.

Дитяча праця в сучасному світі та Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
29 10409
Скачать документ

Реферат на тему:

Дитяча праця в сучасному світі та Україні

Зміст

Дитяча праця в сучасному світі та Україні: природа та масштаби.

МОП: спроби правового врегулювання проблеми

Альтернативи праці дітей

Висновки:

Вступ

“Праця дітей – це не дитяча праця.

Це не корисний трудовий досвід

І не учнівство, поєднане з навчанням,

яке змінює сьогодення дитини

і майбутні перспективи.

Праця дітей у її найгірших формах –

це зловживання владою.

Це дорослі, що експлуатують юних, наївних,

невинних, слабких, уразливих

і незахищених задля власного зиску…”

Хуан само вія

Генеральний Директор

Міжнародного Бюро Праці

Поняття “дитяча праця” це “праця дітей” охоплює як оплачувану, так і
неоплачувану роботу та діяльність, що в психологічному, фізичному і
соціальному або моральному планах пов’язані з небезпекою чи заподіянням
шкоди. Це сама така праця, яка позбавляє дітей можливості навчатися в
школі або змушує їх окрім шкільних занять і домашніх обов’язків,
завантажувати себе додатковою роботою, що виконується в інших місцях,
роботою, котра закріпачує їх і відриває від сім’ї.

Протягом тривалого часу проблема використання праці дітей розглядалась
під кутом байдужості та скептичному, однак в останнє десятиріччя
ситуація рідко змінилася. Дитяча праця привертає все більшу увагу на
національному та міжнародному рівнях, і нині в усьому світі вона визнана
як вирішальний фактор, що характеризує експлуатацію та порушення прав
дітей. Унаслідок занепокоєння цією проблемою та усвідомлення того, що
експлуатація дітей не сприймає сталому й тривкому економічному
зростанню, в багатьох країнах вдаються до спроб використати це явище. В
1990 – х ця проблема набула вагомого відображення в національній
політиці та спеціальних програмах несподівано значної кількості країн.
Тому варто зазначити, що це явище треба розглядати й аналізувати
всебічно: під історичним, економічним, світовим, правовим, соціальним та
культурним кутами зору. Саме такий підхід зможе найкраще розв’язати
проблему використання праці дітей або звести її до мінімуму.

1. Дитяча праця в сучасному світа та України: природа та масивом проблем

Стаття 32 конвекції ООН Про Права Дитини зазначає, що “держави – сторони
визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від
виконання будь – якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я,
бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю,
фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку”

[1, с. 19]. Але не дивлячись на те, що її ратифікувала чимала кількість
держав – участь ООН (понад 170, Україна зробили це 27 вересня 1991р.)
праця дітей в сучасному світі є комплексною проблемою, масштаби якої
величезні. Так, одні діти працюють через економічні причини (Азія,
Африка, Східна Європа) інші через соціальні причини (Західна Європа,
США, країни, що розвиваються), треті – через історичні традиції власної
держави, де дитяча праця – це закономірне явище для їхньої країни
(мусульманські країни та країни Азії та Африки).

За оцінками міжнародної організації праці (далі М О П, заси. 1919р.)
тільки в країнах, що розвиваються, “експлуатується близько 250 мільйонів
дітей відьм від 5 до 14 років із низ близько 120 мільйонів працюють
повний робочій день” [3, с. 9]. Найбільше використовується дитяча праця
в Азії (61% або 153 млн. дітей), Африці (32% або 80 млн. дітей) та
Латинській Америці (7% або 17,5 млн. дітей). Дитяча праця існує також і
в індустріально розвинених країнах. Серед країни Європи, н6айбільша
кількість працюючих дітей в Італії. Чимала кількість дітей працює у
Великобританії та США. Так, в ході триденної розвідки представників
Міністерства праці США в 1990р. було виявлено понад 11тис. дітей, які
працювали нелегально” [6, с.23].

Останнім часом в Центральній та Східній Європі труднощі переходу до
ринкових відносин призвели до значного збільшення експлуатації дітей. За
оцінками фахівців, у Європі налічується близько 1,5 мільйона дітей, які
працюють. Щодо України, то таких дітей нараховується понад 60 тисяч.
Хоча на нашу думку, ця кількість є значно більшою, так як роботодавці
стараються не афішувати дитячу працю на власних підприємствах, адже це
зобов’язує їх нести юридичну відповідальність за них та “невигідні”
фінансові затрати.

