РЕФЕРАТ
на тему:
Шліфувальні верстати
Після надання деталям правильної форми на поверхні деревини залишаються
хвилі від обертового інструменту та інші нерівності, які не дають змоги
здійснювати якісне опорядження. Для вирівнювання і вигладжування
поверхонь деталей та зняття провисів з облицьованих щитів, а також для
вирівнювання лакофарбових покриттів застосовують шліфувальні верстати
різних конструкцій залежно від форми і розмірів деталей (Рис. 1).
Найбільш поширені стрічкові та циліндрові шліфувальні верстати.
Шліфувальні шкурки. Різальним інструментом для всіх шліфувальних
верстатів є шліфувальні шкурки, що складаються з паперової або тканинної
основи, на яку наклеєно дрібні абразивні зерна з матеріалу підвищеної
твердості (скла, кремнію, електрокорунду та ін.). У процесі шліфування
шкурки працюють як мікроскопічні різці. Залежно від величини абразивних
зерен шкурки розрізняють за номерами зернистості (табл. 7). Номер шкурки
дорівнює середньому розміру наклеєних зерен, вираженому в сотих частках
міліметра. Наприклад, номер шкурки 4 означає, що величина зерен дорівнює
0,04 мм. Чим вищий номер зернистості, тим крупніші абразивні зерна
шкурки, і навпаки, менший номер — дрібніша шкурка. Проте шліфування
поверхні однією і тією ж шкуркою не дає однакової гладкості. Перші 10 хв
роботи шкурка дає менш гладеньку поверхню внаслідок нерівномірності
наклеєних зерен. Після 8—10 хв роботи шкуркою ребра зерен, що залишають
глибокі риски, викришуються, і тоді шкурка дає гладеньку поверхню.
Стрічкошліфувальні верстати. Найширше їх застосовують для шліфування
площин щитів, облицьованих струганим шпоном, а також для вирівнювання
(шліфування) лакофарбових покриттів.
Стрічкошліфувальні верстати можуть бути з рухомим столом, з нерухомим, а
також без стола — з вільною стрічкою. Будовою вони дуже подібні. Кожен
стрічкошліфувальний ‘верстат складається з станини, що має дві тумби, на
яких консольне закріплені два шківи. Ведучий шків має ексгаустерний
приймач, який одночасно служить і захисним кожухЬм. Ведений шків має
гвинтовий механізм для переміщення у поздовжньому напрямку. Шліфування
здійснюється безконечною шліфувальною стрічкою, натягнутою на шківи. Між
тумбами станини розміщений робочий стіл, який рухається по напрямних за
допомогою роликів. У верстата ШлНС-2 стіл нерухомий і розміщений
горизонтально, а у ШлНСВ-2 — стіл і стрічка розміщені вертикально. Між
шківами верстата з рухомим столом розміщений циліндричний стержень, що
направляє утюжок, яким шліфувальна шкурка притискується до площини.
Рис. 1. Схеми шліфувальних верстатів:
а — з вільною стрічкою, б — з горизонтальним нерухомим столом, в — з
вертикальним нерухомим столом, і — з рухомим столом і коротким утюжком,
д — з рухомим столом і довгим секційним утюжком, е — з стрічкою,
розміщеною на ребро, є — з контактними барабанами однострічковий. ж —
багатострічковий, з — широкострічковий з контактним барабаном
однострічковий, і — те ж, двострічковий, к — те ж, комбінований з
барабаном і шліфувальним циліндром
Таблиця 7. Номери зернистості шліфувальних шкурок
Клас
шорсткості
поверхні RZMAX
мкм Номер зернистості шкурки
7 60—100 50, 40
8 30—60 32, 25, 20
9 16-30 16, 12, 10
10 8—16 8, 6, 4
Рис. 2. Стрічковий шліфувальний верстат з рухомим стол”ом і коротким
утюжком:
1 — напрямн.1 для стола, 2 — ексгау-стерна воронка, 3 — електродвигун, 4
— шліфувальна стрічка, 5 — утюжок, в — напрямні для утюжка, 7 — натяжний
шків, 8 — стіл, 9 — гвинтовий пристрій для установлення стола
Шліфувальні верстати з рухомим столом ШлПС-2М та ШлПС-4 досить широко
застосовуються при виготовленні корпусних меблів щитової конструкції. Ці
верстати аналогічні, різниця тільки в тому, що в ШлПС-2М переміщення
стола і утюжка здійснюється вручну, а у ШлПС-4 за—допомогою механізмів
(Рис. 2). Більш продуктивні механізовані верстати ШлПС-4М з рухомим
столом і довгим секційним утюжком, змоьтованим на балці, яка
піднімається і опускається пневмоциліндром подвійної дії. Утюжок
складається з окремих секцій. Кожна секція може бути притиснута”до
стрічки вручну, і цим самим забезпечується шліфування будь-якого місця
оброблюваної поверхні. При одночасному натискуванні на всі,секції утюжка
шліфується вся поверхня щита. Стіл переміщується за допомогою
пневмогідропривода, який забезпечує безступеневу зміну швидкості подачі
стола із заготовкою.
