.

Фінансова діяльність страхової організації (диплом)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
11 24660
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Фінансова діяльність страхової організації

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
…………………………………………….3

ГЛАВА І. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО
РИНКУ……………………………6

1.1. Основні завдання фінансової діяльності страхових
організацій в умовах перехідної ринкової економіки……………6

1.2. Діяльність страховика в умовах ринкової
економіки……………9

1.3. Стратегічне та оперативне фінансове планування
страхової
організації…………………………………………………….
………..11

1.4. Актуальні розрахунки в страховій
організації……………………..13

1.5. Фінансова стійкість страхової
організації…………………………….16

ГЛАВА ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………………………….
………………….27

2.1. Джерела формування
прибутків……………………………………………27

2.2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових
організацій…………………………………………………….
………………………30

2.3. Аналіз грошових потоків страхової
організації……………………34

2.4. Показники оцінки фінансової діяльності
страховика…………..35

2.5. Страхові резерви
страховика………………………………………………..37

2.6. Платоспроможність
страховика…………………………………………….39

ГЛАВА ІІІ. АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСК
“ОРАНТА”……………………………………………………….
……………….41

3.1. Аналіз динаміки рівня ефективності страхової
організації…..41

3.2. Аналіз пропорційності діяльності страхової
організації………54

Аналіз Інтенсифікації страхової
організації………………………63

ВИСНОВКИ. ……………………………………..
……………………………………. …………….69

ДОДАТКИ. …………………………………….
……………………………………. ………………..72

ЛІТЕРАТУРА. …………………………………….
……………………………………. …………..83

В С Т У П

До 1988 року в Україні існувала державна монополія у сфері
страхування, яка уособлювалася системою Держстраху.

Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов’язані
з переходом країни на початку дев’яностих років до ринкової
економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні
відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками,
біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та
іншими фінансовими закладами почали масово створюватися
альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з
1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи,
а з 1990 року – перші страхові компанії.

Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала
за принципом фінансових пірамід.

У 1995 році почався процес банкрутства та ліквідації багатьох
страхових компаній. Була потреба посилення надійності страхового
захисту ринкових суб’єктів господарювання. Новий етап страхового
ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону
“Про страхування”, згідно з яким у країні розпочався процес
упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою
діяльністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні
поняття страхування, об’єкти і суб’єкти страхових відносин, види
обов’язкового страхування, специфічні ознаки договору страхування,
порядок і умови виплати страхових платежів і страхових
відшкодувань, умови забезпечення платоспроможності страховиків,
порядок формувань, страхових резервів, компетенцій і функції
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю
(Укрстрахнагляд) умови, ліцензування страхових компаній.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573
“Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади”
Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано
Міністерству фінансів України.

Станом на початок 2000 року на страховому ринку в Україні
функціонувало 268 страхових компаній. Успішно функціонують лише 50
компаній. На їх частку припадає 82% зібраних премій, 95, 4%
страхових виплат, 69, 9% уставного капіталу і 83, 4% резервних
коштів. Провідне місце серед страхових компаній України за обсягом
збору страхових платежів посідають Національна акціонерна страхова
компанія “Оранта” (м. Київ) та АКВ “Гарант” (м. Київ) За обсягом
страхових виплат лідирують страхові компанії “ДАСК” (М.
Дніпропетровськ) і “Оранта” (м. Київ)

Незважаючи на відносний динамізм розвитку страхового ринку в
Україні, він все ж таки порівняно з країнами Європи має незначну
питому вагу. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього
припадає лише 0, 05% загального обсягу страхових послуг, які
надаються на нашому континенті. У цілому рівень розвитку
вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є
в Україні, у той час як в розвинутих державах цей показник
сягає 90-95%.

Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність
транснаціональних страхових компаній або їхніх філій. Українське
законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом
страхової системи від конкуренції з боку іноземних компаній і
використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну
економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно
проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з
цього немалі прибутки.

Особливістю сучасного страхового ринку України є те, що уже
здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі
традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЕП;
проведена структуризація страхового ринку відбувається інтеграція
України з Європейським страховим ринкам. Зокрема, Україна приєдналася
до міжнародного страхування відповідальності автовласників у
системі “Зелена картка”. Відбувається входження України до
Всесвітньої організації торгівлі – Генеральної угоди з торгівлі
послугами (ГАТС) бо страхові послуги за страхування торговельного
товаропотоків посідає перше місце серед усіх видів фінансових
послуг.

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду
і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та
розвитку національної економіки.

ГЛАВА 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ. ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В
УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО РИНКУ

1. 1. Основні завдання фінансової діяльності страхових організацій
в умовах перехідної ринкової економіки.

Страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя
за настання випадкових непередбачуваних, а також передбачуваних,
але небажаних і таких яких не можна уникнути, випадків з метою
розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма
іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Страхування – це система економічних відносин між суб’єктами.
Головними суб’єктами у страховій справі виступають страховик та
страхувальник. За формою страхування розрізняють на “добровільне” і
обов’язкове.”1 Стаття 6 Закону України “Про страхування” подає
перелік видів обов’язкового страхування. До обов’язкового
страхування в нашій державі відносяться: медичне страхування,
військовослужбовців і військовозобов’язаних призваних на збори, осіб
рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і
підрозділів внутрішніх справ, медичних і фармацевтичних працівників
під час виконання службових обов’язків, працівників митних
органів, працівників прокуратури, народних депутатів, осіб державної
контрольно-ревізійної служби, працівників податкової інспекції, осіб
державних органів у справах захисту прав споживачів, працівників
пожежної охорони, осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного
контролю, спортсменів вищих категорій, працівників державної лісової
охорони, спеціалістів ветеринарної медицини, суддів, донорів крові,
від нещасних випадків на транспорті, членів екіпажу і аварійного
персоналу, працівників замовника авіаційних робіт, ризикових
процесів, відповідальності повітряного перевізника і виконавця
повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам,
багажу, пошті, вантажу, врожаю сільськогосподарських культур і
багаторічних насаджень, транспортних засобів, авіаційних суден.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між
страхувальником і страховиком.

У страховій справі застосовують кілька систем страхування та
франшизи. У страхуванні майна найбільш поширеною є система
страхування за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична
на день підписання договору. Страхування за системою пропорційної
відповідальності передбачає участь страхувальника у відшкодуванні
збитків, за системою першого ризику передбачає виплату
відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми, за
системою “дробової частини” передбачає встановлення двох страхових
сум, одна з яких називається показною вартістю, за системою
відносної вартості.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через
франшизу. Франшиза – звільнення страховика від покриття збитків
передбачена підписаним страховим договором. Буває умовна та
безумовна франшиза.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний,
економічний, юридичний, соціальний, міжнародний.

Міжнародний аспект зводиться до усунення національних відмінностей
у законодавствах різних країн.

Страховий ринок в умовах ринкової економіки є часткою фінансового
ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист,
формується попит і пропозиція на нього. Основною функцією
страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з
метою страхового захисту суспільства.

За структурою страховий ринок розрізняють на інституціональну,
територіальну, галузеву та організаційну. Інституційна структура
передбачає розмножування приватної, публічної або комбінованої форми
власностей. Вона може бути представлена акціонерними,
корпоративними, взаємними державними страховими компаніями. Страховий
ринок в територіальному аспекті розділяють на місцевий,
національний та світовий. За галузевою ознакою виділяють ринки
особистого та майнового страхування.

Організаційна структура страхового ринку представляє страхове
товариство або страхова компанія, асоціації, пули, об’єднання,
товариства взаємного страхування, страхові агенти, страхові брокери
страхові посередники, перестрахувальні компанії (перестраховики)
моторне (транспортне) страхове бюро, комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю. На страховий ринок впливають як і внутрішня
структура страхового ринку так і зовнішнє середовище страхового
ринку яке складається з елементів, якими страховик може управляти
(ринковий попит, конкуренція, ноу-хау, (інфраструктура) та з тих, на
які він впливати не може (чисельність населення, його вікова та
статева структура) Отже страховий ринок – це відкрита система
здатна до розширення та звуження, залежна від економічної ситуації
в країні і від активності страховика.

2. Діяльність страховика в умовах ринкової економіки.

Інвестиційна діяльність страховика завжди пов’язана з розміщенням
та управлінням страховими резервами. Способи найкращого розміщення
цих резервів являють собою інвестиційну стратегію страховика.
Згідно з структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням
відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди
страхування відповідальності:

1) страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного
консультанта та посередника;

2) страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних
помилок і пов’язаних з цим претензій до них з боку інвестора
та інших осіб.

Страхові компанії, беручи на себе зобов’язання за даним видом
страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто
страхують:

1) річний доход інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим
вкладенням капіталу;

2) величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду
і фактичним його розміром;

3)ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі
номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення
капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

5)доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход
інвестора з цінних паперів не досягне 3-5-ти кратного
безризикового доходу на власний капітал. Різні варіанти покриття
передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на
розмір страхової премії; яка визначається як добуток страхової
суми на ставку процента за даним видом ризику. Величина ставки
процента залежить від: виду цінних паперів, номінальної ціни їх,
коригування на момент купівлі, фінансового стану елемента, обсягу
перестрахування за даним видом ризику, розміру франшизи.

При страхуванні підприємницьких інвестицій складається угоду, за
якою інвестор купує страховий поліс страховика, який не бере
участі в даному інвестиційному проекті, такими видами страхування
можуть бути: страхування будівництва; страхування поставок
будівельних матеріалів під час будівництва; страхування кредитів,
що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Також є ризики, які не можуть бути охоплені страховими
компаніями і які пов’язані з нестабільністю всередині політичного
життя країни, куди спрямовують інвестиції. “Ситуацію в країні, яку
оцінює іноземний інвестор з погляду своїх інтересів називають
інвестиційним кліматом”.1 інвестиційний клімат складається з багатьох
факторів ризику. Всі фактори ризику можна звести в три групи:

1) соціально-політична ситуація в країні та перспективи її
розвитку;

2) внутрішньо-економічна ситуація та її перспективи;

З) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

1. 3. Стратегічне та оперативне фінансове планування

страхової організації.

Надзвичайно важливе місце в системі страхування займає планування
роботи страхової організації. У нових умовах ринкової економіки
основою планування розвитку страхової організації є її
стратегічний план, який колектив організації розробляє, виходячи із
своїх контрольних завдань, а також з господарських зв’язків, які
склалися. Процес планування включає в себе не тільки розробку,
але й організацію їх виконання. Стратегічне та оперативне
фінансове планування – це свого роду закон життя кожної
страхової організації.

При стратегічному фінансовому плануванні страхової організації
складають прогноз розвитку на 3 або більше років, де визначені
на перший рік поквартальне по видах страхування середні страхові
суми окремих об’єктів страхування, середній розмір тарифів, вичислені
середньострахові платежі і вичислено кількість зібраних страхових
платежів, а також сума страхових виплат, максимальна
відповідальність по окремому об’єкту страхування. Всі ці дані
зводяться в таблицю.

Стратегічне фінансове планування потребує оцінку платоспроможності
і ризиків страхової організації на кінець кожного календарного
року і підходи до перестрахування (з розрахунком нормативного
запасу платоспроможності і коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта
ризику і коефіцієнта ймовірності дефіциту коштів страхової
організації)

В стратегічному фінансовому плані на 3 і більше років
поквартально на перший рік, а дальше на кожний рік вказані:

– розмір своїх грошових коштів;

– кількість договорів (по особистому страхуванню – кількість
застрахованих);

– сума страхових внесків;- сума страхових виплат;

– розмір створених технічних (математичних)резервів;

– витрати на проведення страхової діяльності, в тому числі
комісійні винагороди агентам (брокерам) і за перестрахування;

– розмір очікуваного прибутку, в тому числі:

– розмір вільних резервів;

– чистий прибуток.

