Реферат на тему
Техніка, технологія і продукція хімічної промисловості
План
1. Загальні відомості про хімічне виробництво і продукцію неорганічної
хімії. Значення хімічного виробництва для народного господарства
2 Класифікація продуктів хімічного виробництва
3 Кислоти
4 Луги і содові продукти
5 Мінеральні добрива
Література1. Загальні відомості про хімічне виробництво і продукцію
неорганічної хімії. Значення хімічного виробництва для народного
господарства
Коли не існувало хімічної промисловості, люди користувалися лише тими
матеріалами, якими обдарувала їх природа, тобто: пісок, камінь, дерево,
вода, повітря. І хоча неусвідомлено люди використовували хімічні реакції
декілька тисячоліть (горіння палива, виплавка металів тощо) хімія, як
наука почала развиватися лише в 17 столітті, але розвиток її був дуже
повільним. У 20 столітті розвиток хімічної промисловості набрав великих
обертів, особливо починаючи з 50-тих років. Все сучасне хімічне
виробництво утворене у другій половині 20-го століття. В наш час ще
продовжується його бурхливий розвиток.
Хімічна промисловість дала людству тисячі нових речовин, які в природі
не існують, і з допомогою яких людство отримало нові конструкційні
матеріали. І це стало поштовхом для розвитку усіх інших галузей
виробництва.
Без хімії ми б не мали сучасного автомобільного і авіаційного транспорту
(шини, паливо), будівництва (нові будівельні матеріали), легкої
промисловості (тканини), фармакології (ліки), побутових виробів
(парфуми, миючі засоби) тощо.
Сировиною для хімічної промисловості є продукція гірничодобувної
промисловості, а також сировина біологічного походження (рослини,
тварини).
Умовно всю хімічну промисловість, як і хімію, можна поділити на дві
великі частини:
– хімічна промисловість на базі неорганічної сировини;
– хімічна промисловість на базі органічної сировини.
Деякі галузі хімічного виробництва настільки розвинулись, що набули
статуту самостійних галузей, наприклад: паливна та нафтопереробна
галузі, геотехнічна галузь, виробництво синтетичних волокон, виробництво
мінеральних добрив та інші.
У кожній з цих галузей існує своя сировина, своя техніка і своя
технологія, які дуже відрізняються. Отже, у промисловості існують
десятки тисяч різноманітних технологій, які неможливо навіть перелічити
в нашому курсі. Тому наше завдання полягатиме лише в тому, щоб
ознайомити майбутнього менеджера з основними продуктами, що їх виробляє
хімічна промисловість, і шляхами їх подальшого використання у
виробництві, або у побуті. І лише в деяких випадках ми познайомимось з
технологією виготовлення найбільш поширених продуктів хімічної
промисловості. На завершення лише скажемо, що сучасна хімічна
промисловість продовжує розвиватись у напрямках: збільшення кількості,
підвищення якості та розширення асортименту виробів.
2 Класифікація продуктів хімічного виробництва
Згідно з класифікатором продукти хімічної промисловості поділяються на 7
класів, кожний клас – на підкласи. Усього налічується 52 підкласа.
Перелічимо лише класи:
1 Продукція неорганічної хімії і гірничо-хімічна сировина (мінерали і
первісний продукт їх переробки).
2 Полімери (пластмаси, синтетичні каучуки, хімічні волокна).
3 Лакофарбові матеріали і продукти.
4 Синтетичні барвники і органічні напівпродукти.
5 Продукти органічного синтезу (нафтопродукти, продукти коксом і
лісохімії).
6 Хімічні реактиви і особливо чисті речовини.
7 Медикаменти і хіміко-фармацевтична продукція.
З перелічених класів продуктів ми вже частково познайомились з
продуктами органічного синтезу у паливній промисловості. У цьому модулі
нам належить познайомитись ще з деякими продуктами, що належать до
першим двох класів.
3 Кислоти
Серед 22 видів неорганічних кислот, які виробляє хімічна промисловість
України, найбільше значення має сірчана, азотна, соляна і фосфорна.
Сірчана кислота (H2SO4) – це хліб хімічної промисловості. Серед інших
кислот вона найбільш дешева і тому знайшла найбільш поширене
застосування.