Верстати ШлПС-9 і ШлПС-10 мають по дві шліфувальні стрічки з протяжним
утюжком і конвейєрну подачу.
Для обробки круглих палок застосовують шліфувальні верстати моделі
ШлПФ-2, в яких едва стрічкові шліфувальні агрегати, змонтовані на
обертовому кільцевому роторі, в середину якого роликовим механізмом
подається кругла палка, що охоплюється шліфувальними стрічками.
Крім вузькострічкових верстатів з рухомим столом на сучасних
підприємствах застосовують широкострічкові шліфувальні верстати ІІІлКб,
ШлК8 та 2ШлК. Ці верстати значно продуктивніші, ніж вузькострічкові, бо
щити обробляються при проходженні через верстат із швидкістю подачі до
50 м/хв. Склеєна широка стрічка надівається на барабани діаметром 450
мм, між якими розміщена контактна плита-утюжок, що притискує стрічку до
оброблюваної поверхні. Для натягування стрічки застосовують спеціальний
ролик з автоматичною настройкою, який запобігає відходженню стрічки
вбік. Стрічка може бути розміщена над виробом або під ним. Подача
здійснюється конвейєром або вальцями.
Технічна характеристика стоічкошліфувальних верстатів
Настроювання та експлуатація верстатів. Шліфувальну стрічку, попередньо
склеєну, надівають на шківи, які мають вільно рухатись у підшипниках.
Шківи перевіряють під час зміни стрічки. Для перевірки їх холостий шків
зміщують трохи в бік приводного механізму. Знімаючи шліфувальну стрічку
і вручну повертаючи шківи, спостерігають за обертанням їх.
Довжина шліфувальної стрічки визначається за формулою, мм,
де l — мінімальна відстань між центрами шківів, мм; dпр — діаметр
приводного шківа, мм; dн — діаметр натяжного шківа, мм; 50 мм — довжина
кінця шкурки, на який наноситься клей при прямокутному шві (при
склеюванні під кутом ця величина дорівнює 50 мм плюс ширина стрічки).
Один кінець стрічки 50 мм завдовжки перед склеюванням очищають від
абразивних зерен. Склеєну стрічку надівають на шківи так, щоб зовнішній
кінець у шві ішов у напрямку руху стрічки. Натягування здійснюється
переміщенням холостого шківа. Стрічку треба натягувати так, щоб
приводний шків не пробуксовував. Перші 10—15 хв роботи стрічку кілька
разів натягують холостим шківом, бо вона витягується і привідний шків
може пробуксовувати,. а це призведе до зменшення швидкості переміщення
стрічки. Після натягування стрічки встановлюють і закріплюють захисні
пристрої шківів і стрічки.
Стіл має вільно переміщуватись по напрямних при легкому доторкуванні.
Механізм підняття перевіряють підніманням і опусканням стола. Для
настроювання стола на нього кладуть деталь і піднімають по висоті так,
щоб верх деталі був на відстані 10—15 мм від нижньої вітки шліфувальної
стрічки. Настроювання верстатів з нерухомим столом, а також з вільною
стрічкою полягає в тому„ щоб стрічку надіти на шківи і створити
потрібний натяг її.
