РЕФЕРАТ
на тему:
“Види загальнообов’язкового
державного соціального страхування”
Вступ
Соціальне страхування проводиться в обов’язковому порядку і
регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993
р. №398 “Питання соціального страхування”.
Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за
віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування
конкретних пільг серед тих чи інших груп населення.
Збір на обов’язкове соціальне страхування (у тім числі на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний
бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у
банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки
державного бюджету: обов’язкового соціального страхування, обов’язкового
соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється
використання цих коштів не за цільовим призначенням.
І. Загальне поняття про загальнообов’язкове
соціальне страхування
Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за
віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування
конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. Особливість збору
полягає в тім, що він включає і збір на обов’язкове соціальне
страхування на випадок безробіття.
Платниками збору на обов’язкове соціальне страхування (у
тому числі збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття) є:
1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності,
їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,
об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –
суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю
найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників
податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу
юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору,
територіальної громади;
3) фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні
нотаріуси;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги)
згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.
Об’єктом оподаткування є:
1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього
Закону, – фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають
витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших
видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді
премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають
обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з
громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату
виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими
договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів
тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні
середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік
яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону, –
сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства
України;
3) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, –
сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства
України.
Забороняється використовування цих коштів не за цільовим
призначенням, у тому числі на фінансування державних та інших
органів, а також їх апарату.
Збір на обов’язкове соціальне страхування сплачується одночасно
з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття
платники зборів сплачують до Державного бюджету України в порядку,
визначеному законодавством України.
2. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття
З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття”, яким передбачено, що внески на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття мають сплачувати всі
роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи, які
використовують найману працю) незалежно від того, яку систему
оподаткування вони обрали – загальну чи спрощену (сплачують фіксований
сільськогосподарський податок, єдиний податок, прибутковий податок за
фіксованим розміром шляхом придбання патенту або придбали спеціальний
торговий патент). Пільг щодо сплати страхових внесків у зв’язку з
обранням спрощеної системи оподаткування, в тому числі платникам
фіксованого сільськогосподарського податку, зазначеним Законом не
передбачено.
Головними регуляторами збору на обовязкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття виступають:
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533 – III. із змінами та
доповненнями.
Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” від 11.01.2001р. № 2213 – III. із
змінами та доповненнями.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про максимальну величину фактичних
витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку),
сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати
(доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних
фондів” від 07.03.01 р. № 225.
Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття (страхувальниками)
є:
– роботодавці;
– наймані працівники, а також інші особи, ((громадяни України, іноземні
громадяни), особи без громадянства), на користь яких здійснюється
страхування на випадок безробіття ;
До роботодавців відносяться підприємства, установи, організації та
фізичні особи, які використовують найману працю, а саме:
– суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і
господарювання, виду діяльності та галузевої належності (їх відокремлені
підрозділи -філії, відділення тощо – є платниками страхових внесків,
якщо вони є юридичними особами; в тому випадку, коли вони не мають
статусу юридичної особи та розрахунки з оплати праці працівників цих
філій, відділень та відокремлених підрозділів проводяться
централізованими бухгалтеріями зазначених платників страхових внесків,
то страхові внески за свої філії, відділення та відокремлені підрозділи
сплачують ці суб’єкти підприємницької діяльності);
– установи та організації, що утримаються за рахунок державного або
місцевих бюджетів;
приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства,
господарські підприємства, селянські (фермерські) господарства,
господарські товариства,
сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання,
незалежно від форм власності, які займаються сільськогосподарською
діяльністю;
– профспілкові, релігійні, благодійні та інші неприбуткові організації,
об’єднання громадян, громадські організації та товариства, що
утримуються за рахунок членських внесків (садово-городні, гаражні
кооперативи та інше);
– фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності;
– розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (в
тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують
працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.
