.

Надання відпусток встановлених законодавством (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4042
Скачать документ

Реферат на тему:

Надання відпусток встановлених законодавством

Законодавство встановлює порядок надання щорічних відпусток.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної
тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців
безперервної роботи на цьому підприємстві. Потрібно зауважити, що право
на відпустку виникає у працівника, а роботодавець має право надати
працівникові відпустку авансом в будь-який час. Але це право, а не
обов’язок роботодавця.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення
шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається
пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених
Законом.

Разом з тим законодавством визначено випадки, коли працівникові може
бути надана відпустка повної тривалості до закінчення шести місяців
безперервної роботи в організації. Так, щорічні відпустки повної
тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у
перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника
надаються:

• жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після
неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або
дитину-інваліда;

• інвалідам; особам віком до вісімнадцяти років;

• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю
та пологами;

• особам, звільненим після проходження строкової військової або
альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби
вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу
переїзду на постійне місце проживання;

• сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають
приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання
дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених
навчальною програмою;

• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю
або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової
компенсації;

• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного
(амбулаторно-курортного) лікування;

• батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або
трудовим договором.

За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися
працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються
роботодавцем разом з виборним органом профспілкової організації чи іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і
доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків
враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та
можливості для їх відпочинку.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час
надаються згідно зі ст. 10 Закону (рис. 9.12).

• Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам,
спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у
перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул
незалежно від часу прийняття їх на роботу.

• Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від
виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу
проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання
заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та
інших робіт, передбачених навчальною програмою.

• Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх
(змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при
загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з
таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку навчання в
цих закладах.

• Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам
театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у
кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених
графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним
органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату
початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком
терміну.

Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються
працівникам.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника на інший
період наведено на рис. 9.13.

Законодавством передбачено випадки, коли щорічна відпустка переноситься
на інший період або продовжується (рис. 9.14).

Тимчасова непрацездатність працівника повинна бути засвідчена у
встановленому порядку.

Щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується в разі
виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно
із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи
із збереженням заробітної плати.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу,
як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою
згодою працівника та за погодженням з виборним профспілковим або іншим
уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли
надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо
позначитися на нормальному процесі роботи підприємства та за умови, що
частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних дні буде
використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання
встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим
ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший
період, настали під час її використання, то невикористана частина
щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її
перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з
дотриманням вимог ст. 12 Закону.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом
двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам
віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні
додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим
характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини
будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина
становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому невикористана
частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем
закінчення попередньої використаної її частини.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові,
як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після
закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника у
випадках, встановлених ст. 12 Закону (рис. 9.15).

Додаткові відпустки (цільові відпустки) поділяються на два види: у
зв’язку з навчанням та творча відпустка.

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням, до-даткові
оплачувані цільові відпустки працівникам не створюють са-мостійного
інституту трудового права (норми щодо цих відпусток є спеціальними, що
відображають диференціацію трудового права) і належать до інституту
робочого часу і часу відпочинку, встановлюють додаткові гарантії права
на відпочинок для працівників у зв’язку з навчанням.

Гарантії для працівників, які поєднують роботу з навчанням, виявляються
у наданні їм вільного від роботи часу для успішного навчання та
підвищення кваліфікації. Ці гарантії (пільги) встановлені також главою
XIV КЗпП.

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням
залежить від навчального закладу, рівня акредитації, форми навчання
(вечірня, заочна), періоду навчання (настановні заняття, складання
державних іспитів, підготовка до захисту дипломної роботи).

Наприклад, працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки,
надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю ЗО календарних днів
та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від
роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої
заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою
та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості,
законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв’язку
з навчанням.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних
робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених
законодавством1.

Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового
ступеня доктора наук — до шести місяців надається працівникові, який
успішно поєднує основну діяльність з науковою роботою.

Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та
рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу
виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III IV рівня
акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю (далі —
вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки.

Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки
здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні
кафедри, відділу або лабораторії, де виконується наукова робота. За
результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді
мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здо-буття
наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закін-чили
відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачеві одного й
того самого наукового ступеня повторно.

Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю
до трьох місяців надається працівникові, який успішно поєднує основну
діяльність із творчою роботою. Ця творча відпуст-ка надається на
підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення
підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.

Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом,
творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою,
підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками,
передбаченими законодавством, і оформлюються наказом роботодавця.

На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи
(посада) та заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної
плати визначається згідно із законодавством.

Соціальні відпустки. Законом встановлено види соціальних відпусток, їх
тривалість та порядок надання. Розрізняють три види соціальних відпусток
(рис. 9.16).

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. На підставі медичного
висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та
пологами тривалістю:

• до пологів – 70 календарних днів;

• після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі
народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів) починаючи
з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється
сумарно і становить 126 календарних днів, а в разі народження двох чи
більше дітей та в разі ускладнення пологів — 140 календарних днів.
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається жінкам повністю
незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у
зв’язку з вагітністю і пологами тривалістю 90 календарних днів до
пологів і 90 календарних днів після пологів обчислюється сумарно і
надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично
використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно
від стажу та місця роботи.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового
будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних
днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

За заявою жінки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник
або уповноважений ним орган зобов’язаний приєднати щорічну відпустку
незалежно від тривалості роботи в поточному робочому році.

За бажанням жінки після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та
пологами їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку. Цю відпустку можуть використати повністю або частинами
також батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають
за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, які фактично доглядають за дитиною, у період
перебування у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на
умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається
право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково
оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для
догляду за дитиною більшої тривалості.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Жінці, яка працює і
має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її
бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5
календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (в
тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному
закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка
надається на умовах і в порядку, встановлених частиною першою ст. 19
Закону.

Оплата відпусток. Заробітна плата працівникам за час відпустки
виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку1.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою
компенсацією не допускається.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою
компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та
додаткових відпусток не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується:

• у разі звільнення працівника — йому виплачується грошова компенсація
за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової
відпустки працівникам, які мають дітей;

• уразі звільнення керівних, педагогічних, наукових,
науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів (які
до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців) — грошова компенсація
виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку
повної їх тривалості;

• у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство — грошова
компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його
бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке
перейшов працівник;

• у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні
щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей, виплачується спадкоємцям;

• у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він
уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його
заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить
відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в
рахунок невідпрацьованої частини робочого року; Відрахування не
провадиться, якщо працівник звільняється з ро-боти у зв’язку із
зазначеними у ст. 22 Закону підставами (рис. 9.17).

Надання відпусток оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. 17
і 18 Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених
Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та іншими
нормативно-правовими актами України.

Відпустки без збереження заробітної плати установлені двох видів:

• що надається в обов’язковому порядку за бажанням працівника;

• що надаються за згодою сторін.

Список використаної літератури

Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лифшиц, Ю. П.
Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.

Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева,
Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999.

Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков:
Консум, 1998.

Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми
трудового договору // Право України. — 1994. — №11-12. — С.32-34.

Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых
споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.

Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право
України. — 2000. — № 8.

Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів //
Право України. — 1992. — № 7.

Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладанням, зміною і
припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. — 1997. —№3.

Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики
// Право України. — 2000. — № 6.

Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і
цивільного права // Право України. — 2000. — № 7.

Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні
аспекти. Правова держава. — К.: ІнЮре, 1998. — Вип. 9.

Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у
Конституції України // Право України. — 1997. — № 9. — С 39-41.

Клюев А. А., МавринА. В. Трудовые споры. — М.: Профиздат, 1978.

Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право
України. — 1997. — № 11.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020