Про формування страхової психології у суспільстві
Кравець А.П., представництво ТОВ “Москва Ре” в м. Києві
Відомо, що наше житя є не випадковим, існують свої причини виникнення,
розвитку чи зникнення будь яких явищ або процесів. Так і страхування в
державі, його розвиток, його рівень залежить від певних причин. Ними
може бути ступінь розвитку суспільства, виробництва, рівень соціального
захисту, наявність кваліфікованих кадрів, свідомість громадян та інше.
Особливо гостро зараз в період економічного становлення нашої держави
постає питання страхової освіти та професійної підготовки спеціалістів
зі страхування. Всім відомо, що страхування це окрема галузь економіки,
яка призначена для надання широкого спектра послуг як підприємствам, так
і громадянам, це один із важливих атрибутів ринкової економіки. Отже
стає зрозуміло, що необхідність в знаннях зі страхування, в підготовці
кваліфікованих спеціалістів в цій галузі є надзвичайно важливим
процесом. Слід також розуміти, що страхування це соціальний захист, це
стабільність громадян, це внутрішня потреба і глибоке психологічне
перконання та усвідомлення його важливості. Прикро, але це не завжди
сприймається і правильно оцінюється людьми в силу як об`єктивних так і
су`бєктивних причин, а особливо в нинішніх економічних умовах. Як
наслідок, постає необхідність навчати страхуванню як у школах так і у
ВУЗах, постає потреба у формуванні повнішої уяви про цю економічну
категорію, про розуміння його історичної та теоретичної основи. Глибоко
переконана також у тому, а це підтверджує історія, що спеціалісти зі
страхування повинні оволодівати основами психології та педагогіки, бо
саме вони допоможуть знайти той шлях до кожної людини в кожній
конкретній ситуації для підготовки і здійснення страхової процедури.
Страхування передбачає постійні стосунки між суб’єктами суспільства, в
процесі яких формуються, виникають і розвиваються взаємовідносини, що
направлені на досягнення спільної мети – надання страхового захисту. Ці
взаємовідносини створюють модель, в якій суб’єкти страхового ринку
постійно перебувають під дією психологічних процесів. При цьому всі
суб’єкти страхування мають свою психологію (клієнти страхову психологію,
компанії володіють психологією страхування) яка і визначає кінцевий
результат їх взаємодії. На позитивний результат взаємодії суб’єктів
страхування прямо і опосередковано впливає суспільна страхова психологія
(страхова психологія суспільства), яка формується в процесі організації,
створення та розвитку страхового ринку.
Проаналізувавши зміст поняття психології та співставивши його з поняттям
страхування вважаю, що страхова психологія – це галузь економічної
психології, яка вивчає психічні процеси та викликану ними поведінку
людей в процесі усвідомлення, оцінки, аналізу і як результат формування
в їх свідомості потреби (установки) участі в процесі страхування.
Страхування, а як наслідок, і страхова психологія у суспільстві беруть
свій початок у глибокій давнині. Є твердження, що перші форми
страхування зустрічались вже за два століття до нашої ери, а
конкретніше, у збірнику законів царя Хаммурапі, які передбачали
укладення договорів між учасниками торгового каравану про те, щоб разом
нести збитки, які могли у них бути від нападу розбійників, від
пограбування, від покраж і т. д. Тобто, для членів каравану було
зрозуміло, що лише взаємна підтримка один одного у спільній справі була
гарантом (страховкою) від розорення і збитків. Поява психології
взаємопідтримки (поява психології страхування) у давні часи є
підтвердженням розуміння позитивних аспектів страхування.