Сірчана кислота – прозора, важка і масляниста речовина. Масова доля –
1,84 г/см3.
Виробляється різної концентрації і залежно від цього має різні назви:
акумуляторна кислота – 94%, купоросне масло – 92%, баштова кислота –
75%, та інші.
Транспортується залізничним транспортом у цистернах. Використовується:
при виготовленні інших кислот (фосфорної, соляної); солей (мідного
купоросу); мінеральних добрив; різних органічних сполук; капролактами,
штучного шовку, пластмас, паперу; а також для очищення нафтопродуктів
від домішок.
Азотна кислота (HNO3) – безкольорова рідина. Масова доля складає 1,52
г/см3. Випускається різної концентрації.
Використовується при виготовленні азотних і комплексних добрив, в
гальваніці, в поліграфії, при виготовленні вибухівок, напівпровідників
та ін.
Соляна кислота (НСl) – безкольорова рідина з різким запахом. Масова доля
1,18 г/см3. Має високу хімічну активність. Руйнує всі метали, окрім
золота і платини. Випускається концентрацією 19-38%.
Використовується: при отриманні хромистих солей (барію, цинку, амонію),
в гідрометалургії – при отриманні платини, золота, срібла; при
виготовленні синтетичних барвників, оцтової кислоти, активованого
вугілля, при фарбуванні шкіри.
Фосфорна кислота (Н3РО4) – прозора слабо жовта рідина. Масова доля 1,87
г/см3. Використовується при виготовленні фосфорних і комплексних добрив;
при виготовленні натрію, кальцію, марганцю, алюмінію, кіноплівки,
сірників; при виробництві вогнезахисних тканин, активованого вугілля, а
в харчовій промисловості – при виготовленні газованої води та різних
кондитерських порошків.
4 Луги і содові продукти
Луги є проміжним продуктом при отриманні багатьох кінцевих продуктів,
серед яких найбільше значення мають содові продукти – розчинювані у воді
гідроксиди аміаку і лугових металів. Найбільше поширення мають
кальцинована сода, харчова сода, каустична сода і аміачна вода.
Кальцинована сода (Na2CO3) – це суміш повареної солі, аміаку і
вуг-лекислого газу у вигляді білого кришталевого порошку.
Використовується при виготовленні оптичного скла, їдкого натрію, при
миловарінні, в текстильній, целюлозопаперовій, лакофарбній
промисловості, при виготовленні шкіряних виробів, а також у побуті
(миття сантехніки).
Харчова сода (гідрокарбонат натрію NaНCO3) – це проміжний продукт при
виготовленні кальцинованої соди. Використовується у харчовій
промисловості, в медицині і в побуті (миття посуду).
Каустична сода (їдкий натр або гідроксид натрію Na ОН) – безкольорова
кристалічна маса. Дуже поглинає вологу. Використовується при
виготовленні штучних волокон, мила, синтетичних барвників, а також в
текстильній і металургійній промисловостях.
Аміачна вода – це розчин аміаку у воді. Вона є побічним продуктом при
виготовленні коксу і синтетичного аміаку. Застосовується при виробництві
азотної кислоти, кальцинованої соди, синтетичних барвників, у медицині,
а також у сільському господарстві як рідинне азотне добриво.
5 Мінеральні добрива
Для нормального росту рослинам необхідні: азот, фосфор, калій, кальцій,
магній, залізо, срібло – у великих кількостях, а також бор, йод, цинк,
молібден, марганець, мідь і кобальт – у мікро кількостях.
Залежно від цього розрізняють макро і мікродобрива.
Мінеральні добрива підвищують врожаї на 30-70%. Крім того вони
поліпшують якість продукції – підвищують вміст цукру в буряках і
винограді, крохмалю – в картоплі, білку – у зерні, збільшують міцність
волокон льону. Вони також підвищують стійкість рослин до хвороб, посухи
і холоду. Витрати на мікродобрива в розмірі 1 гривні повертаються
прибутком у розмірі від 3 до 8 гривень.
За станом міндобрива поділяють на рідинні і тверді. Рідинні – дешевші,
але їх незручно зберігати і транспортувати. Тому більшість міндобрив
випускають у твердому стані – у вигляді кришталевого порошку або гранул.
