Контрольна робота з страхової справи
1. Роль реклами в реалізації страхових послуг та особливості її
здійснення. 2. Страхування особистих ризиків у підприємницькій
діяльності. 3. Обов‘язкове страхування цивільної відповідальності
власників автотранспортних засобів в Україні та Європі.
План
1. Роль реклами в реалізації страхових послуг та особливості її
здійснення.
2. Страхування особистих ризиків у підприємницькій діяльності.
3. Обов‘язкове страхування цивільної відповідальності власників
автотранспортних засобів в Україні та Європі.
1. Роль реклами в реалізації страхових послуг та особливості її
здійснення.
У системі ринкових відносин реклама не існує сама по собі, а є
невіддільним елементом цих відносин і потужним важелем, за допомогою
якого пропагується той чи інший товар (послуги).
Реклама підпорядковується цілям, визначеним планами маркетингу, і має
розглядатись як один із чотирьох компонентів маркетингу поряд із
товаром, ціною та збутом.
Реклама — це платне, спрямоване на певну категорію потенційних
споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації
чи будь-яким іншим способом публічного звертання й агітує на користь
певного товару, марки, фірми, особистості тощо.
Розглянемо головні засоби поширення реклами.
1. Реклама у пресі — газети, журнали (міжнародного, національного,
місцевого поширення; популярні; ділові; спеціальні).
2. Друкована реклама — проспекти, каталоги, довідники; листівки,
інформаційні листи, прес-релізи і т.п.
3. Реклама засобами мовлення — радіо; телебачення (міжнародне,
національне, місцеве).
4. Поштова реклама — пряме поштове розсилання друкованих рекламних
матеріалів; відеокасет чи відеодисків.
5. Зовнішня реклама — щити, вивіски різної форми та розмірів (панно,
ролер, трол, брендбауер); світлотехнічна (електронне табло, світлова
вивіска, покажчик, бігборд, басорама і т. ін.); піро- і лазеротехнічна
(феєрверки, лазерні розписи, екрани); специфічна (транспортні зупинки,
пневмотумби).
6. Кіно-, відеореклама — кіно-, відеофільми; слайд-фільми; поліекранні
фільми.
7. Реклама на транспорті — написи і наклейки на зовнішніх поверхнях
транспорту; плакати і наклейки, розміщені в салонах.
8. Реклама на місці продажу — вітрини; вивіски, написи, знаки, якщо
предмети привертають увагу («ай-стопери.»); упаковка; етикетки.
9. Інші види реклами — виставки; ярмарки; зустрічі, семінари, виступи;
комп’ютеризовані джерела інформації; купони знижки і т. ін.; сувеніри,
змагання, лотереї; нагадувальна реклама (упакувальний папір, пакети,
клеїльна стрічка з друкованими товарними знаками тощо).
Емоційна, або асоціативна, реклама, — спираючись на асоціації
потенційного споживача, викликає характерні емоції та формує певне
ставлення. Вона звертається до почуттів, діє на підсвідомість.
Найчастіше — це малюнок, але може використовуватись і звук. Така реклама
досить широко застосовується західними страховими компаніями, коли як
основний стимулюючий образ використовуються благополучні (щасливі)
усміхнені люди. У такому разі реклама має суто іміджовий характер.
Досить часто страхові компанії в рекламі використовують ефект
порівняння, змальовуючи емоційний стан людини, яка не має страхового
захисту, і стан людини з полісом.
Проте насправді рекламні повідомлення рідко являють собою лише один із
двох видів реклами — раціональну чи емоційну. Найчастіше вони тією чи
іншою мірою поєднують у собі обидва ці види.
За способом вираження реклама може бути «жорсткою» та «м’якою».
«Жорстка» реклама за своїм змістом близька до методів стимулювання
продажу і часто їх супроводжує. Така реклама має короткострокові цілі,
вона намагається впливати на споживача так, щоб спонукати його до
негайної купівлі. У рекламі страхових послуг для таких цілей
використовуються анкети, які можна заповнити на місці, а на підставі
такої анкети оформити згодом страховий поліс. Така реклама називається
ще рекламою прямої дії.
«М’яка» реклама не тільки розповідає про страхові послуги, запропоновані
компанією, а й створює навколо продуктів цієї компанії та самої компанії
сприятливу атмосферу фінансової стабільності, гарантії виплат та
професіоналізму. Найчастіше це, І звичайно, асоціативна реклама,
яка відштовхується від символів, глибоких мотивів і зачіпає почуття.
Поступово вона змінює ставлення потенційного покупця до придбання
страхового полісу. Така реклама викликає певні асоціації, які змушують
потенційного споживача спочатку погодитися на купівлю, внутрішньо
підготуватися до неї, а вже потім купити страховий поліс. Така реклама
розрахована тривалий час впливати на потенційного страхувальника. Крім
страхових компаній, ЇЇ часто використовують банки, виробники та продавці
товарів широкого вжитку.
Як уже зазначалося, реклама — це один із тих засобів, що їх має у
розпорядженні страховик для вирішення своїх довгострокових та термінових
завдань. Починаючи рекламну діяльність, слід насамперед визначити мету,
якої намагатимуться досягти за І допомогою реклами, а потім
продумати, як це зробити.
Метою реклами страхових послуг є сприяння укладанню нових та відновленню
раніше діючих договорів страхування. Отже,
потрібні такі заходи:
• Інформування потенційних страхувальників про діючі види
страхування;
• стимулювання бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг —
умовами та перевагами страхування;
• формування іміджу компанії.
Рис. 1. Образ сучасної реклами
Розглянемо кожний шар нижньої піраміди знизу вгору докладніше.
1. Обізнаність — ознайомлення певної частини потенційних споживачів зі
страховими продуктами.
2. Засвоєння інформації — зростання обсягу інформації про продукти,
завдяки чому певний відсоток споживачів з основи піраміди не тільки
знатиме про послуги, що надаються, а й матиме уявлення про їхній
характер.
