КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
“Особливості проведення санації страхових компаній”
ПЛАН
Вступ
1. Поняття банкрутства в страховій сфері
2. Порядок визначення розміру вимог кредиторів і особливості задоволення
цих вимог у випадку банкрутства страхової організації
3. Особливості банкрутства страховиків
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Останнім часом український страховий ринок динамічно розвивається:
збільшується збір страхової премії, показник її відносини до
внутрішнього валового продукту також зростає. Разом з тим діяльність
страховиків здійснюється в умовах, що роблять негативний вплив на їхню
фінансову стабільність (помітна інфляція, обмежений попит на страхові
послуги, наявність підвищених ризиків, пов’язаних з інвестуванням
коштів). Деякі зі страхових організацій попадають у кризові ситуації, а
окремі балансують на грані банкрутства.
Банкрутство будь-якої страхової компанії означає неможливість здійснення
своєчасних виплат по договорах страхування, криза довіри до страхової
галузі в цілому. У Законі України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 зі змінами та
доповненнями, недостатньо повно прописані особливості банкрутства
страховиків(усього одна стаття). Для порівняння, банкрутство кредитних
організацій регулюється 24-ма статтями названого загального закону.
Таким чином, у діючому сьогодні Законі України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” деякі, досить
важливі питання, пов’язані з банкрутством страхових організацій, не
знайшли відображення, інші ж не повною мірою враховують специфіку
окремих видів страхової діяльності. Тому необхідно більше детальну
розробку механізму банкрутства страхових організацій. На наш погляд, цей
механізм повинен ураховувати наступні обставини.
1. Поняття банкрутства в страховій сфері
Справа про банкрутство варто збуджувати не тільки при наявності умов,
передбачених чинним законом, але, з огляду на специфіку діяльності
страхових організацій, і після відкликання в страховика-боржника
ліцензії. Тому при надходженні заяви в арбітражний суд суддя повинен
звернутися в орган страхового нагляду із пропозицією представити у
встановлений строк висновок про доцільність відкликання ліцензії або
копію наказу про відкликання ліцензії. Якщо наглядовий орган вважає
недоцільним відкликання ліцензії (наприклад, у випадку введення в
страховій організації зовнішньої адміністрації, що проводить заходи щодо
оздоровлення фінансового становища боржника), то заява про визнання
страхової організації банкрутом повертається заявникові. Подання ж копії
зазначеного наказу в арбітражний суд і повинне бути підставою для
порушення справи про банкрутство.
Про прийняття заяви арбітражний суд виносить визначення, у якому, серед
іншого, указується й дата розгляду обґрунтованості вимог заявника до
боржника. За результатами цього розгляду арбітражний суд може винести
визначення про визнання вимог заявника обґрунтованими й введенні
спостереження. У зазначеному визначенні також повинна втримуватися
інформація про затвердження тимчасового керуючого й розмірі його
винагороди.
Процедура спостереження стосовно до страхової організації повинна
проводитися відповідно до діючого законодавства, за деяким виключенням.
У період спостереження вирішуються три основні завдання: аналіз
фінансового стану боржника з метою визначення можливості або
неможливості відновлення його платоспроможності й обґрунтування
доцільності введення наступних процедур банкрутства; збереження майна
боржника й підготовка до скликання перших зборів кредиторів.
До компетенції останнього серед іншого ставиться ухвалення рішення про
введення фінансового оздоровлення або зовнішнього керування й про
звернення до арбітражного суду з відповідним клопотанням, а також
ухвалення рішення про звернення до арбітражного суду із клопотанням про
визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. Нам
представляється, що стосовно до страхових організацій не слід приймати
рішення про введення фінансового оздоровлення або зовнішнього керування,
тому що їхня платоспроможність невідновна в ході цих процедур.
Справа в тому, що страхова діяльність, як і банківська, будується на
довірі страхувальників, заснована на їхніх грошах (сума притягнутих
коштів у страхових організаціях, як правило, у багато разів перевищує
величину власних ресурсів). Порушення проти страховика справи про
банкрутство приводить до втрати довіри, різкому скороченню надходжень
коштів по раніше укладених договорах страхування. Розраховувати на
фінансову допомогу з боку засновників не доводиться, тому що, якби в них
була така можливість, вони б зробили це раніше, не доводячи справу до
судового розгляду. Крім того, заходу щодо відновлення платоспроможності
вже проводилися самою страховою організацією, але не дали бажаного
результату. Очікувати, що через деякий час аналогічні багато в чому дії
в ході процедур фінансового оздоровлення й зовнішнього керування дадуть
інший результат не доводиться. Тому рішення перших зборів кредиторів
може бути одне: про звернення до арбітражного суду із клопотанням про
визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва.
Прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом
спричиняє відкриття конкурсного виробництва. Воно вводиться строком на
один рік і може продовжуватися не більше ніж на шість місяців. У ході
конкурсного виробництва формується конкурсна маса, що служить джерелом
задоволення вимог кредиторів.
2. Порядок визначення розміру вимог кредиторів і особливості
задоволення цих вимог у випадку банкрутства страхової організації
Розглянемо порядок визначення розміру вимог кредиторів і черговість
задоволення цих вимог у випадку банкрутства страхової організації.
Поряд з визначенням величини вимог кредиторів дуже важливим є
встановлення черговості задоволення цих вимог. Відповідно до діючого
закону в першу чергу провадяться розрахунки по вимогах громадян, перед
якими боржник відповідає за заподіяння шкоди життя або здоров’ю, у другу
– по виплаті вихідних допомога й оплаті праці працівників і по виплаті
винагород по авторських договорах, у третю чергу провадяться розрахунки
з іншими кредиторами, у тому числі зі страхувальниками, застрахованими й
вигодонабувачами.
Вимоги кредиторів третьої черги також задовольняються у встановленій
послідовності: спочатку – вимоги застрахованих, вигодонабувачів по
договорах обов’язкового особистого страхування; потім – вимоги
вигодонабувачів, страхувальників по інших договорах обов’язкового
страхування; далі – вимоги застрахованих, вигодонабувачів,
страхувальників по договорах особистого страхування, у тому числі вимоги
по припиненим у зв’язку з визнанням страхової організації банкрутом
договорам страхування, і наприкінці – вимоги інших кредиторів.
Як було вже сказано, процедура банкрутства досить тривала, а вимоги
страхувальників, застрахованих і вигодонабувачів по її підсумках можуть
бути задоволені лише частково. Довге очікування коштів і неповне їхнє
одержання можуть знизити й без того невисока довіра до страхових
організацій. Тому важливо, щоб при неплатоспроможності якої-небудь
страхової компанії виплати за страхові випадки, що наступили, були
зроблені якнайшвидше за рахунок інших джерел. Такими джерелами могли б
стати централізовані страхові резерви, формовані по окремим соціально
значимим видам страхування, що передбачено, наприклад, Законом України
“Про обов’язкове страхування громадянської відповідальності власників
транспортних засобів” від 25 квітня 2002
Відносини страхової компанії і страхувальника чітко визначено Законом
«Про страхування». Крім того, конфлікти регулюються Законом «Про
поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом».
Згідно до яких, заходами щодо відновлення платоспроможності вважаються
заходи, що передбачають втручання адміністративних чи судових органів
держави у будь-якій формі, спрямоване на збереження чи відновлення
фінансового стану страхової компанії та зачіпають права сторін, що
існували до вжиття таких заходів, в тому числі (але не обмежуючись ними)
такі, що можуть призвести до призупинення виплат, призупинення
примусових заходів чи зменшення вимог.
Згідно до закону України «Про страхування» Уповноважений орган має право
призначити проведення примусової санації страховика у разі:
· невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками протягом трьох
місяців ;
· недосягнення ним визначеного законом розмиру статутного фонду;
· настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.
Примусова санація передбачає:
· проведення комплексної перевірки фінансово-господарської дiяльностi
страховика, в тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;
· визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не
може здійснюватися фінансове, господарське i кадрове управління
страховиком;
· встановлення заборони на вільне користування майном страховика та
прийняття страхових зобов’язань без дозволу Уповноваженого органу;
· встановлення обов’язкового для виконання графiка здiйснення
розрахункiв iз страхувальниками;
3. Особливості банкрутства страховиків
Згідно до закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкротом» ст. 45., визначені такі особливості банкрутства
страховиків:
1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження
у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за
страховою дiяльнiстю.
2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути
подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим
на це державним органом.
3. Продаж майна страховика-боржника як цiлiсного майнового комплексу
здiйснюється в процедурi санацiї за правилами, встановленими статтею 19
цього Закону.
При здiйсненнi лiквiдацiйної процедури цiлiсний майновий комплекс
страховика може бути проданий тiльки у разi згоди покупця взяти на себе
зобов’язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими
страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.
1.Покупцем цiлiсного майнового комплексу страховика може бути тiльки
страховик.
2.У разi продажу цiлiсного майнового комплексу страховика у процедурi
санацiї до покупця переходять всi права та обов’язки за договорами
страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок
не настав.