Базові дані для складання стратегічного фінансового плану
зводяться в окрему таблицю.

В окремій таблиці під назвою баланс доходів і витрат страхової
організації (не менше чим на 3 роки) заносимо доходи (загальна
сума страхових платежів, новий капітал, кредити, доходи від
розміщення активів, продажа активів, інші доходи) і витрати
(страхові виплати, страхові резерви, в тому числі технічні
резерви, комісійні винагороди за розміщення страхових полісів,
оренда і утримання будівель, транспорт і зв’язок, сервіс,
розрахунки з банками, реклама, заробітна плата, начислення на
заробітну плату, податки, дивіденди, придбання або оренда
обладнання). В низу таблиці виводиться балансовий показник.

Для повсякденного управління, регулювання з метою забезпечення
безумовного виконання річного фінансового плану страхові
організації здійснюють оперативне планування. Воно полягає в
детальному плануванні роботи всіх підрозділів страхової
організації, доведенні основних планових завдань до кожного
страхового агента. Оперативні плани розробляються на місяць, декаду,
добу, зміну. Основне завдання оперативного планування в тому, щоб
забезпечити узгоджену, ритмічну роботу всіх підрозділів і
працівників страхової організації.

4. Актуарні розрахунки в страховій організації.

Страхова діяльність страхових організацій, як і будь-який різновид
економічної діяльності, пов’язана з витратами. Визначення витрат,
необхідних для страхування даного об’єкта називається актуальними
розрахунками, за допомогою яких визначається частка участі кожного
страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних
ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат називається
актуарною калькуляцією.

За допомогою актуарних калькуляцій визначають “собівартість послуги
страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та
питому вагу витрат на ведення справи з обслуговуванням договору
страхування.”1

За допомогою актуарних розрахунків досліджують та групують ризики,
визначають математичну ймовірність настання страхового випадку,
математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової
справи, математичне обґрунтування необхідних резервних фондів
страховика, дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні,
визначення залежності між величинами процентної ставки та
брутто-ставки.

Актуарні розрахунки класифікують за видами страхування в
майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності, за
часом складання: планові та звітні, за ієрархією: для всієї країни
(загальні) для регіону (зональні) для району (територіальні)

Для виконання зобов’язань страховика перед страхувальником за
підписаним договором страхування використовують тарифну ставку.

Тарифна ставка – ціна страхового ризику та інших витрат.
Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Страхова премія
(страховий внесок) має триаспектну форму прояву: математичну,
юридичну, економічну. Страховий внесок у математичному смислі
виражається як середня величина, тобто як частка, що припадає на
один поліс страхового портфеля від усіх зобов’язань страховика.
Часто страхова премія встановлюється в певних відсотках від
страхової суми. Величина страхової премії залежить від ряду
чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та
майнового страхування. У майновому страхуванні (Іб) страховий внесок
може бути представлений середньою величиною, що являє собою
відношення між загальним очікуваним розміром платежів страхування
(ЕП) за певний проміжок і загальним числом застрахованих
об’єктів (п).

Для визначення страхового внеску за особистим страхуванням
важливо передбачити ймовірність смерті чи ймовірність
захворювання.

При визначенні страхових премій за майновим страхуванням слід
враховувати вірогідність настання страхового випадку, частоту та
складність ризику, коефіцієнт комунікації ризику, коефіцієнт
збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту
збитків. Частота страхових подій це показник який характеризує
кількість страхових подій у розрахунку на один об’єкт
страхування.

Коефіцієнт акумуляції (накопичення) ризику показує середнє число
об’єктів, що постраждали від страхової події.

Коефіцієнт збитковості показує питому вагу виплаченого страхового
відшкодування в страховій сумі усіх об’єктів, що постраждали.

Збитковість страхової суми (ймовірність збитків)показує питому вагу
виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх
застрахованих об’єктів.

Середня страхова сума на один об’єкт (договір) страхування
визначається як відношення загальної страхової суми всіх об’єктів
страхування до кількості всіх об’єктів страхування.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат)- відношення суми виплаченого
страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражена у
відсотках. Частота збитків визначається множенням частоти страхових
подій на коефіцієнт кумуляції.

Страхові премії бувають наступних видів:

1) за своїм призначенням страхові внески набирають таких форм:
ризикова премія, заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок,
нетто-премія, достатній внесок, брутто-премія;

2) за характером ризиків розділяють на натуральні і постійні;

3) за формою сплати страхових внесків розділяють на одноразові,
поточні, річні, розстрочені;

4) за часом сплати премії розділяють на авансові і попередні;

5) від відображення в балансі страховика розділяють на перехідну,
ефективну, результативну;

6) за величиною премії розділяють на необхідну, справедливу,
конкурентну;

7) від способу нарахування премії розділяють на середні,
ступеневі, індивідуальні. Виділяють ще основну премію та додаткову,
а також перестрахувальну премію і цільмерівську (резервну) премію.

5. Фінансова стійкість страхової організації.

Проблемою номер один для будь-якої страхової організації в умовах
ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення
неперервності розвитку. Ця проблема розв’язується різними
організаціями по-своєму, але в основі її лежить копітка й
трудомістка робота зі створення і реалізації конкретних переваг.
Зміст і організацію цієї роботи розкриває концепція стратегічного
менеджменту. Суть цієї концепції полягає у відповіді на питання:
“Як треба здійснювати управління страховиком в умовах динамічного,
змінного і невизначеного середовища?”.

Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведення
аналізу й оцінки – середовище та прогнозування того, як воно
змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління,
яке б постійно підтримувало відповідність між середовищем,
характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим
елементом цієї системи є підсистема управління фінансовою
стійкістю страхової організації.

Страхова організація діє на певному ринку (страховому) реалізує
певний товар (страхову послугу) з певними витратами, що залежить
від її потенціалу (науково-технічного, організаційного,
економічного). Характер діяльності страхової організації
відповідатиме середовищу, коли страховик реалізуватиме потрібну
даному ринку послугу і при цьому результат його діяльності
відповідатиме сподіванням керівництва. Цей стан забезпечується
якісним і своєчасним виконанням усіх управлінських функцій:
прогнозування планування, організації, мотивації, координації і
контролю, а також відповідним рівнем складових потенціалу:
кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології
страхування тощо.

У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде
досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків
як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї.

Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різноманітними,
але всі вони поділяються на дві групи і поточні й стратегічні.

До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на
зниження економічності страхової послуги та просування її на
ринок (погана організація реклами, недостатнє використання
потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо)

До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення
цілей страхової організацій: помилка у визначенні платоспроможного
попиту, помилку у виборі рівня характеристик страхової послуги,
помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо.

Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного
управління.

Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких
дій, як коригування або зміна, цілей страхової організації,
здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм
управління і т. д.

Чільне місце у системі антикризового управління страховиком
належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації.
Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки
кризи та прискорити темпи економічного розвитку.

Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

І. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки
невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують
неплатоспроможність.

2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та
накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних
механізмів фінансової стабілізації.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного
зростання.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову
стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу
відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової
організації запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної
основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Розрізняють статичну і динамічну фінансову стійкість страхових
організацій.

Першу ототожнюють зі спокоєм, пасивністю, другу – зі стабільним
розвитком страховика.

На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це
стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і
внутрішніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової
рівноваги.

Виділяють ще зовнішню, внутрішню та “успадковану” стійкість.

В умовах командно-адміністративної системи господарювання страхові
організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто
сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні.
Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість
страховика, в основі якої лежить управління за принципом
зворотного зв’язку, тобто активне реагування управління на зміну
зовнішніх і внутрішніх факторів.

“Успадкована” фінансова стійкість – результат наявності певного запасу
міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін
дестабілізуючих факторів.

У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю
являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій
щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в
умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне
управління – ділянка діяльності вищого керівництва страхової
організації, головним завданням якого є визначення напрямів і
траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розподіл ресурсів і
всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.

Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління
фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст
робіт і логічну послідовність їх виконання. Особливостями цього
процесу є:

– складність і неможливість повного описання об’єкту аналізу,
внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;

– наявність значної кількості частково керованих або некерованих
змінних;

– критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й
уточнюються керівництвом у момент їх вирішення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою
стійкістю страховика подана на рисунку.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика

Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю
страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на
якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему
довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться
впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться
ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління
фінансовою стійкістю страховика – оперативні цілі управління
фінансовою стійкістю страховика – тактичні цілі управління
фінансовою стійкістю страховика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим
елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є
етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється
перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і
короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень
ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова
структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою
стійкістю страховика – оперативні цілі управління фінансовою
стійкістю страховика – тактичні цілі управління фінансовою
стійкістю страховика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика грунтується на
знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення
поточних завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості
фінансового середовища страхової організації. Цілям притаманні такі
якості, як підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна важливість.

Ієрархія цілей стратегії управління фінансовою стійкістю страхової
організації подається зазвичай у вигляді “дерева цілей”, тобто
системи цілей.

Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий:
мета – завдання – плани – завдання виконавцям – контроль за
виконанням.

Отже, необхідність виділення цілей зумовлена: мета – вихідний
момент будь-якої управлінської дії в системі управління фінансовою
стійкістю страховика;

мета – основа побудови критеріїв оцінки рівнів фінансової

стійкості страховика;

мета – основа вияву фінансових проблем страховика і вироблення
рішень щодо їх подолання.

Правильно сформульовані цілі управління фінансовою стійкістю
страховика повинні задовольняти такі вимоги:

1) конкретність – означає, що при вивченні мети управління
фінансовою стійкістю страховика необхідна точність відображення її
змісту, обсягів і часу;

2) вимірність – означає, що мета управління фінансовою стійкістю
страховика має бути представлена кількісно або яким-небудь іншим
способом для оцінки ступеня її досягнення;

З) досягненість – означає, що цілі управління фінансовою стійкістю
страховика мають бути реальними, не виходити за межі можливостей
виконавців;

4) узгодженість – означає, що цілі управління фінансовою
стійкістю страховика слід розглядати не ізольовано, а у
взаємозв’язку;

5) гнучкість – означає необхідність внесення коригувань
відповідно до змін, що відбуваються у фінансовому середовищі
страховика.

Взаємозв’язок вимог – складне завдання, бо деякі з них суперечать
одна одній (наприклад, конкретність суперечить гнучкості).
Протиріччя можна усунути, якщо брати до уваги й аналізувати не
лише первинні, а й вторинні фактори.

В умовах формування ринкового середовища перед вітчизняними
страховиками стоїть проблема формування ефективної антикризової
фінансової політики. Тому в процесі формування стратегії
управління фінансовою стійкістю страховика як стратегічна мета
виступає проблема зміцнення фінансової стійкості страхової
організації.

Пропонуємо таку структуру цілей стратегії управління фінансовою
стійкістю страховика.

Вибір альтернативних стратегій управління фінансовою стійкістю
страховика передбачає розгляд можливих варіантів, оцінку їх
реальної ефективності і розробку на цій основі взаємопов’язаного
комплексу заходів. Слід наголосити, що при оцінці ефективності цих
заходів необхідно брати до уваги не лише локальний ефект, а й
вплив прийнятих рішень на кінцеві результати.

Здійснювати економічний вибір – це обробити серію інформаційних
повідомлень для прийняття рішень про дію, яка стане сигналом для
інших одиниць під час прийняття рішень. Фундаментальною проблемою
прийняття рішень є невизначеність, яка має місце через
недосконалу інформацію.

Інформація – ключовий елемент механізму управління фінансовою
стійкістю, який формує систему уявлень, необхідних при прийняті
рішення.

На цьому етапі дається узагальнююча оцінка впливу всіх факторів
зовнішнього та внутрішнього середовища, виявляються ситуації і
стратегічні завдання, можливі (альтернативні) способи їх вирішення.

