.

Особливості проведення страхової дiяльності в Україні (пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5797
Скачать документ

Пошукова робота

на тему:

“Особливості проведення страхової

дiяльності в Україні”

Страхування виникло і розвивалося, маючи своїм кінцевим призначенням
задоволення різноманітних потреб людини за допомогою системи страхового
захисту від випадкових небезпек. Багаторічний досвід страхування довів,
що воно є могутнім чинником позитивного впливу на економіку в цілому і
на окремих її суб’єктів зокрема. Крім того, страхова діяльність є одним
з можливих джерел одержання прибутку однією з категорій суб’єктів
страхових відносин – страховиками. Ця стаття призначена саме для цієї
категорії суб’єктів підприємницької діяльності – страхових компаній.
Сподіваємося, що вона буде корисна також і тим, хто не виключає
можливості організувати свій бізнес у вигляді підприємства, що
займається страховою діяльністю.

 

Страхова діяльність: організація та облік

Загальні поняття та категорії в страхуванні

Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (далі –
Закон про страхування) дано таке визначення страхування: «страхування –
це вид цивільно-правових відносин з приводу захисту майнових інтересів
громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових
випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством,
за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та
юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій)».

Як економічна категорія страхування являє собою систему економічних
відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових
фондів коштів та їх використання на відшкодування збитку при різних
непередбачених несприятливих явищах (ризиках).

У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом
захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого боку – видом діяльності,
що приносить дохід. Суб’єкти страхових відносин, які одержують дохід від
такої діяльності, називаються страховиками.

Згідно зі ст. 2 Закону про страхування страховиками визнаються юридичні
особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або
товариств із додатковою відповідальністю відповідно до Закону України
«Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII з урахуванням
особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в
Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.

Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене
у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою
відповідальністю. Крім того, здійснення страхової діяльності в Україні
підлягає ліцензуванню. Цю вимогу закріплено також у п. 54 ст. 9 Закону
України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від
01.06.2000 р. № 1775-III (далі – Закон про ліцензування). Питання
ліцензування страхової діяльності буде розглянуто нами нижче.

Законом про страхування до страховиків пред’являється ще низка вимог,
при недотриманні яких юридичні особи не мають права займатися страховою
діяльністю, що стосуються порядку формування статутного фонду страховика
і вимоги до здійснення діяльності.

До суб’єктів страхування належать також страхувальники і застраховані
особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є
страхувальниками в силу закону. Застраховані особи – треті особи, на
користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть
набувати прав і обов’язків страхувальника відповідно до договору
страхування.

Законом про страхування виділяється дві форми страхування: обов’язкове
та добровільне. Крім того, існує поняття видів страхування, поділ на які
здійснюється залежно від об’єктів страхування. Законом про страхування
виділено такі основні види страхування:

– особисте страхування, об’єктом якого виступають майнові інтереси,
пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією
страхувальника або застрахованої особи (наприклад, страхування життя.
страхування на випадок смерті, страхування від нещасного випадку);

– майнове страхування, об’єктом якого виступають майнові інтереси,
пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

– страхування відповідальності, об’єктом якого виступають майнові
інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяного ним
збитку особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(наприклад, страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів (обов’язкова форма страхування), страхування
цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, якої може
бути заподіяно аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки (обов’язкова
форма страхування), різні види страхування професійної
відповідальності).

Для подальшого розгляду питань організації діяльності та обліку
страховиків необхідно дати визначення таким поняттям:

страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і
яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

страховий випадок – подія, визначена договором страхування або
законодавством, що відбулася і з настанням якого виникає обов’язок
страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування)
страхувальнику, застрахованому або іншій третій особі;

страхова сума – грошова сума, у межах якої страховик згідно з умовами
страхування зобов’язаний здійснити виплату при настанні страхового
випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням;

страхове відшкодування – грошова сума, що сплачується страховиком на
умовах майнового страхування і страхування відповідальності при настанні
страхового випадку.

страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за
страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з
договором страхування;

страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за
певний період страхування.

Розглянувши основні поняття страхування, давши визначення основним
категоріям страхування, перейдемо до розгляду деяких аспектів
функціонування страхових компаній в Україні.

Особливості формування статутного фонду страхових компаній

Статтею 2 Закону про страхування установлено певні особливості порядку
формування та складу статутного фонду страховиків.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика згідно зі ст. 29 Закону
про страхування встановлюється в сумі, еквівалентній 100 тис. ЕКЮ, за
валютним обмінним курсом валюти України, а для страховиків, створених за
участі іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, мінімальний
розмір статутного фонду встановлюється в сумі, еквівалентній 500 тис.
ЕКЮ. Тут слід зазначити, що з введенням у обіг з 01.01.1999 р. нової
євровалюти ЄВРО, валюту ЕКЮ в Класифікаторі іноземних валют,
затвердженому постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, відповідно
до постанови Правління НБУ від 30.12.98 р. № 561 замінено на ЄВРО. У
зв’язку з цим вимоги до розміру статутного фонду страховика необхідно
читати як 100 тис. ЄВРО і 500 тис. ЄВРО відповідно.