За складом міндобрива поділяють на прості (з одного компонента) і
складні (декілька компонентів).
За концентрацією міндобрива поділяють на концентровані (вміст компоненту
більше, ніж 37,5%) і неконцентровані (менше 37,5%).
За фізіологічним впливом міндобрива поділяють на кислі (наприклад:
сульфат амонію), лугові (нітрат натрію) і нейтральні (калійна селітра).
За основним компонентом мінеральні добрива поділяють на азотні, фосфорні
і калійні. Співвідношення випуску цих добрив: 50:30:17.
Промисловість України випускає біля 50 найменувань мінеральних добрив,
але найбільше поширення набули саме азотні, фосфорні і калійні.
Розглянемо найбільш поширені з них:
– азотні:
1) безводний аміак – 82,3% азоту;
2) карбамід (моче вина) – 46,6% азоту;
3) аміачна селітра – 35% азоту;
4) сульфат амонію – 21% азоту.
– фосфорні:
1) подвійний суперфосфат – 48% Р2О5;
2) преципітат – 36% Р2О5;
3) знефторений фосфат – 38% Р2О5;
4) фосфоритна мука – 22% Р2О5 .
– калійні: сульфат калію; сильвініт; каїніт; хлористий калій.
Більша половина міндобрив випускається у концентрованому вигляді. Більше
80% – складні або їх ще називають комплексними. Серед комплексних
відрізняють:
– суміжні – такі, що утворюються перемішуванням декількох простих
добрив. Найчастіше, наприклад, використовують таку суміш: суперфосфат +
аміачна селітра;
– хімічно пов’язані – це відомі вам амофос, нітрофос і нітрофоска, які
продаються у розфасованому вигляді для дачників.
Мікродобрива – це хімічні з’єднання з елементами бор, мідь, марганець,
молібден, цинк та ін. Усього хімічна промисловість випускає близько 20
найменувань мікродобрив. Іноді мікродобрива додають як складовий
компонент до комплексних добрив.
Мікродобрива покращують якість, підвищують врожаї, а також запобігають
захворюванням рослин.
Норми витрат міндобрив на 1 га землі залежно від виснаженості
знаходяться у таких межах: фосфорні – 40-140 кг; калійні – 40-200кг;
азотні – 30-50 кг; мікродобрива – 1-3 кг.
Окрім добрив неорганічна хімічна промисловість України випускає близько
70 видів ядохімікатів – для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, і
близько 20 видів гербіцидів – для боротьби з бур’янами.
Література
1 Авілов О.В. Велика хімія України. –К.: -1985.
2 Анохін В.В. Хімія і фізика полімерів. –К.: -1971.
3 Архангельский Б.П. Пластические масы: Справочное пособие. –М.: -1981.
4 Баденков П.Ф. Резина – конструкционный материал совершенного
машиностроения. –М.: -1967.
5 Богданов В.В. Удивительный мир резины. –М.: -1989.
6 Бондаренко А.Д. Технология химической промышленности –К.: -1982.
7 Брацыхин Е.А. Технология пластических масс. –Л.: -1974.
8 Вимовтов А.Н. Химическая технология. –К.: -1973.
9 Вовкотруб М.П., Макаренко В.М. Мінеральні добрива: посібник для
вчителів. –К.: -1982.
10 Волокна из синтетических полимеров. /Под. Ред. Н.Б. Паксивера. –М.:
-1970.
11 Гальчинский А.С. Применение химических веществ. –М.: -1997.
12 Гарбар М.И. и др. Пластические массы. –М.: -1997.
13 Гуль В.Е. Структура и прочность полимеров. –М.: -1978.
14 Гусев В.С. Химические волокна в текстильной промышленности. –М.:
-1971.
15 Ерёмина К.М., Борухсон В.В. Текстильные волокна, их производство и
свойства. –М.: -1986.
16 Заздлина З.А. Основы технологии химических волокон. Учебник для
вузов. –М.: -1985.
17 Зыков Д.Д. и др. Общая химическая технология: Учебное пособие /Под
ред. Н.С. Аврвмова и Н.В. Лебедева. –М.: -1966.
