Реферат на тему:
Вироби з тіста
Серед печених виробів з тіста найбільше українці цінували і свято
шанували хліб і вважали, що “хліб – усьому голова”. Він відігравав
велику роль у сімейних обрядах та календарних звичаях. Хлібом-сіллю
зустрічали бажаних гостей. Хлібом на заручинах та сватанні скріплювали
укладання договору. З хлібом підходили до новонародженої дитини,
символізуючи цим побажання достатку. А в народі говорили “Хліб та вода –
козацька їда”, “Коли є хліба край, то і під вербою рай”, “Хліб та каша –
їда наша”, “Дурне сало без хліба” – такі приклади народної мудрості
можна продовжувати безкінечно, оскільки хліб завжди належав до
найпопулярніших атрибутів слов’янського і зокрема українського
харчування. Хліба споживали завжди багато. З хлібом їли рідкі страви й
картоплю, і навіть кашу, а на полуденок (підвечірок) влітку їли свіжі
огірки, фрукти, ягоди, баштанні.
Повсякденним, святковим і обрядовим улюбленим хлібом в Україні був
вчинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. Розчин робили на
хмелю, залишали шматочок тіста від попередньої випічки, з якого робили
закваску, а потім тісто, яке перемішували кілька разів. Пекли хліб один
раз на тиждень, у добре випаленій печі на поду (черіні), підкладаючи під
хлібину сушене капустяне листя.
В Україні віддавали перевагу житньому хлібові, а пшеничний випікали на
великі свята: Різдво, Пасху, весілля.
Протягом віків у народі виховувалася повага до хліба як до священного
предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, їх віддавали птахам
або худобі. За гріх вважалося не доїсти шматочок хліба, а якщо такий
шматочок падав на землю, слід було підняти його, відчистити від пилу,
поцілувати й доїсти.
Коровай – один із найпоширеніших видів обрядового хліба, що має глибокі
традиції. У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про
коровай як ритуальне язичеську страву. В цих згадках офіційні церковні
кола відверто засуджують “моління короваїв та інші нечестиві жертви”.
Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості
цього елемента культури, збереженню його у весільній і трудовій
обрядовості українців до наших днів.
Відсутність короваю на весіллі означала неповноцінний обряд, а людина,
яка через бідність і сирітство чи з якихось інших причин була позбавлена
весільного короваю, одержувала прізвисько – “Безкоровайний”. І недарма
про людей, наділених особливим почуттям власної гідності, казали:
“Сидить, мов коровай на весіллі”.
Весільний коровай випікали з кращих сортів борошна, з розчиненого тіста
на маслі, яйцях. Зверху коровай оздоблювали й досі оздоблюють прикрасами
з тіста: шишками, голубками, жайворонками, качечками, квіточками,
колосочками тощо. У більшості районів України його ще прикрашають
зеленню барвінку, ягодами або цвітом калини, червоними стрічками,
подекуди – гілками плодових дерев, обплетеними тістом.
На Чернігівщині і півночі Полтавщини коровай обв’язують рушником. До
короваю ставляться шанобливо від початку його виготовлення найбільш
поважними жінками-коровайницями і до розподілу старшими дружками або
старостою наприкінці весільного застілля і роздачі “на мир божий”. Ще
досі при виготовленні короваю дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої
давнини. Посадивши коровай у піч, коровайниці піднімають до стелі діжку,
танцюють з нею, співаючи величальну хлібній діжі і печі:
А піч наша на сохах, А діжу носять на руках. Пече наша, пече, Спечи нам
коровай легше.
Навіть вода, якою миють від тіста руки коровайниці, набуває особливого
значення. Коровайниці символічно умивають нею всіх присутніх на обряді,
цілуються навхрест, а потім воду урочисто виливають під родюче дерево:
Як ми коровай місили, Під вишеньку воду лили, Щоб вишенька розвивалась,
Щоб дітоньки любувались.
Калач – пшеничний хліб вищого сорту. В Україні, зокрема на весіллях,
калач виготовляли з вчиненого тіста. Як правило, калачі були плетеними з
трьох-чотирьох калачок тіста, довгі (овальні) й круглі (завернуті колом,
нерідко з діркою посередині). Робили й маленькі плетені калачики
розміром з кулак і великі, масою до 1-2 кг.
