Реферат на тему:
“Форми і види страхування
фінансових ризиків”
1. Особливості страхування фінансових ризиків
в підприємницькій діяльності
Страхування тісно пов’язане з підприємницькою діяльністю, яка неможлива
без ризику. При допомозі страхування створюються деякі фінансові
гарантії стабільності й прибутковості виробництва. У випадку настання
різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою
потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб
захисту господарства від різного роду руйнівних стихійних чинників, а й
засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій
кон’юнктурі.
Для підприємця виключного значення набуває страхування від політичних
ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє
упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв’язків між різними
суб’єктами ринку.
Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання
прибутку, особливо велике значення набуває страхування від можливої Його
втрати або неодержання передбачуваних доходів.
Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання)
прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні
порушення нормального виробничого процесу внаслідок стихійних чинників,
аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну
ринкової кон’юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання
контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої
продукції (послуг).
Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення
основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних
матеріалів новими, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в
конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення
ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно,
при цьому дуже вірогідні й втрати. Страхування від них може стати
важливою підтримкою підприємців в. освоєнні ними досягнень
науково-технічного прогресу.
В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає
об’єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе
відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції,
тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види
страхування, яким властива підвищена небезпека, пов’язана з крупними
ризиками. Однак, багато з них можуть стати об’єктами взаємного
страхування (не на комерційних засадах).
З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба
страхового захисту підприємницьких структур, які до того ж значної
зростуть кількісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також
розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансового становища страховиків.
2. Види страхування
При самострахування підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати
страховку в страховій компанії; самострахування являє собою
децентралізовану форму, створення натуральних і грошових страхових
фондів безпосередньо в що хазяюють суб’єктах, особливо в тих, чия
діяльність піддається ризику; основна задача самострахування полягає в
оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної
діяльності.
Страхування – захист майнових інтересів суб’єктів, що хазяюють, і
громадян при настанні визначених подій (страхових випадків) за рахунок
грошових фондів, формованих зі страхових внесків, що сплачуються ними.
Правові норми страхування в Україні встановлені законодавством.
Страхування варто розглянути докладніше. Воно являє собою економічну
категорію, сутність якої полягає в розподілі збитку між всіма учасниками
страхування. Це свого роду кооперація по боротьбі з наслідками стихійних
лих і протиріччями усередині суспільства, возникаемими через
господарські відносини між членами суспільства. Страхування виконує
чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст
ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У рамках дії цієї
функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками
страхування в зв’язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова
функція страхування є головної, тому що страховий ризик безпосередньо
зв’язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню
матеріального збитку потерпілим.
Призначенням попереджувальної функції страхування є фінансування за
рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового
ризику. Зміст ощадної функції полягає в тім, що за допомогою страхування
зберігаються засоби на дожиття. Це заощадження викликане потребою в
страховому захисті досягнутого сімейного статку. Сутність контрольної
функції виражається в контролі за строго цільовим формуванням і
використанням засобів страхового фонду.
Страхування може здійснюватися в обов’язковій і добровільній формах.
Обов’язковим страхуванням є страхування, здійснюване в силу закону.
Види, умови і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються
відповідними законодавчими актами РФ. Витрати по обов’язковому
страхуванню відносяться на собівартість продукції.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між
страхувальником і страховиком.
3. Страхування від фінансових ризиків у виробничому процесі
Ризиковий характер виробництва зумовлений як можливими збитками від
зупинки конвеєра, автоматичних ліній чи цілого підприємства або його
підрозділу, так і непередбаченими наслідками від впровадження нової
техніки й технології.
Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування
виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та
оборотних активів, тому що вимушена перерва у виробництві
супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад
страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах
страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх
автоматичного зв’язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах
страхування або по одному з них. Економічно оправданим е одночасне
заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страхуванню від
вимушених простоїв. Для страховиків укладання двох названих договорів
страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати
збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.
У разі непередбаченої зупинки виробництва в страхову відповідальність
можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і
газопостачанні, неподачі води, стисненого повітря, тощо, причинами яких
є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його
постачальників.
Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що
розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених
зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування
дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової
організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов’язання щодо
відшкодування збитків від простою. В світовій практиці найбільш
розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного
року.
В договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається і
встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення
відповідальності страховика. В значені такої межі може бути використана
франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці
майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого
страхувальник одержує право на відшкодування.
Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає
такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки
виробництва, неодержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на
ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий
складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна
вживати визначення “страхування втраченого прибутку” (доходу).
До складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються
ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи
відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі
витрати, розмежовують ту їх час гину. яка проявляється лише в умовах
зупинки виробництва, від постійних затрат.
Обсяг прибутку, неодержаного за період зупинки виробничого процесу,
можна обчислити шляхом множення величини продукції, яка не була
вироблена внаслідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю
продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою
основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною
товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого
процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження
виробництва її на інших об’єктах.
Для визначення суми додаткових затрат, направлених на скорочення збитків
від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та
звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення
додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт,
залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою
здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого
збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.
Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить
складний, і вимагає, насамперед, глибокого знання специфіки виробничого
процесу па тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі
страхувальника. Необхідний і аналіз значного обсягу інформації, що
характеризує різні сторони його діяльності.
Для страхування підприємницької діяльності застосовуються ті ж загальні
обмеження відповідальності страховика, що й до інших видів страхування
(порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов
експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в
даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, який
викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого
проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною
органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю
у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для
подолання наслідків простою.
При страхуванні підприємницької діяльності ставки платежів
встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка
випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання
середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх
стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне врахування загального
техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва,
господарських зв’язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення
цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових
платежів, а в інших — для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації
оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо
страхувальник зумів не допустити настання страхових випадків на протязі
декількох років, і він у цей період не претендував на страхове
відшкодування. Навпаки, при частих чи крупних збитках на деяких
виробництвах доцільно для них підвищувати ставки страхових платежів,
Певні особливості є в страхуванні ризиків, пов’язаних з впровадженням у
виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від
конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої
техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо
на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі
передбачається відшкодування від прямих збитків, пов’язаних з
застрахованими об’єктами. Другий напрям — це страхування від раптових
несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та
технологічних новинок, їх аваріями, руйнуванням. Тут йдеться про
опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові
витрати та не одержувати на протязі деякого часу запланований обсяг
прибутку. По вказаних напрямках страхування може здійснюватись як
окремо, так і в комплексі.
Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов’язаних з
їх експлуатацією. До них відносяться:
– конструктивні помилки у виготовленні техніки та розробці технології,
підборі матеріалів, їх використанні;
– непередбачене надходження на ринок більш конкурентноздатної чи
дешевшої техніки або технології;
– не виявлені під час випробувань дефекти;
– неправильні показання вимірювальних, регулюючих або попереджувальних
приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних
наслідків;
– непередбачені показники напруги й тиску, які викликають зупинку
техніко-технологічного процесу;
– непрофесійні дії при обслуговуванні устаткування, технологічних ліній,
машин та механізмів.
Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до
зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки
виробництва.
Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у
відшкодуванні збитків, що виникли з вини окремих юридичних або фізичних
осіб. Але необхідно також і підкреслити, що обов’язковою умовою для
страхового відшкодування повинно бути визнання конкретної події
страховим випадком з точки зору його непередбаченості, раптовості.
Іншими словами, страхова відповідальність наступає тоді, коли збитки
спричинились випадковою помилкою чи професійними діями працівників, які
мали документи про необхідну підготовку для роботи з новою технікою чи
технологіями. Коли ж ця умова не виконана, збитки від некваліфікованих
дій спеціалістів не можна вважати випадковими.
В разі страхування від технічних та технологічних ризиків не
покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому
що ці страхові випадки включені у відповідальність по страхуванню
основних і оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших
договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових
дій, страйків, конфіскації нової техніки. Правом страхової організації є
об’єднання за бажанням страхувальника водному договорі страхового
захисту від технічних, технологічних ризиків та ризику втрати чи
пошкодження майна від пожежі.
Коли страховий випадок стосується технічних об’єктів і технологій,
розмежовують їх повну загибель і часткові пошкодження. Частковим є такий
збиток, коли застраховані активи лише в певній мірі втратили свою
цінність, а вартість її відновлення менша ціни придбання та монтажу на
підприємстві. При частковому пошкодженні відшкодовуються затрати,
здійснені страхувальником для приведення в первісний експлуатаційний
стан пошкодженого майна. Однак, якщо вартість його відновлення перевищує
ціну придбання (включаючи затрати на монтаж), то фіксується повна
загибель техніки чи устаткування. Це зумовлює необхідність відшкодування
їх первісної ціни.
