Реферат на тему:
“Довгострокове накопичувальне страхування і його роль
у житті цивілізованої людини”
Існує загальне і накопичувальне страхування.
Договори з загальних видів страхування, як правило, укладаються на один
рік, страхові внески сплачуються одноразово і становлять невеликий
відсоток від страхової суми. Страхові платежі не нагромаджуються, не
розглядаються страхувальниками (громадянами) як інвестовані кошти і не
повертаються їм після закінчення дії договору страхування.
Договори загального страхування призначені лише для забезпечення
компенсації збитків внаслідок страхових подій.
За договорами страхування життя страхові внески, зазвичай, сплачуються в
розстрочку протягом усього терміну дії договору. Відбувається
накопичення коштів, які зберігаються і перебувають в управлінні у
страховій компанії на період дії договору.
За будь-яких обставин внесені кошти повертаються застрахованій особі або
її спадкоємцю з певними відсотками.
Це означає, що внески за договорами страхування життя мають для
застрахованої особи яскраво виражений характер інвестицій.
Накопичувальне страхування – вид довгострокового страхування життя, по
якому страхова сума виплачується страхувальникові при досягненні ним до
зазначеного віку або у випадку смерті застрахованого його спадкоємцям.
Такі поліси гарантують виплату страхового забезпечення (або самому
застрахованому, або його спадкоємцям), тому вони часто відіграють
подвійну роль: як страхового полісу, так і інвестиції.
Згідно з концепцією, визначеною Законами України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне
пенсійне забезпечення» (набрали чинності з 01.01.2004 року), нова
пенсійна система в Україні вибудувана у трьох рівнях.
Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і
субсидування та здійснення виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного
фонду України – аналог пенсійної системи, яка існувала до пенсійної
реформи.
Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного
пенсійного страхування, суть якої полягає у тому, що частина
обов’язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних
відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному
Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних
накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких)
сплачуватимуть такі внески. Передбачено інвестування цих коштів в
економіку з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від
інфляції. Такі кошти будуть власністю цих громадян, і вони зможуть
скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або в інших випадках,
передбачених законодавством України). Виплати з Накопичувального фонду
будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи.
Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка
базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх
об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками
недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Особисте накопичувальне страхування забезпечує раціональне формування й
використання коштів для здійснення соціальних (в тому числі і пенсійних)
програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання
коштів на соціальні програми цим методом. Сформовані ресурси
застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на
пенсійне забезпечення та інші соціальні заходи.
При особистому накопичувальному страхуванні (страхуванні життя і
пенсійному страхуванні) створюються значні резерви грошових ресурсів,
які стають джерелом інвестицій в економіку. Страхові компанії, отримуючи
прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати величину
страхових внесків, збільшувати власний капітал і відрахування до
бюджету, стимулювати працю персоналу, збільшувати розмір дивідендів.
Так, у Франції на початок 90 – х років близько 150 компаній, які
займалися пенсійним страхуванням і страхуванням життя (25% від загальної
кількості страхових компаній), залучили 1050 млрд. FRF, або майже 5% від
ВВП.
Для сучасних підприємств, які приймають участь в довгостроковому
накопичувальнимПрограми накопичувального страхування життя – це форма
відкладеної, довгострокової мотивації персоналу. Іноді їх називають
“золотими наручниками”, з чим ми не згодні. Наручники – це елемент
несвободи людини, а якщо керівництво компанії хоче підтримувати і
розвивати ініціативу і творчість своїх працівників, якщо воно має
життєву мудрість, то такими програми воно може забезпечити прихильність
персоналу до “своєї компанії”.
Ці програми дозволяють гідно попрощатися з людиною при виході її на
пенсію і, надавати матеріально забезпечений відпочинок від компанії.