На півдні Поділля, Буковині, у Карпатах калачі виконували функцію
весільного короваю. Вони служили також для обдарування на застіллі і для
почесних батьків, для обміну між родами тощо. У таких районах, де
випікали коровай, калачі мали допоміжні, менш престижні функції. Ними
обмінювались родини, маленькими калачиками запрошували на весілля.
На Херсонщині молода крізь дірку в круглому калачі дивилась на молодого,
коли він приходив забирати її до себе. Дружки при цьому співали:
Ой глянь, Оксано, крізь калач
Карими очима та й заплач.
Калачі пекли й на хрестини (Поділля, Карпати), на Пасху й на Різдво, їх
несли як гостинець, давали на одвідинах породіллі – молодій матері.
Пекли також перепічки або підпалки, пампушки, книші з олією, пироги з
капустою, гречаною кашею, сиром, вареними і підсмаженими потрухами,
цибулею, горохом, квасолею, маком, гарбузом, ягодами і фруктами
(свіжими, вареними чи сушеними), гречаники, малаї, коржі, млинці.
Способи приготування тіста
За способом приготування в українській кухні розрізняють дріжджове і
без-дріжджове тісто
Основною сировиною для випікання хліба є борошно, вода, дріжджі, сіль;
допоміжною – цукор, патока, солод, жири, кисло-молочні продукти, яйця,
прянощі, родзинки, горіхи та ін.
Процес складається з таких операцій: підготовка і дозування сировини,
приготування, формування і вистоювання тіста, випікання й охолодження
виробів.
Тісто з житнього і житньо-пшеничного борошна готують на заквасках
(частина тіста від попереднього випікання), які містять велику кількість
кислоутворюючих бактерій.
Тісто можна готувати і заварним способом – частину борошна заварюють
гарячою водою, потім з’єднують із закваскою і замішують. Заварний хліб
має солодкуватий смак, довше не черствіє.
Якість виробів з тіста значною мірою залежить від якості борошна і
розпушувача, тобто від якості тіста.
Основним показником якості тіста є пухкість. Щоб поліпшити якість тіста
і мати відповідну консистенцію, використовують розпушувачі: для
дріжджового тіста біологічні (дріжджі), для бездріжджового – хімічні
(сода, вуглекислий амоній). Розпушувальна дія дріжджів грунтується на
тому, що в процесі їх життєдіяльності в тісті відбувається спиртове
бродіння: цукри розщеплюються на спирт і вуглекислий газ, який, прагнучи
вийти з тіста, розпушує його і створює пори. Тісто збільшується в об’ємі
і “підходить”. Дуже важливо, щоб у тісті було якомога більше
вуглекислого газу. Проте для життєдіяльності дріжджів постійно потрібен
кисень, а вуглекислий газ, який накопичується в тісті, стримує її. Тому
в процесі бродіння тісто необхідно обминати.
Разом з дріжджовими грибками в тісто потрапляють молочнокислі бактерії,
які викликають молочнокисле бродіння. При цьому утворюється молочна
кислота, яка сприяє кращому набуханню білків борошна і покращує смак
виробів.
У процесі обминання тісто звільняється від надлишку вуглекислого газу, а
дріжджі і молочнокислі бактерії рівномірно розподіляються в ньому. Тісто
стає більш пухким та еластичним.
Найкраща температура для розвитку дріжджів і молочнокислих бактерій –
25-35 °С. Підвищення або зниження температури сповільнює процес бродіння
тіста. При температурі 45-50 °С бродіння припиняється.
Дуже здобне тісто не розпушують дріжджами тому, що жир стримує їх
розвиток, а цукор розріджує тісто. У таких випадках використовують соду
або вуглекислий амоній, які при додаванні кислоти або при нагріванні
виділяють вуглекислий газ.
Дріжджове тісто.
Тісто готують двома способами – безопарним і опарним. Безопарний спосіб
застосовують для одержання тіста слабкої консистенції для млинців,
оладок і для виробів з малою кількістю здоби (цукру, масла, яєць), а
опарний – з великою кількістю здоби.
Безопарне дріжджове тісто для печених малоздобних виробів. Для
приготування тіста всі продукти, які передбачені рецептурою, змішують в
один прийом. У діжу тістомісильної машини вливають підігріту до
температури 35-40 °С воду, попередньо розведені у теплій воді і
проціджені дріжджі, цукор, сіль, додають меланж або яйця, всипають
просіяне борошно і все добре перемішують 7-8 хв. Наприкінці замішування
вводять розтоплений маргарин, щоб зменшити руйнування клейковини.