Враховуючи, що страхування нової техніки і технології стосується
високовартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними
затратами. Разом з тим, їх власник повинен мати право збільшувати розмір
франшизи і, таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок
платежів. Їх величину доцільно визначати в залежності від типів
технічних або. технологічних засобів.
Внаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі
збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації
використовують такі ж принципи страхування від збитків, зумовлених
перервами у виробництві, що викладені вище.
Разом з тим, страхуванню непрямих збитків властиві й деякі особливості.
Слід нагадати, що страхування від простоїв у виробництві розраховане на
відшкодування збитків, що розраховуються на основі середнього рівня
прибутку. Однак, застосування нової техніки й технології за деяким
виключенням (екологічний результат, соціальні ефекти) сприяє збільшенню
норми прибутку для страхувальника. Тому його втрати внаслідок
невиявлених дефектів технічних засобів чи технології можуть бути
значними. Зниження ефективності їх потенціалу можуть перевищувати
звичайні збитки, викликані зупинкою виробничого процесу. Враховуючи це,
страхування непрямих збитків від пошкодження чи загибелі нової техніки
та технологічного устаткування правомірно проводити, беручи до уваги
необхідність відшкодування підвищених результатів від їх застосування.
4. Особливості страхування комерційних та фінансових операцій
Страхування комерційної діяльності — одне з найбільш складних як на
стадії укладання договору, так і на протязі всього періоду його дії.
Справа в тому, що відповідальність страховика по забезпеченню захисту
комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що
виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової
кон’юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних
операцій.
Обсяг страхової суми як межа відповідальності по договорах такого
характеру (як і по інших видах страхування) встановлюється по заяві
страхувальника, але, звичайно, за погодженням зі страховою організацією.
При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми.
Згідно першого, її величина встановлюється, не виходячи за межі
капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції,
які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в
страхову суму не лише капітальних затрат, а також і певного прибутку (в
межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.
Страхування комерційних та фінансових операцій полягає в тому, щоб
відшкодувати можливі втрати у випадку, коли через певний період
застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування
в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та
одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.
Таким чином, при першому підході в обсяг відшкодування включаються
затрати страхувальника. Йдеться, фактично, про страхування інвестицій.
Застосування другого підходу дозволяє відшкодувати затрати й величину
нормативного прибутку, а тому такс страхування можна назвати
страхуванням доходу.
Враховуючи, що змістом страхування е захист від можливих втрат
інвестиційних вкладень, строк дії договору страхування визначається
періодом окупності капітальних вкладень. Очевидно, що конкретні строки
окупності дуже розрізняються по видах діяльності (напрямах вкладень)
навіть в одній галузі. Це залежить від часу функціонування підприємства,
рівня його технічної озброєності, якості організації та управління,
ступеня включення в інфраструктуру, тощо. Тому строки дії та умови
договорів переважно носять індивідуальний характер, хоча й можлива їх
певна уніфікація. Зазначимо, що при визначенні строку дії договору
страхування комерційних та фінансових операцій інтереси партнерів
проявляються по-іншому, ніж в будь-якому виді страхування майна.
Так, страхувальник зацікавлений в якнайшвидшому окуплені затрат на
підприємницьку діяльність, а тому об’єктивно прагне скоротити строк дії
договору Разом з тим, при цьому підвищується ризик для страхової
організації, який пов’язаний з можливою неоправданою виплатою
відшкодування.
Даний вид страхування має ту особливість, що виплата відшкодування
переважно відбувається після закінчення строку дії договору, коли будуть
підведені підсумки реалізації застрахованих комерційних операцій. Щодо
інших видів страхування, то необхідність ви плати страхової суми може
виникнути в будь-який момент. Установлення строку можливих виплат у
страхуванні комерційних ризиків дозволяє страховику використовувати
суми, одержані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних проектів,
і своєчасно в повному обсязі створювати на визначену дату резерви.