3. Переконання — повідомлення необхідного і достатнього обсягу
інформації про продукт та його якість з метою переконати якомога більше
людей у його цінності.
4. Бажання — досягнення такого рівня впливу на споживача, коли
переконання в цінності послуги викликає бажання отримати її.
5. Дія — після того як будуть пройдені всі попередні рівні, певний
відсоток бажаючих мати страховий поліс почне діяти і придбає його.
Наступним етапом може стати формування нової рекламної мети —
стимулювати повторне придбання, тобто продовжити дію договору або купити
новий поліс. На цьому етапі часто застосовується підкріплювальна реклама
для нагадування споживачам про перевагу власників полісу. Якщо досвід
придбання був досить позитивним, купівля повторюється. Задоволення
покупців відбиває перевернута верхня піраміда.
Розробка рекламного плану починається з вибору:
цілей рекламного повідомлення;
аудиторії, на яку має бути розрахована реклама;
спрямованості та тем рекламної кампанії;
засобів інформації та конкретних носіїв реклами;
концепції та форми реалізації рекламних повідомлень;
способів проведення рекламної кампанії в конкретних мовах;
засобів контролю за ефективністю реклами (рис. 2.).
Рис. 2. План організації рекламної кампанії
Аналіз реклами страхових послуг в Україні свідчить, на жаль, про низьку
активність рекламодавців та про майже повну відсутність сьогодні цікавих
рекламних продуктів будь-якого виду. Важко назвати страхову компанію,
яка провела чітко сплановану, масовану, підпорядковану конкретним цілям
рекламну кампанію. Найчастіше все обмежується разовими акціями.
Комплексні дослідження з моніторингу реклами, які проводяться у пресі й
на телебаченні, не виокремлюють категорії «страхові послуги» ні серед
рекламних продуктів п’ятнадцяти перших за закупівлею ефірного часу на
телеканалах державного, місцевого, незалежного та кабельного телебачення
рекламодавців; ні серед рекламних матеріалів двадцяти найбільших (за
групами товарів, послуг) рекламодавців у пресі.
Зазначені дослідження виокремлюють лише категорію «фінансові послуги)),
причому йдеться здебільшого про рекламу банків, приватизаційних та
інвестиційних компаній. Така ситуація зумовлена, безперечно, і
об’єктивними причинами: рівнем розвитку страхового ринку, місцем і роллю
страхування в економіці країни і, отже, із бюджетом рекламних кампаній
страховиків. Сьогодні реклама страхових послуг — це насамперед
прес-реклама та друкована реклама.
А проте найголовніша характеристика рекламної кампанії — не її бюджет, а
її ефективність. Серед критеріїв ефективності будь-якої рекламної
кампанії, в тому числі й реклами страхових послуг, фахівці вирізняють:
• ступінь відповідності образу, що його рекламодавець має намір створити
стосовно свого товару;
• доступність аудиторії, якій призначається ця реклама;
• схожість із думкою аудиторії (подолати стереотипи мислення дуже важко,
дисонанс із думкою аудиторії може згубно позначитися на ефективності
реклами);
• правдивість — нічого не перебільшувати;
• оригінальність з додержанням важливого балансу: реклама має залишити в
аудиторії враження про продукт, а не про власну оригінальність;
• розпізнавання: ті, кому призначена реклама, мають установити її
зв’язок з продуктом, що рекламується;
• комплектність: усі частини реклами мають бути пов’язані одна з одною,
а також із рештою дій, підпорядкованих рекламній меті;
• своєчасність: можна використовувати рекламу та ЇЇ ідею доти, доки вона
лишається дієвою та не набридла — важливо вчасно відмовитися від
реклами.
А головним критерієм ефективності реклами, як і маркетингу в цілому, є
успішність реалізації рекламованих продуктів, зокрема страхових послуг.
2. Страхування особистих ризиків у підприємницькій діяльності.
Страхування підприємницьких ризиків
При залученні додаткового фінансування на підприємство, страхування
виступає важливою, якщо не обов’язковою умовою отримання фінансування.
При отриманні банківського кредитування, необхідна наявність застави
Підприємницька діяльність в основі своїй є ризикованою. В першу чергу,
причиною тому є руйнівний вплив стихійних сил природи чи негативні
наслідки інших надзвичайних подій (пожарів, вибухів, епідемій,
травматизма та ін.). Тому провадження безперерної, успішної діяльності
можливе не тільки за умов попередження, подолання та локалізації
стихійних та інших лих, а також при безумовному відшкодуванні нанесених
збитків. Механізм такого відшкодування забезпечується страхуванням
визначених ризиків. Воно дає можливість розподілити масштабні втрати в
часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особами і, чим більша
їх кількість, тим дешевшим і ефективнішим є для них є страховий захист.
Згідно з Законом України “Про страхування” (в останній редакції від 4
жовтня 2001р.) страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту
майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних
подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним
законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Існують дві форми страхування: обов’язкова та добровільна. Основними
характеристиками обов’язкового страхування є його законодавча
регламентація. Законом встановлюються: перелік об’єктів, що підлягають
страхуванню, розмір страхових платежів, розмір страхового відшкодування,
права та обов’язки страховика та страхувальника. Перелік обов’язкових
видів страхування визначається Законом України “Про страхування”. Однією
з передумов виникнення обов’язкового страхування був зихист
загальнодержавних інтересів (захист оточуючого середовища та населення
від негативних наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій;
захист працівників, професії яких пов’язані з підвищеним ризиком та ін.)
Добровільне страхування – це страхування на основі договору між
страхувальником та страховиком, загальні умови і порядок здійснення
якого визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком
самостійно відповідно до вимог Закону “Про страхування”. Конкретні умови
страхування визначаються при укладенні договору відповідно до
законодавства. Саме розвиток добровільного страхування є індикатором
усвідомлення населенням та підприємницькими структурами ролі та
необхідності страхування. Воно відображає реальні потреби
страхувальників у страховому захисті, оскільки в його основі лежить
принцип добровільності.