Готовність тіста визначають за його однорідністю, відсутністю грудочок.
Добре вимішане тісто легко відстає від рук і стінок посуду.
Діжу закривають кришкою і ставлять на 3-4 год. для бродіння у тепле
місце з температурою 35-40 °С. Коли тісто збільшиться в об’ємі у 1,5
рази його обминають 1-2 хв. і знову залишають для бродіння, в процесі
якого тісто обминають ще один-два рази. Закінчення бродіння визначають
за зовнішніми ознаками: тісто збільшується в об’ємі у 2,5 рази, поверхня
його опукла, воно набуває приємного спиртового запаху.
Борошно пшеничне вищого сорту – 633, цукор – 44, маргарин столовий – 19,
сіль – 10, дріжджі (пресовані) – 19, вода – 300. Вихід – 1000.
Безопарие дріжджове тісто для пиріжків смажених. Тісто готують так, як
описано у попередній рецептурі, тільки слабкої консистенції.
Борошно вищого сорту – 605, цукор – 39, маргарин столовий – 20, сіль –
10, дріжджі (пресовані) – 19, вода – 332. Вихід – 1000.
Пам’ятайте: якщо в дріжджовому тісті мало цукру, то на виробах не
утвориться рум’яна кірочка. Надлишок цукру сповільнює процес бродіння,
вироби з такого тіста погано пропікаються.
Надмір жиру робить тісто важким, вироби погано пропікаються,
розпливчасті, з щільною м’якушкою.
Опарне дріжджове тісто (здобне) Спочатку готують опару – рідке тісто, а
потім замішують опарне тісто.
Для приготування опари беруть 60 % норми рідини (молока або води), 40 %
борошна, 4 % цукру і дріжджі. У підігріту до 35-40 °С рідину додають
розведені в теплій воді і проціджені дріжджі, цукор, всипають просіяне
борошно і перемішують. Тісто повинно мати консистенцію густої сметани і
температуру 27-29 °С. Поверхню опари посипають тонким шаром борошна,
діжу накривають кришкою і ставлять у тепле місце (35-40 °С) на 2 год.
для бродіння. У процесі бродіння опара збільшується в об’ємі у 2-2,5
рази, по всій її поверхні з’являються бульбашки, які лопаються.
Готовність опари визначають за зовнішніми ознаками: бродіння починає
сповільнюватися, бульбашок на поверхні менше, опара осідає.
В готову опару додають решту рідини з розчиненими сіллю і цукром, меланж
або яйця, добре перемішують, всипають решту борошна і замішують тісто
(10-15 хв.). Перед закінченням замішування додають розтоплений маргарин.
Діжу закривають кришкою і залишають у теплому місці на 2-3 год. для
бродіння. При цьому обминають його 2-3 рази. З тіста випікають здобні
вироби.
Борошно пшеничне вищого сорту – 640, цукор – 46, маргарин столовий – 69,
меланж – 69, сіль – 8, дріжджі – 23, вода – 170. Вихід – 1000.
Розбирання дріжджового тіста, формування і випікання виробів. З
дріжджового тіста готують пампушки і пиріжки смажені; пиріжки, булочки,
пампушки, ватрушки, пироги та інші печені вироби.
Готове тісто викладають на змащений олією (для смажених виробів) або
посипаний борошном (для печених виробів) стіл і розробляють. Тісто
ділять на шматочки необхідної маси вручну або на тісторозподільнику.
При розробці вручну з тіста формують валик, який ділять ножем або рукою
на порції, надають валику форму кульок і кладуть їх на стіл на 5-6 хв.
для вистоювання, щоб створити умови для бродіння. Потім з кульок
формують різні вироби, укладають їх на листи, змащені жиром, і ставлять
у тепле вологе місце на 20-30 хв для вистоювання.
У процесі розбирання тіста із нього виділяється вуглекислий газ і об‘єм
його зменшується. При вистоюванні об‘єм знову збільшиться за рахунок за
рахунок накопичення вуглекислого газу і вироби знову стають пористими.
Якщо вироби погано вистоялися, то у процесі випікання вони ущільнюються,
стають дрібними, на поверхні утворюються тріщини. Якщо вироби дуже довго
вистоювалися, то вони будуть розпливчасті, без глянцю.
Для поліпшення зовнішнього вигляду виробів їх поверхню перед випіканням
змащують яйцем, яйцем з молоком або меланжем.. Найкраще змащувати вироби
жовтком.