Тож бачимо, що проблема дитячою праці набула світових масштабів, через
економічні, соціальні та історичні причини.

МОП: спроби правового врегулювання проблеми

З початку свого існування МОП спрямувала кормотворну діяльність на
викоренення дитячої праці, яка на порозі ери індустріалізації стала
однією з найтяжчих хвороб суспільства. Вже у 1919р., через кілька
місяців після заснування МОП, було прийнято Конвенцію про заборону
використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах.
Згодом було прийнято інші подібні конвенції.

Однією з віх розвитку міжнародного законодавства цій проблемі можна
вважати Конвенцію 1973р. про мінімальний вік зарахування на роботу, якій
було встановлено в межах 15 років. Конвенція спрямована проти всіх форм
праці, що пов’язані з експлуатацією дітей і становлять небезпеку для
фізичного та психологічного розвитку, перешкоджають навчанню в школі або
набутті професійних навичок. Ратифікуючи Конвенцію 1973р., кожна країна
зобов’язується здійснювати політику, спрямовану на використання такої
праці “[5, с. 6]”. Нині понад 100 країн – членів МОП (станом на 2000р. –
175 членів) ратифікували цю конвенцію в тому числі і Україна.

Програма в викоренення експлуатацій дітей (ІПЄК) була створена МОП в
1992 році, щоб надати технічну підтримку країнам – учасницям. Значний
внесок у створення цієї програми зробила Німеччина.

Діяльність УПЄК покликана підтримати ініціативи на національному рівні,
забезпечувати різним країнам можливість неухильно прямувати до повного
припинення використовування праці дітей. Саме тому в трудовому
законодавстві України враховані особливості праці неповнолітніх
(мінімальний вік прийому на роботу з 15 р., але із згодою одного із
батьків, скорочений робочій тиждень, заборона працювати вночі та
позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці
дітей. Водночас УПЄК підтримує всесвітній рух боротьби з цим явищем.
Суть руху полягає в намаганні привернути увагу свого світу до цієї
проблеми. Основними передумовами цього мають бути усвідомлення проблеми
та готовність до рішучих дій з боку його учасників. У багатьох країнах
праця дітей є прямим наслідком бідності або ж закорінена в традиції.
Очевидно що, боротьба проти вказаного явища має бути відображена в
культурі, такі як ЮНУСЄФ, але перед усім партнери на місцях (уряди
країн, громадські організації тощо). З цієї причини УПЄК здійснює свої
програми з неурядовими організмами, які добре орієнтуються в місцевих
умовах. УПЄК зосереджує свої зусилля на трьох цільових групах
неповнолітніх:

Діти, зайняти на примусових роботах, або ті, що перебувають у борговій
залежності;

Діти, які виконують небезпечні види робіт;

Дуже маленькі діти, які виконують будь – які види робіт.

З цією метою у червні 1999 року МОП одноголосно прийняли нову Конвенцію
та рекомендацію щодо найгірших фор праці дітей. Стаття 3 дає визначення
тим формам праці дітей, негайна заборона яких має стати першочерговим
завданням країн, що ратифікували цю Конвенцію. До них належать:

Усіх фор рабства або практики, подібної до нього…..;

Використання, поставлення або пропонування дітей до проституції,
порнографії продукції…;

Використання, поставлення або пропонування дітей для незаконної
діяльності….;

Робота, що за своєю природою чи умовами в яких вона виконується, може
завдати шкоди здоров’ю, безпеці чі моральності дітей [2, с. 141 – 142].

Аналізуючи нормотворчу діяльність МОП у галузі дитячої праці, можна з
упевненістю стверджувати, що в центрі її уваги був захист прав дитини
від економічної експлуатації. На захисті цього права стоять конвенції
МОП. Одні з них покликані гарантувати захист від примусової праці,
встановити мінімальний вік для працюючих дітей, встановити її розумну
тривалість тощо. Україна, як член МОП з 1954р. ратифікувала 54 Конвенції
МОП, у тому числи 11 – за роки незалежності. Це означає, що наша держава
стоїть на засадах не примушеної щодо використання дитячої праці.

3. Альтернативи праці дітей

протягом останніх років з метою припинення експлуатації підлітків,
виведення їх зі сфери виробництва і створення умов, за яких вини та інші
батьки отримали б реальні можливості, альтернативні праці дітей, в світі
та Україні реалізовано чимало експерементабельних програм світового і
соціально – економічного спрямування.

Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню
праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку,
мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і
тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи
працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість одержати освіту
може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці. Тому на
виконання прийнятих на себе за Конвенціями МОП зобов’язань в Україні
лише останніми роками суттєво перероблено і змінено редакцію Закону
“Про освіту” (1996р.), введено в дію національну програму “Діти України”
(1996р.), Комплексі заходи щодо профілактики бездоглядності та
правопорушень серед дітей (1998р.) зросли обсяги фінансування програм
міжнародними організаціями: з 300 тис. доларів США в 1997р. до 1,2 млн.
дол. США в 2004р. [4, с. 3].

Удосконалення системи освіти має бути складовою частиною програми
допомоги малозабезпеченим верствам населення, яке перебуває виявлення
бідних, допомогу їм і ліквідує соціальну дискримінацію, даючи можливість
одержувати заробіток, достатній для утримання сім’ї. Ці заходи
охоплюють.

Створення робочих місць, боротьбу з бідністю;

Розвитку підприємств малого бізнесу;

Забезпечення незалежного прожиткового мінімуму, а також запровадження
системи кредитування та соціальної підтримки для найнужденніших
прошарків населення.

По цих заходах в Україні здійснювались молодіжні програми. Зокрема в
Києві програма – “Зайнятість населення” (2001 – 2004рр.) та “Молодь
міста Києва” (2001 – 2005рр.) президентська програма “Про основні
напрями соціальної політики на період 2004р”, в Одесі – “Аукціон
випускників”. Всі вони були спрямовані на захист прав підростаючого
покоління в умовах ринкової економіки.

Також бачимо, що альтернативи праці дітей існують. Необхідно тільки
впроваджувати їх в життя по всьому світі, пропагувати та фінансувати їх.
І тоді тільки працюючих дітей зменшиться, ми в цьому переконані.

Висновки:

Розглянувши правові проблеми дитячої праці та способи її врегулювання
можна зробити наступні висновки:

Проблема дитячої праці набула світових масштабів, через економічні,
соціальні та історичні чинники;

МОП – головний чинник правового врегулювання проблеми;

Створюючи альтернативи праці дітей, людство зможе зменшити її масштаби;

Роль світу в цьому плані зростає, бо діти повинні в першу чергу
навчитися, а не працювати!

Дитинство – це пора фізичного і духовного розвитку людини. Саме в цей
час дитина потребує особливого догляду і піклування, їй необхідна любов
батьків. Важливо, щоб дитина не почувала себе нікому непотрібною, зайвою
у цьому світі. Адже діти – це майбутнє кожної держави, яка в свою чергу
повинна забезпечувати добробут підростаючого покоління, його здоровий
розвиток.

Кожна дитина неповторна і унікальна не лише поглядом очей, але й у
сприйнятті світу, життя, долі, істини, у їх розумінні і вмінні
застосовувати у повсякденному житті.

Невід’ємною складовою усіх прав дитини як і кожної людини є право на
життя. Є такі випадки, коли це право порушується. Прикладом може бути
вбивство дитини для видалення здорових органів. Бувають випадки вбивства
дитини батьками, які вважають її зайвою і непотрібною. Порушення права
на життя є аборти. Партія Прав Родини стверджує: “Аборт – безпосереднє
порушення права кожної людської істоти – права на життя“. Україна – одна
з тих країн, де аборт дозволено робити за бажанням жінки. Демографічна
ситуація в Україні ні така, що з 1991 року смертність перевищує
народжуваність і з кожним роком ця різниця зростає.

Дуже важливим для повноцінного розвитку особистості є можливість вільно
висловлювати свої погляди, думки. При цьому держава повинна приділяти
належну увагу переконанням дитини. Майбутнє кожної дитини у будь – якій
державі залежить також і від рівня освіти. Тому держава повинна
докладати всіх зусиль для забезпечення доступної системи освіти.

Іноді постає питання, чи виховання дітей справді необхідне ? Так, навіть
дуже, бо сьогодні – достатнього рівня життя, який потрібний для
фізичного розумового, духовного, морального та соціального розвитку
дитини, ми повинні надіятися що через деякій час проблема забезпечення
дітей стане вирішеною, адже діти це – щасливе майбутнє України!

Бувають у житті такі прикрі випадки, як народження у сім’ї неповноцінної
в розумовому або фізичному відношенні дитини. Така особливість повинна
одержувати особливе піклування.. доступ до послуг у галузі освіти,
професійної підготовки, медичного обслуговування, відношення здоров’я,
підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів
відпочинку….найповніше залучення дитини до соціального життя
(Конвенція ООН про права дитини).