На стрічкошліфувальному верстаті з рухомим столом працює один робітник.
Після перевірки справності верстата він ставить деталь на стіл і вмикає
електродвигун. Переміщуючи стіл з деталлю у зворотно-поступальному
напрямку впоперек стрічки, а утюжок — вздовж стрічки, верстатник шліфує
окремі ділянки деталі. Якщо шліфування здійснюється на одному верстаті,
то спочатку всю партію деталей шліфують крупнозернистою, а потім
дрібнозернистою шкуркою. Раціональніше шліфувати деталі на двох або й*
трьох послідовно розміщених верстатах, на які надівають шкурки різної
зернистості. Чим дрібніша шкурка, тим гладша поверхня. Крім зернистості
шкурки на гладкість шліфування впливають, швидкість шліфування, порода
деревини і тиск на утюжок. Чим більша швидкість шліфування, тим більша
гладкість поверхні і вища продуктивність. Тверді породи деревини за
однакових умов шліфування мають вищу якість шліфування, ніж м’які. Тиск
на утюжок має бути помірним, бо при великому тиску і спрацьованій
стрічці на шліфуючій поверхні можуть виникати «опіки», а при зменшеному
тиску на утюжок якість поверхні підвищується, але продуктивність
шліфування значно знижується.
Тиск на утюжок треба зменшувати при переміщенні деталі впоперек відносно
утюжка, щоб уникнути підняття ворсу, а також при наближенні утюжка до
кромок, щоб не допустити зішліфовування-та заовалювання їх.
При роботі на верстатах з вільною стрічкою верстатник притискує
криволінійну деталь до стрічки проти натяжного шківа. Переміщуючи деталь
відносно стрічки в поздовжньому напрямку і повертаючи її навколо осі,
верстатник вводить у контакт із стрічкою» послідовно всі ділянки деталі,
що утворюють оброблювану поверхню.
Рис. 3. , Дисковий шліфувальний верстат ШлДБ-3:
1 — бобіна, 2 — стіл, 3 — станина, 4 — диск
На широкострічкових шліфувальних верстатах прохідного типу ШлКб і ШлК8
працюють двоє робітників: верстатник і підсобний. Верстатник подає
деталі у верстат, а підсобний робітник приймає їх. Всі інші процеси
регулюються до початку роботи і в процесі ЇЇ автоматично.
Продуктивність стрічкошліфувальних верстатів позиційного
типу визначається за формулою, шт. за зміну,
,
де kД = 0,8…0,85; kM = 0,8…0,9.
Дискові шліфувальні верстати є таких моделей: Шл2Д-2 дводисковий,
призначений для плоского шліфування ящиків, щитів, рамок, брусків;
ШлДБ-3 з диском і бобіною (Рис. 3), призначений для шліфування деталей з
плоскими, опуклими й увігнутими поверхнями, а також ящиків.
У верстата Шл2Д-2 два шліфувальні диски, закріплені на окремих валах, що
обертаються від індивідуальних електродвигунів через клинопасову
передачу. Оброблювані деталі кріплять на столах, що є біля кожного
диска. Столи можна повертати під будь-яким кутом в секторах, що
змонтовані на кронштейнах. На столах є риски, що вказують величину кута
в градусах. Крім того, на столі під потрібним кутом кріплять опорні
лінійки, до яких притискують деталь при шліфуванні.
Технічна характеристика дискових шліфувальних верстатів
Ширше застосовується комбінований верстат з диском і бобіною моделі
ШлДБ-3 (Рис. 3). На ньому можна шліфувати більш різноманітні деталі.
Замість правого диска (такого самого, як лівий) у цьому верстаті
встановлено бобіну, що проходить крізь отвір у столі, на який кладуть
оброблювану деталь. Крім обертового руху бобіна має осьове коливання
(осциляцію), що зменшує риски на шліфуючій поверхні. Бобіна обертається
безпосередньо від електродвигуна через муфту, надаючи їй обертового і
осцилюючого руху. Столи можуть бути встановлені під будь-яким кутом. Всі
інші вузли аналогічні верстату Шл2Д-2. Верстат ШлДБ- 4 відрізняється від
верстата ШлДБ-3 тим, що він має два диски і бобіну.