Зміст й орієнтація даного виду страхування викликають деякі обов’язкові
вимоги до укладення договорів. Страхувальник повинен мати дозвіл,
ліцензію чи патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні
документи. В своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову
організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи,
підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити
ступінь ризику. Безперечно, що й спеціалісти страхової організації
повинні збирати й аналізувати інформацію про різні сторони діяльності
страхувальника, зокрема, рівень рентабельності, кредиторську й
дебіторську заборгованість, тощо.
При укладанні договорів страховим організаціям доцільно оговорити
обов’язок партнерів повідомляти про всі відомі їм зміни в рівні
страхового ризику та попереджувати дії, що ведуть до його зростання.
При страхуванні комерційних ризиків також застосовуються деякі обмеження
в прийомі на страхування. Зокрема, з нього виключається посередницька
діяльність, вклади в організацію казіно, тоталізаторів, тощо. З
страхової відповідальності, як правило, виключаються можливі збитки
внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки
курсів валют.
Це стосується і відшкодування збитків, що виникли внаслідок певних дій
страхувальника чи його партнерів, зокрема, зумисних заходів, направлених
на нанесення шкоди застрахованій діяльності, зміну профілю комерційного
підприємства, застосування некваліфікованого управління ним.
Тарифні ставки по страхуванню комерційних ризиків визначаються в
залежності від багатьох чинників, рівня стабільності ринкових відносин й
прогнозу перспектив їх динаміки, строку страхування, виду діяльності,
тощо. Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні
характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.
До страхування комерційної діяльності відноситься, хоч і з деякими
особливостями, страхування біржових та валютних ризиків (страхування від
зміни курсів , валют). Цей вид страхування вводиться в багатьох країнах
світу як обов’язковий з метою стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі
для підприємств, які займаються поставками продукції на зовнішній ринок.
Він надає гарантії і забезпечує відшкодування збитків, що зазнали
зовнішньоторговельні об’єднання в результаті зміни курсів валют в
країнах-експортерах.* Ці види страхування поки ще слабо застосовуються в
Україні, що зумовлено нерозвиненістю ринкових відносин. На українських
біржах домінують наявні контракти, коли реалізуються угоди на купівлю
виставленого товару з його негайною оплатою й поставкою, а також
форвардні контракти. Останні виражають угоди на купівлю-продаж наявного
товару (його можна побачити, оцінити і одержати повний документальний
опис) з поставкою в обумовлений строк. Тут не передбачається негайна
поставка товару, а лише фіксується ціна або форми розрахунків при
одержанні товарної партії.
Зараз на вітчизняних біржах широко розповсюджена попередня оплата, яка
досить часто складає до 100% вартості товару. Але навіть при наявному і
форвардному ринку нерідко відбувається порушення умов або ж відмова від
виконання укладених контрактів, особливо з боку постачальника
(продавця). Тому в правила торгівлі багатьох бірж включені положення про
те, що біржа приймає на себе відповідальність за збитки, зумовлені
невиконанням умов угоди з одним з партнерів.
Вказана відповідальність, учасників біржових контрактів може бути
об’єктом страхування. В світовій страховій практиці страхуються збитки
інвесторів, які зумовлені шахрайством чи неплатоспроможністю члена
біржі, а також збитки членів біржі від неплатоспроможності одного з них,
Враховуючи, що страхова відповідальність за збитки при здійсненні (чи
нездійсненні) біржовик угод лежить на страховій організації, біржа не
завжди намагається прискіпливо вибирати собі клієнтів, здійснювати
відбір учасників торгів, контролювати виконання ними умов контрактів.
Тому страхування біржових контрактів доцільно проводити у вигляді
взаємного біржового страхування або через акціонерні страхові компанії з
участю капіталу біржі (коли пов’язуються взаємною зацікавленістю біржа й
страховик).
Договір страхування контрактів на реальний товар може укладатись як з
продавцем, так і з покупцем. Якщо договір заключається з покупцем,
відповідальність страховика виникає у випадку відмови продавця від
поставки товару або затримки його поставки. Відшкодування згідно умов
такого договору може мати місце в різній формі:
– поставка страхувальнику аналогічних за своїми техніко-економічними
характеристиками товарів;
– компенсація певної частини ціни неодержаного товару або оплата
додаткових витрат на придбання необхідних товарів у інших продавців.
Страхувальнику повинно бути надано право вибирати найбільш прийнятну для
нього форму відшкодування.