Супроводження реалізації програми управління дає змогу оперативно
оцінювати її виконання і при необхідності вносити відповідні
корективи. Цей етап забезпечує зворотний зв’язок у процесі
управління і є особливо важливим у зв’язку з виникненням
відносно нових проблем, специфічних для перехідного етапу до
ринку.

Однією з таких проблем є небезпека прийняття невдалого або
малоефективного рішення через відсутність або низьку якість
прогнозної інформації про стан мікросередовища, мезосередовища,
макросередовища та мегасередовища.

Друга проблема полягає у відтермінуванні або відмові від
прийняття ефективних рішень у зв’язку з дефіцитом ресурсів.

Деякі проблеми, що супроводжують поточну діяльність страховика,
перетворюються у стратегічні несподіванки. Це означає, що:

– проблема виникає несподівано;

– проблема ставить нові завдання;

– виникає неготовність прийняти оперативні контрзаходи. Найбільші
поточні труднощі, викликані несподіванками, виникають при синтезі
усіх трьох факторів:

попередні стратегії та плани є неадекватними ситуації; завдання
потребують оперативного оновлення; інформація, що вимагає засвоєння
і вивчення, надходить потоком, що загрожує страховику
інформаційними перевантаженнями.

За рідкісними винятками вітчизняні страховики не володіють і
навіть не готують для себе формальних систем управління
фінансовою стійкістю в умовах стратегічних несподіванок.

З огляду на це вважаємо за доцільне формування у страхових
організаціях систем управлінського контролю за фінансовою
стійкістю, який є невід’ємною складовою частиною управління
страховиком і являє собою процес перевірки виконання та
реалізації усіх управлінських рішень стосовно забезпечення
належного рівня фінансової стійкості, а також попередження кризових
ситуацій.

У процедурі внутрішнього контролю треба виділяти три основних
етапи:

1). Побудова системи стандартів (нормативів) фінансової стійкості.

2). Зіставлення показників фінансової стійкості страховика з
чинними стандартами (нормативами).

3). Підготовка необхідних рішень із поточного коригування цілей або
стандартів (нормативів) фінансової стійкості страхової
організації.

Організація ефективної системи внутрішнього контролю за рівнем
фінансової стійкості страхової організації має ґрунтуватися на
побудові системи моніторингу діяльності, тобто механізму здійснення
постійного нагляду за найважливішими поточними результатами цієї
діяльності в умовах динамічного середовища. Основною метою розробки
системи моніторингу фінансової стійкості є своєчасний вияв
відхилень фактичних показників від передбачуваних, а також причин,
які викликають ці відхилення, і розробка пропозицій щодо
відповідного коригування окремих напрямів діяльності з метою її
нормалізації і підвищення ефективності. Побудова системи
моніторингу фінансової стійкості страховика має ґрунтуватися на
використанні таких основних методичних принципів:

– вибір для спостереження найважливіших напрямів діяльності

та цільових показників фінансової стійкості. Реалізація цього
принципу спирається на раніше сформовані цільові стратегічні
нормативи і найважливіші показники, які визначають пріоритетні
напрями внутрішнього контролю;

– побудова системи інформативних (первинних) звітних показників;

– розробка системи узагальнюючих оціночних (аналітичних)
показників.

У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку
окремих оціночних показників із використанням первинної
інформаційної бази контролю;

– встановлення періодичності формування звітної бази даних
(інформативних і оціночних показників).

Така періодичність визначається терміновістю реагування, тобто
своєчасністю здійснення внутрішнього контролю;

– встановлення розмірів відхилень фактичних показників від
передбачуваних. Розміри відхилень слід розраховувати в абсолютних
та відносних показниках, а також визначити критерій “критичних
відхилень”, який може бути диференційованим за періодами
здійснення контролю;

– аналіз основних причин, які викликали відхилення фактичних
показників від передбачених. У процесі такого аналізу в першу
чергу слід виділити ті показники, за якими спостерігаються
“критичні відхилення” від цільових нормативів і показників
планів;

– визначення системи дій під час встановлення відхилень
фактичних результатів від передбачуваних. Принципова система дій
полягає в трьох алгоритмах:

а) “Не втручатися” – ця форма реагування передбачається у тих випадках,
коли розмір відхилень значно нижчий за встановлений критичний критерій;

б) “ліквідувати відхилення” – така система дій передбачає
розробку заходів щодо забезпечення виконання нормативних або
планових показників;

в) “змінити систему нормативних або планових показників” – така
система дій застосовується у тих випадках, коли виконання
встановлених нормативних або планових показників нереальне;

– вияв резервів нормалізації діяльності й підвищення її ефективності.

Процес реалізації цього принципу пов’язаний із використанням
алгоритму “ліквідувати відхилення”;

– обґрунтування пропозицій щодо зміни окремих цільових нормативів і
показників.

Організація контролю має ґрунтуватися на засадах побудови системи
моніторингу за повнотою досягнення цілей стратегії управління
страховою організацією. Основною метою розробки системи моніторингу є
своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від
передбачуваних, виявлення причин, які генерують ці відхилення і
розробка пропозицій щодо коригування окремих напрямів управління з
метою нормалізації показників.

Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що організація
управління фінансовою стійкістю у страхових організаціях допоможе
зміцнити рівень їхнього фінансового стану, створити ефективне
підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління
страховиком у складних умовах періоду ринкової трансформації
економічного механізму України.

ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

2. 1. Джерела формування прибутків.

Основними складниками фінансів страховика являються активи. До
них відносяться основні кошти, обігові кошти, інвестиції,
нематеріальні активи, акціонерний капітал, капітальні витрати, текучі
витрати, прибуток.

Грошовий оборот страховика включає в себе два відносно
самостійних грошових потоків, обіг коштів, забезпечуючий страховий
захист і обіг коштів, зв’язаний з організацією страхової справи.
При цьому перший потік проходить два етапи: на першому етапі
формуються і розподіляється фонд страхових резервів; на другому
етапі частина коштів страхових резервів інвестується з метою
отримання прибутку.

“Страхова організація може мати доходи від страхових операцій,
доходи від інвестиційної діяльності, а також і другі нестрахові
доходи.”1

Доходи від страхових операцій формуються на основі страхових
премій, які отримує страховик. Вона представляє собою ціну продажі
страхової послуги. Основою обчислення страхової премії являється
страховий тариф. Жорстке цільове розходування страхових премій дає
можливість забезпечити формування страхових резервів, запасних
фондів в достатніх розмірах.

Крім цього згідно Закону України “Про страхування” в склад
доходів від проведення страхування включаються:

І) зароблені страхові премії по договорах страхування і
перестрахування;

2) комісійні премії за перестрахування;

3) частка від страхових сум і страхових відхилень, заплаченими
перестраховщиками;

4) повернення суми із централізованих страхових резервних фондів;

5) повернення суми технічних резервів.

Валовим доходом страховика від страхової діяльності рахується сума
отриманих (нарахованих) на протязі звітного періоду (наприклад,
календарного року) валових внесків по договорам страхування і, за
вирахуванням суми внесків, переданих в перестрахування, суми
повернених страхувальникам і премій, одержаних від філіалів не
маючих статусу юридичної особи. Доходи від інвестиційної діяльності
можуть бути використані як на компенсацію збитків від страхових
операцій, так і на розвиток страхової справи, в інвестиційних
цілях. Таким чином підтримується нормальна рентабельність діяльності
страховика при низькій ціні на страхову послугу. Крім страхових
премій і доходів від інвестиційної діяльності, страхова організація
може мати також доходи від надання різного роду послуг,
зв’язаних перш за все з агентуванням Інших страховиків, з
проведенням робіт по риск — менеджменту, з консультаціями і т. д.

Витрати страховика формуються в процесі розприділення страхового
фонду і назначаються на погашення зобов’язань перед
страховником і фінансуванням діяльності страхової діяльності. В
зв’язку з цим в страховій справі прийнята наступна класифікація
витрат: витрати на виплату страхових відшкодувань і страхових сум;
відчислення в запасні фонди і резерви внесків, відрахування в
технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у
випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства,
витрати на ведення страхування та інші витрати. Разом всі ці
витрати представляють собою собівартість страхових операцій.

Собівартість у страховій справі – явище особливе, яке має свою
специфіку в порівнянні з іншими галузями економіки. Обіг коштів
страхової організації має ризиковий характер. Страховик, беручи на
себе страхову відповідальність по даному договору, тільки
приблизно знає, в яку суму йому обійдеться надання тієї чи Іншої
страхової послуги.

Витрати на ведення справи страхової розділяються на аквізіценні,
інкасові, ліквідаційні і управлінські.

Прибуток страхової організації являється основною метою. Однак,
страховик не може прагнути до одержання великого прибутку від
страхових операцій, оскільки цим би порушився принцип
еквівалентності взаємовідношення страховика і страховщика.

Фінансовий результат страхових операцій страховика визначається
шляхом різниці його фактичних доходів і витрат. При підведенні
підсумків господарської діяльності страховика фінансовий результат
визначають за рік.

Фінансовий результат включає два елемента: прибуток (збиток)
страховика і приріст (або відтік) резерву внесків.

Прибуток від страхових операцій представляє собою різницю між ціною
поданих страхових послуг і їх собівартістю.

Фактичний прибуток від страхових операцій включає:

І) прибуток у тарифах;

2) економію з витрат на ведення страхової справи;

3) економію на управлінських витратах, яка є тоді коли їхні темпи
зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.

Показником рівня доходності, який визначається як відношення річної
суми прибутку до річної суми премій по будь-якому виду
страхування або страхових операцій в цілому, називається
рентабельністю страхових операцій.

Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з
кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув’язує розмір
прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із
формування страхового фонду.

2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій.

Управління ризиком визначається як ціленаправлений пошук і
організацію роботи по зниженню ступеня ризику, одержанню і
збільшенню доходу.

Процес управління ризиком можна розділити на такі етапи:

– ідентифікація підтвердженого ризику;

– оцінка ризиків;

– вибір методів управління ризиком і застосування їх.

Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини:

І) виявлення ризику, тобто виявлення того, що підлягає небезпеки,
ризику. Застосовуються наступні методики: організаційна схема,
бухгалтерські і інші звіти, схеми потоків, аналіз “вхід-вихід”;

2) ідентифікація діючих причин і ризиків, проводячих до подібного
результату. Застосовуються методики:

– контрольні списки, при розборці яких необхідно обстежити об’єкт,
оскільки тільки на місці можна провірити виконання стандартів
технічного обслуговування і зберігання будівель;

– аналіз подій, які можуть визвати проблеми в бізнесі.

Оцінка ризику – це визначення кількісним або якісним способом
ступені ризику. На цьому етапі оцінюється можливість збитків від
конкретного ризику і аналізується або розраховується відповідний
розмір збитку.

Розрізняють якісну і кількісну оцінку ризику і “відносну оцінку
ризику”1 на основі аналізу фінансового стану підприємства.

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також
фактори, впливаючі на рівень ризику при виконанні відповідного
виду діяльності. Завжди, якісний аналіз підприємницького ризику
приводять на стадії розробки бізнес-плану.

Серед підходів до кількісної оцінки ризику виділяють наступні:
статистичний метод оцінки, метод експертних оцінок, використання
аналогів.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану
підприємства – один із самих доступних в даний час методів
ризику для підприємницьких структур. Фінансовий стан фірми – це
комплексне поняття, характеризуючи системою абсолютних і відносних
показників, відображаючи розміщення і використання фінансових
ресурсів підприємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити
фінансову стійкість фірми, яка в свою чергу являється критерієм
оцінки ризику. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і
ризиком прямопропорційна: як тільки підприємство становиться
фінансово нестійким – виникає ризик банкрутства. Аналіз
фінансового стану підприємства являється одним із елементів
попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.

Вибір методів управління ризиком і їх застосування проводиться
на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками
виділяють дві групи – організаційно-технічні і фінансово-договірні
способи.