Настроювання та експлуатація верстатів. Перед настроюванням дискових
шліфувальних верстатів на диск або бобіну треба поставити шліфувальну
шкурку. Для цього за допомогою шаблонів вирізують шліфувальні шкурки для
диска і бобіни, зволожують їх водою і ставлять між щити, щоб шкурка не
пожолобилась.
Звільнивши всі гвинти кільця, яке притискує шліфувальну шкурку до
поверхні диска, знімають спрацьовану шкурку, а на її місце ставлять і
закріплюють нову. Притискні пристрої для шкурки на бобіні можуть бути
різні, але в усіх випадках шкурка має щільно прилягати до її
циліндричної поверхні.
Слід враховувати, що при шліфуванні дисками на поверхні деталей
залишаються поперечні риски, оскільки процес різання відбувається по
колу. Крім того, швидкість різання неоднакова (в центрі нульова, а на
периферії близько 30 м/с), тому якість шліфування на дисках невисока.
Настроювання дискових шліфувальних верстатів полягає у встановленні
столів під потрібним кутом до площини диска або .до осі бобіни. Його
виконують по рисках, які показують розмір кута в градусах, а краще за
допомогою еталона. Для цього еталон став-
лять площиною на стіл і, звільнивши фіксатор стола, його повертають
доти, поки площина заготовки або вузла, яка підлягає шліфуванню, не
стане паралельно площині диска або бобіни. Після цього фіксатором
закріплюють столи. Столи ставлять під кутом тільки тоді, коли цього
вимагає форма деталі (суміжні сторони перебувають не під прямим кутом).
На дискових шліфувальних верстатах працює по два робітники: на Шл2Д-2 на
кожному диску, а на ШлДБ-3 один на диску, другий на бобіні. При
шліфуванні на диску деталь кладуть на стіл і вручну притискають до
рухомого диска спочатку одним боком, а потім другим. Тривалість
шліфування встановлюють, обробивши дві-три заготовки. При шліфуванні на
бобіні деталь ставлять на стіл і послідовно переміщують ЇЇ вручну,
доторкуючись до шліфувальної шкурки, що закріплена на бобіні, і
одночасно стежать за якістю шліфування. При шліфуванні деталі із
замкнутим внутрішнім контуром приймач для пилу знімають і деталь кладуть
на стіл так, щоб вона охоплювала бобіну. Шліфування здійснюється при
повертанні деталі, притиснутої внутрішньою площиною до бобіни.
Циліндрові шліфувальні верстати. До цієї групи входять прості
одноциліндрові верстати з ручною подачею (часто власного виготовлення),
які використовуються для шліфування брускових деталей криволінійної
форми, а також потужні багатоциліндрові шліфувальні верстати з
механічною подачею, на яких шліфують і калібрують плоскі поверхні щитів,
брусків, рамок та інших плитових матеріалів.
Багатоциліндрові шліфувальні верстати бувають з верхнім або нижнім
розміщенням циліндрів, з вальцьовою або гусеничною подачею матеріалу. У
верстатів з верхнім розміщенням циліндрів подача гусенична, а з нижнім —
вальцьова. Ці верстати високопродуктивні, бо шліфування виконується при
проходженні деталі через верстат.
У меблевій промисловості широко застосовуються трициліндрові шліфувальні
верстати з гусеничною подачею і верхнім розміщенням циліндрів ШлЗЦ12-2
та вальцьовою подачею і нижнім розміщенням циліндрів ШлЗЦВІ9.
Трициліндровий шліфувальний верстат ШлЗЦ12-2 (Рис. 4) складається із
станини, в напрямних якої ексцентричне закріплений в дискових опорах
стіл. Його можна піднімати або опускати на потрібну висоту відносно
шліфувальних циліндрів маховичком вручну або від спеціального привода,
повертаючи опори. На столі змонтований привод механізму гусеничного
конвейєра. Електродвигун з кількома швидкостями дає змогу змінювати
швидкість руху конвейєра.