Так, загальна частка іноземних юридичних осіб у статутному фонді
страховика не може перевищувати 49 %, крім випадків, передбачених ст. 43
Закону про страхування, а саме: при примусовій санації страховика
можливе залучення в число його учасників іноземних страховиків, якщо
ними проведено всі розрахунки за зобов’язаннями і боргами страховика,
термін сплати яких уже настав. Частка іноземних учасників у цьому разі
може складати не більше 50 % загального розміру статутного фонду, крім
страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для
котрих частка іноземних учасників не може перевищувати 49 % загального
розміру статутного фонду.

Законом про страхування встановлено також граничний розмір внесків до
статутного фонду інших страховиків України: він не може перевищувати 20
% власного статутного фонду. Крім того, розмір внеску до статутного
фонду окремого страховика не може перевищувати 5 % власного статутного
фонду.

Додатковою, порівняно з іншими господарськими товариствами, вимогою до
страхових компаній є вимога, що стосується мінімального розміру
оплаченої частки статутного фонду. Для таких господарських товариств
частка грошових внесків в оплаченому статутному фонді не може бути
меншою 60 %. Допускається також оплата грошової частини внесків до
статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою
за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % загального розміру
статутного фонду.

Як і статутний фонд господарських товариств, що не є страховиками,
статутний фонд страхових компаній не може формуватися за рахунок коштів,
отриманих у кредит і під заставу. Статутний фонд страховика не може
формуватися також за рахунок коштів страхових резервів (ця норма
стосується тих випадків, коли учасником страхової компанії є інший
страховик). На відміну від статутних фондів звичайних господарських
товариств, внески до статутного фонду страховиків не можуть
здійснюватися нематеріальними активами.

Фонди і резерви страховика

Для забезпечення платоспроможності страховика (однією з обов’язкових
умов діяльності таких юридичних осіб) необхідні, зокрема:

– наявність оплаченого статутного фонду і гарантійного фонду страховика;

– створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових
сум і страхових відшкодувань.

До гарантійного фонду страховиків належать спеціальні та резервні фонди,
а також сума нерозподіленого прибутку. Крім того, за рахунок прибутку
страховиками можуть створюватися вільні резерви, що являють собою частку
власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового
забезпечення платоспроможності страховика згідно з прийнятою методикою
здійснення страхової діяльності.

Страхові резерви створюються з метою забезпечення майбутніх виплат
страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування
(перестрахування). Страхові резерви поділяються на технічні резерви та
резерви життя.

Порядок формування технічних резервів страховиків, крім закону про
страхування, регламентується також Положенням про порядок формування,
розміщення та обліку страхових резервів за видами страхування, іншими
ніж страхування життя, затвердженим наказом Комітету з питань у справах
нагляду за страховою діяльністю від 26.05.97 р. № 41 (далі – Положення №
41).

Страховики, які здійснюють будь-які види страхування, крім страхування
життя (страховики, які займаються страхуванням життя, створюють резерв
страхування життя), зобов’язані формувати такий вид страхового резерву
як технічний резерв. Облік технічних резервів ведеться за видами
страхування.

До технічних резервів страховиків належать такі види резервів:

1) резерви незароблених премій (резерви премій), що включають частки від
сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій),
котрі відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату;

2) резерви збитків, що включають зарезервовані несплачені суми
страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Згідно з п. 2.1 Положення № 41 і ст. 30 Закону про страхування
формування резервів незароблених премій на звітну дату здійснюється
залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) за відповідними видами страхування за період
попередніх дев’яти місяців:

– сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) за перші три місяці розрахункового періоду збільшується на одну
четверту;

– сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) за наступні три місяці цього періоду збільшується на одну другу;

– сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) за останні три місяці розрахункового періоду збільшується на три
четвертих;

– отримані добутки додаються.

Отже, розрахунок розміру резерву незароблених премій здійснюється за
формулою:

      3     6     9    

РНП =  0,25  ? СПі + 0,5  c?c СПі + 0,75  c?c СПі, 

      і = 1     і = 4     і = 7    

де РНП – резерв незароблених премій;

СПі – сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій) за відповідний місяць розрахункового періоду;

і – порядковий номер місяця розрахункового періоду.

Формування резервів збитків необхідне в тому разі, якщо наявні відомі
вимоги страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату (цей факт
підтверджується відповідними заявами. Розмір резервів збитків дорівнює
сумі зарезервованих і несплачених сум страхового відшкодування за
відомими вимогами страхувальників, за якими не прийнято рішення про
повну або часткову відмову у виплаті страхових сум.

Страхові резерви страховиків (резерви незароблених премій та резерви
збитків) повинні розміщатися з урахуванням безпеки, прибутковості та
ліквідності. При виборі напрямків розміщення технічних резервів
страховик зобов’язаний ураховувати вимоги п. 3.1 Положення № 41 і ст. 30
Закону про страхування: технічні резерви мають бути представлені
активами таких категорій:

– грошові кошти на розрахунковому рахунку;

– банківські вклади (депозити);

– нерухомість;

– цінні папери, що передбачають одержання доходів;

– цінні папери, що емітуються державою;

– права вимоги до перестрахувальників;

– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених
Національним банком України.

