Реферат на тему:
Ринок страхування: тенденції та проблеми
Розвиток і розширення спектра фінансових послуг спричиняє зростання
попиту споживачів таких послуг і сприяє продовженню існування тенденції
до збільшення кількості установ, що мають визначене законодавством право
їх надавати. Так, станом на 01.04.06 р. (рис. 1) до Державного реєстру
фінансових установ внесено інформацію про 1648 фінансових установ
(станом на 01.01.06 р. було зареєстровано 1612 фінансових установ).
Розвиток ринку фінансових послуг у 2005 р. тривав у макроекономічному
середовищі, загальний стан якого характеризується такими показниками.
Темп приросту реального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив 2,4% (
HYPERLINK “http://www.personal.in.ua/article/1-2007-5.jpg” \t “_blank”
рис. 1 ).
Номінальний ВВП досяг 424,7 млрд грн, що в розрахунку на одиницю
населення дорівнює 7707,2 грн, тобто на 1434 грн більше, ніж у 2004
році. Темп приросту номінального ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 становив
22%.
Номінальні доходи населення в 2005 р. збільшились на 38,4%. Причому
номінальні наявні доходи, які можуть бути використані населенням на
придбання товарів та послуг, збільшились на 36,4%, а реальні наявні,
визначені з урахуванням цінового фактора, — на 20,1%. Витрати населення
збільшились на 33,8%, приріст заощаджень — на 6,0%, або на 32 956 млн
гривень. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2005 р. становив
110,3% (у 2004 р. — 112,3%).
Страховий ринок нині є найрозвиненішим сектором ринку небанківських
фінансових послуг України, який акумулює майже 83,2% загального обсягу
активів цього сектора ( HYPERLINK
“http://www.personal.in.ua/article/1-2007-6.jpg” \t “_blank” рис. 2 .).
На сучасному етапі стан страхового ринку України характеризується
номінальним зростанням показників діяльності, але більш глибокий аналіз
свідчить про недостатньо вагому роль страхування у функціонуванні
фінансової системи, нерозвиненість механізму перерозподілу ВВП через
страхові компанії.
На фоні розвитку світового страхового ринку ринок страхування в Україні
має незначну питому вагу покриття ризиків. За даними Ліги страхових
організацій Європи, на нього припадає лише 0,05% загального обсягу
страхових послуг, які надаються на нашому континенті. Загалом рівень
розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що
є в Україні, водночас у розвинених державах цей показник сягає 90–95%.
Станом на 1 січня 2006 р. до Державного реєстру фінансових установ було
внесено 398 страхових компаній, із них 50 страхових компаній здійснювали
страхування життя, 348 страхових компаній займались видами страхування,
іншими, ніж страхування життя.
На кінець І кварталу 2006 р. в Державному реєстрі фінансових установ
містилась інформація про 405 страховиків, з яких 55 страхових компаній
отримали ліцензії на страхування життя.
Проведений аналіз динаміки чисельності страхових компаній України
засвідчив, що залежно від чисельності страховиків та динаміки її зміни
можна виокремити три етапи розбудови страхового ринку. 1-й етап — до
1995 р. — характеризується виникненням надзвичайно великої кількості
страхових підприємств із незначним розміром статутного капіталу
(законодавчих вимог до його мінімального розміру та складу не існувало),
які в умовах недосконалого страхового законодавства та
загальноекономічної кризи переважно орієнтували свою діяльність на
кон’юнктурні та неризиковані види страхування (накопичувальні та
зарплатні схеми). Прийняття Закону України «Про страхування», суттєве
зростання державних вимог щодо діяльності страхових організацій і
передусім щодо розмірів статутних фондів та їх фінансової надійності
зумовило впродовж 2-го етапу — 1996–1999 рр. — певне зменшення учасників
страхового ринку. Порівняно з 1995 р. кількість страхових компаній 1999
р. зменшилася майже втричі. 3-й етап розбудови страхового ринку
розпочався у 2000 році. Він характеризується постійним збільшенням
чисельності страхових компаній (у 2004 р. порівняно з 2001 р. їх
чисельність збільшилася майже на 59 одиниць або на 18%), закриттям або
продажем окремих страховиків новим власникам.