Шліфувальні циліндри розміщені у верхній частині станини і приводяться в
рух індивідуальними електродвигунами. Перший циліндр обертається проти
напряму подачі деталі, другий — за напрямом подачі деталі, а третій —
знову проти напряму. Другий і третій циліндри, крім обертового руху,
мають ще і осьове коливання від спеціального ексцентрикового механізму.
Це сприяє ліквідації рисок, які утворились від першого циліндра з
найкрупнішою шкуркою, піднімає і зішліфовує ворс. У вихідній частині
верстата, після циліндрів, встановлено щітковий барабан з
електродвигуном, який очищує шліфувальну поверхню від пилу. На цих
верстатах шліфують тільки верхні площини деталей.
Для шліфування нижніх площин деталей, не перекидаючи їх, застосовують
трициліндрові шліфувальні верстати ШлЗЦВ19 з нижнім розміщенням
циліндрів. Цей верстат аналогічної конструкції, тільки гусенична подача
замінена подавальними вальцями, які розміщені над столом. Крім того,
верхня частина з подавальними і притискними вальцями піднімається вгору,
і це дає вільний доступ до циліндрів, розміщених у столі, для надівання
на них шліфувальної шкурки. Циліндри обертаються від індивідуальних
електродвигунів через клинопасову передачу. Осциляція циліндрів
здійснюється від окремого електродвигуна. Положення циліндрів у
вертикальній площині змінюється маховичком через зубчасту передачу і
гвинти. Подача матеріалу здійснюється чотирма парами вальців. Нижні
вальці розміщені і закріплені на станині, верхні — в окремому блоці.
Вертикальне переміщення верхніх вальців здійснюється маховичком через
зубчасту передачу. Подавальним вальцям надає руху чотиришвидкісний
електродвигун через систему зубчастих передач.
Рис. 4. Шліфувальний трициліндровий верстат ШлЗЦ12-2:
1 — станина, 2 — стіл, 3 — гусеничний конвейєр, 4 — кнопки керування» 5
— маховичок для регулювання шліфувальних циліндрів по висоті, 6 —
шліфувальні циліндрВІ 7 — відсмоктувані пилу, 8 — шафа електрообладнання
Пил після шліфування змітають щітковим барабаном, що знаходиться в
задній частині верстата і приводиться в рух від індивідуального
електродвигуна. Для контролю завантаження електродвигунів на них
встановлені амперметри. Для видалення пилу всі моделі циліндрових
шліфувальних верстатів забезпечені ексгау-стерними приймачами.
Настроювання та експлуатація верстатів. Настроювання циліндрових
верстатів вимагає великої точності, щоб зберегти потрібні розміри
деталей (особливо перед і після облицьовування). Різальним інструментом
для багатоциліндрових шліфувальних верстатів е шліфувальна шкурка, що
кріпиться на трьох послідовно розміщених циліндрах. Для еластичності
циліндрів на поверхні їх приклеюють войлок, залишаючи канавки для
накладок шліфувальної шкурки, що утворюються при її намотуванні на
циліндри. На перший циліндр кріплять крупну шкурку, яка зачищає поверхню
від значних нерівностей; на другий — дрібнішу, яка вирівнює і частково
вигладжує поверхню після першого (грубого) шліфування; на третьому —
найдрібнішу, яка забезпечує повне вирівнювання і вигладжування поверхні
і доводить її до потрібного класу шорсткості.
Перед кріпленням шкурки на циліндри її вирізають з рулона по шаблону і
зволожують, рівномірно змочуючи основу водою. Змочені листи пресують між
щитками протягом 30—40 хв. Цілком висушувати шкурку після преса не
потрібно, бо волога шкурка краще укладається на циліндри.