Поверхню слід змащувати обережно, щоб не прим‘яти вироби. Випікають
вироби при температурі 190 –230?С. Час випікання залежить від розміру
виробів.
Температура кондитерської печі при випіканні великих виробів повинна
бути нижчою, ніж при випіканні дрібних, щоб вироби поступово пропікалися
і не пригоріли.
Вимоги до якості виробів із тіста
Вироби з тіста повинні мати правильну форму, рівномірно запечену
поверхневу кірочку, яка щільно прилягає до м ‘якушки без тріщин і
надривів.
Колір кірочки світло-золотистий або світло-коричневий.
Тісто добре пропечене, еластичне, при легкому надавлюванні на поверхню
пальцем набуває первинної форми, не крихке, помірно пористе, без пустот.
Смак і запах повинні відповідати виробу і його складу, проте без
присмаку гіркоти, надмірної кислотності.
Не допускаються сторонні запахи і присмаки.
Готові вироби зберігають у чистому ,сухому приміщенні у спеціальному
посуді.. При цьому їх укладають так, щоб вироби не втратили форми.
Термін реалізації 24 год.
При більш тривалому зберіганні вироби черствіють внаслідок зміни стану
крохмалю та білків. М‘якушка стає сухою, твердою, крихкою. Кірочка
втрачає пружність, стає зморшкуватою. Об‘єм виробів зменшується.
Список рекомендованих джерел:
Абатуров П.В. и др. Сладкие блюда и напитки. – М.: Зкономика, 1972. –
144 с.
Азбука домашнього господарювання. / Е.0. Блажко, М.Й. Барановський,
Д.М.Володарська та ін.; Упоряд. Д.М. Володарська. – К.: Техніка, 1980.
-367с.
Анфімова Н.К., Захарова Т.І. Кулінарія. – М.: Економіка, 1987. – 272 с.
Баранов В.С. Технология производства продуктов общественного питання.
-М.: Экономика, 1982. – 399 с.
Барановський В.А. Официант – бармен. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. –
320с.
Бриджит Джоунз Приемы, торжества и банкеты. – Минск: Белфакеиздатгрупп,
1998.-255с.
Вищепан О.Г., Мельман М.Є., Швіліх В.Ц. Як консервувати овочі. –
К.:Держсільгоспвидав, УРСР, 1980. – 132с.
Все об украинской кухне. / Сост. Д. Билык. – Донецк: ПКФ “БАО”, 2000.
-352с.
Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. – К.: Урожай, 1984. – 344с.
Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування страв. К.: Вища
шк., 1995. – 550 с.
Дудченко Л.И. й др.. Пряно – ароматические и пряно – вкусовые
растения:Справочник / Л.И. Дудченко, А.С. Козьяков, В.В. Крищенко. – К.:
Наук.думка, 1989. – 304с.
Замечательные уроки кулинарного искусства / Составитель Похлебкина А. –
Донецк: ПКФ “БАО”, 2000. – 224с.
Золотая книга хорошого тона / Пер. С франц. Н.Ф. Васильковой. –
Смоленськ: Русич, 1999.-368с.
Здобнов А.Й., Ковалев Н.И. Эстетические требования к оформлению блюд:
Учеб. Пособие. – К.: Вища шк., 1989. – 126 с.
Искусство готовить. Часть 1. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
– 270с.
Искусство готовить. Часть 2. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
-287 с.
Кравцов И.С. Домашнєє консервирование й хранение пищевьіх продуктов.
-Одеса: Маяк, 1968. – 336с.
Кіросір Л.М., Титаренко В.П. Традиційні українські страви. – Полтава:
ПДПУ, 1999. – 120с.
Книга о вкусной й здоровой пище. / А.И. Опарин. – М.: Пищевая
промышленность, 1965. -448с.
Ковалев Н.И., Осипов И.И. Овощные блюда. -М.: Зкономика, 1967. – 128с.
Консервирование. / Сост. С.И. Литвиненко. – Донецк.: Стакер, 1999. –
416с.
Кулинария./ Л. Каганова. – М.: Торговая литература, 1980. – 404с.
Лавренова Г.В., Лавренов В.К., Лавренов Ю.В., Онипко В.Д. Специи и
пряности. – Донецк: Стакер, 1999. – 368с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Блюда из сыра. Сборник кулинарных рецептов.
– Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Все о чае и о кофе. Сборник кулинарных
рецептов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
