забезпечення громадян у передбачених законом
випадках і, по друге, на відновлення порушених прав в пенсійному
забезпеченні. І перше, і друге закріплено в (конституції та інший
закон.)
3. Поняття і загальна характеристика пенсійних правовідносин.
Відповідні пенсійні правовідносини е одним Із видів суспільних відносин
І особливою формою здійснення права на пенсію.
В цілому в теорії права правовідносини розглядаються як особлива форма
соціальної взаємодії, що об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до
за кону.
Правовідносини складаються, виникають, вимірюються і припиняються під
дією правових норм. І так правовими відносинами називають зв’язком між
учасниками (суб’єктами) їхні взаємні права та обов’язки, які регулюються
нормам права. В загальному пенсійні відносини е правовими відносинами (в
Іншому виді вони практично не існує), так по скільки виникають лише за
наявності норм пенсійного законодавства.
Правовідносини тісно пов’язані з фактичними відносинами, їхньою динаміко
Ця норма глибоко проникає у регулювання правом щодо економічних і
матеріальних відносин, пенсійні відносини належать до категорії
матеріальних, майно відносин), оскільки залежать не лише від правових
норм, але насамперед від опосередкованих чи фактичних відносин,
матеріальних відносин умов, життєвих обставин чи, як прийнято казати,
юридичних факторів, що е окремого передумовою здійснення всіх видів
пенсійних правовідносин.
Юридичний факт – це закріплений у нормах права факт об’єктивної
дійсності (подія, вольовий вплив людей та ін.), який виступає як
підстава виникнення зміни і припинення правових відносин.
До юридичного складу, необхідного для виникнення пенсійних правовідносин
можуть включатися такі юридичні фактори, як досягнення громадянином
пенсійного віку, інвалідність, смерть годувальника, утриманця, причина
інвалідності та причина смерті годувальника, трудовий стаж і вислуга
років. Для виникнення пенсійних правовідносин у зв’язку з призначенням
пенсії за віком необхідна така сукупність юридичних факторів:
– досягнення певного віку;
– наявність установленої законом тривалості трудового стажу;
– волевиявлення громадянина;
– рішення органу соціального захисту населення про призначення пенсії.
Для пенсійних правовідносин характерна різноманітність їх видів. Видів
пенсійних правовідносин скільки ж, скільки видів пенсій.
Законодавством встановлено чотири види пенсій: за віком, з інвалідності,
разі втрати годувальника, а для деяких категорій державних службовців І
спеціалістів народного господарства і за вислугу років.
Пенсійні правовідносини, як і інші правові відносини, характеризуються
тим, що їх учасники (суб’єкти) мають певні взаємні права і на них
покладено відповідні обов’язки. Відповідні обов’язки прав установлено
нормами права.
Правовідносини завжди бувають двосторонніми: праву одного суб’єкта
(юридичної чи фізичної особи)відповідає обов’язок іншого, і навпаки.
З цього випливає що орган який, здійснює пенсійне забезпечення, повинен
в строк призначати пенсію.
Характеризуючи пенсійні правовідносини, слід відзначити, що структур
види пенсійних правовідносин поділяються на дві групи:
1) правовідносини з приводу пенсійних видів пенсійного забезпечення
(основні чи матеріальні правовідносини);
2) процедурно-процесуальні відносини з установлення юридичних факторі і;
розгляду спорів між сторонами правовідносин, якщо тільки закон не відніс
їх до спорів, що розглядаються в судовому порядку.
З огляду на викладене уявляється необхідним зазначити найхарактерніші
головні, типові риси пенсійних правовідносин, що отримали визнання в
юридичній літературі:
1) пенсійні правовідносини е такими суспільними відносинами, які можуть
Існувати лише за наявності норм пенсійного забезпечення;
2) пенсійні правовідносини мають тривалий характер;
3) пенсійні правовідносини, які ряд цивільно-правових відносин, є
майновими відносинами;
4) типовою рисою пенсійних правовідносин е застосування до них (у разі
забезпечення пенсією за віком, з інвалідності, на випадок утрати
годувальника і за вислугу років) принципу диференціації розмірів пенсії;
5) у пенсійних правовідносинах відсутні засади взаємності: обов’язок
органа соціального захисту населення і відповідне суб’єктивне право
пенсіонера не зумовлене дієш пенсіонера у відповідь на діло органу соц.
захисту. На боці органу стоїть обов’язок щодо призначення пенсії, а на
боці пенсіонера її отримати за відповідну працю в минулому.
4. Суб’єкти , об’єкти і зміст пенсійних правовідносин.