Величина окремих категорій активів приймається для представлення
технічних резервів і враховується як розміщення технічних резервів в
обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів), а
саме:

1) банківський вклад (депозит) – у кожному банку не більше 30 %;

2) нерухомість – не більше 10 %;

3) права вимоги до перестрахувальників – не більше 50 %;

4) цінні папери, що передбачають одержання доходів – не більше 40 %, у
тому числі:

– акції, що не котируються на фондовій біржі, – не більше 15 %, з них
акцій одного емітента – не більше 2 %;

– акції, що котируються на фондовій біржі, – не більше 5 % одного
емітента;

– облігації – не більше 5 %, з них облігацій одного підприємства – не
більше 2 %.

При формуванні та розміщенні технічні резервів страховикам необхідно
також дотримуватися таких умов:

– у разі, якщо обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних
валютах, перевищують 10 % від загальної суми активів страховика, для
забезпечення ліквідності та безпеки розміщення страхових резервів не
менше 60 % таких резервів мають бути представлені коштами на
розрахунковому рахунку і банківських вкладах (депозитами) у цих же
валютах;

– не менше 90 % страхових резервів має бути розміщено на території
України, якщо інше не передбачене чинним законодавством і міжнародними
угодами, що укладені Україною.

Порядок формування резервів зі страхування життя страховиками, що
здійснюють цей вид страхування, регламентується Методикою формування
резервів із страхування життя, затвердженою наказом Комітету з питань
справ нагляду за страховою діяльністю від 23.06.97 р. № 46 (далі –
Методика № 46).

Для забезпечення страхових зобов’язань за договорами страхування життя
страховики за рахунок страхових платежів і доходів від інвестування
засобів сформованих резервів за цими видами страхування зобов’язані
формувати і вести облік таких резервів страхування життя:

– довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

– належних виплат страхових сум.

Згідно зі ст. 30 Закону про страхування резерви зі страхування життя
можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового
будівництва, у тому числі для індивідуальних забудовників, у порядку,
визначеному Кабінетом міністрів України. Страховикам забороняється
здійснення інших видів кредитної діяльності.

Схематичне зображення складу фондів і резервів страховиків наведено на
рисунку.

 

Ліцензування страхової діяльності

Як зазначалося вище, вимоги до ліцензування страхової діяльності
містяться в п. 54 ст. 9 Закону про ліцензування. Слід також зазначити,
що придбання ліцензії для здійснення цього виду діяльності було
необхідне і до набрання чинності Законом про ліцензування, оскільки ця
вимога міститься безпосередньо в Законі про страхування, у якому прямо
вказано на те, що страховиками можуть бути лише юридичні особи, які у
встановленому порядку придбали ліцензію на здійснення страхової
діяльності. Крім того, вимога до ліцензування цього виду діяльності
містилася в скасованій Законом про ліцензування ст. 4 Закону України
«Про підприємницьку діяльність» від 07.02.91 р. № 698-XII.

Статтею 1 Закону про ліцензування встановлено, що Кабінет Міністрів
України повинен визначати органи виконавчої влади, на яких покладається
обов’язок розробляти умови здійснення видів діяльності, що ліцензуються.
Постановою КМУ від 14.11.2000 р. № 1698 затверджено Перелік органів
ліцензування, відповідно до якого органом виконавчої влади, що
відповідає за розробку ліцензійних умов здійснення страхової діяльності
є Мінфін.

Оскільки п. 24.2 ст. 24 Закону про ліцензування встановлено, що до
приведення законодавства у відповідність до вимог цього закону закони та
інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому
закону. У зв’язку з цим при розгляді питань ліцензування страхової
діяльності необхідно керуватися Законом про ліцензування та Інструкцією
про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на
здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її
здійснення та контроль за їх дотриманням, затверджені наказом
ліцензійної палати при міністерстві економіки України, Комітету з питань
у справах нагляду за страховою діяльністю від 15.07.96 р. № ЛП-18/78
(далі – Інструкція № 18/78), у частині, що не суперечить вимогам Закону
про ліцензування.

Документи, що направляються до органу ліцензування для одержання
ліцензії, перелічені в ст. 10 Закону про ліцензування. Згідно з
положеннями цієї статті, суб’єкт господарювання, який має намір
здійснювати вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або
через уповноважений ним орган чи особу, звертається до відповідного
органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про
внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України, засвідчена нотаріально або органом, що видав оригінал
документа.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися такі дані:

1) відомості про суб’єкта господарювання – заявника:

– найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний
код – для юридичної особи;

– прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта,
ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної
особи – платника податків та інших обов’язкових платежів – для фізичної
особи;

2) вид господарської діяльності, зазначений згідно зі ст. 9 Закону про
ліцензування (повністю або частково), на здійснення якої заявник має
намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, що
будуть здійснювати господарську діяльність на підставі отриманої
ліцензії, у заяві вказується їх місцезнаходження.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються
за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття
документів органом ліцензування і підписом відповідальної особи.

Відповідно до частини п’ятої ст. 10 Закону про ліцензування для окремих
видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про
видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких
установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально
уповноваженого органу з питань ліцензування.