Збільшення кількості страховиків має бути об’єктивно зумовлене вимогами
ринку і підтримане їх високою фінансовою надійністю та значним запасом
платоспроможності. Водночас дані статистики свідчать про те, що більша
частина діючих нині страхових компаній має незначний для можливості
покриття великих ризиків власний капітал (табл. 1).
Таблиця 1
Розподіл страховиків за обсягами ризиків, які вони можуть тримати на
власному утриманні станом на 1 січня 2005 року [4]
Максимальна страхова сума за певним об’єктом страхування на власному
утриманні страховика (згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про
страхування») Кількість страховиків, які можуть утримувати відповідні
ризики
Понад 50 млн грн 5
10–50 млн грн 31
1–10 млн грн 260
0,1–1 млн грн 385
Максимальна сума за певним об’єктом страхування, що може утримувати 90%
українських страховиків, не перевищує 10 млн гривень.
Показники діяльності страховиків свідчать про динамічність ринку
страхових послуг в Україні. Упродовж 2003–2004 рр. обсяги валових
страхових платежів щорічно збільшувались удвічі. Щоправда, за
попередніми результатами 2005 р., обсяг валових страхових премій із усіх
видів страхування відносно 2004 р. суттєво зменшився.
Незважаючи на збільшення загальної чисельності страховиків, кількість
активно працюючих компаній залишається практично незмінною. За оцінками
експертів ринку та даними Ліги страхових організацій, — не більше 50
страхових компаній.
Станом на 01.01.05 р. першим 50-ти страховим компаніям належало 87%
активів, 88% зібраних страхових премій, 78% статутного капіталу.
Частка валових премій зі страхування життя, належна першим трьом
страховикам, становить 50,1% (у січні — вересні 2004 р. цей показник
становив 56,9%). Першим десяти страховикам життя належить 91,1% зібраних
премій. Загалом на ринку страхування життя індекс Герфіндаля — Гіршмана
(HHI) становив 1 199,8 (1 383,2 за аналогічний період 2004 р.), що
означає помірну монополізацію.
Частка валових премій із ризикових видів страхування, належна першим
трьом страховикам, становить 13,3% (у січні — вересні 2004 р. цей
показник дорівнював 27,1%). Першим 50-ти страховикам належить 78,0%
зібраних премій. Загалом на ринку ризикових видів страхування
спостерігається значний рівень конкуренції — індекс HHI досяг 184,7
(410,8 — за аналогічний період 2004 р.)
Тобто 10% компаній контролюють третину ринку, а перші п’ять — його шосту
частину. Причиною такої надмірної концентрації є той факт, що у складі
платежів більшості компаній першої десятки переважають надходження від
операцій із перестрахування. Тобто вони по суті є перестраховиками,
ретроцесорами ризиків, які збирають на ринку 200–250 інших страхових
компаній.
Незважаючи на бурхливі темпи розвитку страхового ринку України,
порівняння з розвиненими країнами світу дає змогу визначити стан
розвитку страхового ринку як нерозвинений (такий, що перебуває на
початковій стадії). Підтвердженням цього висновку є порівняльні дані
розвитку страхових ринків у країнах Центральної та Східної Європи. У
1999 р. рівень страхової премії у ВВП України в 2,31 раза був менший,
ніж у Росії (2,13%), в 3,18 раза — ніж у Польщі (2,93%), в 3,7 раза —
ніж у Чехії (3,4%), в чотири рази нижчим — ніж у Словенії (3,69%).
Незважаючи на надзвичайно високі темпи зростання у 2000–2005 рр.,
Україна не наздогнала згадані країни за рівнем розвитку страхових
відносин, не беручи до уваги розвинені країни світу, де частка страхової
премії у складі ВВП становить 8–12% (ще 1997 р. рівень цього показника в
США досяг 8,5%, в Японії — 12,8%).