До найманих працівників відносяться фізичні особи, які працюють за
трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та
організації або у фізичної особи. До осіб, які працюють на умовах
трудового договору, відносяться працівники усіх підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої
приналежності, а також особи, які працюють за трудовим договором з
фізичними особами, які проходять альтернативну (невійськову) службу та
які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
При сплаті єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку
та плати за спеціальний торговий патент з набранням чинності Закону
України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державною соціального страхування” втратив чинність Закон України “Про
збір на обов’язкове соціальне страхування”. У зв’язку з цим, норми Указу
Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”,
Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” та Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” у
частині включення збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття до єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського
податку та плати за спеціальний торговий патент не діють. Збір на
обов’язкове соціальне страхування, в тому числі збір на обов’язкове
соціальне страхування на випадок безробіття, входили до системи
оподаткування, тому при запровадженні спрощеної системи оподаткування
були включені до єдиного податку, фіксованого сільгоспподатку та плати
за спеціальний торговий патент. Дія Закону України “Про систему
оподаткування” щодо зборів на соціальне страхування поширювалася на
відповідні правовідносини у сфері соціального страхування до прийняття
законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального
страхування. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття не входять до системи оподаткування і
не можуть бути включені до єдиного податку, фіксованого
сільськогосподарського податку та плати за спеціальний торговий патент.
У зв’язку з цим, суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують
найману працю, сплачують внески на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття за найманих працівників як
роботодавці в установлених законодавством розмірах незалежно від того,
яку систему оподаткування вони обрали – загальну чи спрощену (сплачують
єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали
спеціальний торговий патент).
Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують
найману працю, повинні сплачувати страхові внески як роботодавці за
найманих працівників, що стосується страхування самої фізичної особи, то
вони беруть участь у страхуванні на добровільних засадах. Фізичні особи
– суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману
працю, беруть участь у цьому виді страхування на добровільних засадах.
У разі, якщо фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність із
створенням юридичної особи, обіймають штатну посаду на цьому
підприємстві та одержують відповідну заробітну плату, тобто є одночасно
найманим працівником на підприємстві, в цьому випадку вони є
застрахованими як наймані працівники.
Працюючі пенсіонери та особи, в яких виникло право на пенсію (тобто
особи, які мають право на пенсію за віком відповідно до чинного
законодавства, але пенсію не оформили), не підлягають страхуванню на
випадок безробіття та не сплачують страхові внески до Фонду в розмірі
0,5 відсотків, оскільки вони не можуть бути визнані безробітними
відповідно до
Закону України “Про зайнятість населення” та отримувати матеріальне
забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Проте роботодавці нараховують страхові внески на суму фактичних витрат
на оплату праці всіх найманих працівників, в тому числі і на працівників
зазначеної категорії.
При наявності інших заохочувальних і компенсаційних виплат, на які
нараховуються страхові внески, то при нарахуванні страхових внесків
необхідно керуватись Інструкцією із статистики заробітної плати, яка
затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323
та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1995р. за №
465/1001, в якій є і перелік інших заохочувальних і компенсаційних
виплат.
У разі виплати працівникам заробітної плати у натуральній формі, тобто
продукцією власного виробництва, її розмір для нарахування страхових
внесків обчислюється за середньою ціною реалізації цієї продукції у
місяці, за який проведено нарахування заробітної плати. Якщо у цьому
місяці така продукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за
ціною реалізації попереднього місяця. Вартість натуральної продукції
інших виробників при визначенні доходу для нарахування страхових внесків
обчислюється за ціною її придбання.
Фермери, які є юридичними особами і не мають найманих працівників,
беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні
на випадок безробіття на добровільних засадах. У разі, якщо вони беруть
участь у страхуванні, то страхові внески сплачуються ними у встановлених
законодавством для цієї категорії осіб розмірах.
Стосовно нарахування та утримання страхових внесків з допомоги у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності, яка виплачується за рахунок коштів
Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності (починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період
до відновлення працездатності), то у зв’язку з тим, що допомога в разі
тимчасової непрацездатності не входить до оплати праці за Інструкцією із
статистики заробітної плати, страхові внески на неї не нараховуються в
розмірі 2,1% і не утримаються в розмірі 0,5 % (відповідно до Закону
України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття” страхові внески для найманих працівників
нараховуються на суми оплати праці, які включають основну і додаткову
заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у
тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим
податком з громадян, а не від суми оподатковуваного доходу (прибутку),
як було передбачено Порядком справляння збору на обов’язкове соціальне
страхування на випадок безробіття).
Щодо сум компенсації за невикористану відпустку при звільненні, то у
зв’язку з тим, що суми компенсації за невикористану відпустку при
звільненні включаються до витрат на оплату праці, які підлягають
оподаткуванню, страхові внески на зазначені виплати нараховуються в
розмірі 2,1% і утримуються в розмірі 0,5%.