За об’єктами страхування виділяють наступні види страхування:
майнове (пов’язане з володінням, користуванням та розпорядженням
майном);
особисте (страхування життя, здоров’я, працездатності та додаткової
пенсії страхувальника чи застрахованої особи);
страхування відповідальності (передбачає відшкодування шкоди, заподіяної
страхувальником третій особі чи її майну).
страховик – це страхові компанії, що надають послуги зі страхування. В
Україні здійснювати страхову діяльність дозволено лише
страховикам-резидентам;
страхувальник – юридичні чи фізичні особи, які уклали договір
страхування зі страховиками (при добровільному страхуванні) або є ними
згідно з законодавством (при обо’язковому страхуванні).
вигодонабувач – визначені в договорі страхувальником юридичні чи фізичні
особи, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового
випадку, для отримання страхового відшкодування.
страховий ризик – подія, на випадок якої проводиться страхування і яка
має ознаки ймовірності і випадковості настання, а страховий випадок –
подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка
відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити
виплату страхової суми (при страхуванні життя) / страхового
відшкодування (при інших видах страхування) страхувальнику,
застрахованій або іншій третій особі.
страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов
страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового
випадку. страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється
страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і
страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Розмір
страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку,
якого зазнав страхувальник.
страховий платіж / страхова премія – плата за страхування, яку
страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно договору
страхування.
франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з
договором страхування і приблизно відповідає затратам страховика на
визначення суми збитку.Франшиза звільняє страховика від сплати
незначного збитку в розмірі франшизи і дозволяє йому спростити процедуру
відшкодування збитку, а отже, і зменшити тарифні ставки. Франиза може
встановлюватись у відсотках до страхової суми або у твердих сумах і може
бути умовною або безумовною. При умовній франшизі не відшкодовується
сума збитку, що не перевищує розмір встановленої фрааншизи, якщо сума
збитку перевищує розмір франшизи, то відшкодовується вся сума збитку.
При безумовній франшизі, її розмір завжди вираховується.
При залученні додаткового фінансування на підприємство, страхування
виступає важливою, якщо не обов’язковою умовою отримання фінансування.
При отриманні банківського кредитування, необхідна наявність застави.
Найрозповсюдженою заставою є майно підприємства. Воно, відповідно до
Закону України “Про заставу”, повинно бути застрахованим за кошти
підприємства і на користь кредитора. За кордоном розповсюджена також
практика кредитування під заставу полісу страхування фінансових ризиків
або полісу страхування життя позичальника.
Отримання обладнання за договором лізингу також передбачає страхування
об’єкту лізингу.
Страхування врожаю та поголів’я тварин є необхідною передумовою
отримання кредиту фермерським господарством. Тому нижче будуть
розглянуто: загальні умови та принципи страхування майна підприємства,
зокрема страхування автомобілів, які нерідко виступають заставою при
отриманні кредиту, страхування сільськогосподарських ризиків,
національна специфіка страхування фінансових ризиків; а також, поради
щодо вибору страхової компаніїстрахування сільськогосподарських ризиків.
Страхування майна юридичних осіб
На страхування приймаються:
будівлі, споруди;
промислове обладнання;
виробничий та господарський інвентар;
товарно-матеріальні цінності;
готова продукція, продукція в обороті, продукція на складі;
електронне обладнання.
Як правило на страхування не приймаються: будинки в аварійному стані, а
також ті, що не здані в експлуатацію, об’єкти незавершеного виробництва,
предмети, факт загибелі яких важко з’ясувати (грошові знаки, цінні
папери, віроби з догоцінних металів, рідкісні та антикварні предмети,
предмети релігійного культу, документи, рукописи та ін.)
Згідно з договором страхування відшкодовуються збитки від втрати,
пошкодження чи загибелі майна внаслідок таких причин:
пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння пілотованих літаючих об’єктів
чи їх уламків, впливу води, внаслідок пошкодження водопостачальних,
каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння;
стихійного лиха;
протиправних дій третіх осіб;
задимлення;
механічного ушкодження.
За бажанням клієнта, договір страхуванням може передбачати відшкодування
втрат понесених підприємством через вимушений перериву у виробництві, що
стався внаслідок настання страхових подій, передбачених договором
страхування. Відшкодуванню підлягають як прямі витрати страхувальника,
які він продовжує здійснювати в період простою, так і втрата прибутку,
який він міг би отрамати за звичайних умов здійснення своєї діяльності.
Страхова сума при страхуванні майна встановлюється виходячи з дійсної
або нової відновної вартості застрахованого майна на момент настання
страхового випадку. Якщо розмір страхової суми, встановленої в договорі
страхування, виявиться меншим за вартість майна на дату настання
страховогу випадку, то виплата страхового відшкодування буду
здійснюватися пропорційно до співвідношення страхової суми і вартості
застрахованого майна. Якщо страхова сума виявиться більшою за вартість
застрахованого об’єкта, страхове відшкодування все одно буде здійснене,
в межах реально понесених втрат. В даному випадку, за згодою сторін,
може бути здійснений перерахунок страхової премії в бік її зменщення.
Вартість страхування залежить від об’єкту страхування:
для будівель і споруд – 0,3-0,5%;
для промислового обладнання – 0,4-1%;
для електронного обладнання – 07-1,5%;
для товарів в обігу та оборотних активі – 0,4-2%.
Розмір франшизи встановлюється на рівні 5%. Із збільшенням франшизи ціна
страхування зменшуватиметься.
Іноді страхові компанії можуть піти на зустріч при зниженні ціни
страхування, за умови, що вони зменшують свою відповідальність, тому при
підписанні договору страхування особливу увагу слід звернути на умови,
за якими страхова компанія може відмовити у виплаті страхового
відшкодування.
Виплата страхового відшкодування
Величина страхового відшкодування буде визначатися, виходячи з розміру
збитку за вирахуванням франшизи.