До організаційно-технічних відносяться способи уникнення ризиків і
способи зменшення ризиків. Спосіб уникнення ризиків заключається в
обмеженні збитку.

Способи зменшення ризиків націлені на зменшення або неймовірності
збитків. З цією метою використовують такі методи:

– організаційні способи (розділення, об’єднання, диверсифікація);

– технічні способи;

– навчання і тренування персоналу;

– комбінований спосіб.

Розділення ризиків, як правило, здійснюється за рахунок розділення
активів підприємства. Активи можуть бути розділені шляхом:
фізичного розділення самих активів, розділення активів по вартості.
При об’єднанні ризику можливий ризик ділиться між декількома
суб’єктами економіки.

Диверсифікація – спосіб розділення активів (інвестицій) з послідуючим
об’єднанням ризиків. Метод деверсифікації позволяє знизити виробничі,
комерційні і інвестиційні ризики.

Технічні способи включають процедурні способи і технічні.

Процедурні способи можуть включати: планування і підготовку
дублюючих виробничих потужностей, планування міроприємств на
випадок аварії, ліквідацію слабких структурних місць. Необхідність
навчання і тренування персоналу обумовлена тим, що людський фактор
нерідко повинен появі ризикових ситуацій.

При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне
використання всіх або частки із перелічених вище способів.
Складається план міроприємств, відповідний часу реалізації
діяльності або конкретного проекту.

Друга група способів управління ризиками визначається як
фінансово-договірні способи. Вони включають: способи самостійного
протиріччя ризику, способи передачі ризику, страхування ризиків.

Способи самостійного протиріччя ризику заключаються у фінансуванні
збитків за рахунок своїх коштів. До таких способів відносяться:
здійснення спеціального внутрішнього фонду, організація галузевої
страхової компанії, фінансування ризику із текучого бюджету.

Передача ризику здійснюється укладенням контрактів таких типів:
будівельних (всі ризики, зв’язані з будівництвом, бере на себе
будівельна фірма), орендних; контрактів на збереження і перевезення
вантажів; контрактів продажі, обслуговування, забезпечення; договорів
факторингу; біржових договорів.

Страхування ризиків відносяться до методу передачі ризику з
допомогою заключення контракту і найбільше близько відповідає
ідеальним умовам. Для організації процесу менеджменту ризиків
здійснюється повний управлінський цикл, який включає шість етапів:
визначення цілі, ідентифікація (виявлення) ризику, оцінка ризику,
вибір метода управління ризиком, застосування вибраного метода,
оцінка результатів.

На етапі оцінки результатів аналізується ступінь досягнення
поставленої цілі і виясняється кутність відхилення, а також
пропонується корекція цілі і повторення циклу управління.

2. 3. Аналіз грошових потоків страхової організації.

Фінанси, які находяться в розпорядженні і володінні страховика,
забезпечують його діяльність по забезпеченню страхового захисту.
Страховик формує і використовує кошти страхового резервного фонду
(або страхових резервів), покриваючи матеріальний збиток
страхівника і свої затрати на організацію страхового захисту.

Крім того, з метою отримання доходу від використання поступивших
в його розпорядження фінансів, страховик займається інвестиційною
діяльністю, використовує для цього частку коштів страхових резервів
і свої кошти.

Внаслідок цього грошовий страховий оборот страховика більш
складний, ніж у підприємців, зайнятих в інших сферах бізнесу.

“Грошовий оборот страховика включає в себе два відносно
самостійних грошових потоків:

– оборот коштів, забезпечуючий страховий захист;

оборот коштів, зв’язаний з організацією страхового діла.”1

При цьому перший потік проходить два етапи:

– на першому етапі формується і розподіляється фонд страхових
резервів;

– на другому етапі частина коштів страхових резервів інвестується
з ціллю отримання прибутку.

Дуже важливою особливістю першого потоку коштів страховика
являється ризиковий, ймовірний характер проходження фінансів. В
основі формування фонду страхових резервів лежить ймовірність
збитку, який обчислюється на основі статистичних даних і теорії
ймовірності. В основі розподіленні цього фонду лежить сумарний
фактичний збиток, причинений страховщикам на заданому інтервалі
часу, який може відхилюватись від величини сумарного передбаченого
збитку незалежно від діяльності страховика.

2. 4. Показники оцінки фінансової діяльності страховика.

Аналіз фінансових результатів діяльності страховика починається з
підведення результатів основної діяльності. Законом України “Про
страхування” використовується показник заробленої премії, який
визначається шляхом збільшення суми поступлення страхових премій на
протязі звітного періоду на суму незароблених страхових премій на
початок звітного періоду і зменшення одержаного результату на
суму незароблених премій на кінець звітного періоду. На основі
розрахованої таким чином суми заробленої премії (Пз, суму
фактичних збитків (Зф, резерву збитків (Рз і сум збитків, які
перейшли з минулого року (Зп визначаємо коефіцієнт збитку Кз і
коефіцієнт збитку-нетто Кнз.

Кз = ((Рф + (Рз) Кнз = (Зф + (Рз + (Зп

Пз
Пз

Друга формула дає більш точний результат, оскільки вираховуються
також затрати на виплату відшкодувань по випадках які перейшли з
минулого року.

Важним етапом аналізу являється визначення показників накладних
розходів. Рівень накладних розходів визначається двояким способом:

1) по відношенню до фактично отриманої в звітному році премії

(Пф;

2) по відношенню до об’єму заробленої за рік премії (Пз;
Проаналізуємо перший варіант. Коефіцієнт витрат Кві визначається
по формулі:

Кві = ((Ва + (Ву)

(Пф

де (Ва – сума аквізіційних витрат (витрати зв’язані з
продажем і розповсюдженням полісів);

(Ву – сума витрат на інші види управління. У цій формулі Кві
характеризує оперативну ефективність фінансової діяльності
страховика.

В другому варіанті страхові доходи за звітний період
вираховуються більш точно, так як вони характеризуються не сумою
зібраних премій, а сумою премій, які зароблені

КВ2 = ((Ва – (Ву)

(Пз

При оцінці фінансових результатів діяльності страховика використовують
також ряд показників, які враховують об’єм інвестиційного доходу.

Для визначення достаточності коштів страховика для погашення його
зобов’язань використовуються різні показники, показуючи
платоспроможність страховика. Найбільш розповсюдженими з них
являються коефіцієнти ліквідності:

1). Коефіцієнт загальної ліквідності характеризується відношенням
пасивів і ліквідних активів і служить мірою здатності страховика
погасити свої зобов’язання по наступленню необхідності здійснення
виплат. Цей коефіцієнт не повинен перевищувати 1, 05;

2). Коефіцієнт текучої ліквідності представляє собою характеристику
загальної забезпеченності страховика обіговими коштами і
визначається як відношення суми обігових коштів страховика до
суми страхових резервів по рисковим видам страхування,
короткотермінових кредитів і займів. цей коефіцієнт повинен бути
не меншим 1, 5;

З). Коефіцієнт термінової ліквідності визначається як відношення
легкореалізуємих активів до короткотермінових зобов’язань,
представленним страховими резервами по рисковим видам страхування.
Цей показник не повинен бути менше 1, 0;

4). Коефіцієнт забезпеченності своїми коштами характеризується
своїми обіговими коштами у страховика, необхідних для фінансової
стійкості.

Цей коефіцієнт визначається як відношення різниці між об’ємами
джерел своїх коштів і фактичною вартістю основних коштів і
інших позаобігових активів до фактичної вартості знаходження у
страховика обігових коштів.

2. 5. Страхові резерви страховика.

?

o

? ? ?

O

o

? O

x

v

x

»z1/4?1/4¶1/4E1/2c?IA–Ae”AE3/4C?EaeEaeE?

Z ? 6

?

?

X Z ? ? 4

6

JВажливою особливістю фінансово-господарської діяльності страховиків
являється формування страхових резервів для забезпечення фінансової
стійкості і виконання зобов’язань перед клієнтами.

Згідно законодавству страхові організації формують два різні види
страхових резервів:

– резерви по рисковим видам страхування;

– резерви по страхуванню життя і накопиченому страхуванню.

По страхуванню життя в силу її особливостей і специфіки
формуються так названі математичні резерви.

По рисковим видам страхування (іншим, чим страхування життя)
формуються технічні резерви.

Страхові резерви призначені виключно для забезпечення виплат
страхових сум і страхового повернення по заключеним договорам
страхування.

Для додаткового забезпечення платоспроможності страховиків
створюються вільні резерви, які не зв’язані з конкретними
зобов’язаннями по договорам страхування і формуються за рахунок
прибутку.

Величина страхових резервів повинна повністю покривати суми
можливих виплат по діючим договорам.

Згідно ст. 30 Закону України “Про страхування” і Положення про
формування резервів по ризиковим видам страхування всі страховики
зобов’язані формувати і вести рахунок наступних технічних
резервів по ризиковим видам страхування:

І) резерви премій (резерви незароблених премій) по договорам
страхування, термін яких не вийшов на звітну дату;

2) резерви збитків (зарезервованих невиплачених сум страхового
повернення по заявленим вимогам страховиків).

Згідно ст. 30 Закону України “Про страхування” страховику
формують і ведуть рахунок таких резервів по страхуванню життя:-
резерви довготермінових зобов’язань (математичні резерви);

– резерви належних виплат страхових сум.

Резерв премій складається із: резерву незаробленої премії,
додаткового резерву непрострочених рисків, резерву катастроф,
резерву хвилювання збитковості.

Резерви збитків розділяються на: резерв заявлених, на не
врегульованих збитків; резерв минулих, на незаявлених збитків.

Згідно ст. 30 Закону України “Про страхування” пропонується
розмішати страхові резерви з урахуванням їх безпеки,
прибутковості, ліквідності і диверсифікації. Такі принципи
являються сьогодні загально признаними в світовій практиці. З
урахуванням ступені важливості, з точки зору забезпечення
фінансової стійкості страховиків, їх можна назвати в такій
послідовності: принцип надійності, принцип диверсифікації вкладень,
принцип прибутковості, принцип структури розміщення, норми
територіальної і пооб’єктної концентрації страхових резервів.

Згідно Положенню 90% резервів повинна бути розмішена на території
України.

2.6. Платоспроможність страховика.

Платоспроможність страховика – це можливість покриття його
зобов’язань тими активами, які представляють собою реальні
цінності, а тому являються ліквідними.

Основними умовами забезпечення платоспроможності страховика
являються: оплачений установчий фонд в об’ємі, встановленому
законодавством, і гарантійного фонду страховика; страховий
резерв, достатній для майбутніх виплат страхових сум і страхових
повернень; перевищений фактичний запас платоспроможності над
розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Розглянемо третю умову платоспроможності, створена за рахунок
забезпечення страховщиком перевищення фактичного запасу
платоспроможності над нормативним. Тобто

ФЗП > НЗП

де ФЗП – фактичний запас платоспроможності;

НЗП – нормативний запас платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика
обчислюється як різниця між загальною сумою майна (МА і сумою
нематеріальних активів (НА, мінус сума зобов’язань (ЗБ, мінус сума
технічних резервів (ТР (незароблені премії і резерви збитків):

ФЗП = (МА – (НА – (ЗБ – (ТР.

Страховики, згідно об’ємам страхової діяльності, зобов’язані
підтримувати відповідний рівень фактичного запасу платоспроможностей.

Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату
рівень більший із двох величин (без урахування договорів
страхування життя)

“Перша величина визначається шляхом множення на 0,25 суми поступлень
страхових премій ((Пф)на протязі звітного періоду.”1 При цьому сума
поступлень страхових премій зменшується на 90% страхових премій,
заплачених перестраховщикам ((Преф) або

НЗП1 = 0,25(((Пф – 0,9((Преф)

“Друга величина визначається шляхом множення на 0,3 суми
здійснених виплат (Вф на протязі звітного періоду по договорам
страхування.”2 При цьому сума здійснених виплат зменшується на
90% виплат, компенсуємих перестраховщиками (Вреф згідно заключеним
договором перестрахування.