Особи, які виконують роботи (послуги) тільки згідно з цивільно-правовими
угодами, беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах. У разі, якщо
така особа бере участь у страхуванні, страхові внески сплачуються нею у
встановлених законодавством для цієї , категорії осіб розмірах.
Якщо особа є найманим працівником та у вільній від основної роботи час
виконує на тому ж або іншому підприємстві роботи (послуги) за
цивільно-правовими угодами, то вона не сплачує страхові внески з
винагороди за роботу (послуги) за цією угодою.
Роботодавці, які укладають з особами, які не є найманими працівниками,
угоди цивільно-правового характеру, не нараховують страхові внески на
суму виплат винагороди за роботу (послуги) за цією угодою у зв’язку з
тим, що ці особи самі сплачують (або не сплачують) страхові внески до
Фонду на добровільних засадах.
При наявності витрат на вихідну допомогу, яка надається відповідно до
статті 44 КЗПП України, то у зв’язку з тим, що витрати на вихідну
допомогу не входять до витрат на оплату праці за Інструкцією із
статистики заробітної плати, страхові внески на ці витрати не
нараховуються і не утримуються.
При нарахуванні страхових внесків на підприємстві, де працюють інваліди,
роботодавці нараховують страхові внески на суму фактичних витрат на
оплату праці всіх найманих працівників, в т.ч. інвалідів.
Пільги щодо сплати страхових внесків роботодавцями – підприємствами та
організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є власністю
громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів, які мають там
основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної
чисельності працюючих, які існували при сплаті збору, не передбачені.
Працюючі інваліди не підлягають страхуванню на випадок безробіття та не
сплачують страхові внески в розмірі 0,5 % (як особи, які отримують
пенсію і не підлягають страхуванню на випадок безробіття).
Відносно філій підприємств, установ та організацій – платників страхових
внесків до Фонду, то в тому випадку, коли ці філії, відділення та
відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи, то вони не
повинні реєструватися в центрах зайнятості за місцезнаходженням, а
сплата страхових внесків проводиться централізовано з рахунку
підприємства, установи або організації, які є засновниками цих філій
(відділень або відокремлених підрозділів).
Матеріальна допомога, що надається Профспілковим комітетом підприємства
чи організації працівникам своєї організації або стороннім особам за
рахунок коштів Профкому, не є оплатою праці, тому страхові внески на неї
не нараховуються.
3. Збір на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з
тимчасовою втратою працездатності і затратами, зумовленими народженням
і похованням
Платники, які сплачують внески в обов’язковому порядку:
Роботодавці – власники підприємств, установ, організацій або
уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності,
господарювання; фізичні особи, які використовують, працю найманих
працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють
за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних
підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та
представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше
не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України.
Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовою угодою
(контрактом) в установі, організації незалежно від форм власності,
господарювання, виду діяльності або у фізичної особи.
Платники, які сплачують внески на добровільних засадах: Інші особи:
громадяни України, які працюють за межами території України і не
застраховані в системі соціального страхування країни, у якій вони
перебувають;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються
підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не
є членами творчих спілок).
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності затратами, зумовленими
народженням і похованням” від 18.01.2001р. №2240-111. із змінами та
доповненнями.
2.Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” від 11.01.2001р. № 2213-ІП.
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про максимальну величину
фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу
(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної
плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до
соціальних фондів” від 07.03.01 р. № 225.
Об’єкти нарахування:
Для роботодавців – суми фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян.
Для найманих працівників – суми оплати праці, які включають основну і
додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню
прибутковим податком з громадян.
Для платників внесків визначених пунктом з розділу 1 – сума
оподаткованого доходу (прибутку).
Ставки зборів на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності:
1. Для роботодавців – 2,9 відсотків.
2. Для найманих працівників:
– 0,25% – якщо зарплата менша 150 грн.
– 0,5%-якщо зарплата більша 150 грн.
3. Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, які
беруть участь у соціальному страхуванні на добровільних засадах – 3%.
Один раз на місяць у день, установлений для отримання в установі банку
коштів на оплату праці за відповідний період.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому
числі шляхом ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або
неповної їх сплати, страхувальник сплачує суму донарахованих
контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафів і пеню.