Зараз дуже поширеним є факт експлуатації дітей для виконання певної
роботи. Ця проблема потребує вирішення, адже діти повинні вчитися і
здобувати знання для подальшого розвитку, а не витрачати весь свій час
на роботі, яку повинні виконувати дорослі. Дитина, яка стала жертвою
експлуатації чи катування, потребує багато уваги, щоб досягти фізичного
і психологічного відношення.

Хоча на даний час у нашій державі немає діти, завтра – громадянин. Кожна
дитина – наче біла картка паперу. Хто на ній перший запише, такою
залишиться вона в продовж життя. Дитина – м’який віск. З нього все можна
виробити песика, котика, ангела, чортика. Дитина – це молоде деревце.
Його легко гнути, пересадити, нащепити. Плекане, воно стає благородним,
а залише на поталу – дичіє. Невихована дитина – тягар для своїх батьків
і суспільства.

Отже, обов’язком усіх батьків є розвинути у дітей тільки найкращі їхні
риси, не привчати до чогось поганого, подавати їй хороший приклад.

Діти, в яких батьки випивають, не почуваються щасливими, захищеними. Тим
часом родичі, котрі мали би дбати про виховання свої синів і дочок,
засиджуються за чаркою. Їм байдуже, якими виростуть їхні діти, які у них
проблеми, мрії. Їм байдуже до слів видатного недалого В. Сухомлинського,
який вважав: “Хоч би яка в нас відповідальна і складна творча робота
була на виробництві, знайте, що вдома вас чекає ще відповідальніша, ще
складніша робота-виховання людини”. Батьки повинні виховувати своїх
дітей, а не віддавати їх на поталу телебаченню чи вулиці, адже, по суті,
вони відповідають за розвиток їх особистості, навчаючи їх норм
поведінки. Власне кажучи, як домашні проблеми можуть негативно
позначитися на успішності дитини в школі, так і добре домашнє
середовище може сприяти успіху. Родинне вогнище має значно сильніший
вплив на успіх у навчанні, ніж школа. Навіть найбільш зайнятим батьком
слід розуміти, що їхнє зацікавлення дітьми, заохота і підтримка дітей
мають вирішальний вплив на їх успішності.

Вдома, у школі, на вулиці діти стикаються з різними проблемами, які їх
хвилюють. Бувають надзвичайно серйозні ситуації, які здатні вплинути на
майбутнє дівчинки чи хлопчика. Тому так важливо, щоб поряд була людина,
якій вони 100% довіряють і можуть у будь який час звернутися за
порадою, знайти підтримку, почути тепле слово.

Не таємниця, що багато неповнолітніх покидають свої рідні домівки через
брак любові в родині. Дитина , відчуваючи озлобленість, агресивність і
подекуди навіть ненависть на собі намагається вирватися із такого
сумного середовища, в якому почувається чужою, непотрібною. А якщо
доводиться терпіти знущання батьків – алкоголіків чи наркоманів, то
єдиним виходом, на думку жертви є втеча. Однак найчастіше такі вчинки не
несуть за собою щасливого кінця, бо пов’язані з напів голодним та
холодним вуличним життям – поневірянням. Тоді дитина стає жертвою
злочинних груп, а ще – заручницею сумної долі.

Список використаної літератури

I. Джерела:

Конвенція ООН Про Права дитини – Видана в Україні за підтримки
Представництва Ю Н І С Є Ф в Україні – 32с.

Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найбільших форм
дитячої праці (конвенція № 182). – В ки.: Боротьба проти використання
праці дітей: Пер. з англ. Заг. ред. укр. вид. О. П. Пебращук. – К.:
Унів. вид – во “Пульсари” 2002 – с. 141 – 146.

II. Література:

Боротьба проти використання праці дітей: Пер. з англ. Заг. ред. укр.
вид. О. П. Петращук. – К.: Унів. вид. – во “Пульсари” 2002 – 148с.

Дядькова Н. Діти в Україні Праця і зарплата. – №12 (304) – березень.
2002. – с. 3.

Пархоменко Л. Міжнародно – правове регулювання праці Праця і зарплата. –
№24 (316). – червень. – 2002. – с.6

Праця дітей: проблеми та дій у відповідь. Матеріали для семінарів –
тренінгів: Пер. з англ. Заг. ред. укр. вид. О. П. Петращук. – К.:
Міленіум, 2002. – 168 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020