За часів Київської Русі прикладом розвитку страхування є “Руська правда”
Ярослава Мудрого. Саме тут були прописані своєрідні правила страхування,
відповідно до яких “дикая вира” (плата, яку платили всі члени общини)
виплачувалась на випадок смерті від нападу невідомого вбивці (ст.3) і на
випадок смерті в результаті ненавмисного, ненадмірного вбивства члена
общини (ст.6). Страховий принцип тут проявлявся у тому, що виплата
“дикой виры» пов’язана зі смертю члена общини , в подушному поділі
«виры» між членами общини, у поділі платежів на декілька років. Тобто, у
селянській общині існувала договірно-страхова психологія, яка формувала
відносини на солідарній основі. Таких умов потрібно було дотримуватись,
а за невиконання боржник відповідав майном, а інколи і своєю волею.
Форма заключення договорів була уставною, вони заключались при свідках.
Прикладом позитивного розуміння страхування, що проявлялось у страховій
солідарності, можуть бути і чумацькі артілі. Позитивна страхова
психологія спонукала всі справи і проблеми у чумацьких обозах вирішувати
спільно, спочатку заключати договори, які потім поступово переросли у
звичаї взаємного страхування. Наприиклад, у випадку, коли падає віл, то
на артільські гроші куплявся інший.
Саме ці наведені приклади є проявом зародження і розвитку страхової
справи і більше, ці процеси генерувалися із самих членів суспільства,
ними переймалися всі, їх дотримувалися як обов’язкових. Названі правила
організації життя чумаків та селян яскравий приклад зародження та
формування позитивної страхової психології у суспільстві до XV століття.
XV-XVII століття характерні прикладами розвитку страхової психології,
які давала Московська держава. Наприклад, проаналізувавши історію
торгівлі, можна зустріти, що люди в тяжкі години свого існування для
захисту майна завжди прибігали до послуг взаємодопомоги через
страхування. Позитивним навіть є той факт, що страхова психологія, яка
мала місце у громадській свідомості, підтримувалась уже і державою. Так
головними джерелами страхового права в XV-XVII столітті було царське
законодавство – Судебники, Соборне Положення, указні та духовні грамоти,
укази, вироки Боярської думи, Постанови земських зборів, галузеві
розпорядження Приказів. Саме ці документи узаконювали взаємодопомогу
(взаємне страхування) ,в основі якої лежав або індивідуальний, а в
основному колективний інтерес. Договори страхування стосувались товарів
та засобів для перевезення, в якості яких виступали морські кораблі та
в’ючні тварини, допомоги при переїздах і поїздках, від нещасних
випадків, від стихійних явищ і т.і. Але спільним для всіх договорів було
те, що страхування було взаємним, тобто члени того чи іншого колективу
страхували самі себе і не ставили цілі отримати прибутки. Все це є
підтвердженням того, що страхування поступово проникає у всі сфери життя
докапіталістичної Росії і це усвідомлення проявляється на всіх рівнях
держави.
Позитивні тенденції формування страхової психології в кінці XVIII
століття у Росії поступово приводять до встановлення державної страхової
монополії. Хоча страхова монополія виражалась у фіскальному характері та
використовувалась для поповнення дохідної частини державного бюджету, та
великим досягненням було те, що держава активно звернула свої погляди до
страхової справи, побачила та оцінила всі його переваги. Перший крок в
цьому напрямку уже було зроблено Катериною II у Маніфесті від 28.06.1786
року. Тоді було створено ряд урядових установ для яких потрібні були
кошти, а їх джерелами могли бути допоміжні асигнаційні банки, облікові
та страхові контори. Функції державного страховика, що мав монопольне
право, виконувала страхова експедиція при Державному кредитному банку.
Цей період формування страхової психології є свідченням позитивного
сприйняття і оцінки страхування як необхідної умови фінансової
стабільності російської імперії. Підтвердженням цього був той факт, що
на початку XIX століття було уже створено першу страхову установу
–страхове товариство у Феодосії (12.01.1812 року), а в 1827 році був
обнародуваний указ про утвердження Страхового товариства, що стало
початком розвитку акціонерного страхування. В цей час у Росії з’явилась
нова галузь страхування – страхування життя та транспортне страхування
(морське і сухопутне) з видачею кредитів під товари.