НЗП2 = 0,3(((Вф – 0,9((Преф).

Орган державного нагляду за страховою діяльністю контролюється
коефіцієнтом запасу платоспроможності КЗП, який визначається так:

КЗП = ФЗП

ПЗП

Законодавче також установлено, що якщо страхова сума по окремому
об’єкту страхування перевищує 10% суми сплаченого уставного
фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов’язаний
заключити договір перестрахування.

ІІІ. АНАЛІЗ ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ
СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСК “ОРАНТА” ЗА 2001 РІК

Аналіз динаміки рівня ефективності страхової організації.

Аналіз страхового ринку України передбачає необхідність
дослідження діяльності страхових організацій за умов перехідної
економіки.

Для того, щоб здійснити аналіз рентабельності
(збитковості)страхової діяльності страхової організації на
мікрорівні впроваджуємо ряд теоретико-методологічних і методичних
підходів. Проаналізуємо параметри співвідношення доходів та
видатків страхової організації.

Дані про доходи та видатки наведені в таблиці № 2 показують
динаміку доходів та видатків за 2001 рік по видам страхування.

Різниця між доходами та видатками утворює прибуток
(збиток)страховика від страхової діяльності.

На основі даних (таблиця № 2) проводимо розрахунок системи
показників ефективності страхової діяльності страхової організації
НАСК “Оранта” на страховому ринку України, використавши нижче
наведені формули.

За першою з них можна показати рівень доходності витрат
страхової організації (ДВ) в цілому:

за 2001 рік ДВ01 = Доход01 = 263595 = 1,47

Витрати01 179219

за 2000 рік ДВ00 = Доход00 = 229292 = 1,38;

Витрати00 166716

Таблиця № І. Показники фінансової діяльності

Івано-Франківської обласної страховії організації НАСК “Оранта” за
2000-2001р.

Показники 2000 р. 2001 р.

Доходи 229292 263595

Життя 160 180

Особисте страхування (без життя)
85467 99968

Страхування наземного транспорту
110306 126301

Страхування майна громадян 26825 23919

Страхування майна юридичних осіб 6534 8227

Видатки 166716 179219

Виплати страхових відшкодувань

в тому числі: 27917 33925

– життя 226 397

– особисте страхування (без життя)
6125 7075

– страхування наземного транспорту
11221 14429

– страхування майна громадян 9395 10489

– страхування майна юридичним особам
950 1250

Витрати на утримання апарату управління

в тому числі: 102105 107904

– оплату праці 65890 70009

– матеріальні витрати 5780 5938

– відрахування на соціальні заходи 24655 26096

– амортизація 5780 5861

Витрати на проведення страхування
5895 6257

Платежі до бюджетів 7849 7939

Інші видатки 22950 23194

Резервування коштів 57323 65899

Балансовий прибуток 5233 18477

Джерело: Статистичні дані облстатуправління за 2000р. і 2001 р

За другою: вирахувати маржу прибутку страхової організації (М)

М01 = Прибуток01 = 18477 ( 100% = 7%

Доход01 263595

М00 = Прибуток00 = 5253 ( 100% = 2,3%

Доход00 229292

Третя форму допомагає показати рівень прибутковості витрат

страхової організації (ПВ)

ПВ01 = Прибуток01 = 18477 = 0,1;

Витрат01 179219

ПВ00 = Прибуток00 = 5253 = 0,03;

Витрат00 166716

За першою формулою вираховуємо показники рівня доходності витрат
окремих видів страхування в 2000 р.

ДВОЖ = _Дож = 160 = 0,71;

Вож 266

ДВОО = _Доо = 85467 = 13,96;

Воо 6125

ДВОН = _Дон = 110306 = 9,83;

Вон 11221

ДВОМГ = _Домг = 26825 = 2,86;

Вомг 9395

ДВОМЮ = _Домю = 6534 = 6,88;

Вомю 950

Всі ці показники заносимо в таблицю № 4.

Також вираховуємо показники рівня доходності витрат окремих видів
страхування в 2001 році

ДВІЖ = _Діж = 180 = 0,53;

Віж 337

ДВІО = _Діо = 99968 = 14,13;

Віо 7075

ДВІЖ = _Діж = 126301 = 8,75;

Віж 14429

ДВІМГ = _Дімг = 28919 = 2,76;

Вімг 10489

ДВІМЮ = _Дімю = 8227 = 6,58;

Вімю 1250

Вище вирахувані показники також заносимо в таблицю № 4 графу 2.
Визначаємо питому вагу витрат окремих видів страхування в
загальному обсязі витрат (d) по формулі d = Bo в 2000 році

Вз

dож = _Вож = __226_ ( 100% = 0,14%;

Воз 166716

dоо = _Воо =_ 6125 ( 100% = 3,67%;

Воз 166716

dон = _Вон = 11221 ( 100% = 6,73%;

Воз 166716

dомг = _Вомг = 9395 ( 100% = 5,64%;

Воз 166716

dомю = _Вомю = 950 ( 100% = 0,57%;

Воз 166716

dоін = _Воін = 138799 ( 100% = 83,25%;

Воз 166716

ТАБЛИЦЯ 2

Визначаємо питому вагу витрат окремих видів страхування в
загальному обсязі витрат по формулі d = Bo в 2000 році

Вз

dіж = _Віж = __337_ ( 100% = 0,19%;

В/оз 179219

dІо = _ВІо =_ 7075 ( 100% = 3,95%;

В/оз 179219

dін = _Він = 14429 ( 100% = 8,05%;

В/оз 179219

dІмг = _ВІмг = 10489 ( 100% = 5,86%;

В/оз 179219

dІмю = _ВІмю = 1250 ( 100% = 0,70%;

В/оз 179219

dІіж = _Воін = 145294 ( 100% = 81,25%;

В/оз 179219

Вище вирахувані показники заносимо в таблицю № 4.

Визначимо питому вагу доходу окремих видів страхування в
загальному обсязі доходу в %

по формулі d = _Докр 100% в 2000 році

Дзаг

dОЖ = _Дож ( 100% = 160 ( 100% = 0,07%;

Дзаг 229292

dОО = _Доо ( 100% = 85467 ( 100% = 37,27%;

Дзаг 229292

dОН = _Дон ( 100% = 110306 ( 100% = 48,11%;

Дзаг 229292

dОМГ = _Домг ( 100% = 26825 ( 100% = 11,70%;

Дзаг 229292

dОМЮ = _Домю ( 100% = 6534 ( 100% = 2,85%;

Дзаг 229292

Вище враховані показники заносимо в таблицю № 3.

Таблиця №3. Розрахунок індексів маржі доходу Івано-Франківської
обласної страхової організації НАСК “Оранта” в 2000 – 2001 роках

Види

страхування Питома вага доходів окремих видів страхування в загальному
обсязі доходу % M0d0 M1d1 M0d1

2000

% 2001

%

Страхова діяльність

у цілому 100 100 27,3 32,0 87,99

в тому числі:

– життя 0,07 0,07 – 2,89 – 2,22 – 0,03

– особисте страхування (без життя) 37,27 37,92 34,59 35,23 35,19

– страхування наземного транспорту 48,11 47,91 43,2 42,45 43,02

– страхування майна громадян 11,7 10,97 7,6 6,99 7,13

– страхування майна юридичних осіб 2,85 3,13 2,44 2,65 2,68

Таблиця 4

Визначаємо питому вагу доходу окремих видів страхування в
загальному обсязі доходу в % також в 2001 році (dI)

dіж = _Діж ( 100% = __180_ ( 100% = 0,07%;

Доз 263595

dІо = _ДІо ( 100% =_ 99968 ( 100% = 37,92%;

Доз 263595

dін = _Дін ( 100% = 126301 ( 100% = 47,91%;

Доз 263595

dІмг = _ДІмг ( 100% = 28919 ( 100% = 10,97%;

Доз 263595

dІмю = _ДІмю ( 100% = 8227 ( 100% = 3,13%;

Доз 263595

Вище вираховані показники заносили. в таблицю № 3.

Таблиці № 2 і № 4 відбивають систему показників ефективності

страхової діяльності в цілому та окремих видів страхування за
два

роки.

На основі визначених показників ефективності (ДВ,М) маємо
можливість проаналізувати їх динаміку, оцінити вплив результатів
діяльності з окремих видів страхування на середні результати
всієї страхової діяльності в області. Для вирішення цього
питання застосовано систему індексів середніх величин – індекси
змінного, фіксованого складу та структурних зрушень.

Нижче наводиться методика індексного аналізу динаміки маржі
прибутку (М)

Середній рівень маржі прибутку в цих індексах розраховується за
формулами:

У 2000 (базовому) році М0 = (М0d0

У 2001 (звітному) році МI = (МidI

Тут Мо і МІ відповідно рівні маржі прибутку в окремих видах
страхування у базовому і звітному періодах, а dо і dI –
питома вага доходів, одержаних по окремих видах страхування. У
загальному вигляді d – частка, котра характеризує структуру
сукупності, що використовується як вага окремих значень ознаки
при обчисленні середньої величини.

Різниця чисельником і знаменником індексів показує абсолютний
розмір зміни рівня ефективності, в даному випадку – маржі
прибутку:

(м = МІ – М0

На основі даних таблиці № 2 визначаємо індекс середнього рівня

маржі змінного складу ( І3.мс. ) який показує, як змінився
середній рівень маржі прибутку всіх видів страхування під впливом
всіх факторів.

І3.мс. = (МІdІ = 32,0 = 1,172

(М0d0 27,3

який показує, що середній рівень маржі в страховій діяльності в
цілому в 2001 році у порівнянні з 2000 роком збільшився на
17,2% або на 4,7 процентних пункту.

На цю зміну в даному контексті аналізу вплинули такі фактори.
Насамперед, динаміка маржі в окремих видах страхування ( графа 9
та, 10 таблиці № 2) Як бачимо, найбільше зросла маржа у
страхуванні життя 30%. Зміни також відбулися у системі особистого
страхування-на 0,1% або на 0,1° процентних пункту. Продовжувалась
негативна тенденція до зростання збитковості інших видів
діяльності.

Узагальнену характеристику впливу процесів у всіх видах
страхування може дати індекс маржі фіксованого складу ( Іф.мс. )
який показує, як змінився середній рівень маржі прибутку по
всіх видах страхування тільки під впливом динаміки рівня маржі в
окремих видах страхування (вихідні дані наведені в таблиці № 3)
Його можна розрахувати за формулою: ,

Іф.мс. = (МІdІ = 32,0 = 0,37;

(М0dІ 87,99

Іф.мс. = (МІdІ – (М0dІ = 32-87,99= -55,99(процентних пункти)

На основі цих даних можемо зробити підсумковий висновок, що
середній рівень маржі в усіх видах страхової діяльності, яка
була здійснена на страховому ринку області за роки, що
аналізуються (2000 – 2001 р.р.) змінився на – 63%, або на – 55,99
процентних пункти, тільки в результаті динаміки цього рівня в
окремих видах страхування.

Іншим фактором, що зумовив динаміку середнього рівня маржі в
цілому по страховій діяльності за останні два роки (2000 – 2001
р.р.)була зміна розподілу обсягів доходів між видами страхування
(дані наведені у графі 1 і 2 табл. № З)

Як свідчать ці дані, за період що аналізується, на страховому
ринку області в цілому відбулися суттєві зміни: як в розподілі
видів страхування, так і у рівнях їх ефективності.

Збільшилась, зокрема, питома вага особистого страхування (без
життя) у доходах з 37,27% до 37,92%, а також страхування майна
юридичних осіб з 2,85% до 3,13%.

Разом з тим, суттєво зменшилась у доходах страховиків області
частка страхування наземного транспорту з 48,11% у 2000 році до
47,91% у 2001 році, а також страхування майна громадян з 11,7%
у 2000 році до 10,97% у 2001 році.