Такий самий висновок щодо порівняння обсягу страхової премії на душу
населення. Так, якщо в Україні 2004 р. цей показник досяг 53,4 дол. США,
що є найвищим рівнем за період дослідження, то це більш як у 29 разів
менше, ніж в Європейському Союзі (1551 дол.), у 96 разів менше,
порівняно з Японією.
Оцінюючи стан розвитку страхового ринку, слід пам’ятати, що страхування
можна вважати видом бізнесу, що як ніякий інший є індикатором
«ринковості» та «лібералізму» економіки. Високий розвиток страхування є
характерним для соціумів та економік із великою часткою індивідуалізму
та свободи як в особистому житті, так і в підприємницькій діяльності
(приклад Японії це підтверджує). У неринкових та неліберальних
суспільних системах страхування як бізнес практично не існує. Оскільки
Україна нещодавно стала на шлях ринкових перетворень, слабкість
вітчизняних страхових компаній та страхового ринку загалом невипадкова.
Страховому ринку України властива ще одна тенденція: створення кептивних
страхових компаній при окремих галузях, відомствах, підприємствах,
холдингах та промислово-фінансових групах. Кептивні страхові компанії по
суті надають низку економічних переваг своїм власникам, а саме:
• економія на витратах на страховий захист, використання тарифів,
нижчих за ринкові, включення прибутку кептивного страховика в загальний
прибуток групи;
• збільшення розміру власного утримання підприємства через визначення
франшизи для дрібних і середніх збитків, які можуть бути покриті
материнською компанією;
• формування резерву для непередбачуваних ситуацій з огляду на
особливості податкового законодавства.
Але нині потенційні можливості отримання економічної вигоди від
володіння кептивами в Україні використовуються переважно в межах
збереження страхових платежів та виплат усередині певної групи
підприємств, використання механізму страхових виплат для зменшення
оподатковуваного прибутку.
Про стан та об’єктивні перспективи розвитку страхового ринку і
наближення його до світових стандартів свідчить розвиненість мережі
страхових посередників — агентів і брокерів, законодавче забезпечення
функціонування посередницької мережі. Страхувальник бере участь у
відносинах на страховому ринку в економічній формі свого професійного
представника. Страхові посередники перетворюють потенційного клієнта в
страхувальника. Ігнорування цієї об’єктивної умови страхових відносин є
однією з причин довготривалої стагнації ринку реального страхування в
Україні.
‚
„
Oe0‰ua
Oe0‰ua
Oe0‰ua
Oe0‰ua
Oe0‰ua
Нині взаємовідносини між страховиками і посередниками прямо протилежні
тим, що склалися на світових ринках. Основною причиною є те, що для
відносно невеликого страхового ринку України на ньому діє велика
кількість страхових компаній, які працюють зі страхувальниками без
посередників. Ураховуючи низьку капіталізацію страхового вітчизняного
ринку, невеликі страховики не залишають ризик на своєму утриманні,
передаючи його в перестрахування, та існують завдяки різниці страхового
і перестрахового тарифів, тобто фактично виконують брокерські функції.
На ринку страхування в 2005 р. яскраво проявились такі тенденції:
• розвиток «класичного» майнового страхування, що зумовлено
реальними потребами підприємств та фізичних осіб у захисті своїх
майнових інтересів від наслідків непередбачуваних обставин;
• розвиток особистих видів страхування внаслідок зростання
платоспроможності населення, відновлення довіри до фінансових інституцій
та усвідомлення більшою частиною населення необхідності захисту свого
життя і здоров’я від наслідків непередбачуваних обставин, а також
забезпечення додаткового доходу після виходу на пенсію. Так, премії зі
страхування життя зросли в 1,7 раза до понад 325 млн гривень;
• зменшення обсягів «схемних» операцій на страховому ринку України
внаслідок продовження роботи щодо унеможливлення ухилення від
оподаткування та виведення коштів за кордон підприємствами реального
сектора економіки з використанням фіктивних страхових операцій;
• розвиток обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У 2005 р. на страховому ринку спостерігалися значні якісні зміни, що
свідчать про поступове його очищення від схемних операцій. Так, за
результатами 2005 р. обсяги валових страхових платежів, зібраних
страховиками України, зменшились порівняно з результатами 2004 р. більш
ніж на 40% до майже 11 млрд гривень. Це сталося передусім унаслідок
зменшення обсягів валових премій зі страхування фінансових ризиків та
добровільного страхування відповідальності.