Аналіз формування страхової психології Росії на той час дозволяє зробити
висновок, що страхова справа починає удосконалюватись, розширюється
географія створення страхових установ, з’являються правові акти, що
регулюють їх роботу, виникала і потреба в їх суспільному аналізі, тому
з’явився перший вітчизняний страховий журнал “Російський вісник
страхування». В літературних і юридичних джерелах, а саме в першому томі
Повного зібрання Законів Російської імперії в ” Реєстрі алфавітному”
з’явився розділ “Страхування”. Все це, без сумніву, є твердженням того,
що в російське суспільство на всіх його рівнях прийшло глибоке розуміння
і осмислення ролі і значення страхування, а існуюча і сформована на той
час страхова психологія дозволяла розвиватися державному та
функціонувати взаємному страхуванню.
Політичні процеси, які викликані реформою 1861 року, також позитивно
вплинули на формування страхової психології у російському суспільстві.
Вона позитивно почала оволодівати всіма верствами суспільства, а
особливо на державному рівні. Можна навіть стверджувати, що в цей період
почався новий, активніший етап розвитку страхування в Росії.
Саме тоді було прийнято правові акти, що регулювали страхову діяльність;
“Положення про нагляд за діяльністю страхових установ та Товариств”,
з’явились і зміцнювались Товариства міського взаємного страхування,
зароджувалось земське страхування та, як уже згадувалось, з’являлись
акціонерні страхові товариства. Важливим також було те, що страхові
об’єднання і товариства, які збільшували і накопичували свої резерви,
формували позитивну страхову психологію і утверджували довіру до
страхування у суспільстві. Цьому сприяла грошова реформа 1895-1897 р.р.
та можливість і початок роботи в Росії іноземних страхових товариств
(“Нью Йорк”,“Еквітебл” США, “Урбек” Франція ).
Кінець XIX поч. XX ст. привів до переоцінки деяких принципових позицій
щодо організації страхової справи в Росії та зміни страхової психології
у високих держаних посадовців . Це стосувалось перш за все Товариств
взаємного страхування, тобто приватних спілок. Тому тут починає активно
прогресувати процес монополізації страхової справи. Було створено
декілька страхових спілок, які могли витримувати конкуренцію і
отримувати монопольно високі прибутки. Все це підвищувало і зміцнювало
роль страхування на державному рівні, сама держава починає регулювати
страховою справою, кодифіціює страхове право, сама виступає в якості
конкурента приватного страхування. Тобто, страхова психологія державних
посадовців змусила їх визнати, що страхування є важливим і невід’ємним
атрибутом російського суспільства, джерелом прибутків, гарантом
стабільності їх майнових та політичних інтересів . Тому, сформована
позитивна страхова психологія сприяє тому, що страхування на початку ХХ
століття починає носити обов’язковий характер (з іншої сторони
обов’язковість викликала інколи негативну реакцію з боку мало
забезпечених верств населення, тобто уже зароджувалось негативне
ставлення їх до страхування), а приватне страхування починає витіснятись
державним.
Перша світова війна, яка розпочалася влітку 1914 року, внесла різкі
зміни в економічне і політичне життя Росії і привела до кризи всіх сфер
життя суспільства, в тому числі це відобразилось і на суспільній
психології. Тяжкий економічний і фінансовий стан країни спонукав до
жорсткої системи по відношенню до фінансових установ у тому числі і до
страхових. Купівельна спроможність карбованця впала, що знецінило суми
договорів страхування, страхових платежів, страхових відшкодувань. Все
це підірвало довіру до страхування та ідею в його гарантіях та
важливості, а також дало поштовх до поширення уже породженої державою
негативної страхової психології. Як наслідок – підірвалась фінансова
основа страхових операцій, інвестиції страхових резервів в державні
цінні папери уже не вважались надійним вкладенням коштів, інфляційні
процеси розвивались дуже швидкими темпами, господарство знову
натуралізувалося. Все це підривало позитивну страхову психологію, яка
формувалась у російському суспільстві на протязі багатьох століть та
різко звужувало сам страховий ринок.