Виплата срахового відшкодування здійснюється після того, як повністю
будуть встановлені причини і розміри збитку. Страхове відшкодуваня
виплачується страховою компанією протяго в середньому від 10 до 30 днів
після подання необхідних документів. Перелік документів, що
підтверджують факт настання страхового випдку і розмір збитку, залежить
від застрахованого ризику та обставин події. В окремих випадкам, коли
прооміжок часу між датою встановлення факту настання страхового випадку
і датою визначення остаточного розміру збитку перевищує визначений
період, можлива виплата частини страхового відшкодування.
Після виплати страхового відшкодування, страхова сума за договором
зменшується на суму виплаченого відшкодування. Підприємства для
поновлення страхової суми може внести додаткову страхову премію.
Строк страхування
Страхування майна зазвичай страхується строком на один рік. За бажанням
клієнта страховий договір може укладатись і на коротший термін, однак
ціна страхування буде більшою. Наприклад, при страхуванні майна на
півроку, що становить 0,5 річного періоду, до страхового тарифу
застосовується коефіцієнт 0,7.
Страхування сільськогосподарських ризиків
Найпоширенішою формою страхування об’єктів сільськогосподарського
виробництва є страхування врожаю та тварин як об’єкт застави при
отриманні фермером кредиту в банку. Часто страхування в цій сфері носить
лише формальний характер, коли страхується втрата застави внаслідок
пожару. Ціна такого страхування – 0.2% від вартості застави.
Класичне страхування врожаю передбачає його захист від стихійних лих
(засухи, заморозків, града, зливи, вимерзаня, бурі), але вартість його в
кілька разів вища. Франшиза при такому страхуванні встановлюється в
межах 25-50%.
Законом України “Про стимулювання розвитку сільського господарства в
2001-2004 рока” введено обов’язкове страхування врожаю зернових культур
та цукрових буряків підприємств всіх форм власності. Відповідно до цього
Закону держава зобов’язалась оплачувати не менше 50% вартості страхових
послуг, однак кошти в бюджеті на фінансування цих заходів не
передбачені. Зараз максимальна ставка страхування від стихійних лих
становить 10%.
Сільськогосподарські трарини страхуються на випадок загибелі, знищення.
Вимушеного забою в результаті настання стихійних лих, інфекційних
хвороб, пожежі, нещасного випадку, крадіжки. В залежності від тварин
страховий тариф встановлюється на рівні від 2 до 5%
Автострахування
Власник транспортних засобів можуті застрахувати:
транспортний засіб (автокаско);
свою відповідальність за шкоду, нанесену життю чи здоров’ю фізичних осіб
чи їх майну, а також майну юридичних осіб;
життя, здоров’я чи працездатність пасажирів свого авто.
Очевидно, що страхування автомобіля як предмета застави, передбачає його
страхування на умовах автокаско.
Автокаско
Програма автокаско передбачає страхування наступних ризиків:
ДТП, як з вини водія, так і з вини третіх осіб;
Стихійні лиха (буря, шторм, удар блискавки, повінь, землетрус, град,
зсув, падіння предметів на автомобіль, напад тварин, пожар чи вибух в
транспортному засобі);
Викрадення автомобіля та інші протиправні дії третіх осіб не пов’язані з
викраденням*;
Протиправні дії третіх осіб (ПДТО), не пов’язані з викраденням*;
* ризики продаються в пакеті з іншими (ДТП, стихійні лиха).
Страхова сума
Страхова сума за договорами автокаско встановлюється або на рівні
ринкової вартості автомобіля, або виходячи з балансової вартості
автомобіля з вирахуванням зносу, або виходячи з будь-якої іншої суми в
рамках реальної вартості автомобіля.
Страховий платіж
Розмір страхового внеску залежить від стажу водія, технічних
характеристик автомобіля, його стану, наявності додаткового обладнання,
умов його зберігання, обраних ризиків, а також від розміру франшизи. При
автострахування зазвичай встановлюється безумовна франшиза, розмір якої
встановлюється на рівні 0,2-1,5% від страхової суми чи від 100 до 500
у.о. Для грузових автомобілів – 1500-2500 у.о. Страховий тариф
встановлюється на рівні від 4,5-8,5% для легкових автомобілів та 2-3,4%
для грузових.
Страховий платіж може вноситись як одноразово, так і поквартально (при
цьому вартість страхуванн я збільшується). Договором також може
передбачатися пропорційне страхування, коли транспортний засіб
страхується не на повну вартість, а на її частину. В такому випадку
страхове відшкодування буде виплачено у тому ж процентному відношенні
від розміра збитку, в якому страхова сума відноситься до повної вартості
автомобіля.
Знижки
Знижки можуть надаватись в залежності від кількості автомобілів, що
приймаються на страхування, а також за беззбиткове страхування. При
цьому знижки можуть надаютися навіть тоді, коли клієнт поніс збитки (але
не з своєї вини), коли він змінив машину, коли мав льготи в іншій
страховій компанії за безбиткове страхування. До страхувальника також
можуть застосовуватись і надбавки, коли страховик поніс втрати з його
вини. Надбавка до страхового тарифа може досягати і 50%, в залежності
від розміру та частоти понесених збитків.
Вимоги до стану машини, що приймається на страхування:
строк експлуатації машини не перевищує 10-15 років;
автомобіль пройшов технічний огляд в зазначені строки;
для ризика “Викрадення” на автомобілі має бути встановлена сигналізація;
на страхування не приймається багаж автомобіля;
інші вимоги, передбачені правилами конкретної страхової компанії.
Отримання відшкодування
Перелік випадків, коли страхова компанія може відмовити у виплаті
страхового відшкодування достаньо великий, тому перед укладанням
договору необхідно з ним уважно ознайомитися.
Із настанням страхового випадку страхувальник має діяти згідно з умовами
договору. Страхове відшкодування виплачується на основі пред’явлення
всіх необхідних документів, визначених в договорі страхування.