18 Иванова В.Н., Алешунина Л.А. Технология резиновых технических
изделий. –Л.: -1988.
19 Изготовление и классификация полимеров: Учебник /Под ред. А.М.
Наговицина. –М.: -1994.
20 Керрич М.Л., Ковалев М.П., Черниева Ю.И. Общая химическая технология.
–Харьков: -1969.
21 Кирпичников П.А. Технология резиновых изделий. –Л.: -1991.
22 Киявка В.А., Поляков Н.Н., Ариньева А.В. Технология азотных
удобрений. –М.? –1984.
23 Копылов В.В. В мире полимеров. –М.: -1983.
24 Крицман В.А. Книга для чтения по неорганической химии. –М.: -1976.
25 Кукин Г.Н., Соловьёв А.Н. Текстильное материаловедение. В 2-х томах.
–М.: -1971.
26 Левин Б.М., Левин А.Н. Применение пластмасс и економия материалов в
промышленности. –М.: -1982.
27 Микороудобрения: справочная книга. /Под ред. П.И. Анспока –Л.: -1978.
28 Общая химическая технология /Под ред.А.С. Безимянской. –М.: -1974.
29 Общая химическая технология /Под ред. И.Э. Фурмера. –М.: -1977.
30 Основы химической технологии /Под ред. С.Д. Бескова и др. –М.: -1982.
31 Первичная обработка шерсти /Под ред. Н.В. Рогачёва –М.: -1987.
32 Переработка пластмасс: справочное пособие /Под ред. В.А. Брагинского.
–Л.: -1985.
33 Пластические массы и бытовые химические товары /Под ред. Г.И.
Кутянина. –М.: -1988.
34 Позин М.Е. Технология минеральных удобрений. –Л.: -1983.
35 Применение резиновых технических изделий в народном хозяйстве.
Справочное пособие /Под.ред. Д.Л.Федюнина. –М.: -1986.
36 Производство пластмасс /Под ред. А.М. Сухутина. –Л.: -1989.
37 Роговин З.А. Основы химии и технологии химических волокон. –М.:
-1974.
38 Рудзитис Г.Е. Химия. –М.: -1990.
39 Рукавишников А.І. Хімічна промисловість України. –1980.
40 Ряузов А.Н. и др. Технология производства химичских волокон. –М.:
-1980.
41 Синтетические волокна /Под ред. Пакшвера. –М.: -1969.
42 Соколов Р.С. Химическая технология, т.2. –М.: -1999.
43 Соколовский А.А. Технологичия минеральных удобрений –М.: -1986.
44 Справочник по пластическим массам /Под ред. .М. Катаева и др. –М.:
-1975.
45 Терминологический справочник по резине /Под ред. Ф.А. Махлиса и Д.Л.
Федюкина. –Л.: -1990.
46 Технология важнейших отраслей промышленности /Под ред. Гринберга,
-М.: -1985.
47 Технология пластических масс /Под.ред. В.В. Коршака. –М.: -1985.
48 Технология резиновых изделий. Учебное пособие для вузов /Под ред.П.А.
Кирпичникова. –Л.: -1991.
49 Тябин Н.В., Попов А.В. Процессы и аппараты резиновой промыш-ленности.
–Л.: -1988.
50 Удобрения, их свойства и способы использования /Д.А. Кореньков, И.И.
Синягин, А.В. Петербургский и др. – М.: -1982.
51 Удобрения. Производство и применение минеральных удобрений /Под ред.
А.В. Питербургского. –М.: -1985.
52 Удобрения. Производство и применение /Под ред. Т.Л. Чабановой. –М.:
1977.
53 Фингер Г.Г. Производство вискозы. –М.:
54 Фурман И.Э., Зайцев В.Н. Общая химическая технология. –М.: -1974.
55 Фурсин И.Э. Общая химическая технология. –М.: -1974.
56 Химия и физика полимеров /Тугов И.И., Кострыкина Г.И. –М.: -1989.
57 Екологічні основи використання добрив. /Є.Г. Догодюк, В.Т. Мамонтов,
В.І. Гамалей та ін. –К.: -1988.
58 Яковлев А.Д. Технология изготовления изделий из пластмасс. –М.:
-1972.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter