Стратегія страхової компанії
Головні перетворення у країні спрямовані на структурні зміни форм
власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію
форм її страхового захисту. У підрозділі 1.1 ішлося про наявність
об’єктивних передумов для виходу страхування на перший план у системі
гарантування економічної безпеки юридичних осіб і громадян у разі
стихійного лиха, нещасного випадку та інших непередбачуваних обставин.
Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового
ринку, і зокрема кожної страхової компанії.
В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації — це
докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її
місії, тобто досягнення головної мети ЇЇ існування. Щодо страховиків
стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною
метою останньої. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить
успіх компанії.
Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, досяжна, сприяє
підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної
оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних
наслідків.
У практиці страхового менеджменту широко використовується стратегія
оновлення. Вона передбачає безперервний процес пошуків і впровадження
нових методів управління, зорієнтованих на послідовне вдосконалення
страхової справи. Опрацювання стратегії має враховувати адаптацію до
зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне
передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі
гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або
модифікувати.
Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що
супроводжують пристосування компанії до нових сприятливих можливостей
розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому
шляху. Беруться до уваги як зміни в законодавстві, так і інтереси
потенційних страхувальників, посередницьких структур,
компаній-конкурентів та інших суб’єктів страхового ринку. Очевидно, що
все це потребує постійного збору та аналізу великого обсягу інформації
про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні
ринки, послуги та інші чинники.
Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності,
але досить гнучким за методами досягнення мети. Приблизно кожні півроку
його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних
обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що
характеризують темпи економічного зростання (спаду), рівень інфляції та
безробіття, структурні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних
І фізичних осіб тощо.
Зауважимо, що серед змін, які відбуваються нині в Україні, найістотніше
вплинути на подальшу долю страховиків можуть такі.
Здійснення приватизації майна переважної більшості підприємств, що
раніше належали до державного сектору економіки. Це зумовлює підвищення
страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування
відповідальності підприємств. Потрібно намагатися охопити страхуванням
ризики, насамперед, засновників та акціонерів компанії. Це сприяє
швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності,
підвищує довір’я до нового страховика, що дуже важливо для зміцнення
його позиції на страховому ринку.
Нова ідеологія пенсійного забезпечення населення. Реформа в цій справі
передбачає побудову трирівневої системи джерел пенсійного забезпечення.
Частина коштів формуватиметься за рахунок вкладів працюючих громадян на
пенсійні рахунки за умов пенсійного страхування. Залучення страхових
компаній до цієї справи, як свідчить зарубіжний досвід, цілком
виправдане.
Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добровільними
видами страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби,
вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що
відповідно зменшує базу оподаткування. Це значно підвищує фінансові
можливості підприємств, заохочує їх до участі у страхуванні. Важливе
значення матиме передбачена державна допомога за рахунок бюджетних
коштів у сплаті страхових премій зі страхування зернових культур і
цукрових буряків у підприємствах усіх форм власності. Завдяки цьому
чиннику обсяг страхових послуг у сільському господарстві може зрости на
400—500 млн грн.
Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Це
загальна тенденція, згідно з якою населення активніше залучається до
страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості,
транспортних засобів та домашнього майна.
Суттєве зниження рівня інфляції (у 2001 р. вона склала 6,2 %), що
сприятиме зміцненню довіри страхувальників до реальності відшкодування
збитків. Проте у правилах і договорах страхування слід неодмінно
передбачити можливості коригувати страхову суму та суму платежів з
огляду на відхилення реальної вартості застрахованого майна внаслідок
інфляції (дефляції) грошової одиниці.
Стан криміногенної ситуації, особливо у містах, що призводить до
підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Зважаючи на таку
тенденцію, доводиться коригувати страхові тарифи, вживати разом зі
страхувальниками й правоохоронними органами додаткових запобіжних
заходів щодо охорони об’єктів страхування. Водночас поширення правдивої
інформації про рівень злочинності має сприяти переконанню власників у
необхідності страхувати свої майнові інтереси.
Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати амортизаційних
відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до
збільшення коливань між залишковою вартістю об’єкта за балансом
підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до уваги і в
умовах страхування.
Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність.
Це потягне за собою, зокрема, розширення масштабів використання
страхових послуг у частині страхування майна від вогню і стихійного
лиха, технічних ризиків, майна, що оформляється під заставу, страхування
відповідальності.
Активізація процесу формування українського фондового ринку. Розвинений
ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних
акцій, залучаючи додатковий капітал до статутного фонду, а також
оперативніше вирішувати питання про інвестування тимчасово вільних
коштів у цінні папери і, при потребі, продаж останніх. Розвиток
фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових послуг.
Наявна тенденція до стабілізації банківської облікової ставки, що
безпосередньо впливає на прояв заощаджу вальної функції страхування,
зумовлює більшу передбачуваність доходів страховиків від розміщення
депозитів та визначеність деяких інших параметрів фінансової діяльності.
Україна має шанси вступити до Всесвітньої організації торгівлі. Це
забезпечить зростання можливостей вітчизняних підприємств щодо
реалізації продукції, особливо на експорт. Звідси — сприятливіші умови
для розширення страхування експортних кредитів, страхування
відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування
вантажів та відповідальності вантажоперевізника, страхування юридичних
витрат на розгляд претензій.
Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дасть
можливість поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть
призвести перерви у виробництві в разі настання стихійного лиха,
техногенних аварій або інших страхових подій.
Поява в регіонах нових страховиків, котрі володіють ліцензіями на
аналогічні види страхових послуг. Компанія має ретельно вивчати
можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості
своїх послуг.
Доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередників.
Страхові брокери й агенти сприяють, як правило, зростанню кількості
договорів і розширенню географії страхувальників, а це позитивно
позначається на надходженні страхових премій і формуванні раціональної
структури страхового портфеля. Існують також великі резерви щодо
збільшення продажу страхових послуг через установи банків і зв’язку,
транспортні організації.
Перестрахування ризиків на облігаторних засадах. Зі зростанням рівня
капіталізації страховиків вони зможуть суттєво збільшувати розмір
страхових зобов’язань на власному утриманні. Але й надалі існуватиме
велика потреба в перестрахуванні ризиків. Тому потрібно ретельно дібрати
перестраховиків і укласти з ними відповідні угоди. Перспективним
напрямком розвитку внутрішнього ринку страхування є створення
регіональних і спеціалізованих страхових пулів.
Посилення спілкування з потенційними страхувальниками наданням їм різних
консультацій з ризик-менеджменту, страхування ризиків та інших питань,
що не виходять за межі статутної діяльності компанії.
Можливості тіснішої взаємодії з місцевими органами влади. Ці стосунки
можуть виявлятися у взаємному намаганні розслідувати причини страхових
подій, поліпшити умови для розміщення офісу компанії, рекламних
матеріалів, фінансувати за рахунок коштів страховика деякі запобіжні
заходи, купувати цінні папери, що їх емітують місцеві адміністрації, і
т. ін.
Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, реформу пенсійного
забезпечення та медичного обслуговування населення, залучення внутрішніх
і зовнішніх інвестицій, здійснення протиінфляційних заходів,
раціоналізація оподаткування як страхувальників, так і страховиків,
упорядкування відсоткових ставок, валютних курсів, налагодження
фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації
страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в
тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Водночас мають
бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.
Проаналізувавши на цьому тлі позитивні та негативні зміни в умовах
діяльності страховика, доцільно знайти відповіді на такі запитання:
* чи може компанія надавати свої послуги за цінами, нижчими або такими
самими, як конкуренти (якщо ні, то що цьому заважає);
* який доступ має компанія до страхувальників. Що заважає їй розширювати
коло своїх прихильників;
* чи має компанія належний персонал для оперативної переорієнтації
роботи на нові послуги та ринки;
* що необхідно для посилення мотивації працівників до кращого виконання
місії компанії?