Після лютневої революції 1917 року Тимчасовий Уряд намагався зберегти і
поширювати позитивне ставлення до страхування у суспільстві, а тому
повністю залишив і всіляко намагався зберегти дореволюційну систему
акціонерного, взаємного, земського та державного страхування шляхом
надання особливих пільг іноземним страховим товариствам. Уряд бачив і
розумів всі переваги розвиненої на той час страхової системи і намагався
якось захистити громадян та підприємців а також звільнити державний
бюджет від можливих додаткових затрат. Але не дивлячись на це, намагання
Тимчасового уряду були марним, а період 1914-1917 років є періодом
занепаду дореволюційної фінансової системи та, в її рамках, страхової
системи.
Ось саме з такими переконаннями, а точніше із негативною страховою
психологією прийшов російський народ в новий етап свого розвитку – в
період соціалістичних перетворень та побудови соціалістичного
суспільства. Змінити негативне ставлення до страхування , змусити
зробити переоцінку певних переконань, повірити в те, що зазнало краху,
звичайно, процес не із простих і зробити це можна лише певними ціле
направленими діями і під суворим контролем держави. Саме такий курс і
був обраний Радянським урядом з 1917 року. В цей період і до кін. 80 –
років XX століття в СРСР, та в Україні також, було введено державне
страхування. Воно стало монопольним, обов’язковим, психологічно
нав’язаним, а в саму організацію страхової роботи було внесено цілий ряд
нових змін (розгалужена система страхових агентів, нові методи
страхування та нові його форми і т. д.), які були направлені на розвиток
страхування і посилення його господарсько-політичної ролі. Всі ці
напрямки розвитку державного страхування находили своє конкретне
вираження в цілому ряді законодавчих постанов, які змушували громадян
приймати ту чи іншу форму страхування, цим самим утверджуючи його
обов’язковість і необхідність. Цей період дуже насичений, наповнений
кардинальними змінами у системі страхування в СРСР, яскравий,
протирічивий, тому і потребує більш детального і окремого аналізу та
глибокого вивчення.
Сучасний період розвитку української держави, починаючи з 1991 року,
характерний зародженням, формуванням та розвитком незалежного страхового
ринку в Україні. Це період інтенсивної появи страхових компаній, період
поділу страхового ринку, який раніше монопольно належав Держстраху.
Зрозуміло, що для успішного розвитку страхової діяльності потрібні не
лише самі страхові компанії, а, як у розвинених суспільствах, нормативно
– правова база, управлінські інститути, досвід на навики роботи в умовах
цивілізованої конкуренції, професійна освіта, довіра страхувальників до
страховика (позитивна страхова психологія). Нажаль, ці чинники в Україні
були майже відсутні: законодавство часів Держстраху, управлінська
вертикаль постійно переходила від одних структур до інших, не дотримання
певних правил та норм роботи на страховому ринку, недостатній рівень
професійної освіти працівників новостворених компаній, а інколи і
відсутність, навіть, глибокого розуміння самої суті страхування. Як
наслідок з’являлись страхові компанії що працювали лише на відмиванні
брудних грошей, на схематичних принципах, компанії-одноденки, що
працювали без відповідальності і можливості надати страховий захист тим,
хто вкладав гроші у страхові поліси. Ускладнювала ці процеси ще й
фінансова нестабільність, яка доповнила негативне ставлення до
страхування громадян, тобто ще більше доповнила негативом страхову
психологію, яка формувалась в суспільстві після знецінення коштів, що
були вкладені в страхові поліси Держстраху. Тому можна з впевненістю
сказати, що негативна страхова психологія процвітає нині в українському
суспільстві, процвітає недовіра до страхових компаній , небажання , а
зачасту, економічна неможливість громадян забезпечити собі соціальні
гарантії. Це є ті головні стримуючі фактори, що не дають і не створюють
нормальних умов для розвитку важливого економічного механізму –
страхування.