Пенсійні правовідносини, як і інші правові відносини, структурно
складаються з таких елементів:
суб’єкти правовідносин;
об’єкт і зміст правовідносин.
Одним із суб’єктів конкретних правовідносин пенсійних завжди е
громадянин чи сім’я, наділені пенсійною правопрацездатністю, а іншим –
відповідний орган, який здійснює пенсійне забезпечення.
Суб’єктами правовідносин пенсійних можуть бути громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які займалися певним видом суспільне
корисної діяльності. Це можуть бути працівники підприємств і
організацій, державні службовці, військовослужбовці, працівники
правоохоронних органів, учні, студенти, курсанти навчальних установ та
інші категорії громадян, на яких поширюється державне соціальне
страхування.
Правове становище кожного громадянина визначається як, загальними, так і
більш конкретними можливостями, що надаються йому правовими нормами.
Під пенсійною правоздатність о розуміють здатність громадян набувати
суб’єктивне право на пенсію і володіти ним, вступати з конкретні
пенсійні правовідносини.
Для того, щоб було здійснено суб’єктивне право на пенсію громадяни
здійснюють певні дії.
Для визначення кола осіб, які мають право на пенсію, першочергове
значення мають певні юридичні фактори, необхідні для виникнення та
існування пенсійних правовідносин. Таким є досягнення певного віку,
настання інвалідності, неповноліття.
Іншим суб’єктом пенсійних правовідносин е відповідний державний орган.
Найчастіше це – районне (міське) управління соціального захисту
населення, що е органом спеціальної компетенції.
Об’єкт правовідносин На думку учених, об’єктами правовідносин служать
визначені суспільні відносини, інших – речі та Інші блага, ще інших – і
те, і те.
Під суб’єктами права розуміється предмет регулювання, тобто визначене
коло суспільних відносин, що регулюється даними правовими нормами.
Об’єктами правовідносин є об’єкти (регулювання) регульованих правом
суспільних відносин, тобто зовнішні предмети, що на них спрямовано ці
відносини. Такими об’єктами B.C. Андреєв, наприклад, уважає види
суспільних відносин, які виступають у правовій формі.
У пенсійних правовідносинах об’єкт має самостійне значення; він
збігається з діями суб’єктів пенсійних правовідносин та існує для того,
щоби сторони пенсійних правовідносин могли реалізувати свої суб’єктивні
права та юридичні обов’язки; на нього спрямовано їхній вплив.
Значить, обов’язком правовідносин е на що спрямовані суб’єктивні
права та юридичні обов’язки учасників правовідносин.
Зміст пенсійних правовідносин.
Суб’єктивне право характеризується трьома основними ознаками:
видом (1 мірою) можливої поведінки правомочного суб’єкта;
– можливість вимагати (у необхідних випадках до) відповідної поведінки
зобов’язаного суб’єкта;
– можливість вдатися у необхідних випадках до сприяння органів влади.
Суб’єктивне право на пенсію-це міра можливої (дозволеної) поведінки,
забезпечена державою. Ця можливість, яка складає зміст суб’єктивного
права на пенсію, виражається;
а) можливості визначеної поведінки самого суб’єкта права на пенсію
правомочного; вимагати визначеної поведінки;
б) можливості суб’єкта права на пенсію як правомочного вимагати
визначеної поведінки зобов’язаних осіб органів, які здійснюють пенсійне
забезпечення;
в) у можливості суб’єкта права на пенсію звернутися до державних органів
(виконавчої влади або суду) за допомогою та захистом свого порушеного
права.
5. Припинення правовідносин.
Підставою для цього можуть бути як окремі юридичні факти, так і юридичні
склади, як-от:
– смерть пенсіонера;
переведення з однієї пенсії на іншу;
– відновлення працездатності інваліда і, як наслідок, зняття з нього
групи інвалідності;
– досягнення дітьми, братами, сестрами, онуками померлого годувальника
18 річного віку, а студентами вищих навчальних закладів – 23 річного.
З припиненням правовідносин виникає інший на підставі юридичного складу,
до якого ввійдуть такі елементи:
– волевиявлення громадян, який володіє пенсійною працездатністю і правом
вимагання призначення пенсії;
– досягнення ним пенсійного віку;
– наявність у нього необхідного за законом трудового стажу; акт органу
соціального захисту населення про призначення пенсії за віком.
Трудовий стаж і вислуга років.
Використана література
Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
Закон України “Про пенсійне забезпечення”;
Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”;
Закон України “Про державну службу”;
Закон України “Про прокуратуру”;
Закон України “Про статус народного депутата України”;
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту”;
Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та
інших громадян похилого віку в Україні”;
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”;
Закон України “Про зайнятість населення”;
Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”;
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