Для одержання ліцензії на право здійснення страхової діяльності суб’єкт
підприємницької діяльності, згідно з п. 3.1 Інструкції № 18/78 з
урахуванням вимог Переліку документів, які додаються до заяви про видачу
ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого
постановою КМУ від 04.07.2001 р. № 756, крім документів, перелічених у
Законі про ліцензування, подає також:

1) належним чином засвідчені копії документів:

– статут;

– установчий договір;

– протокол установчих зборів або рішення про створення страховика;

– свідоцтво про державну реєстрацію страховика як суб’єкта
підприємницької діяльності;

– свідоцтво про реєстрацію в державному органі статистики;

2) довідка банку, що підтверджує повністю оплачений статутний фонд
страховика, якщо внески здійснюються тільки грошовими коштами. У
випадках коли статутний фонд страховика оплачено у розмірі 60 %
грошовими коштами, а решта – іншими цінностями, направляється довідка
банку (для підтвердження сплати грошової частини) і акт аудиторської
перевірки (для підтвердження сплати частини статутного фонду іншими
цінностями);

3) баланс підприємства на останню звітну дату за підписом керівника
суб’єкта господарської діяльності, скріплений печаткою;

4) підтверджена у встановленому порядку копія диплома керівника про вищу
освіту;

5) довідка про фінансове становище засновників страховика, підтверджена
аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі
повного чи командитного товариства або товариства з додатковою
відповідальністю;

6) правила (умови) на кожен вид страхування у двох примірниках (для
добровільних видів страхування) за підписом керівника, скріплені
печаткою;

7) економічне обгрунтування запланованої страхової діяльності
(діяльності з перестрахування) за підписом керівника суб’єкта
господарської діяльності, скріплене печаткою;

8) інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу і його
заступників за підписом керівника суб’єкта господарської діяльності,
скріплена печаткою;

9) підтверджені у встановленому порядку копії відповідних сертифікатів у
випадках, визначених органом ліцензування згідно зі ст. 38 Закону
України «Про страхування».

Інструкцією № 18/78 установлено також перелік окремих видів страхування,
на які видаються ліцензії.

Немаловажним є той факт, що страховики, які одержали ліцензію на
страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Згідно зі ст. 11 Закону про ліцензування рішення про видачу або про
відмову у видачі ліцензії приймається органом ліцензування у термін не
пізніше 10 робочих днів з дати надходження відповідної заяви і доданих
до неї документів (до набрання чинності Законом про ліцензування на цю
процедуру органу ліцензування відводилося 30 днів). Повідомлення про
ухвалення рішення щодо видачі ліцензії або про відмову в її видачі
надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом 3 робочих
днів із дня ухвалення відповідного рішення (до набрання чинності Законом
про ліцензування такий термін визначено не було).

Не пізніше ніж за 3 робочі дні з дня надходження документа, що
підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, орган ліцензування
повинен оформити ліцензію. Після ухвалення рішення про видачу юридичній
особі ліцензії страховик вноситься до державного реєстру страховиків
(перестрахувальників) України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після ухвалення рішення про видачу
ліцензії. Якщо заявник протягом 30 календарних днів із дня направлення
йому повідомлення про ухвалу рішення про видачу ліцензії не подав
документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, орган
ліцензування, що оформив ліцензію, має право скасувати рішення про
видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії
недійсною. Так само орган ліцензування має право вчинити й у тому разі,
якщо заявник не звернувся до органу ліцензування для одержання
оформленої ліцензії.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ «Про термін дії ліцензії на здійснення
певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування
плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755 плата за видачу ліцензії
справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади.

Термін дії ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності
встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально
уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути менше 3
років.

У разі коли ліцензіат має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид
господарської діяльності після закінчення терміну її дії, він має
одержати нову ліцензію в порядку, встановленому Законом про ліцензування
і розглянутому вище. Нова ліцензія видається органом ліцензування не
раніше ніж в останній робочий день дії раніше виданої ліцензії.

Оподаткування доходів страховиків

Чинним законодавством встановлено обмеження щодо видів діяльності, якими
можуть займатися страхові компанії (страховики).

Згідно зі ст. 2 Закону про страхування предметом безпосередньої
діяльності страховика може бути тільки:

1) страхування,

2) перестрахування,

3) фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових
резервів та їх управлінням.

Виходячи з норм Закону про страхування до фінансової діяльності,
пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх
управлінням, можна віднести такі види діяльності:

– кредитну (кредитування житлового будівництва при розміщенні резервів
зі страхування життя);

– інвестиційну (при розміщенні резервів страхування життя і медичного
страхування);

– іншу фінансову діяльність (вкладення коштів у цінні папери, розміщення
депозитних внесків тощо).

Для страховиків чинним законодавством України передбачено різні
механізми оподаткування зазначених видів діяльності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції
закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про податок на
прибуток) для операцій зі страхування і перестрахування передбачено
особливий порядок оподаткування, що регламентується п. 7.2 цього закону.
Інші доходи, одержувані страховиками, обкладаються податком на прибуток
у загальному порядку.

Для цілей податкового обліку операції зі страхування поділяються на
операції зі страхування життя та операції, пов’язані зі здійсненням
інших видів страхування.

Оподаткування інших операцій зі страхування, ніж операції зі страхування
життя

Згідно з пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток валові доходи
від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя)
страховиків-резидентів обкладаються податком за ставкою 3 % від суми
валового доходу, отриманого від страхової діяльності. При цьому такі
доходи не підлягають оподаткуванню на прибуток за ставкою 30 %.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від
страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових
платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків,
переданих на перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками
протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування
ризиків на території України чи за її межами.