3.У разi визнання господарським судом страховика банкрутом i вiдкриття
лiквiдацiйної процедури всi договори страхування, укладенi таким
страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття
зазначеного рiшення, припиняються.
4.Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок
настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання
страховика банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, мають право
вимагати виплати страхової суми.
Інша справа, коли компанія реорганізується — ліквідується, поглинається
іншим страховиком чи об’єднується з конкурентом. Згідно зі ст. 43 Закону
«Про страхування», реорганізація страховика проводиться з урахуванням
особливостей щодо забезпечення правонаступництва за укладеними угодами,
встановленими уповноваженим органом. Поки що, уповноважений орган, яким
є Держфінпослуг, розробив лише один документ — методичні рекомендації
щодо злиття (приєднання) СК на базі пілотного проекту приєднання ВАСТ
«Терен» до ВАТ «СК «Універсальна». Щодо інших видів реорганізації, то
вони залишаються неврегульованими, тому, якщо страхові компанії
зливаються чи приєднують до себе іншу СК, страхувальникам краще
потурбуватися про безперервність захисту своїх інтересів. Те саме
стосується й банкрутства страхової компанії. Якщо страховий випадок
настав, а виплату ще не зроблено — це велика проблема. Клієнтам
необхідно терміново переукласти угоду з іншою компанією, розірвати
попередню і подати вимогу на повернення частини платежу. Якщо у
страховика достатній розмір активів, виплати буде здійснено в повному
обсязі, а якщо ні — то частково.
Не врегульовано й питання добровільного відходу компанії з ринку.
Наприклад, коли засновники СК не в змозі нарощувати капіталізацію
компанії до необхідного рівня й готові вийти зі страхового бізнесу.
Держфінпослуг визанчила, якщо компанію виключили з реєстру, вона
фактично вже не є фінансовою установою й не контролюється комісією та
іншими органами, тобто колишня страхова компанія опиняється поза
правовим полем. Відповідно розраховувати на повернення своїх коштів у
цьому разі вже не доводиться.
Усі ці проблеми набувають особливої актуальності через те, що найближчим
часом процеси реорганізації страхових компаній відбуватимуться дедалі
частіше. Нинішнього року посилення контролю Держфінпослуг може
спричинити відхід з ринку багатьох компаній. Тому страховики говорять
про необхідність створення фонду гарантування вкладів страхувальників за
аналогією з банківською системою. Така система гарантій особливо
потрібна компаніям, що займаються страхуванням життя і, отже, оперують
коштами населення. Оперативне здійснення страхових виплат, безсумнівно,
сприяло б підвищенню довіри до страхових компаній з боку населення.
Наприклад, у США фонд гарантування забезпечує виплати власникам
страхових полісів у розмірах набагато більших, ніж аналогічний фонд, що
виплачує кошти вкладникам банківських установ. Якщо в разі банкрутства
банку максимальна сума повернення за депозитами в США становить $100
тис., то за банкрутства страховика — $250 тис.
Висновки
Отже, можна зробити наступні висновки:
Страхова діяльність, як і банківська, будується на довірі
страхувальників, заснована на їхніх грошах (сума притягнутих коштів у
страхових організаціях, як правило, у багато разів перевищує величину
власних ресурсів). Порушення проти страховика справи про банкрутство
приводить до втрати довіри, різкому скороченню надходжень коштів по
раніше укладених договорах страхування. Розраховувати на фінансову
допомогу з боку засновників не доводиться, тому що, якби в них була така
можливість, вони б зробили це раніше, не доводячи справу до судового
розгляду. Крім того, заходу щодо відновлення платоспроможності вже
проводилися самою страховою організацією, але не дали бажаного
результату. Очікувати, що через деякий час аналогічні багато в чому дії
в ході процедур фінансового оздоровлення й зовнішнього керування дадуть
інший результат не доводиться. Тому рішення перших зборів кредиторів
може бути одне: про звернення до арбітражного суду із клопотанням про
визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва.
Згідно до закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкротом» ст. 45., визначені такі особливості банкрутства
страховиків:
1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження
у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за
страховою дiяльнiстю.
2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути
подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим
на це державним органом.
3. Продаж майна страховика-боржника як цiлiсного майнового комплексу
здiйснюється в процедурi санацiї за правилами, встановленими статтею 19
цього Закону.
Список використаної літератури
Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового
управління / За ред. О.В. Мозенкова.- Х.: ВД ”ІНЖЕК”, 2003.-272 с.
Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова
діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.
Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.
посібник. – К:КНЕУ, 2000. – 412 с.
Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посібник. – К:КНЕУ, 2003. – 554 с.
Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. –
Харків: Консум, 1997. – 192 с.
Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.
А.М.Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