Узагальнену характеристику впливу визначених змін розподілу доходів на
страховому ринку області можна одержати, використавши індекс маржі
структурних зрушень, який розраховується за формулою:

Іс.мз. = (М0dІ = 87,99 = 3,22;

(М0d0 27,3

Іс.мз. = (М0dІ – (М0d0 = 87,99 – 27,3 = 60,69 (процентних пункти)

Таким чином, виходячи із аналізу наведених даних можемо зробити
висновок, що в результаті відзначених структурних зрушень, що
спостерігалися в розподілі доходів між окремими видами
страхування на страховому ринку області, відбулися зміни маржі, яка
збільшилась за період, то аналізується на 322%, або на 60,89
процентних пункти. Між одержаними показниками існує
мультиплікативний взаємозв’язок: між індексами у вигляді добутку.

Із.мс = Іф.мс ( Іс.мз ; або 1,172 = 0,37 ( 3,22

а між абсолютними змінами маржі ((з.мс , (ф.мс , (с.мз )

Зв’язок адитивний, або у вигляді суми

(з.мс = (ф.мс + (с.мз або 4,7 = -55,99 + 60,69

Здійснено також індексний аналіз рівня доходності витрат. Вихідні
та розрахункові дані містяться в таблиці № 4.

Розрахунки індексів наводяться нижче. За базу розрахунку
приймаємо частку витрат з окремих видів страхування: dВо і dВІ
. Тоді індекс середнього рівня доходності витрат змінного складу

)Із.ДВс (

Із.ДВс = (ДВІ ( dІ = 1,47 = 1,07

(ДВ0 ( d0 1,38

а абсолютна зміна доходності витрат

(з.ДВс = 1,47 – 1,38 = 0,11

Аналогічно одержимо індекс доходності витрат фіксованого складу
(Іф.ДВс )

Іф.ДВс = (ДВІ ( dІ = 1,47 = 0,94

(ДВ0 ( dІ 1,57

а абсолютна зміна доходності витрат

(ф.ДВс = 1,47 – 1,57 = – 0,10

Індекс структурних зрушень (Іс.ДВз )

Іс.ДВз = (ДВо ( dІ = 1,57 = 1,138

(ДВ0 ( d0 1,38

а абсолютна зміна доходності витрат за рахунок структурних
зрушень

((с.ДВз )

(с.ДВз = 1,57 – 1,38= 0,19;

Розрахунки показали, що в середньому з усіх видів страхування
дохідність витрат зросла на 7% або на 0,11 гривні.

При цьому за рахунок зміни доходності з окремих видів страхування
середня дохідність у страховій діяльності в цілому знизилась на 1%.

В той же час відбулися позитивні зміни в структурі видів
страхування, а саме, зросла вага видів страхування із вищим
рівнем доходності витрат. Цей чинник вплинув у бік збільшення
рівня доходності в розрахунку на всю сукупність на 13,6%.

Впровадження вищенаведеної методики аналізу динаміки рівня
ефективності страхового підприємництва дозволяє визначити реальні
показники та виявити дійсні тенденції розвитку цих показників під
впливом окремих факторів.

З врахуванням цих тенденцій має формуватись стратегія і тактика
поведінки суб’єктів страхового ринку області.

3.2. Аналіз пропорційності страхової діяльності страхової
організації.

Аналіз кількісних та якісних показників діяльності підприємницьких
суб’єктів, що діють на страховому ринку Івано-Франківської
області, а також на Україні, досліджує окрім інших важливих
параметрів і пропорційність розподілу економічних показників
страхової діяльності страховиків у взаємозв’язку з відповідними
факторами внутрішнього і зовнішнього середовища.

Виходячи із цього методологічного підходу цілком логічно буде
зазначити, що при аналізі пропорцій внутрігалузевої діяльності
страховиків, що утворюються на макрорівні, економічно виправданим
може стати дослідження взаємозв’язків між доходами і прибутками
та їх витратами (фінансові витрати, матеріальні витрати)

Для кращого розуміння економічних процесів, що відбуваються на
страховому ринку країни, важливо всебічно вивчати процес
збалансування пропорцій, що формуються між результатами страхової
діяльності та факторами зовнішнього середовища (макроекономічна
стабільність, інвестиційна діяльність, розвиток грошово-кредитної та
банківської системи).

Розглянемо ситуацію, що склалася на страховому ринку області в
2001 році (див. таблицю № 5)

Визначимо питому вагу (ПВ) в процентах доходів по видах
страхування по формулі:

ПВ = Доходи видів страхування ;

Доходи загальні

Питома вага доходів від страхування життя складає:

ПВж = 180 ( 100% = 0,07%

263595

Питома вага доходів від особистого страхування складає:

ПВо = 99968 ( 100% = 37,93%

263595

Питома вага доходів від страхування наземного транспорту складає:

ПВт = 126301 ( 100% = 47,91%

263595

Питома вага доходів від страхування майна громадян:

ПВмг = 28918 ( 100% = 10,97%

263595

Питома вага доходів від страхування майна юридичних осіб складає:

ПВмю = 8227 ( 100% = 3,12

263595

Визначимо питому вагу (ПВ) в процентах витрат по видах
страхування по формулі

ПВ = Витрати видів страхування ;

Витрати загальні

Питома вага від страхування на життя

ПВж = 337 ( 100% = 0,19%

179219

Питома вага витрат від страхування особистого життя:

ПВо = 7075 ( 100% = 3,95%

179219

Питома вага витрат від страхування наземного транспорту:

ПВт = 14429 ( 100% = 8,05%

179219

Питома вага витрат від страхування майна громадян:

ПВмг = 10489 ( 100% = 5,85%

179219

Питома вага витрат від страхування майна юридичних осіб:

ПВмю = 1250 ( 100% = 0,70%

179219

Питома вага інших витрат складає:

ПВін = 145638 ( 100% = 81,26%

179219

Визначаємо коефіцієнт локації по формулі:

Кл = ПВд_

ПВв

де Кл – коефіцієнт локації;

ПВд – питома вага доходів;

ПВв – питома вага видатків.

Коефіцієнт локації для страхування життя складає: Клж = 0,07 =
0,37

0,19

Таблиця №5. Аналіз пропорційності розподілу доходів та видатків між

різними видами страхування страхової організації

НАСК “Оранта” в 2001 році.

Види

страхування Доход

грн. Видатки

грн. Питома вага Коефі-цієнт

лока-ції

гр.4

гр.5 Ранги

кое-

фіці-

єнтів

лока-ції Доходи

витрати

гр.4-

гр.5

дохо-дів видат-ків

1 2 3 4 5 6 7 8

Страхування життя 180 337 0,07 0,19 0,37 1 0,12

Особисте страхування 99968 7075 37,93 3,95 9,6 5 33,98

Страхування наземного транспорту 126301 14429 47,91 8,05 5,96 3 38,96

Страхування майна громадян 28919 10489 10,97 5,85 1,88 2 5,12

Страхування майна

юридичним особам 8227 1250 3,12 0,7 7,14 4 2,42

Інші види діяльності

145538

81,26

Страхова діяльність у цілому 263595 179219 100 100

81,5

Коефіцієнт локації для особистого страхування

Кл.о. = 37,93 = 9,60

3,95

Коефіцієнт локації для страхування наземного транспорту

Кл.н. = 47,91 = 5,96

8,05

Коефіцієнт локації для страхування майна громадян

Кл.м.г.= 10,97 = 1,88

5,85

Коефіцієнт локації для страхування майна юридичних осіб

Кл.м.ю = 3,12 = 7,14

0,7

Всі ці вище обчислені дані заносимо в таблицю № 5.

Так, за видом страхування “життя” коефіцієнт локації дорівнює
0,37, що вказує на значно нижчу частку доходів страховиків від
цієї діяльності у порівнянні з пропорційною до неї часткою витрат
страховиків відносно всієї сукупності видів страхування.

На основі наведених даних можна зробити висновок і про низьку
ефективність в пропорційному розділі доходів та видатків
страховиків НАСК “Оранта” спостерігається і в страхуванні майна
громадян.

й той же час в особистому страхуванні, страхуванні наземного
транспорту, страхуванні майна громадян і майна юридичних осіб
частка доходів перевищує пропорційну частку витрат.

Відповідні коефіцієнти локації у цих видах страхування дорівнюють
9,60; 5,96; 1,88; 7,14; а найвищий показник спостерігається в
особистому страхуванні – 9,60.

Вище наведені часткові коефіцієнти пропорційності в окремих видах
страхування, хоч і дають певну уяву про співвідношення доходів і
витрат в окремих видах страхування, але не відповідають на
запитання яка ж ситуація щодо цього співвідношення склалась в
цілому на страховому ринку області.

Саме для відповіді на це питання необхідно визначити
узагальнюючу характеристику пропорційності, яку можливо одержати
за допомогою коефіцієнта концентрації:

Кконц. = 1/2, ( (дох – вид)

Розрахунок модулів доходів та видатків наведена в графі 8
таблиці№5.

Виходячи із цих даних, можемо розрахувати коефіцієнт для
страхового ринку області у 2001 році.

Він становитиме

Кконц. = 1/2 ( 81,5= 40,75%;

Зазначимо, що згідно теорії статистичних досліджень величина
коефіцієнта може коливатись від 0 до 100%.

Одержаний за нашими даними і розрахунками коефіцієнт концентрації
в окремих видах страхування знаходиться на рівні 40,75%; що
свідчить про середній рівень непропорційності розподілу та витрат
по видам страхування, що характеризують ситуацію на страховому
ринку області.

Таблиця №6. Розрахунок параметрів кривої Лоренца для

характеристики пропорціональності доходів та
витрат між різними видами страхування в Івано-Франківській страховій
організації НАСК “Оранта” за 2001 рік

Види страхування Ранги коефіцієнтів

локації Частка, % Кумулятивна частка,

%

Доходи Видатки Доходів Видатки

1 2 3 4 5 6

Страхування життя 1 0,07 0,019 1,07 81,45

Страхування майна громадян 2 10,97 5,85 12,04 87,3

Страхування наземного транспорту 3 47,91 8,05 59,95 95,35

Страхування майна юридичним особам 4 3,12 0,70 62,07 96,05

Особисте страхування 5 37,93 3,95 100 100

Інші види діяльності

81,26

Разом

100 100

Рисунок № І.

Крива Лоренца пропорціональності розподілів доходів та видатків
страхової організації НАСК “Оранта” за 2001 рік між різними
видами страхування

Наочну характеристику пропорційності можна показати використавши
графік концентрації у вигляді кривої Лоренца. Зокрема в таблиці
№ 6 наведені параметри цієї кривої. Послідовність розрахунку цих
параметрів наступна: за даними таблиці № 5 будується таблиця №
6 в якій види страхування розмішені у відповідності з рангом
коефіцієнтів локації.

На основі часток доходів і витрат (графа 2 і 3) розраховуються
кумулятивні частки (графа 4 та 5)

Кумулятивні частки відкладаються на графіку кривої Лоренца.
З’єднуючи відповідні координати одержуємо криву Лоренца.

Слід відзначити, що наведений алгоритм аналізу пропорційності може
бути використаний і для одержання індикаторів, які характеризують
ступінь монополізму різних видів діяльності зокрема страхової.
Для цього можна використати коефіцієнти концентрації Джині, які
характеризують пропорційність розподілу певних економічних
показників окремих видів діяльності щодо гіпотетичного
рівномірного розподілу. При цьому частки рівномірного розподілу
одержують шляхом ділення 100% на число груп, в даному випадку
число видів страхування, відповідні коефіцієнти локації
розраховуються як відношення часток емпіричного розподілу (доходів
або видатків) до відповідних емпіричних часток.

Коефіцієнт концентрації обчислюється як половина суми модулів
різниці між частками емпіричного і рівномірного теоретичного
розподілів.