Датою збільшення валових доходів страховика відповідно до п. 3.1 Порядку
складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПАУ
від 29.07.97 р. № 265 (далі – Порядок № 265) є дата, що припадає на
податковий період, протягом якого відбулася одна з подій, що сталася
раніше:

– або дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в
касу;

– або дата виникнення у страховика зобов’язань, тобто дата набрання
чинності договором страхування і перестрахування.

Сума валових доходів, отриманих (нарахованих) страховиками за договорами
страхування і перестрахування ризиків (крім страхування ризиків життя)
відображається в рядку 1 розділу I Декларації про доходи страховика.

Слід звернути увагу, що для визначення розміру прибутку від страхової
діяльності в бухгалтерському обліку, що розраховується як різниця між
доходами від страхової діяльності та витратами на надання страхових
послуг, страховикам необхідно використовувати визначення доходу від
страхової діяльності, наведене в Законі про страхування. Згідно зі ст.
31 Закону про страхування, до доходів від страхування належать:

1) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за
договорами страхування і перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені
перестрахувальниками;

4) повернені суми з централізованих страхових резервних фондів;

5) повернені суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених
премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного
законодавства.

Оподаткування операцій зі страхування життя

Згідно з пп. 7.2.4. Закону про податок на прибуток для цілей
оподаткування операцією зі страхування життя фізичної особи вважається
операція, що передбачає страхову виплату при таких страхових випадках:

– смерть застрахованої особи;

– рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;

– дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору
страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування.

Для того, щоб операція страхування фізичної особи вважалася для цілей
оподаткування операцією страхування життя, у випадку укладання договору,
що передбачає дожиття застрахованої особи до певного віку, термін дії
договору не може бути меншим 120 календарних місяців. Крім того, таким
договором не можуть передбачатися часткові виплати до закінчення терміну
такого договору або настання страхового випадку. На перехідний період до
2003 року термін дії договору зі страхування життя громадян віком понад
50 років установлюється від 60 календарних місяців.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками
окремо, і відповідно до пп. 7.2.2 ст. 7 Закону про податок на прибуток
доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді сум страхових
внесків, страхових платежів або страхових премій, накопичених протягом
звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на
території України або за її межами, не включаються до складу валових
доходів, установлених підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на
прибуток і не підлягають оподаткуванню. У декларації про доходи
страховика такі доходи не відборажаються.

Доходи, отримані від здійснення операцій зі страхування і
перестрахування життя, обкладаються податком за ставкою 30 % у випадках,
передбачених п. 13.3 Закону про податок на прибуток.

У разі дострокового (раніше, ніж через 120 або 60 календарних місяців)
розірвання договору страхування чи перестрахування життя, не пов’язаного
зі смертю застрахованої особи (у випадку укладання договору страхування
життя, що передбачає дожиття особи до певного віку) доходи, отримані
страховиком, підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому пп. 7.2.1
Закону про податок на прибуток, за підсумками звітного періоду, протягом
якого відбулося розірвання договору, із застосуванням ставки податку 6
%. У Декларації про доходи страховика такі доходи відображаються в рядку
3 розділу I.

Доходи операцій зі страхування і перестрахування життя фізичних осіб на
умовах інших, ніж передбачені Законом про податок на прибуток,
обкладаються податком за ставкою 3 %. Такі доходи знайдуть відображення
в рядку 2 розділу I Декларації про доходи страховика.

Отже, доходи страховика від операцій зі страхування життя можуть
обкладатися в такому порядку:

– не обкладатися податком у разі дотримання умов віднесення договору
страхування до договору страхування життя фізичної особи згідно із
Законом про податок на прибуток;

– обкладатися податком за ставкою 6 % від суми валового доходу у разі
дострокового розірвання договору страхування життя, що не передбачає
смерті застрахованої особи;

– обкладатися податком за ставкою 3 % від суми валового доходу у разі
укладання договору страхування життя на умовах інших, ніж передбачені
Законом про податок на прибуток (наприклад, укладання договору
страхування життя, що передбачає виплату страхової суми у випадку
дожиття застрахованої особи до певного віку на термін до 10 років, що
дозволяється Методикою № 46, але не відповідає умовам віднесення
договору до договорів страхування життя відповідно до Закону про податок
на прибуток).

Оподаткування доходів страховика від операцій, не пов’язаних зі
страхуванням або перестрахуванням

Як було зазначено вище, доходи страховиків, не пов’язані зі здійсненням
операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на
прибуток в загальному порядку.

При цьому згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії
валових витрат страховика, пов’язаних з одержанням таких доходів, не
включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі
страхування (перестрахування).

Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика,
пов’язаних зі страховою діяльністю, належать:

1) виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

2) відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

3) відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених
премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного
законодавства;

4) витрати на проведення страхування;

5) інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в
перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в
четвертому і п’ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми.

Відповідно до п. 5.1 Порядку № 265 платник податку веде окремий облік
витрат, пов’язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових
внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом
прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов’язаних з одержанням
доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він
визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової
діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страховою діяльністю. Те
ж стосується й амортизації за основними фондами і нематеріальними
активами, використовуваними для одержання доходів як від страхової
діяльності, так і від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням
(перестрахуванням).

Що стосується податку на додану вартість, то згідно з пп. 3.2.3 ст. 3
Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.98 р. №
168/97-ВР операції з надання послуг зі страхування і перестрахування,
передбачені Законом про страхування, не є об’єктом оподаткування. У той
же час страхова компанія повинна зареєструватися як платник ПДВ, якщо
обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг)
протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців
перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200
грн.).