Страхове відшкодування виплачується після того, як будуть встановлені
причини та розмір збитку. Страхоова виплата здійснюється в розмірі, що
не може перевищувати розміру фактичного збитку, що виник внаслідок
пошкоджень чи втрати транспортного засобу, а також страхової суми,
вказаної в договорі страхування. Необхідною умовою для здійснення виплат
за ризиком “Викрадення” є відкриття судової справи, закінчення
попереднього слідства, що триває близько 2 місяців. Виплата страхового
відшкодування здійснюється протягом 10-30 днів.
Страхування відповідальності власників транспортних засобів.
Даний вид страхування є обов’язковим і регулюєьтся постановою Кабінета
міністрів України від 25.05.2000 року №842 “Про внесення змін та
доповнень в деякі постанови Кабінета міністрів України”. Згідно
постанови експлуатація транспортних засобів заборонена без наявності
поліса страхування відповідальності власників транспортнихх засобів,
однак в постанові не передбачені штрафні санкції за відсутність такого
полісу. Страхова сума встановлена на рівні: 8500 грн.(!!!) – за
нанесення шкоди життю та здоров’ю громадян та 25500 грн. – за шкоду,
заподіяну майну третіх осіб. Плата за страхування становить від 2 до 186
грн. в рік, в залежності від транспортного засобу, об’єма двигуна. Для
купівлі поліса достатньо пред’явити техпаспорт автомобіля. Страхове
відшкодування виплачується в межах страхової суми. При тимчасовій втраті
працездатності внаслідок ДТП потерпілому виплачується 0,2% за кожен день
втрати працездатності, але не більше 50% страхової суми. Власник
транспортного засобу може застрахувати свою відповідальність і на більшу
суму на добровільній основі.
“Зелена карта” – поліс страхування відповідальності власників
транспортних засобів за шкоду , нанесену третім особам внаслідок ДТП за
межами України в країнах – членах системи “Зелена карта” (на сьогодні
членими системи є 42 країни). В полісі вказуються країни, на території
яких діє страхове покриття, а також адреса та телефони, за якими
необхідно звертатися при настанні страхового випадку. Вартість поліса
легкових автомобілів в залежності від країни коливається від 35 дол.(на
15 днів) до 440 дол. (на рік). Тарифи для власників грузових
транспортних засобів коливаються відповідно від 55 дол. (на 15 днів) до
675 дол. (на рік). Купувати поліс “зелена карта” страховики рекомендують
безпосередньо в офісі компанії чи при перетинанні кордону в спеціальних
пунктах продажу, оскільки останнім часом збільшились випадки продажу
фальшивих полісів, які досить важко відрізнити від справжніх.
Страхування від нещасноговипадку на транспорті
Під “нещасним випадком на транспорті” розуміються раптові, випадкові,
незалежні від водія обставини, наслідками яких стали: смерть,
інвалідність чи тимчасова непразездатність застрахованих осіб.
Застрахованими можуть бути або тільки водій, або водій та пасажири у
кількості, що відповідає кількості вільних для сидіння місць. При
укладанні договору страхування обумовлюється страхова сума на кожне
окреме місце. Якщо на момент ДТП кількість пасажирів перевищувала
кількість мість в автомобілі, то страхова сума на водія та кожного
пасажира розраховується діленням загальної страхової суми на дійсну
кількість осіб, що знаходились в транспортному засобі. Тарифи
встановлюються на рівні 0,3-1,75% страхової суми. На розмір тарифа
впливає кількість одночасно застрахованих автомобілів, стаж водія,
порядок оплати поліса.
Страхова виплата здійснюється в наступних розмірах:
0,1-0,5% за кожен день непрацездатності (але не більше 50 днів);
при отриманні застрахованою особою інвалідності – 60-100% в залежності
від інвалідності;
у випадку смерті застрахованого виплачується 100% страхової суми.
Страхування фінансових ризиків
Об’єкти страхування
За договором страхуванням фінансових ризиків можна застрахувати
договори: лізинга, комісії, кіпівлі-продажу, поставки, підряда,
товарного кредиту, надання послуг, виконання робіт тощо. Як правило
страхується як невиконання зобов’язань внаслідок настання
непередбачуваних подій, так і ризик невиконання фінансових зобов’язань
одним з партнерів.
Страхова сума
Страхова сума встановлюється на рівні вартості контракту і передбачає
відшкодування лише прямих збитків, якщо інше не обумовлено в договорі
страхування.
Страховий платіж
Розмір страхового платежа становить від 5% до 7% від вартості контракту,
що страхується. Розрахунок страхового тарифа передбачає врахування
наступних факторів: фінансовий стан страхувальника і його контрагента,
строк дії договору (як правило, йому відповідає і строк страхування),
ступінь ризикованості контракту, розмір франшизи. Франшиза
встановлюється в залежності від обраного ризику і може досягати 15%
страхової суми. При наявності майна, яке виступає забезпеченням
виконання умов контракту страховий тариф буде меншим.
Договір страхування укладається після ознайомлення страхової компанії з
копією договору та на основі заяви-анкети, заповненої страхувальником.
Страхова компнаія може вимагати від страхувальника довідки з банку про
стан рахунку, баланс на звітну дату, а також інші документи. Однією з
обов’язкових умов страхування фінансового ризику за контрактом може бути
страхування майна підприємства. Страхова компанія може відмовити у
страхування, якщо вона не впевнена в стабільному фінансовому становищі
компанії та її контрагента, в реальності контракту та якщо існує підозра
змови партнерів.
Страхове відшкодування
Страхове відшкодування виплачуються після визнання страховою компанією
настання страхового випадку. Страхова компанія не здійснює виплату, якщо
невиконання умов контракту стало наслідком прведення конфіскацій товара,
перенесення строків виконання зобов’язань за контрактом, а також інших
умов, передбачених договором страхування.