Навивання шліфувальної шкурки починається з того, що гострий кут її
кладуть на край виступу циліндричної поверхні торцевої муфти, яка
розміщена”з боку навивки, і тут закріплюють її стальною стрічкою —
бандажем. Після цього повертають циліндр, навиваючи шкурку так, щоб не
було складок, а стик розміщувався в гвинтовій канавці фетрового покриття
на поверхні циліндрів. Другий кінець шкурки повинен лягти на край
виступу торцевої муфти на протилежному кінці циліндра, де він кріпиться
так, як і початок. Після повного висихання шкурку натягують на циліндри,
розсуваючи торцеві муфти. Якість навивки шліфувальної шкурки перевіряють
повертанням циліндрів вручну.
Стіл (або гусеничний конвейєр) встановлюють по висоті так, щоб відстань
від його поверхні до притискного вальця, розміщеного після останнього по
напрямку подачі циліндра, дорівнювала товщині деталі після шліфування.
Для цього шаблон або оброблену деталь, що має відповідну товщину,
кладуть на стіл або гусеницю і піднімають їх вгору доти, поки шаблон не
буде затиснутий між столом (чи гусеницею) і вальцями. Циліндри при цьому
не повинні доторкуватись до шаблона.
У зв’язку з тим що при шліфуванні на трициліндрових шліфувальних
верстатах знімається незначний шар деревини (6,2— 0,3 мм з облицьованих
і 0,25—0,5 мм з необлицьованих деталей), циліндри настроюють, виходячи з
номінального навантаження електродвигунів. Для цього пробну деталь
пропускають через верстат і, стежачи за амперметром, опускають перший
циліндр доти, поки навантаження на електродвигун не досягне номінального
або буде дещо меншим від номінального. Після закріплення першого
циліндра таким же методом закріплюють другий і третій. Правильність
настроювання циліндрів перевіряють шліфуванням пробних деталей.
Технічна характеристика циліндрових шліфувальних верстатів
На трициліндрових верстатах працюють двоє робітників — верстатник і
підсобний, а при шліфуванні вузьких і коротких деталей підсобних може
працювати і більше (два, три). Верстатник послідовно вмикає
електродвигуни один за одним і після того як вони досягнуть певного
числа обертів, подає деталі, а підсобний робітник приймає шліфовані
деталі і складає їх у стопи. У верстатах з гусеничною подачею вузькі
деталі можна подавати кількома потоками, чого не можна робити на
верстатах з вальцьовою подачею, бо їхні подавальні механізми встановлені
більш жорстко. Деталі перед шліфуванням слід групувати за товщиною, якщо
різниця між ними перевищує 0,5 мм.
Під час роботи верстатник контролює за амперметром завантаження
електродвигунів і в міру зношування шкурки зменшує швидкість подачі, щоб
не допустити перевантаження електродвигунів. Схеми організації робочих
місць біля різних верстатів наведено на Рис. 5.
Продуктивність циліндрових шліфувальних верстатів прохідного типу
визначають за формулою, шт. в зміну,
,
де kД = 0,95; kМ = 0,75; п3 — кількість заготовок, що одночасно
шліфується; пП — кількість проходів на одну заготовку в один бік.
Рис. 5. Схеми організації робочих місць біля верстатів:
а — одностороннього шипорізного, б — фрезерного, в — ланцюгодовбального,
г — свердлильно-горизонтального, д — свердлнльно-вертикального, е —
стріч-кошліфувального, е — дискового шліфувального, ж — трициліндрового
Список використаної літератури.
1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по
деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.
2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк.,
1988.— 288 с.
3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.
4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство
мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.
5. Сахаров М. Л. Автоматизация деревообрабатывающего производства.— М. :
Лесн. пром-сть, 1987.— 243 с.
6. Справочник, мебельщика. Станки и инструменты. Организация
производства и контроль качества.— М. : Лесн. пром-сть, 1985.—• 375 с.
7. Худяков В. А. Деревообрабатывающие станки и работа на них.— М. :
Лесн. пром-сть, 1982.— 324 с.
8. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища
шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.
9. Шумега С. С. Технология столярно-мебельного производства.— М. : Лесн.
пром-сть, 1984.— 265 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