Бухгалтерський облік страхової діяльності.

Страхові компанії, поряд із власне діяльністю зі страхування
(перестрахування) можуть займатися також і іншою фінансовою діяльністю,
пов’язаною з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх
управлінням.

У рамках цієї публікації розглянемо порядок обліку операцій, пов’язаних
зі страхуванням, бо саме вони є специфічними для таких підприємств.

Умовно, операції зі страхування можна розбити на такі елементи:

– операції зі страхувальниками;

– операції з формування резервів страховика;

– операції з перестрахування.

У рамках цієї публікації ми розглянемо лише перші дві групи операцій
страховиків.

До набрання чинності П(С)БО і Планом рахунків бухгалтерського обліку
активу, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затвердженим наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, а також
Інструкцією з його застосування (далі – Інструкція № 291) порядок
відображення в бухгалтерському обліку страховика операцій зі страхування
регламентувався Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій зі
страхування (крім страхування життя), затвердженою наказом Комітету з
питань у справах нагляду за страховою діяльністю від 01.06.98 р. № 32
(далі – Інструкція № 32). Цю Інструкцію розроблено відповідно до п. 4
Положення про Комітет з питань у справах нагляду за страховою
діяльністю, затвердженого постановою КМУ від 14.03.94 р. № 166, і п. 4
Положення про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні,
затвердженого постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250. На сьогоднішній день
ці документи втратили чинність. У той же час Інструкцію № 32 офіційно не
скасовано. Тому при розгляді питань бухгалтерського обліку страхових
операцій у страховиків будемо керуватися як вимогами Інструкції № 291,
так і вимогами Інструкції № 32.

Відображення в обліку операцій за розрахунками зі страхувальниками

Відповідно до нового Плану рахунків, а також виходячи з вимог Інструкції
№ 32, бухгалтерський облік розрахунків зі страхувальниками (а також
страховими посередниками) має вестися страховими компаніями на рахунку
36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» із застосуванням таких
субрахунків:

3611 «Розрахунки з вітчизняними страхувальниками»

3612 «Розрахунки з вітчизняними страховими посередниками»

3621 «Розрахунки з іноземними страховиками»

3622 «Розрахунки з іноземними страховими посередниками»

По дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
відображається сума належних страховику у звітному періоді страхових
платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування
(перестрахування) у кореспонденції з рахунком 76 «Страхові платежі».

По кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
відображається сума отриманих страхових платежів у кореспонденції з
рахунками обліку коштів.

Аналітичний облік розрахунків зі страхувальниками та страховими
посередниками ведеться окремо на кожного страхувальника і страхового
посередника.

Аналітичний облік за рахунком 76 «Страхові платежі» ведеться окремо за
кожним видом страхування. Цей рахунок щомісяця закривається
кореспонденцією із субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і
послуг», на якому відповідно до п. 3 Інструкції № 32 необхідно відкрити
додатковий субрахунок «Зароблені страхові платежі»

У бухгалтерському обліку, залежно від терміну набрання чинності
договором страхування, надходження страхових платежів буде відображатися
по-різному.

У випадку, якщо договір страхування набирає чинності з моменту внесення
першого страхового платежу, у бухгалтерському обліку страховика має бути
зроблено такі записи:

Зміст операції  Дебет рахунка  Кредит рахунка 

Отримано страховий платіж від страхувальника   311

 «Поточні рахунки в національній валюті»   76

 «Страхові платежі»  

Суму страхових платежів, що надійшли, відображено у складі фінансових
результатів 76

 «Страхові платежі»   7031

 «Зароблені страхові платежі»  

Якщо ж договір страхування набирає чинності незалежно від терміну
надходження страхових платежів (наприклад, з моменту підписання
договору), то в цьому разі операції з надходження страхових платежів
відобразяться в обліку страховика таким чином:

Зміст операції  Дебет рахунка  Кредит рахунка 

Відображено суму належних страховику у звітному періоді страхових
платежів  3611

 «Розрахунки з вітчизняними страховиками»  76

 «Страхові платежі» 

Відображено суму належних страховику у звітному періоді страхових
платежів  311

 «Поточні рахунки в національній валюті»  3611

 «Розрахунки з вітчизняними страхувальниками» 

Суму страхових платежів, що надійшли, відображено у складі фінансових
результатів  76

«Страхові платежі»  7031

 «Зароблені страхові платежі» 

У практиці страхової діяльності можливі випадки дострокового розірвання
договору страхування, у зв’язку з чим виникає необхідність повернення
страхових платежів страхувальникам. Для відображення в бухгалтерському
обліку таких операцій Інструкцією № 291 запропоновано такі
кореспонденції рахунків:

Зміст операції  Дебет рахунка  Кредит рахунка 

Відображено видачу коштів на повернення страхувальнику страхових
платежів у разі дострокового припинення договору, якщо воно відбулося в
місяці надходження страхових платежів   76

 «Страхові платежі»   3611

 «Розрахунки з вітчизняними страховиками»  

3611

«Розрахунки з вітчизняними страховиками»   311

 «Поточні рахунки в національній валюті», 301 «Каса в національній
валюті»  