Коли договір страхування укладається з продавцем, відповідальність
страхової організації виникає в разі відмови покупця оплатити товар або
затримки з його оплатою. Відповідальність страховика в цьому разі може
виражатись відповідно в таких формах:
– відшкодуванні страхувальнику різниці між попередньою та нинішньою
продажною ціною (якщо вона знизилась);
– компенсації певної частини ціни неоплаченого товару.
Серед біржових контрактів значний розвиток одержали ф’ючерсні угоди, що
заключаються на поставку через певний строк товарів, які в даний момент
можуть бути і не виготовлені. Призначення ф’ючерсних контрактів — захист
інтересів продавця й покупця від втрат внаслідок несприятливої для них
динаміки цін. Виходячи з свого змісту, ф’ючерсні угоди одночасно
виконують і функцію страхування від можливих збитків.
Саме ф’ючерсні контракти можуть застосовуватись для страхування від
форс-мажорних обставин або неподоланих перешкод для виконання угоди.
Наприклад, неможливості виконати умови по поставці сільськогосподарської
продукції внаслідок повені, заморозків, засухи, захворювання худоби,
тощо. Об’єктом страхування можуть бути як грошова оцінка непоставленої
продукції, так і виробничі (непрямі) збитки покупця, який передбачав її
переробку. По ф’ючерсних і форвардних контрактах можуть страхуватись
інтереси продавця на випадок нездійснення покупцем оплати одержаного
товару по незалежних від нього непередбачених причинах.
Страхуватись можуть і збитки біржі в цілому, спричинені несприятливими
для її діяльності природними та суспільно-політичними подіями.
В певній мірі страхування валютних ризиків має деякі аналогічні риси зі
страхуванням біржових ризиків. Разом з тим, воно зумовлено специфічними
умовами зовнішньоекономічних контрактів. Турботою українських
страховиків, природно, повинен бути, насамперед, захист вітчизняних
експортерів, імпортерів та інших їх учасників.
Страхування валютних ризиків необхідне, в першу чергу, для відшкодування
слідуючих можливих втрат;
по-перше, пов’язаних з виробництвом експортної продукції в разі відмови
від її оплати зарубіжного імпортера по будь-яких причинах;
по-друге, збитків від неплатежів за поставлені товари, виконані роботи й
надані послуги в разі загострення фінансового положення або навіть
банкрутства іноземного партнера. Страхуються й збитки, зумовлені
політичною нестабільністю в країні імпортера;
по-третє, страхуванню підлягають збитки від коливань валютних курсів за
період від заключення контракту до закінчення його дії, які негативно
впливають на купівельну здатність валюти платежу.
Зазначимо, що в перших двох наведених випадках йшлося про втрати для
вітчизняного експортера. В третьому ж випадку збитки можуть стосуватись
як експортера, так і зарубіжного покупця.
Перший несе збитки при зниженні курсу валюти платежу, другий — в разі
його підвищення.
Все більшого значення набуває страхування інтересів Інвесторів
(страхування інвестицій) на випадок заборони вивозу прибутку, одержаного
від інвестування, та інших порушень прав іноземного інвестора внаслідок
рішень Законодавчих чи виконавчих органів влади, політичних обставин. В
сучасних умовах таке страхування особливо актуальне для залучення в нашу
країну коштів іноземних інвесторів, але його не можуть ігнорувати й
українські бізнесмени, що вкладають ресурси в зарубіжний бізнес.
Названі види страхування в широкому плані можуть розглядатися як
страхування експортних кредитів, хоч, звичайно, кожний з них має певні
особливості.
В широкому плані захист від валютних ризиків включає використання
захисних обумовлень в контрактах, прогнозування курсу різних валют,
тощо, але вони виходять за рамки страхування.
Список використаної літератури
Аналіз фінансових ризиків. – Харків, 2001.
Заруба. Страхування. Підручник. – К., 2002.
Менеджмент. Підручник. – К., 2002.
Основи фінансового менеджменту. – К., 2001.
Словник-довідник менеджера. – К., 2003.
* Див.; Koнцепція розвитку страхової діяльності в Україні на період
1994-1995 років, розроблена Укрстрахнаглядом за участю провідних
спеціалістів в галузі страхування // Україна – бізнес. – 1994.- №26. —
С.5.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