Практика управління виробила низку загальних підходів щодо стратегічного
планування. Розглянемо їх.
Загальна стратегія компанії відпрацьовується групою експертів і має бути
схвалена вищим керівництвом ще до здійснення перших інвестицій.
Ставиться реальна мета перед компанією, визначаються етапи її досягнення
і способи контролю за ходом виконання завдань.
Визначається коло фахівців, які обійматимуть ключові посади.
Продумується система набору та професійної підготовки персоналу. Багато
компаній користуються такою схемою побудови стратегії:
1) загальні положення;
2) період, на який розрахована стратегія;
3) стратегічні орієнтири: майбутня роль і завдання компанії;
4) аналіз і оцінювання становища компаній: конкурентна позиція, стосунки
зі страхувальниками, фінансовий стан;
5) визначення пріоритетів: нові страхові послуги, нові страхувальники,
досконаліші методи маркетингу тощо.
6) розрахунок кінцевих фінансових результатів.
Надзвичайно важливе значення для ефективної реалізації стратегії
страховика має бізнес-план. Його мета — конкретизувати діяльність
компанії на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і
можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. На жаль, і досі
бізнес-плани у страхових компаніях ще не посіли належного місця. Нерідко
про них згадують лише під час реєстрації страхових компаній.
Міністерство фінансів вимагає подання з цього приводу економічного
обґрунтування компанії, яке містить дуже обмежений перелік показників, а
саме: види страхування, кількість договорів страхування, страхову суму,
страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів,
витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.
Звісно, що цього замало, аби бізнес-план допомагав страховикові вирішити
такі проблеми:
• визначити конкретні напрямки діяльності компанії, цільові ринки і своє
місце на них;
• сформулювати ту частину стратегії компанії (і тактику ЇЇ досягнення),
яка припадає на період дії бізнес-плану;
• виявити відповідність наявних кадрів компанії, умов мотивації їхньої
праці вимогам досягнення поставленої мети;
• оцінити фінансовий стан компанії з погляду можливостей реалізації її
місії;
• передбачити можливі перешкоди на шляху до мети.
За наявності грамотно складеного бізнес-плану керівники мають змогу
досконало вивчати перспективи розвитку компанії, координувати зусилля,
спрямовані на досягнення мети, визначати систему показників, необхідних
для контролю за діяльністю Компанії, готувати компанію до можливих змін
у ринковій ситуації, чітко формулювати обов’язки відповідальних осіб.
Бізнес-план дає відповідь на запитання про те, який капітал потрібний
Для розвитку компанії згідно з визначеною метою і яка очікується
ефективність його використання.
Тут перелічені лише деякі з тих позицій, які слід узяти до уваги,
опрацьовуючи нову або коригуючи наявну стратегію діяльності страхової
компанії. Значне місце має бути відведене формуванню раціональної
структури компанії, її ресурсному забезпеченню, кадровій політиці,
мотивації та контролю. Ці та інші аспекти стратегії діяльності компанії
розглядаються в цьому розділі далі.
Важливо, щоб менеджери всіх рівнів були добре і своєчасно ознайомлені зі
стратегічною лінією та пріоритетами компанії. Саме від них істотно
залежить, чи зосередяться зусилля працівників на досягненні мети
компанії. В умовах переходу до ринкових відносин бізнес-план має бути в
усіх компаніях і розглядатись як основний документ, що визначає
стратегію діяльності кожної з них на конкретний період.
Світовий досвід показує, що жодна, навіть високорозвинена, країна не
може не зазнавати циклічних підйомів і спадів у економіці. Не всі
підприємницькі структури однаково відчувають ці коливання. Виграють ті,
хто вміє прогнозувати ситуацію і своїми продуманими й оперативними діями
повертати справи на краще.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