За порушення терміну реєстрації або несвоєчасну сплату страхових внесків
стягується у розмірі 50% суми, належної до сплати за весь період,
починаючи з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.
За неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі
прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно з Законом №
2240 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у
трикратному розмірі вказаної суми.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у
розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.
Пеня нараховується виходячи із 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на
момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування
штрафів).
4. Збір на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності
Даний збір регулюється дакими нормативно-правовими документами, як:
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ.; Закон
України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 р. №
2272-ІП; Постанова Кабінету Міністрів України “Про максимальну величину
фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу
(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної
плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до
соціальних фондів” від 07.03.01 р. № 225; Порядок визначення страхових
тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів
України від 13.09.2000 р. № 1423 (зі змінами та доповненнями).
Законом № 1105 встановлено загальнообов’язкове страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання.
Тарифи на цей вид страхування для роботодавців – юридичних та фізичних
осіб визначаються в відсотках до фактичних витрат на оплату праці
найманих робітників, які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні та компенсаційні
виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до
Закону України “Про оплату праці, які підлягають обкладанню прибутковим
податком з громадян.
Розмір тарифів на страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання диференційований по галузях економіки,
пойменованих
згідно з Загальним класифікатором галузей народного господарства
України. Галузі згруповані в класи професійного ризику виробництва.
Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, що займаються
іншими видами виробництва і перебувають на самостійному балансі, при
визначенні розмірів страхових внесків, відносяться до галузі економіки,
яким відповідає їх діяльність. Тобто тариф для таких підрозділів буде
відрізняться від тарифу головного підприємства.
Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з
бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від суми
фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у розмірі однієї мінімальної заробітної
плати, а якщо ця особа є інвалідом, – у розмірі 0,5 мінімальної
заробітної плати, установленої на день сплати страхового внеску.
Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати
(доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є
розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат. Наприклад,
станом на 01.07.02 року -2200 грн.
Перерахування коштів на рахунок Фонду юридичною особою проводиться
одночасно з отриманням грошових коштів на оплату праці в установах
банку.
Фізичні особи перераховують збір не пізніше 10-го числа місяця,
наступного за місяцем виплати заробітної плати.
Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат
потерпілому визначаються згідно з порядком обчислення середньої
заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
Склад платників збору на обов’язкове соціальне страхування і об’єкт
оподаткування такі самі, як і щодо обов’язкового державного пенсійного
страхування.
Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено, що до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони
та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не
суперечить.
У зв’язку з набранням чинності законів України з окремих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до
Закону України від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ „Про розмір внесків на деякі
види загальнообов’язкового державного соціального страхування” втратив
чинність Закон України „Про збір на обов’язкове соціальне страхування”.
Законом України від 16.01.2003 р. №429-ІУ “Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного
соціального страхування” збір на обов’язкове соціальне страхування
виключено із загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових
платежів), тобто із системи оподаткування. У зв’язку з цим потребував
відповідних змін і Закон України “Про фіксований сільськогосподарський
податок” щодо виключення збору на обов’язкове соціальне страхування із
складу податків і зборів (обов’язкових платежів), в рахунок яких
сплачується фіксований сільгоспподаток, та норми, якою встановлено, що
частина фіксованого сільськогосподарського податку перераховується на
обов’язкове соціальне страхування.
Список використаної літератури
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533 – III із змінами та
доповненнями.
Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового
державного соціального страхування” від 11.01.2001р. № 2213 -III із
змінами та доповненнями.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності затратами, зумовленими
народженням і похованням” від 18.01.2001р. №2240-111 із змінами та
доповненнями.
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ.
Закон України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від
22.02.2001 р. № 2272-ІП.
Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та
організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №
1423 (зі змінами та доповненнями).
Панасюк В.М. Податковий облік: навчальний посібник – Т.:Карт – Бланш
2002. с.8-10.
Податкова система України: Підручник/ В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О.
П’ятаченко та ін./ За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – с.22-24,
427.
Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.
А.М.Поддєрьогін . З – те вид., перероб. та доп. – К. КНЕУ, 2000. –
с.81-92.
Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навч.-метод.
Посібник для самост. вивч.дисц.-К.: КНЕУ, 2000.-с. 131, 136.
Журнал “Податкове планування” № 1-2 2002.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