За результатами діяльності страхового ринку за 2005 р. збільшилась
питома вага соціально значущих видів страхування, як-от: добровільне
особисте страхування та страхування життя (в 1,7 раза), що свідчить про
поступове відновлення довіри до страхових організацій.
Водночас значно зменшилась частка страхування фінансових ризиків, що в
2004 р. становили основу схем ухилення від оподаткування та виведення
коштів за кордон підприємствами реального сектора економіки з
використанням фіктивних страхових операцій.
Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2005
р. за договорами страхування та перестрахування, становила 1 816,6 млн
гривень. Порівняно з результатами 2004 р. сума валових страхових виплат
збільшилась на 276,3 млн грн (у 1,3 раза).
Позитивні зрушення на ринку відображає і рівень валових виплат.
Відбулись зміни у тенденції цього показника — у 2005 р. рівень виплат
почав збільшуватись та досяг 16,5, тоді як за шість попередніх років
валові виплати на ринку зменшувались від 31,01% у 1999 р. до 7,9% за
результатами 2004 р. ( HYPERLINK
“http://www.personal.in.ua/article/1-2007-7.jpg” \t “_blank” рис.3. ).
Унаслідок послідовних дій як у сфері нормативно-правового регулювання,
так і у сфері нагляду припинено відтік капіталу за кордон за схемними
операціями перестрахування ( HYPERLINK
“http://www.personal.in.ua/article/1-2007-8.jpg” \t “_blank” рис. 4. ).
Вирішено проблему виводу капіталу за межі України з використанням
схемних операцій перестрахування через компанії Балтії, які відповідно
до законодавства в цих країнах підлягають обмеженому державному нагляду.
Недостатність андеррайтингового досвіду та власного капіталу обумовила
сильну залежність українського страхового ринку від перестрахувальних
операцій, причому ця залежність досягла катастрофічного (якщо не
кримінального) рівня (рис. 4). У 2004 р. частка страхових платежів,
сплачена перестраховикам, досягла 11553 млн грн, що становить 89,94%
загального збору страхових платежів. Упродовж усього періоду
дослідження, незважаючи на законодавчо ініційовану прискорену
капіталізацію страхового ринку (мінімальні розміри статутного фонду
страхових компаній переглядалися тричі), коефіцієнт перестрахування
ризиків продовжує збільшуватися (для порівняння: 1996 р. він становив
тільки 13,65%, 1999 р. — 39,95%).
За оцінками експертів ринку (офіційна статистика цю інформацію не
оприлюднює), структура страхового ринку приблизно така: українські
страхові компанії утримують 5–10% загального обсягу зібраної страхової
премії, ще 10–15% сплачується українським перестраховикам, залишок
(тобто до 80–90% страхової премії) перераховується закордонним
перестраховикам. Як правило, це пояснюється фінансовою нерозвиненістю
страхового ринку, особливо порівняно з фінансовою спроможністю
закордонних операторів ринку.
Так, обсяги платежів із перестрахування за кордон у 2005 р. суттєво
зменшились як в абсолютних (360,0 млн грн порівняно з 1 907,2 млн грн за
аналогічний період 2004 р., більш ніж у п’ять разів), так і у відносних
величинах (3,3% від валових премій наприкінці 2005 р. та 9,8% за
результатами 2004 р.). Аналіз структури перестрахування за кордон
свідчить про те, що в 2005 р. за кордон передавались переважно реальні
великі ризики, які не можуть утримуватись українськими страховиками
самостійно.