Відображено повернення страхувальнику страхових платежів у випадку
дострокового припинення договору страхування, якщо таке припинення
відбулося після надходження страхових платежів   76

«Страхові платежі»   311

 «Поточні рахунки в національній валюті»,

301

 «Каса в національній валюті»  

7031

 «Зароблені страхові платежі»   76

 «Страхові платежі»  

Для відображення виплат страхових сум (за договорами особистого
страхування) і страхових відшкодувань Планом рахунків передбачено
субрахунок 978 «Виплата страхових сум і страхових відшкодувань». По
дебету субрахунка в кореспонденції з рахунками обліку коштів
відображаються страхові суми і страхові відшкодування, виплачені
страхувальникам за договорами страхування, перестрахування, по кредиту –
списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Облік страхових резервів

Облік страхових резервів страховики ведуть на однойменному рахунку 49
«Страхові резерви». Цей рахунок має такі субрахунки:

491 «Резерви незароблених премій»

По кредиту субрахунка 491 «Резерви незароблених премій» у кореспонденції
з дебетом субрахунка 497 «Результат зміни резервів незароблених премій»
відображається розрахована на звітну дату величина резервів незароблених
премій, що включають частку від суми надходжень страхових платежів
(страхових внесків, страхових премій), що відповідає страховим ризикам,
які не минули на звітну дату.

По дебету субрахунка 491 «Резерви незароблених премій» відображають суми
резервів незароблених премій на минулу звітну дату в кореспонденції із
субрахунком 497 «Результат зміни резервів незароблених премій».

492 «Резерви збитків»

По кредиту субрахунка 492 «Резерви збитків» у кореспонденції із
субрахунком 498 «Результат зміни резервів збитків» відображається
розрахована на звітну дату величина резервів збитків, що включають
зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за певними
вимогами страховиків.

По дебету субрахунка 492 «Резерви збитків» відображають суми резервів
збитків на минулу звітну дату в кореспонденції із субрахунком 498
«Результат зміни резервів збитків».

493 «Інші страхові резерви», 496 «Частка перестраховиків в інших
страхових резервах»

На субрахунках 493 «Інші страхові резерви» і 496 «Частка
перестрахувальників в інших страхових резервах» ведеться облік всіх
інших страхових резервів (крім технічних), що формуються страховиками у
випадках, передбачених чинним законодавством. Отже, на цих субрахунках
ведеться облік резервів страхування життя (страховиками, які здійснюють
такий вид страхування), що складаються з математичних резервів і
резервів майбутніх виплат страхових сум.

494 «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій»

По дебету субрахунка 494 «Частка перестраховників у резервах
незароблених премій» відображається сума часток перестраховиків у
резервах незароблених премій на звітну дату в кореспонденції із
субрахунком 497 «Результат зміни резервів незароблених премій».

495 «Частка перестраховиків у резервах збитків»

По дебету субрахунка 495 «Частка перестраховиків у резервах збитків»
відображається сума часток перестрахувальників у резервах збитків на
звітну дату в кореспонденції із субрахунком 498 «Результат зміни
резервів збитків».

По кредиту субрахунків 494 «Частка перестраховиків у резервах
незароблених премій» і 495 «Частка перестраховиків у резервах збитків»
відображаються сума часток перестрахувальників у резервах незароблених
премій і сума часток перестрахувальників у резервах збитків на минулу
звітну дату в кореспонденції із субрахунками 497 «Результат зміни
резервів незароблених премій» і 498 «Результат зміни резервів збитків»
відповідно.

Щомісяця субрахунок 497 «Результат зміни резервів незароблених премій»
закривається списанням з його суми в кореспонденції із субрахунком 703
«Дохід від реалізації робіт та послуг», а субрахунок 498 «Результат
зміни резервів збитків» закривається списанням з нього суми в
кореспонденції з рахунком 79 «Фінансові результати».

Отже, при формуванні страхових резервів, в обліку страхових компаній
робляться такі записи:

Номер проводки  Дебет рахунка  Кредит рахунка  Зміст операції 

Субрахунок 491 «Резерви незароблених премій» 

1  491

 «Резерви незароблених премій»   497

 «Результат зміни резервів незароблених премій»   Відображено суми
резервів незароблених премій на минулу звітну дату  

2  497

 «Результат зміни резервів незароблених премій»   491

 «Резерви незароблених премій»   Відображається розрахована на звітну
дату величина резервів незароблених премій, що включають частку від суми
надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що
відповідає страховим ризикам, які не минули на звітну дату  

Субрахунок 492 «Резерви збитків» 

3  498

 «Результат зміни резервів збитків»   492

 «Резерви збитків»   Відображається розрахована на звітну дату величина
резервів збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового
відшкодування за певними вимогами страхувальників  

4  492

 «Резерви збитків»   498

 «Результат зміни резервів збитків»   Відображають суми резервів збитків
на минулу звітну дату  

494 «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій» 

5  494

 «Частка перестрахувальників у резервах незароблених премій»   497

 «Результат зміни резервів незароблених премій»   Відображається сума
часток перестраховників у резервах незароблених премій на звітну дату  

6  497

«Результат зміни резервів незароблених премій»   494

 «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій»  
Відображається сума часток перестраховиків у резервах незароблених
премій на минулу звітну дату  

495 «Частка перестраховиків у резервах збитків» 