Нижче наведено приклад аналізу пропорційності за один рік. Тобто
маємо дані про річну звітність.

З метою науково обґрунтованого управління страховою діяльністю
необхідно мати динамічні параметри пропорційності, тобто динаміку
коефіцієнтів локації та концентрації.

Це дозволить мати характеристику тенденцій пропорційності і на
цій основі оцінювати перспективи цього явища. Практичне
використання наведеної методики статистичних досліджень страхового
ринку області і України дасть змогу фахівцям своєчасно визначити
несприятливі тенденції у співвідношенні доходів та видатків в
різних видах страхування і відповідним чином коригувати економічну
ситуацію як мікро, так і на макрорівнях. В цьому аспекті
актуальним є аналіз Інтенсифікації страхової організації.
Розглянемо його у тісному взаємозв’язку з попереднім аналізом
досягнення пропорційності страхової діяльності за ринкових умов.

3.3. Аналіз інтенсифікації страхової організації.

Взаємодія ресурсів та їх віддача характеризує результати
підприємницької діяльності страховиків.

Однією із важливих характеристик інтенсифікації економічного
розвитку господарюючих суб’єктів на страховому ринку області є
зростання питомої ваги приросту ефекту від страхового бізнесу за
рахунок інтенсивних факторів – продуктивності праці,
капіталовіддачі, прибутковості, тощо.

Аналіз страхової діяльності на макрорівні можливо здійснити
досліджуючи динаміку ефекту у вигляді доходу страховиків (Д) під
впливом динаміки їх видатків (В) та віддачі цих видатків (ДВ)

Відповідні абсолютні прирости даних показників можна розраховувати
за формулами:

абсолютний приріст доходу за рахунок видатків ((Дв)

(Дв = (ВІ – В)ДВо;

– абсолютний приріст доходу за рахунок віддачі видатків ((Ддв)

(Ддв = (ДВІ – ДВо) ( ВІ

При цьому прирости:

(Дв (100 + (Ддв ( 100 = 100%

(Д (ДІ

Визначаємо абсолютний приріст доходу за рахунок видатків:

(Двз = (ВІ – Во) ( ДВо = (179219 – 166716) ( 229292 = 12503 ( 1,3
=17254

166716

(Двж= (ВІ – Во) ( Во = (337 – 226) ( 160 = 111 ( 0,71 =79

226

(Дво = (ВІ – Во) ( ДВо = (7075 – 6125) ( 85467 = 950 ( 13,95 = 13252

6125

(ДВж = (ВІ – Во) ( ДВо = (14429 – 11221) ( 110306 = 3208 ( 9,83 =31535

11221

(ДВмг = (ВІ – Во) ( ДВо = (10489 – 9395) ( 26825 = 1094 ( 2,86 = 3129

9395

(ДВмю = (ВІ – Во) ( ДВо = (1250 – 950) ( 6534 = 300 ( 6,88 = 2064

9395

Визначаємо абсолютний приріст доходу за рахунок віддачі видатків.

( Ддвз = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (263595 – 229242( ( 179219

(179219 166716(

=(І,47-І,38) ( 179219= 16130

( Ддвж = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (180 – 160( ( 337

(337 226(

=(0,54 – 0,71) ( 337 = -57

( Ддво = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (99968 – 85467( ( 7075

(7075 6125(

=(14,13 – 13,95) ( 7075 = 1273

( Ддвн = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (126301 – 110306( ( 14429

(14429 11221 (

=(8,75 – 9,83) ( 14429 = – 15583

( Ддвмг = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (28919 – 26825( ( 10489

(10489 9395 (

=(2,76 – 2,86) ( 10489 = 1049

( Ддвмю = (ДВІ – Дво) ( ВІ = (8227 – 6534( ( 1250

(1250 950 (

=(6,58 – 6,88) ( 1250 = – 375

Таблиця №7. Розрахунок динаміки доходів Івано-Франківської обласної

страхової організації НАСК “Оранта” від страхової діяльності за рахунок
видатків та їх видачі.

Види страхування Абсолютний приріст доходів від страхової діяльності,

тис. грн.. Питома вага інтенсивних і екстенсивних факторів в прирості
доходів від страхових організацій , %

в т.ч. за рахунок

в т.ч. за рахунок

Всього доходності

витрат обсягу

витрат Всього доходності

витрат обсягу

витрат

Страхова діяльність в цілому 35,384 16,130 17,254 100 45,6 54,4

в тому числі

– життя 0,022 -0,057 0,079 100 -259 359

– особисте страхування 14,525 1,273 13,252 100 8,8 91,2

– страхування наземного транспорту 15,952 -15,583 31,535 100 -97,7 197,7

– страхування майна громадян 2,080 -1,049 3,129 100 -50,4 150,4

– страхування майна юридичних осіб 1,689 -0,375 2,064 100 -22,2 122,2

Конкретні розрахунки динаміки доходів страхової обласної
організації, що залежить від динаміки видатків та їх віддачі,
наведені в таблиці № 7.

Розрахунки показали, що в цілому в усіх видах страхування
сумарно доходи страховиків області зросли на 35,384 тис. грн.

При цьому зростання відбулося в основному за рахунок витрат, на які
припадає 54,4% загального приросту доходу: у той час як на зростання
доходності витрат припадає 45,6%.

Проведений статистичний аналіз за окремими видами страхування
засвідчив, що на страховому ринку області спостерігається вкрай
неоднозначна ситуація.

Аналіз також показав, що у чотирьох видах страхування відбулося
зменшення доходності витрат – у страхуванні життя, страхуванню
наземного транспорту, страхуванню майна громадян, страхуванню майна
юридичних осіб.

В результаті за рахунок цього фактора загальний обсяг доходів
зменшився.

Виконані статистичні дослідження показують, що на страховому ринку
області останніми роками спостерігається де інтеграція страхової
діяльності. До такого висновку можна дійти, спираючись на дані,
які свідчать, що доходи страхової організації зростали тільки
за рахунок збільшення обсягів витрат, тобто в останні роки на
страховому ринку області мав місце переважно екстенсивний
розвиток. І лише в одному виді страхування особистому зростали
доходи за рахунок віддачі видатків, тобто спостерігався
інтенсивний розвиток (див.таблицю № 7).

Аналогічний підхід може бути використаний і при аналізі прибутковості
страхової діяльності. Для цього можна використати наступну систему
показників:

прибутковість страхових платежів (Пп) як відношення прибутку (П)
до страхових платежів (СП)

Звідси: П= Пп ( СП;

Аналіз ступеню інтенсифікації можна розраховувати за формулами:

– абсолютний приріст прибутку за рахунок прибутковості страхових
платежів ((Ппп)

(Ппп = (ПпІ – Ппо) ( СПІ ;

– абсолютний приріст прибутку за рахунок обсягу страхових
платежів ((Псп)

(Псп= (СпІ – Спо) ( Ппо;

Одержані результати знаходяться у взаємозв’язку Із загальним
приростом прибутку:

(Ппп + (Псп = ПІ – По= (П

Відносні прирости (Ппп (100

– показує питому вагу приросту прибутку за рахунок віддачі
страхових платежів:

(Псп (100

– засвідчує питому вагу приросту за рахунок обсягу страхових

платежів.

В першому випадку маємо приріст прибутку за рахунок віддачі
страхових платежів, тобто інтенсивного фактора, а в другому –
за рахунок екстенсивного фактора.

В світовій підприємницькій діяльності користуються також
показниками прибутковості страхових відшкодувань, резервного фонду
тощо.

Застосовуючи наведену вище методику, можна дати оцінку процесів
інтенсифікації страхової діяльності з цих показників.

Зазначимо, що охарактеризоване дослідження охоплює статистичні дані
лише за два роки (раніше таких спостережень не робили) а це,
безумовно, ускладнює процес узагальнення та обмежує можливості
визначення тенденцій розвитку страхового ринку України за умов
перехідної економіки щодо більшого тривалого часу.

Виходячи із цього вважаю за доцільне зробити відповідальний
аналіз не лише за результатами минулого року, а і виконати
його на основі щоквартальних даних, цій справі може слугувати як
розширенню, так і оновлення статистичної бази звітних даних щодо
функціонування страхового ринку України.

За умов перехідної до ринку економіки зростає і значення
управління страхової діяльності, особливо з боку держави.
Управління страховою діяльністю в перехідній економіці тісно
пов’язане з проведенням складного механізму перестрахування. Саме
масштаби та рівень перестрахової діяльності характеризують ступінь
розвиненості страхового ринку України та його придатності до
інтеграційних процесів.

Висновки

Страховий ринок в Україні позволяє оптимістично оцінювати
перспективи формування його структури і необхідної інфраструктури.
Страхова діяльність в Україні стала набирати риси підприємницької
діяльності тільки за останні три-чотири роки.

Разом з тим слідує відмітити, що більшість страхових організацій
країни і Івано-Франківська обласна страхова організація НАСК
“Оранта”, працюючих на вітчизняному страховому ринку, ще не
набрали необхідного опиту, а страховий ринок поки не досягнув
відповідного рівня ні по сумарному об’єму страхового капітала, ні
по масштабам страхових операцій, ні по рівню охоплення сегментів
ринка.

Страхові агенти мало звертають уваги в страховій організації НАСК
“Оранта” таким надходженням платежів при страхуванні особистого
життя від нещасних випадків як за рахунок фізичних осіб, так і
за рахунок юридичних осіб, туристів на випадок травми, вкладів
фізичних осіб, на випадок хвороби, за відповідальність за
спричинення шкоди здоров’ю третім особам.

Дуже погано ведеться робота при страхуванні майна громадян
(будівель, домашнього майна, квартир і ін.).

Зовсім не ведеться робота в страховій організації НАСК “Оранта”
страховими агентами по страхуванню свиней, овець, коней,
бджолосімей, хутрових звірів, декоративних птахів, віслюків та
мулів, собак, майна підприємців фізичних осіб, мисливської
рушниці, мисливських собак.

Також слід відмітити недостатню роботу страхових агентів по
страхуванню майна юридичних осіб, а саме майна підприємств,
майна релігійних органів, майна зданого в оренду, майна під
заставу, будівельно-монтажних ризиків, майна сільськогосподарського
комплексу, вантажів які перевозяться, фінансових ризиків, ризику
втрати прибутку, ризику при продажі товарів в розстрочку, ризику
неповерненню вкладів фізичних осіб, майновий ризик покупця
нерухомості і т.д. і Слід також відмітити про великі витрати на
проведення страхування страхової організації НАСК “Оранта” в 2001
році. Так при доходах всього 263895 гривень витрати склали
107904 гривні. Особливо великі витрати страхова організація
понесла від виготовлення страхових свідоцтв, придбання
канцелярського приладдя, придбання палива, амортизаційних
відрахувань.

Слід також відмітити великий відсоток заробітної плати до
доходів страхової організації. Він становить 26%. Потрібно щоб
страхові агенти звернули увагу на більш раціональну свою роботу.

Страхова організація НАСК “Оранта” великі кошти витрачає на
операційну діяльність, сплату за штрафи, пені, неустойки, великі
банківські послуги, а також витрати на телефонні переговори, що
також збільшує витрати загальні.

Серед проблем, які є на обласному страховому ринку, можна
виділити наступні:

– інвестиційні можливості страховщиків використовуються
недостатньо;

– доля страхування життя на страховому досить мала і не має
тенденції значно збільшитися;

– введення обов’язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів зіткнулися з перепонами на
законодавчому рівні (відсутня відповідальність за невиконання
вимог законодавства); бувають випадки порушення страхового
законодавства, які пов’язані з ігноруванням страховщиками норми
відносно зобов’язань виплат страхового відшкодування, бувають також
випадки неправомірних відмов в його виплаті.