Важливим фактором, що сприяв розвитку страхового ринку України в 2005
р., стало введення обов’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів. Незважаючи на
відсутність дійового механізму контролю наявності страхових полісів, цей
вид страхування стрімко розвивається. Повними членами МТСБУ станом на
23.01.06 р. є 14 страховиків, асоційованими членами — 51 страховик.
Введення в дію механізму захисту майнових прав потерпілих унаслідок ДТП
коштом страховиків сприятиме не лише розв’язанню вказаної соціальної
проблеми, а й підвищенню страхової культури населення та зростанню ринку
класичного страхування (додатково близько 1,5 млрд грн на рік).
Наприкінці 2005 р. Держфінпослуг видав 84 ліцензії на провадження цього
виду страхування.
Сучасний стан страхового ринку характеризується наявністю багатьох
негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку, які
потребують підвищеної уваги з боку державних органів нагляду за
страховою діяльністю і врахування в процесі управління розвитком кожного
суб’єкта страхового підприємництва:
• фіктивність значної частки страхових операцій;
• низький рівень покриття ризиків;
• більша частина активів фінансується власними коштами, а не із
залучених джерел;
• недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
• низький рівень проникнення страхового ринку (страхові платежі за
вирахуванням страхових платежів, переданих на перестрахування
українським страховикам, по відношенню до ВВП) і вузька клієнтська база
страховиків, а також зосередження страхового ринку переважно на
майновому страхуванні юридичних осіб;
• нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного
пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності
страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;
• недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
• надмірна кількість страхових компаній і недостатній рівень
капіталізації страховиків, а також слабкий розвиток національного
перестрахового ринку;
• використання страхового ринку суб’єктами господарювання для
оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон;
• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового
ринку;
• низький рівень страхової культури населення;
• необхідність скасування деяких видів обов’язкового страхування
внаслідок їх економічної недоцільності та невиправданості. Нині
здійснюється обов’язкове державне страхування певних категорій
працівників (міліції, посадових осіб спеціальних підрозділів спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та
природних ресурсів, працівників прокуратури, військовослужбовців та
військовозобов’язаних, призваних на збори, суддів, народних депутатів та
інших категорій — усього 13);
• переведення оподаткування страхової діяльності податком на прибуток
на загальних засадах. Відсутність податку на прибуток у страховому
секторі призводить до податкового арбітражу — переведення доходів із
секторів із вищим податковим тиском у сектор страхування, де він значно
нижчий. Відповідно зменшується сума податкових надходжень до бюджету з
реального сектора економіки, спотворюється структура страхування в
Україні;
• недостатньо здійснюється реалізація норми статті 22 Закону України
«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
щодо співпраці та координації діяльності між органами, що здійснюють
державне регулювання ринків фінансових послуг;
• необхідність урегулювання питань, пов’язаних із введенням
обов’язкового рейтингування. Через обмежену кількість установ, які
пройшли процедуру рейтингування в уповноваженому рейтинговому агентстві
(одному в Україні) та отримали кредитний рейтинг інвестиційного рівня,
утворюється монополізація ринку, що призводить до заниження ставок по
банківських депозитах;
• надання Держфінпослуг додаткових повноважень у сфері регулювання
бухгалтерського обліку та фінансової звітності підзвітних фінансових
установ.
Література
Закон України «Про страхування». В редакції від 4 жовтня 2001 року.
Про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про
схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року»:
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг
України 28 грудня 2004 р. № 3200.
Про підсумки роботи Держфінпослуг та стан справ у небанківському
фінансовому секторі України у І кварталі 2006 року: Розпорядження
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11
квітня 2006 р. № 5618.
Залетов А. Н. Страхование в Украине / Под ред. д-ра экон. наук О. А.
Слюсаренко. — К.: Междунар. агенция «BeeZone», 2002.
www.dfp.gov.ua. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
України.
www.cbonds.info. Інформаційна агенція СBONDS
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