7  495

 «Частка перестраховиків у резервах збитків»   498

 «Результат зміни резервів збитків».   Відображається сума часток
перестраховиків у резервах збитків на звітну дату  

8  498

«Результат зміни резервів збитків»   495

 «Частка перестраховиків у резервах збитків»   Відображається сума
часток перестраховиків у резервах збитків на минулу звітну дату  

497 «Результат зміни резерву незароблених премій» 

9  497

 «Результат зміни резерву незароблених премій»   491

 «Резерви незароблених премій»   Див. кореспонденцію рахунків № 2  

10  497

 «Результат зміни резерву незароблених премій»   494

 «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій»   Див.
кореспонденцію рахунків № 6  

11  491

 «Резерви незароблених премій»   497

 «Результат зміни резерву незароблених премій»   Див. кореспонденцію
рахунків № 1  

12  494

 «Частка перестраховиків у резервах незароблених премій»   497

 «Результат зміни резерву незароблених премій»   Див. кореспонденцію
рахунків № 5  

13  497

 «Результат зміни резерву незароблених премій»   7031

 «Зароблені страхові премії»   Віднесення до складу доходів від
реалізації страхових послуг (до складу зароблених страхових премій)
сальдо за рахунком 497 «Результат зміни резерву незароблених премій»  

498 «Результат зміни резервів збитків» 

14  498

«Результат зміни резервів збитків»   492

 «Резерви збитків   Див. кореспонденцію рахунків № 4  

15  498

 «Результат зміни резервів збитків»   495

 «Частка перестрахувальників у резервах збитків   Див. кореспонденцію
рахунків № 8  

16  492

 «Резерви збитків   498

 «Результат зміни резервів збитків»   Див. кореспонденцію рахунків № 3  

17  495

«Частка перестраховиків у резервах збитків   498

 «Результат зміни резервів збитків»   Див. кореспонденцію рахунків № 7  

18  79

 «Фінансові результати»   498

 «Результат зміни резервів збитків»   Відображено негативний фінансовий
результат страхової діяльності у випадку перевищення резерву збитків,
розрахованого на звітну дату над резервом збитків на минулу звітну дату
(з урахуванням часток перестрахувальників у резервах збитків)  

19  498 «Результат зміни резервів

збитків»   79

 «Фінансові результати»   Відображено позитивний фінансовий результат
страхової діяльності у випадку перевищення резерву збитків на минулу
звітну дату над резервом збитків, розрахованого на звітну дату (з
урахуванням часток перестрахувальників у резервах збитків)  

Особливості звітності страховиків

Згідно зі ст. 33 Закону про страхування страховики зобов’язані
щокварталу подавати Мінфіну балансовий звіт і звіт про прибутки та
збитки й інші звітні дані за формою, установленою Мінфіном, затвердженою
власником (уповноваженим органом) страховика, а також надавати на вимогу
Мінфіну необхідні пояснення звітних даних.

У 2000 році, відповідно до наказу МФУ від 27.06.2000 р. № 141 «Про
звітні дані страховика в 2000 р.» (далі – наказ № 141) страховики до 25
числа місяця, наступного за звітним кварталом, зобов’язані були надавати
в одному примірнику на паперових носіях і двох примірниках на магнітних
носіях Мінфіну та в одному примірнику на паперових носіях – відповідним
територіальним відділам нагляду Мініфіну:

– форму № 1 «Баланс» (відповідно до П(С)БО 2 «Баланс»);

– форму № 2 «Звіт про фінансові результати» (відповідно до П(С)БО 3
«Звіт про фінансові результати»);

– декларацію про доходи страховика, складену відповідно до Порядку №
265;

– форму «Звіт про доходи і витрати страховика» (додаток 1 до наказу №
141, подається щокварталу тільки Мінфіну);

– форму «Пояснювальна записка до звітних даних страховика» (додаток 2 до
наказу № 141, подається щокварталу тільки до Мінфіну)

Незважаючи на те, що наказом № 141 встановлено особливості подання
звітності страховиками в 2000 році, на цей рік новий нормативний
документ, що регулює дане питання, не затверджено. У зв’язку з цим
вважаємо, що і у 2001 році звітність страховиками повинна подаватися
відповідно до вимог наказу № 141.

Необхідно звернути увагу на те, що в Балансі страховиків, на відміну від
цієї форми звітності інших підприємств, є два додаткові вписувані рядки:

– 415, де наводиться сума страхових резервів (сума кредитових залишків
за рахунками 491 «Резерви незароблених премій» і 492 «Резерви збитків»
або кредитовий залишок за рахунком 493 «Інші страхові резерви», якщо
страховики здійснюють операції зі страхування життя);

– 416 наводять у дужках суму часток перестрахувальників у страхових
резервах (сума дебетових залишків за рахунками 494 «Частка
перестраховиків у резервах незароблених премій» і 495 «Частка
перестраховиків у резервах збитків» або дебетовий залишок за рахунком
496 «Частка перестраховиків в інших страхових резервах», якщо страховики
здійснюють операції зі страхування життя).

Різниця між цими рядками включається до підсумку першого розділу
балансу.

На закінчення відзначимо, що в цій публікації розглядаються лише основні
питання організації діяльності та обліку у страхових компаніях. Багато
питань цієї теми, що заслуговують більш детального вивчення, у разі
наявності вашої зацікавленості, буде розглянуто в подальших публікаціях.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019