Для отримання страхового відшкодуваня необхідно надати наступні
документи:
копію контракту;
рішення суду чи висновок незалежного аудитора;
оригінали платіжних доручень;
копії переписки, що велася страхувальником із своїм партнером;
інші документи, що вимагаються страховою компанією.
Виплата відшкодування проводиться у валюті, що передбачена договором
страхування протягом 15-10 днів в залежності від страхової компанії.
При страхуванні фінансових ризиків компанія отримує ряд переваг:
мінімізація можливих збитків за договором;
можливість уникнення судових процесів в разі невиконання партнером своїх
зобов’язань, оскільки після сплати страхового відшкодування всі
права-вимоги до контрагента компанії переходять до страховика;
страховка виступає гарантією виконання зобов’язань покупця;
для прдавця договір страхування може виступати заставою при отриманні
кредиту;
можливість скоротити розриви по платежам із постійними партнерами
компанії.
В Україні страхування фінансових ризиків займає незначну долю в
загальному портфелі страхових комапній. Це пов’язано з тим, що страхова
компанія, перед прийняттям на себе ризику, має оцінити платоспроможність
партнерів. Це вимагає великих трудових та фінансових затрат. До тогож не
кожна компанія тримає у своєму штаті спеціаліста, який зміг би здійнити
таку оцінку. Незважаючи на це, зараз існують компанії, які
спеціалізуються тільки на цьому виді страхування.
3. Обов‘язкове страхування цивільної відповідальності власників
автотранспортних засобів в Україні та Європі.
Право на укладання звичайних договорів обов’язкового страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів в 2002 році в
Україні мають 85 страховиків-членів Моторного (транспортного) страхового
бюро України (МТСБУ). За даними моніторингових звітів, які надаються
страховиками-членами МТСБУ, фактично укладаються договори обов’язкового
страхування не більше, ніж 65 страховиками.
Не зважаючи на те, що цей вид страхування визначений як обов’язковий,
через відсутність належного контролю за його здійсненням, він не набув
масового характеру.
Так, за звітами страховиків-членів МТСБУ, цей вид страхування у 2001
році можливо охарактеризувати наступними показними:
– Кількість укладених договорів в 2001 році – 610, 5 тис. шт.
– Сума отриманих премій в 2001 році – 39, 98 млн. грн.
– Середня вартість полісу – 65,5 грн.
– Виплачено страхового відшкодування – 7, 45 млн. грн.
– Показник рівня виплат страхового відшкодування (рівень збитковості) –
18,6 %
– Середній розмір збитку, заподіяного майну (тис. грн.) – 2, 61
– Частота настання страхового випадку – 0,46%
Можна констатувати, що загальний показник збитковості цього виду
страхування знаходиться на рівні показника збитковості по всьому ринку
страхових послуг – 16,4 %. Така тенденція збереглася і в 2002 році.
Необхідно звернути увагу на те, що в такому соціально важливому виді
страхування відсутній належний моніторинг його здійснення. Моніторингові
звіти, які отримує МТСБУ, не мають необхідної повноти з причини
ненадання (нерегулярного надання) страховиками-членами МТСБУ
встановленої статистичної звітності. Так, неув’язки звітів страховиків
досягають 2 млн. грн. на місяць. Безумовно, регламентний порядок надання
звітності про стан здійснення цього виду обов’язкового страхування має
визначатися на рівні нормативно-правового документу.
Необхідно звернути увагу на прояви цього виду страхування, як виду з
“довгими хвостами”. Так, на діаграмах 3 та 4 наведено динаміку
врегулювання страхових випадків, що сталися в поточному році, але
врегульовувалися протягом декількох наступних років.
Звичайно, це вимагає запровадження на рівні нормативно-правових
документів додаткових вимог до переліку та порядку формування страхових
резервів у страховиків, які займаються цим видом обов’язкового
страхування. Необхідність удосконалення нормативно-правового
забезпечення здійснення цього виду обов’язкового страхування та
необхідність побудови цілісної системи забезпечення прав страхувальників
та потерпілих в ДТП як в Україні, так і за кордоном, стають дуже
актуальними у зв’язку з входженням України до міжнародної системи
автострахування “Зелена Картка”. Як відомо, у 1949 році Підкомітет по
дорожньому транспорту Європейської Економічної Комісії Організації
Об’єднаних Націй рекомендував запровадити у європейських країнах
міжнародну систему автострахування, яка в подальшому отримала назву
“Зелена Картка”. Таким чином, з 1949 року в Європі почав створюватися
єдиний страховий простір, який став одним із чинників створення
інтегрованого економічного простору.
На сьогодні Міжнародна система автострахування “Зелена Картка” охоплює
територію 43 країн із загальною кількістю населення біля 800 млн.
чоловік (станом на кінець року). При цьому кількість транспортних
засобів, зареєстрованих у країнах – членах цієї системи складає біля 250
мільйонів. Міжнародна система автострахування “Зелена Картка” дозволяє
встановити спрощені транскордонні процедури використання автомобільного
транспорту шляхом встановлення особливої гарантійної схеми відшкодування
збитків, заподіяних у країнах відвідання власниками транспортних
засобів, зареєстрованих в інших країнах. Фактично була створена
міжнародна система захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах
та був створений ефективний механізм задоволення матеріальних претензій
потерпілих до водіїв-винуватців, незалежно від країни їх місцепроживання
та країн реєстрації транспортних засобів.