По результатах роботи обласної страхової організації НАСК
“Оранта” за 2001 рік можна зробити виводи про нові тенденції,
покращились показники її діяльності. До позитивних якісним
тєнденціям в 2001 році відносяться:

– вперше за десятиліття темпи росту страхових платежів значно
перевищили темпи інфляції, тобто пройшло реальне збільшення
об’ємів ринка страхових послуг;

– темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи
росту страхових виплат;

– значно збільшився об’єм резерву, сформованого на кінець року,
в порівнянні з зібраними за рік платежами. Це пройшло в
результаті зведення нового порядку формування резервів незароблених
премій і збитків;

– намітилась тенденція значного збільшення сплаченого уставного
фонду.

Також слідує відмітити щодо майбутнього розвитку страхової справи
не хватає як висококваліфікованих спеціалістів, так і
професіональних публікацій по страховій тематиці, необхідних
робітникам системи страхування і страхівникам.

Додаток № І.

ДЕКЛАРАЦІЯ

про доходи страховика обласної дирекції НАСК “Оранта” за 2001
рік

Найменування діяльності страховика
Сума,

грн

1 2

І. Діяльність страховика із страхування і перестрахування

1. Валові доходи від страхової діяльності у вигляді

1.1 Валового доходу від страхової діяльності (крім
страхування ризиків життя) 263415

1.2 Валового доходу, отриманого (нарахованого) страховиками
за договорами страхування і перестрахування життя фізичних осіб на
інших умовах, ніж визначені законом 180

2. Сума нарахованого податку на доходи за .звітний період
(263415 + 180) ( 3 : 100 7909

ІІ. Діяльність страховиків, не пов’язана із страхуванням і
перестрахуванням

1. Валові доходи з джерел інших, ніж сума валових внесків

1.1 Інші доходи 99

2. Сукупний валовий доход (порядок П-1) 99

3. Скоригований валовий доход (по рядах П.І) 99

4. Оподаткований прибуток до перенесення збитків на наступний
звітний (податковий) квартал (рядок по П-3) 99

5. Оподаткований прибуток після перенесення збитків на
майбутній звітний (податковий)квартал (ряд. П-3) 99

6. Сума нарахованого податку на прибуток за звітний період
(99 х 30:100) 30

1 2

7. Сума нарахованого податку на прибуток з урахуванням його
зменшення. 30

8. Оподаткований прибуток за вирахуванням частини прибутку
одержаного за рахунок запровадження понижуючого коефіцієнта 0,8 та
норм амортизації (ряд. П-4) 99

ІІІ. Податкове зобов’язання на доходи від діяльності зі
страхування і перестрахування та прибуток від діяльності, не
пов’язано зі страхуванням і перестрахуванням

1. Загальна сума податкового зобов’язання (нарахований
податок на доходи та прибуток (7909+30) (П.2 + П.7) 7539

2. Зменшення загальної суми податкового зобов’язання на:

2.1. суму нарахованих авансових внесків 7338

3. Сума зменшення загального податкового зобов’язання (сума
рядків 2) 7338

4. Сума податку, яка підлягає нарахуванню за особим рахунком
платника:

4.1. Підлягає нарахуванню при позитивному значенні різниці
між рядами (1-2.1) (7939-7338) 601

Додаток № 2.

Розшифровка доходів Івано-Франківської обласної страхової організації
НАСК Оранта” (крім страхових платежів за 2001 рік)

Найменування статті Всього В тому числі

Інший операційний дохід Інші фінансові доходи

І. Доходи від реалізації страхових послуг – всього – – –

ІІ. Інші операційні доходи – всього 348 348 –

в т.ч. одержані гранти та субсидії 348 348 –

ІІІ. Інші фінансові доходи – всього 99 – 99

в т.ч. відсотки одержані 99 – 99

ІV. Дохід від участі в капіталі – всього – – –

V. Інші доходи – всього – – –

VI. Надзвичайні доходи – всього – – –

Всього доходів 447 348 99

Додаток № 3.

З В І Т

про надходження страхових платежів за 2001 рік по
Івано-Франківській обласній страховій організації НАСК “Оранта”

Види страхової діяльності
Нараховано платежів, грн.

1 2

Життя Разом
180

в т.ч. життя (Укрдержстрах) 180

Особисте (без життя) Разом
99968

в т.ч. 1)Допов. “Призовик”, “Курсант”
1112

2) Громадян на випадок травми
25777

в т.ч. за рахунок фізичних осіб
4813

за рахунок юридичних осіб
19244

за рахунок дітей
1673

за рахунок спортсменів
47

3) Громадян, шо виїжджають за кордон (Асістенс) 4369

4) відповідальність роботодавця за спричинення шкоди
здоров’ю працівників 900

5) обов’язкове особисте
67810

в т.ч. – від нещасного випадку на транспорті 63354

– спеціалістів ветмедицини 625

– медпрацівників від СНіДу ) за рахунок
організації) 72

– ДПД 3759

Наземний транспорт Разом
126301

в т.ч. – фізичних осіб автомобільний
4043

– юридичних осіб автомобільний

56412

1 2

– обов’язкова цивільна відповідальність власників транспортних
засобів: 64516

1) за звичайним договором 55077

2) “Зелена картка” 9439

– добровільна цивільна відповідальність власників
транспортних засобів: 1030

в тому числі “Синя картка” 1030

Майнове громадян Разом 28919

в т.ч. будівлі 23012

домашнього майна 3690

комплексне 1342

квартир 55

тварин (ВРХ) 820

Майно, що належить юридичним особам Разом 8227

в т.ч. майна підприємств 4072

майно релігійних організацій 575

майно здане в оренду 1560

профвідповідальності 2020

В с ь о г о 263595

Додаток № 4

Розшифровка витрат на проведення страхування

Івано-Франківської страхової організації

НАСК “Оранта” в 2001 році

Найменування статей Витрати в гривнях

1 2

Матеріальні витрати Всього 5938

в т.ч. паливо (дрова, вугілля) 850

електроенергія 147

бланки страхових свідоцтв 1873

інші друковані бланки, книги, журнали, акти 285

матеріали господарського призначення 136

канцелярське приладдя 912

інші матеріальні витрати 1735

Виплати на оплату праці Всього 70009

в т.ч. за посадовими окладами 15323

надбавки за високу кваліфікацію 2921

доплата за вислугу років 1731

премії за основними результатами Діяльності 2329

матеріальна допомога 5535

оплата щорічної відпустки – штатним 2324

оплата щорічної відпустки – страховим агентам 2230

оплата навчальної відпустки 101

компенсація за невикористану відпустку 510

комісійна винагорода страховим агентам – фізичним особам 36660

інші компенсаційні виплати 345

Відрахування на соціальні заходи Всього 26096

1 2

в т.ч. відрахування в пенсійний фонд на оплату праці 10537

– відрахування в пенсійний фонд на комісійну винагороду страховим
агентам -фізичним особам 11731

– відрахування до фонду соціального страхування на фонд оплати
праці 1317

– відрахування до фонду соціального страхування на комісійну
винагороду страховим агентам – фізичним особам 1467

– відрахування до фонду соціального страхування на випадок
безробіття на фонд оплати праці 494

– відрахування до фонду соціального страхування на випадок
безробіття на комісійну винагороду страховим агентам -фізичним
особам 550

Амортизація Всього 5861

В т.ч. амортизація основних засобів 4382

амортизація Інших необоротних активів 1479

Разом витрат 107904

Додаток № 5

Розшифровка витрат на проведення страхування Івано-Франківської
обласної страхове” організації НАСК “Оранта” в 2000 році

Найменування статей Витрати в грн.

Витрати на зв’язок
Разом 2019

в т.ч. – витрати на відправку листів, телеграм, посилок
105

– витрати на телефонні переговори 1914

Витрати за отримані професійні послуги Разом
1692

в т.ч. – витрати за банківські послуги 1557

– витрати за інші професійні послуги 135

Витрати на підготовку кадрів Разом
143

в т.ч. – наради і семінари
83

– оплата курсів підвищення кваліфікації
60

Витрати комунальні (крім матеріальних) Разом
205

Витрати на податки та інші обов’язкові платежі Разом 559

в т.ч. – комунальний податок
484

– держмито
75

Інші операційні витрати на збут
210

в т.ч. реклама та дослідження
210

Інші витрати операційне діяльності
1429

в т.ч. – визнані пені, штрафи, неустойки
234

– інші витрати операційне” діяльності
1195

Разом витрат
6257

Додаток № 6.

Розшифровка витрат на проведення страхування Івано-Франківської
обласної страхової організації НАСК “Оранта” в 2000 році

Найменування статей Витрати в гривнях

1 2

Уцінка необоротних активів 23194

Податки на прибуток від звичайної діяльності 7939

Разом витрат 31133

Додаток № 7

З В І Т

про виплати страхових відшкодувань та страхових сум
Івано-Франківської страхової організації НАСК “Оранта” за 2000 р.

Види страхової діяльності Виплачено страві відшкодування і страхові суми

Кількість виплат Сума

1 2 3

Життя Разом 8
337

в т.ч. життя (Укрдержстрах) 5
220

регіональне життя 3 117

І. Особисте (без життя) Разом
54 7075

в т.ч. від нещасних випадків
2 90

Допов. “Призовник” і “Курсант” 1 162

Громадян на випадок травм
48 4494

Обов’язкове особисте від нещасних випадків на транспорті
водіїв 3 2329

Наземний транспорт Разом
6 14429

в т.ч. фізичних осіб – автомобільний 1 609

юридичних осіб – автомобільний 2 9219

обов’язкова цивільна відповідальність власників транспортних
засобів за звичайними договорами
3 4601

Майно громадян Разом
13 10486

в т.ч. Будівель 5
4023

Домашнього майна
1 500

Комплексне
4 4972

1 2 3

тварин
3 991

Майно, то належить юридичним особам Разом 1 1250

в т.ч. майно підприємств 1
1250

В с ь о г о
90 33925

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р.

2. Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне
страхування”

від 26 червня 1997 р.

3. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих
актів

України з питань страхування” від 7 жовтня

1997 р.

4. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про

страхування” від 21 жовтня 1997 р.

5. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне

страхування” від 26 червня 1997 р.

6. Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне
страхування”

від 26 червня 1997 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення

механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування” від
17 червня І9§9 р.

8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження

Положення про порядок і умови обов’язкового страхування майна
державних підприємств і організацій” від 2Й березня 1995 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про обов’язкове
особисте

страхування на повітряному, залізничному, морському, внутрішньому,
водному і автомобільному транспорті” від 2 березня 1993 р.

10. Методика розрахунку страхових внесків по обов’язковому
страхуванню майна державних підприємств та організацій, затверджена
наказом Міністерства економіки, Державного комітету по нагляду за
страховою діяльністю та Міністерства фінансів України від ЗІ липня
1995 р.

11. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. “Страхова справа”
м.Київ.1997р.

12. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. м. Київ. 1996р.

ІЗ. Барановський 0.1. “Розвиток страхового бізнесу в Україні”.

Фінанси України – 1996 р. № 8.

14. Осадець С.С. “Проблеми і перспективи розвитку страхової

справи” Фінанси України – 1997 р.

15. Залємов О.М. “Державна політика на страховому ринку
України”.

Фінанси України № II 2001 р.

16. Тугай Г.М. “Нагляд за страховою діяльністю”. Фінанси
України

№ 12 1996 р.

1 Закон України “Про страхування” Розділ І стаття 5

1 Базілевич В.О., Базілевич К.С. –“Страхова справа” м. Київ 1997р.

1 Базілевич В.О., Базілевич К.С. –“Страхова справа” м. Київ 1997р.

1 Шляхов К.В., Бігдаш В.Д. “Страхование” м. Київ 1998 – 150С.

1 Закон України “Про страхування” Розділ І стаття 7

1 Шляхов К.В., Бігдай В.Р. “Страхование” м. Київ 1998 – ст. 148

1 Закон України “Про страхування” Розділ ІІІ стаття 29.

2 Те ж джерело Розділ ІІІ Стаття 29.

PAGE

PAGE 20

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019