.

Законодавча база страхування з тимчасової втрати працездатності, його мета та основні терміни (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3307
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Законодавча база страхування

з тимчасової втрати працездатності,

його мета та основні терміни”

У законодавчу базу страхування з тимчасової втрати працездатності
входять такі нормативно-правові акти, як Закон України “Про розмір
внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального
страхування” від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ, Закон України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ, Інструкція про порядок
надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня
2001 р. № 16, Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової
непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з
нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства,
установи, організації, затверджений постановою КМУ від 6 травня 2001 р.
№ 439, Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ.

Розглянемо детальніше основні нормативно-правові акти з бази страхування
з тимчасової втрати працездатності.

Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” відповідно до основ законодавства
України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(16/98-ВР) визначає правові, організаційні та фінансові основи
загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на
випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та
пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі
смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та
оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим
Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального
страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності.

Згідно даного Закону загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян
у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової
втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною,
дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду
за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із
народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а
також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом
сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом,
громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, – застрахована особа або інша особа у
випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та
страховик;

2) застрахована особа – найманий працівник, а у випадках, передбачених
цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без
громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші
уповноважені найманими працівниками органи (представники);

3) страхувальник відповідно до цього Закону – це:

а) роботодавець – для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього
Закону;

б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;

4) страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності;

5) роботодавець – власник підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності,
господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих
працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють
за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних
підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та
представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше
не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України;

6) найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором
(контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм
власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи;

7) страховий ризик – це обставина, внаслідок якої застрахована особа або
члени її сім’ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати
матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням;

8) страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право
застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального
забезпечення або соціальних послуг за цим Законом;

9) страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, і за який сплачено страхові внески;

10) страхові внески – відрахування на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням;

11) страхові кошти – акумульовані страхові внески для здійснення
матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом.

Законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, і його завдання

1. Законодавство України, що регулює відносини у сфері
загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, базується на Конституції України

(254к/96-ВР), складається з Основ законодавства України про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування

(16/98-ВР), Кодексу законів про працю України (322-08), цього Закону та
прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені
законодавством України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, застосовуються норми міжнародного
договору.

2. Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, є встановлення гарантій щодо
захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та
соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд
за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності
та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою
дитиною, смерті громадянина або члена його сім’ї.

Так, Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ
визначає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління
загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням
та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших
коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та
соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та
забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих
коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Усі застраховані особи є членами цього Фонду.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом
надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим
особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба
України та своїм найменуванням, а також символіку, що затверджується
правлінням Фонду. Фонд набуває прав юридичної особи з дня реєстрації
статуту в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої
влади.

Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної в
частині першій цієї статті, та використовувати страхові кошти не за
цільовим призначенням.

Діяльність Фонду регулюється цим Законом “Про соціальне страхування
населення” та статутом Фонду, який затверджується його правлінням.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою,
представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В
Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі
безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція
відповідних відділень Фонду.

До складу правління Фонду входять по 15 представників держави,
застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов’язки на
громадських засадах.

Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України,
представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються)
сторонами самостійно.

Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і
закінчується в день першого засідання нового складу правління.

Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду
строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова
обирається на закритому засіданні правління Фонду. Обраним головою
вважається член правління, за якого проголосувало більше половини
загальної кількості членів правління. Голова правління має двох
заступників, які разом з головою представляють три сторони.

Засідання правління Фонду проводяться відповідно до затвердженого ним
плану, але не рідше одного разу на квартал. Позапланові засідання
правління Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за
пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін
правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.

Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше
двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається
прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні
членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови
правління є вирішальним.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими
особами.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який
забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність
від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та
положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його
правлінням.

Директор виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з
правом дорадчого голосу.

Правління відділення Фонду створюється на паритетних засадах із
представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. Кількісний
склад правління відділення визначається правлінням Фонду.

Положення про правління відділення Фонду затверджується правлінням
Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є
виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено
створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень
у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та
обласного значення.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та
виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду
в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про
виконавчі дирекції відділень Фонду.

Виконавчі дирекції відділень Фонду вирішують покладені на них завдання у
тісній взаємодії з профспілковими органами, роботодавцями та місцевими
органами виконавчої влади.

Директори виконавчих дирекцій відділень Фонду входять до складу правлінь
відділень з правом дорадчого голосу.

Керівників виконавчих дирекцій відділень Фонду призначає та звільняє
директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням
відділення Фонду.

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи беруть участь в
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та видаткам, обумовленими народженням
на добровільних засадах (частина третя статті 6 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне стархування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням
та похованням” від 18.01.01, 2240-ІІІ, надалі – Закон про
непрацездатність). Ці особи мають право на матеріальне забезпечення,
передбачені Законом про непрацездатність, за умов сплати страхових
внесків у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності (надалі -Фонд). Підприємцям допомога по догляду за
дитиною до досягнення нею трилітнього віку призначає та сплачує
виконавча дирекція відділення Фонду за місцем їх реєстрації як
страхувальників (ч.2 ст.50 Закону про непрацездатність). Підставою для
призначення таких виплат є розпорядження такої виконавчої дирекції. При
цьому допомога виплачується в дні, встановлені Фондом (ч.3 ст.52 закону
про непрацездатність).

Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ.

Цей Закон спрямований на запровадження Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” та Закону України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття” шляхом
визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та
внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у
відповідність до норм вищезазначених законів.

Даний закон вказує на те, що допомога по тимчасовій непрацездатності
внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком
на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до
відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною
експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від
звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у
порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на
виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за
рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем
роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на
виробництві, оплачується застрахованим інвалідам, які працюють на
підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, Фондом
соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності
починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до
відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною
експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення
застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та
розмірах, встановлених законодавством. ( Статтю 2 доповнено
частиною третьою згідно із Законом N 3084-III ( 3084-14 ) від
07.03.2002 ).

Використана література:

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. N 2240-III

Соціальне страхування. Підручник. – К., 2002.

Якименко С.І. Соціальний захист в Україні. – К., 2003.

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019