Кошти, інвестовані в такі програми, для самого підприємства виконують
роль фінансового фонду, оскільки ними можна оперувати і у ситуаціях
кредитування, і в ситуаціях банкрутства, і у ситуаціях смерті
співробітника. При виборі і укладанні програм, формуванню правил
володіння і розпорядження ними з боку компанії і людини, необхідні
коректність, такт і компетентність. Тут потрібна індивідуальна робота з
кожним. Важливим є урахування аспектів податкового законодавства,
економічних факторів для підприємства. Це довгострокові фінансові
програми, що вимагають серйозного підходу до їх розробки і реалізації.
Однак необхідно не тільки визначитися в параметрах страхових послуг, але
і правильно вибрати саму страхову компанію. У спеціалізованих виданнях
регулярно друкують основні показники роботи страхових компаній. Як у них
орієнтуватися?
Компанії розділені в залежності від виду страхування. Виділяють загальне
(чи тарифне) і накопичувальне страхування.
Загальне (тарифне) страхування розглядає ризики втрат майна (машини,
будинку, приміщення, товарів); фінансових втрат (внески, кредити,
інвестиції); ризики за результатами професійної діяльності; ризики
фінансових витрат на відновлення здоров’я (медичне страхування,
страхування від наслідків нещасного випадку) і усе, що підпадає під дані
категорії. Договори страхування короткострокові – від декількох днів до
12 місяців. Вартість програми (тариф, річна премія) набагато менша і
може складати 0,1-10% від страхової суми. Страхове відшкодування
виплачується тільки при настанні страхового випадку. Якщо страховий
випадок не наступив у період дії програми, річна премія не повертається
клієнту, але в нього може виникнути право на знижку при укладанні нового
договору.
Страхових компаній у сфері загального страхування на ринку України, як
зазначалося вище, нараховується більш 360-ти. Зараз цей список
коригується, оскільки законодавчо потрібно сформувати Статутний фонд у
визначеному розмірі. Тому йдуть процеси злиття дрібних компаній;
поповнення статутних фондів або навіть закриття окремих компаній.
Споживачу це вигідно, державі спокійніше. Страхові компанії – це
фінансові структури і чим вони більші і фінансово сильніші, тим
надійніше. Статутний фонд – це свого роду застава, що забезпечує безпеку
клієнта.
Страхова компанія повинна мати:
o статутний фонд – не менш 1 мільйона євро (більше 6 мільйонів 600 тисяч
гривень);
o ліцензію на вид страхування, що Вас цікавить.
Якщо матеріальний розмір Вашого ризику дуже високий, Вам не байдужний і
фінансовий рівень перестрахувальника.
Ще один дуже важливий показник – це відношення страхових виплат до суми
річних внесків, обов’язково виражене у відсотках. Цей показник дає
досить об’ємну картину, а саме, якщо він на рівні 50-60%, то компанія і
страхує реальні ризики, і реально їх покриває, оскільки різниця
залишається компанії на її розвиток і “життя”. Якщо ж показник 10-15%,
то ймовірно або страхують нереальні ризики, або ускладнені виплати
страхових відшкодувань.
Оцінювати необхідно і престижність компанії: час роботи на ринку,
наявність представництв по регіонах України, тенденція тарифів до росту
або зменшення, кваліфікаційний рівень консультантів, але саме головне –
живі свідчення клієнтів. Останніх знайти складніше, тому що ми слабо
довіряємо свої ризики компаніям і більшою мірою сподіваємося на випадок.
Про світову культуру в цьому питанні говорити не будемо, за кордоном без
страхування люди б не пережили всіх тих катаклізмів, що відображають
екрани новин.
По накопичувальному страхуванню життя в Україні працюють більше 20-ти
компаній.
Відмінності накопичувальних програм від тарифних такі:
o усі річні внески по закінченню дії програм страхування повинні бути
повернуті клієнту, до них виплачується ще і додатковий бонус, що
формується з отриманого компанією прибутку;
o терміни дії – більше 120 місяців (це 10-15-20-25 років).
Основний ризик, що покривається в програмах – це життя людини. Стан
здоров’я в результаті хвороби чи нещасного випадку є додатковими
ризиками. У світовій практиці такі програми служать однією зі складових
пенсійного плану людини та мають податкові пільги, як для підприємства,
так і для самої людини. Уведено це в практику й в Україні.