Гарантійна схема забезпечення відшкодування збитків, заподіяних у
будь-якій країні-члені міжнародної системи автострахування “Зелена
Картка”, побудована у вигляді особливої конструкції взаємовідносин між
спеціалізованим гарантійними організаціями країн – членів цієї системи
(далі – Бюро). Відносини між Бюро здійснюються відповідно до Резолюцій
Робочої групи з автомобільного транспорту Європейської економічної
комісії ООН, Конституції міжнародної системи автострахування “Зелена
Картка” та Єдиної Угоди. Значним кроком у розвитку міжнародної системи
автострахування “Зелена Картка” стало прийняття на 94 сесії Робочої
групи з автомобільного транспорту Європейської економічної комісії ООН,
яка відбулася у Женеві з 14 по 16 листопада 2000 року, нової Зведеної
резолюції щодо покращення автодорожнього руху. Зазначена Резолюція була
схвалена усіма країнами, що входять до цього міжнародного органу, в тому
числі і повноважною українською делегацією. Міжнародними правовими
нормами зазначеної вище Резолюції були значно підвищені вимоги до
функціональних повноважень та статусу національних Бюро, структуризації
правовідносин у системі, а саме було встановлене наступне. У кожній
країні має бути лише одне Бюро, при цьому воно має включати всі страхові
організації, які здійснюють обов’язкове страхування цивільної
відповідальності власників транспортних засобів. Така організація має
бути визнана Урядом відповідно до внутрішньодержавних процедур. Для
діяльності національного Бюро, при нормативно-правовій підтримці
держави, мають бути створені такі умови, щоб матеріальні претензії, які
пред’являються до застрахованих іноземних автовласників у країнах
відвідування могли бути опрацьовані та задоволені Бюро країни –
відвідування відповідно до принципів міжнародної системи автострахування
“Зелена Картка”. Це є одним із чинників забезпечення законних прав
іноземців, як правило резидентів європейських країн, на території країн
відвідання.
Національне Бюро повинно мати відповідні фінансові ресурси для
забезпечення своїх фінансових зобов’язань. Страховики-члени Бюро мають
здійснювати фінансування такого Бюро з тим, щоб воно мало можливість
виконувати свої фінансові зобов’язання. Положення Рекомендації № 5 та
Зведених Резолюцій щодо міжнародної системи автострахування “Зелена
Картка” ЄЕК ООН були імплантовані в норми Єдиної Угоди. Єдина Угода усім
своїм комплексом правил детально регулює умови застосування принципів
міжнародної системи автострахування “Зелена Картка”, право спроможність
Бюро при врегулюванні претензій, економіко-фінансові взаємовідносини між
Бюро, обов’язки Бюро щодо забезпечення страхових зобов’язань
страховиків-членів Бюро. Єдина Угода містить ряд особливих норм, серед
яких істотними є наступні норми. В першу чергу, це стосується
встановлення відповідальності Бюро, за повноваженням якого видаються
“зелені картки”, за будь-який страховий сертифікат, який претендує на
те, що його видано за повноваженням цього Бюро, та на те, що він
заповнений належним чином для використання в іншій країні-члені
міжнародної системи автострахування “Зелена Картка”. Навіть якщо, в
подальшому, з’ясується, що він фальшивий, неправочинний чи змінений у
незаконний спосіб. Отже, у разі пред’явлення винуватцем
дорожньо-транспортної пригоди фальшивої (фальсифікованої) “зеленої
картки”, такий страховий сертифікат застосовується як гарантія
задоволення майнових вимог, що можуть бути пред’явлені до водія –
винуватця відповідно до законодавства про обов’язкове страхування
цивільної відповідальності.
Єдина Угода встановлює ряд принципів, які є нормами прямої дії щодо
порядку врегулювання претензій. Перший принцип – це принцип довіри до
Бюро-врегулювальника з боку Бюро-платника. Бюро-врегулювальник
визнається особою з “виключною компетенцією” щодо розгляду та
врегулювання претензій потерпілих відповідно до національного
законодавства про обов’язкове страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів та тлумачення його норм. Встановлюється
також, що Бюро-врегулювальник, при врегулюванні страхового випадку, має
діяти в найкращих інтересах Бюро-платника. Ці два вищезгадані принципи є
життєво важливими для успішного функціонування системи і Рада Бюро
постійно приділяє увагу підтриманню їх виконання. У випадку несплати
страховиком-членом Бюро-платника суми, яка належить Бюро-врегулювальнику
протягом двох місяців з дати першої вимоги на відшкодування,
Бюро-платник, одержавши повідомлення від Бюро-врегулювальника про таку
несплату, самостійно проводить це відшкодування протягом одного місяця з
дати отримання такого повідомлення. Ця вимога доповнюється фінансовими
санкціями щодо Бюро-платника. Таким чином, обов’язок гаранта по
відшкодуванню коштів покладено на Бюро-платника, яке є гарантійною
організацією по відношенню до своїх страховиків-членів. Це є наріжним
фінансовим принципом міжнародної системи авто страхування “Зелена
Картка”. Таким чином, саме Бюро в кінцевому рахунку забезпечує виконання
платіжних зобов’язань. У 2000 році кількість врегульованих претензій у
системі склала 337 тисяч. Понад 64 % усіх претензій у системі
врегульовується на території таких п’яти країн як Франція, Німеччина,
Італія, Великобританія та Іспанія. Членство України в системі “Зелена
Картка” було активізоване з червня 1998 року. Україна розташована в
центрі Європи та поєднує Західноєвропейські країни, відіграє особливу
роль у майбутньому розвитку руху транспорту. Робота МТСБУ є надзвичайно
важливою для подальшого розвитку Системи “Зелена Картка”. Воно стало
першим Бюро, що почало функціонувати у одній з найбільших країн
колишнього Радянського Союзу. Рада Бюро очікує, що МТСБУ буде активно
підтримувати та допомагати Білорусії та Росії прискорити процес
отримання очікуваного членства у системі “Зелена Картка”. З липня 2002
року Білорусія була прийнята в члени системи.
МТСБУ отримало статус перехідного члена і тому за його роботою уважно
слідкує Група моніторингу Ради Бюро, до якої входять представники Бюро з
Чехії, Німеччини, Норвегії та Польщі, а також Генеральний Секретар.