Як бути в такій ситуації? Відповідь чомусь бачиться у Законі
створення-руйнації, а саме. Зміст цього закону зводиться до того, що
всяка система яка здатна розвиватися, щоб бути життєздатною, пристосовує
свої якості до середовища в якому існує. Але це середовище час від часу
піддається певним незгодам, тобто необхідності різких змін тих чи інших
умов, це, відповідно, потребує від системи вироблення нових якостей. Цей
процес називають процесом створення. Якщо незгоди будуть часті та
сильні, а процес створення, або вироблення нових умов інтенсивний, то
життєздатність системи збільшується. Якщо в таких умовах з’являються
нові незгоди, а ймовірність вироблення нових якостей висока, система
живе, розвивається. Навпаки, коли незгоди дуже рідкі та слабі , раніше
вироблені, але не використані якості руйнуються, вони слабнуть –
наступає депривація: початок кінця. При цьому система настільки слабне,
що може ще деякий час існувати, але вкінці гине навіть від дуже слабого
незадоволення.
Відслідкувати ці процеси можна і на страховій системі України. При
існуючій нині негативній страховій психології і виникаючих незгодах щодо
страхування, страхова система повинна виробити нові підходи, принципи,
нові умови, виробити нові якості, що дадуть можливість створити
справжній страховий ринок з покладеними на нього соціальними,
економічними і навіть суспільно-політичними функціями. Якщо будуть
вироблені названі нові якості, то можна стверджувати, що відбувся процес
створення страхової систем України. Як не прикро сьогодні констатувати
про негаразди страхового ринку, але є позитивна річ – вони можуть і
повинні спонукати до життя страхову систему , до вироблення нових
якостей, до формування позитивної страхової психології у суспільстві. Я
впевнена, що початок позитивних процесів є. Так прийнято нову редакцію
Закону України “Про страхування”; триває процес реорганізації
виконавської структури, до компетенції якої віднесено страхування;
активно працює Ліга страхових організацій України, що стала справжнім
аторитентим захисником інтересів страховщиків; спостерігається позитивна
тенденція у забезпеченні страхового ринку кадрами: введено дисципліну
страхування в економічних вузах; з’явились науковці у галузі
страхування; створено інститут страхових брокерів; з’явились нові
страхові продукти; роботу страхового ринку висвітлюють науково-практичні
журнали „Страхова справа” та “Фінансові послуги” а також щотижневе
електронне видання e-дайджест “Insurance online”, газета
“Україна-бізнес”, за сприяння та ініціативою ЛСОУ в Інтернеті створено
Український сервер страхування “Insurance online”, який висвітлює життя
страхових компаній та страхового ринку вцілому, а також цілий ряд
позитивних факторів, які підтверджують, що український страховий ринок
виробляє нові якості для своєї реорганізації і свого ствердження.
Звичайно, ці та інші позитивні процеси у розвитку страхування направлені
як на формування цивілізованого страхового ринку в Україні, так і на
формування позитивної страхової психології в суспільстві. Бо саме через
неї, через її формування, через її позитивні тенденції можна донести до
громадян ті цілі і завдання, які передбачені Законом України “Про
страхування” та закладені у функції страхування.
Література:
1. Савенкова Л.О. Теоретико-методичні основи підготовки майбутніх
педагогів до професійного спілкування // Київ, 1997.
2. Воробьев Г. Психология рынка // Управление персоналом. – № 8.
–2000.с.54;
3. Шахов В. Аленичев В. Зарождение страховой науки в России // Страховое
ревю. – №8-11 –2000.
4. Оводов Е. Современная Россия: психика кризиса и кризис психики
//Управление персоналом. №5- 2001- с.78
5. Медведева Т. Развитие отечественного рынка страховых услуг //
Экономист.-1999.-№11.-с.87
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