З огляду на зобов’язання по поверненню вкладених коштів, їхнє соціальне
призначення – матеріальний захист похилого віку, до компаній та їхньої
діяльності законодавчо пред’являються жорсткі вимоги:
o Статутний фонд – півтора мільйона євро (близько 10 мільйонів гривень
повинен бути сформований до листопада 2004 року);
o вид діяльності – тільки добровільне страхування життя;
o робота з перестрахувальниками найвищих фінансових рейтингів, не нижче
“А”;
o повне правове поле України.
В усіх програмах захищений ризик смерті. На виплату і розмір страхової
суми впливає причина смерті, момент її настання. Є в пропозиціях
компаній компаній і відмінності по основних параметрах:
o розмір річного внеску – від 120 гривень до
5 000 доларів, більш високі річні внески вимагають пред’явлення
декларації про доходи;
o вид валюти, у якій виконана програма – гривня, євро, долар;
o характеристики викупної суми – з якого року дії програми й у якому
розмірі існує;
o наявність тимчасової франшизи;
o розмір очікуваних бонусів;
o правила внесення змін у програму та інші характеристики.
Додаткове страхування на випадок інвалідності в результаті нещасного
випадку теж має відмінність по тарифах і розмірах покриття, по ступеню і
характеру каліцтва, достатніх для отримання виплат. У деяких програмах
можна додатково взяти страховку на випадок критичного захворювання, до
якого відносяться інфаркт, інсульт, онкологічні захворювання і деякі
інші.
Розрізняються і вимоги компаній до стану здоров’я застрахованої особи,
необхідності проходження нею медичного огляду і впливу характеру
професійної діяльності на застрахованого.
В одній програмі зібрати всі аспекти ризиків, пов’язаних з життям людини
важко, саме тому компаніям на ринку не тісно. У світовій практиці на
страхування життя люди витрачають значні суми своїх доходів, наприклад,
у Швейцарії – більше 3000 доларів, у США – на рівні 1300. Це дані в
середньому – на одного громадянина країни. Природно, що такі суми
розподілені в різних програмах декількох компаній, щоб охопити
максимальний спектр послуг та уникнути ризику вкладень в одне місце.
В Україні ж на страхування життя однієї людини витрачається ледве більше
десяти центів і програма часто обирається далеко не оптимальна для цієї
людини. Досвід минулого і невір’я у майбутнє заважають нашим людям
вчитися аналізувати пропозиції страхових компаній, правильно визначати
матеріальні вигоди від володіння і розпорядження такими програмами.
Заважає цьому і спосіб доведення таких програм до споживача – мережевий
маркетинг. На наш погляд основним недоліком його є гонитва за клієнтом,
якого хочуть перетворити в продавця. Але ж програми накопичувального
страхування життя – це особистий фінансовий марафон від 10 до 25 років,
і в клієнта повинно вистачити сил витримати його і прийти до фінішу не
знесиленим, а спокійним і упевненим в позитивних аспектах результату. У
таких програмах не перескочити з однієї компанії в іншу. Це машину можна
застрахувати через рік в іншій компанії, а поміняти програму
накопичувального страхування життя можна тільки з фінансовими втратами.
Взагалі не слід забувати, що продавець – це професія в сфері послуг,
вона вимагає професійних навичок не тільки по знанню продукту, але і по
умінню служити клієнтові. Професіоналізм у фінансовому консультуванні
незамінний.
Страховим компаніям в Україні необхідно витратити багато часу, сил і
такту для відновлення доброго імені страхових послуг, якими людство
користується упродовж значного періоду своєї історії.
Використана література
Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”//
України –business.-2001.- 6-13 листопада, №44.
Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.
Закон України від12 липня 2001р.// України –business.-2001.- 4-11
вересня, №35.
Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування
прибутку підприємств // України – business.-2003.-21-28 січня, №3.
“Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр.”- Постанова
КМУ № 98 від 2. лютого.2001р.
Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ,
2002-208с.
Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. – К.: Т-во «Знання»,
КОО,2002.-203с.
Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О.
Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.
Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у,
переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.
Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних
спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