Зустріч спостерігачів відбулася 15-17 жовтня 2001 року у Києві і
представники Міністерства фінансів України, МТСБУ та багатьох
страховиків узяли участь у її роботі. На засіданні Управлінського
комітету Ради Бюро (виконавчий орган системи) 22 лютого цього року був
заслуханий звіт Групи моніторингу, в якому було звернуто увагу на
значене покращення діяльності МТСБУ. Разом з тим, було повідомлено про
неочікувану кількість проблем, які пов’язані із задержуванням
компенсацій іноземним Бюро за сплачені такими Бюро кошти та
сперечаннями, спричиненими деякими страховиками-членами МТСБУ. Про ці
проблеми у своїх листах від 27.03 та 5.04.2002 року повідомив президент
міжнародної системи автострахування “Зелена Картка” Ульф Лемор.
На основі інформації, отриманої Радою Бюро від інших Бюро-членів цієї
системи, були визначені такі проблемні області діяльності певних
страховиків-членів Бюро:
– постійно затримувані та неповні компенсації коштів, сплачених
іноземними Бюро;
– явна недовіра до іноземних бюро та їхніх страховиків – членів; часті
оскарження порядку врегулювання – – претензій в інших країнах як засіб
затримування чи превенції компенсацій іноземним Бюро;
– недостатність розуміння системи “Зелена Картка” та некоректне
застосування положень Єдиної Угоди;
– невизнання певними страховиками законодавства інших країн та правил
системи “Зелена Картка”.
Особливу увагу було звернено на те, що чинне законодавство України не
прописує формування технічних резервів для неврегульованих претензій та
рекомендовано змінити законодавство України з цього питання якнайшвидше.
Наявними є факти, коли навіть середні збитки у розмірі декількох
десятків тисяч євро кожний, не компенсуються страховиками-членами
об’єднання. Це вимагає визначення відповідних важелів впливу. Наявність
неплатежів між страховиками та МТСБУ у обсягах, які перевищують 1 млн.
грн., є негативною тенденцією, що може спричинити неплатоспроможність
МТСБУ в цілому. В кінцевому рахунку, питання ліквідації такої
заборгованості відноситься до компетенції державних органів. Беручи до
уваги статус Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ),
як організації – гаранта від України щодо інших країн-членів міжнародної
системи автострахування “Зелена Картка”, необхідно констатувати
відсутність на сьогодні достатніх публічно-правових норм, які дозволяють
встановити і підтримувати ефективну систему виконання зобов’язань
страхових організацій (страховиків) як власне перед МТСБУ, так і, в
кінцевому рахунку, перед іншими іноземними Бюро Зеленої Картки.
Необхідним є зміна статусу МТСБУ, перевизначення його повноважень,
встановлення порядку прийняття рішень щодо фінансового забезпечення
діяльності МТСБУ на новому рівні. Враховуючи вимоги Зведеної Резолюції
щодо міжнародної системи автострахуванння “Зелена Картка”, прийнятої на
94 сесії Підкомітету по Дорожньому Транспорту Європейської Економічної
Комісії ООН, в частині подальшої структуризації правовідносин у
міжнародній системі автострахування “Зелена Картка”, необхідним є
визначення механізму проведення обов’язкового страхування цивільної
відповідності власників транспортних засобів на рівні закону України.
Прийняття постанови Кабінету Міністрів України (щодо Статуту) є
позитивним кроком у сприянні на державному рівні розвитку ролі МТСБУ як
обов’язкового об’єднання страховиків, функції якого визначенні статтею
13 Закону України “Про страхування”. Державою мають бути створені умови
та забезпечені повноваження національного Бюро для виконання ним
контрольно-розпорядчих функцій щодо порядку і мов видачі автовласникам
страхових сертифікатів “зелена картка” та запобігання фактам
міжнародного шахрайства у страхуванні. Надання таких повноважень є
необхідною умовою належного забезпечення конституційних прав
національних автовласників, які можуть спричиняти дорожньо-транспортні
пригоди в інших країнах і до яких можуть пред’являтися матеріальні
претензії у значних обсягах. Фальшиві, видані без дозволу та необхідних
фінансових гарантій національного Бюро страхові сертифікати “зелена
картка” створюють негативний міжнародний імідж державі та наносять пряму
матеріальну шкоду державі в цілому. Держава має встановити
(регламентувати) порядок і умови прийняття рішень щодо фінансового
забезпечення діяльності як національного Бюро, так і страховиків-членів
такого Бюро.
Використана література
Закон України “Про страхування” // Урядовий кур’єр. — 1996. — 18 квіт.
Страховое цело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана — М.: Рост, 1992. —
530 с.
Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Оса-дець.
— К.: КНЕУ, 1998. — 528 с.
Степанов Д. В. Державне регулювання економіки і правові аспекти
формування ринкових відносин суспільства // Персонал. — 2000. — № 2
(56). — додаток № 4(9). — С. 195-197.
Степанов Д. В., ФедоренкоВ. Г. Страхування як складова частина
інвестиційного процесу // Економіка України. — 2000. — № 12. — С. 80-83.
Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. — К.: МАУП,
1999.— 184с.
О.Д.Василик. Теорія фінансів. – Київ: 2000.
Ф.С.Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. –
Київ: 1999.
В.Д.Базилевич. Страховий ринок України. – Київ: 1998.
О.Д.Заруба. Страхова справа. – Київ: 1998.
Т.М.Артюх. Страхування. – Київ: 1998.
Александров А. А. Страхование. — М.: Приор, 1998. — 186 с.
Основні
завдання кампанії
Вибір цілей рекламних звернень
Основні
завдання кампанії
Вибір спрямування та темп реклами
Попередній план рекламної кампанії
Зворотній зв’язок у разі неефективності засобів, які впливають на обрану
аудиторію
Складання бюджету
Кінцевий вибір засобів реклами та засобів інформації
Концепція рекламних звернень
Попереднє випробування
Планування реклами за участю засобів масової інформації
Здійснення (початок і розгортання ) рекламної кампанії
Зворотній вплив
у разі повної або часткової неефективності
Контроль за ефективністю
Зворотній вплив
у разі повної або часткової неефективності
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
