.

Соціологічний аналіз сім’ї та шлюбу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 9497
Скачать документ

Тема: “Соціологічний аналіз сім’ї та шлюбу”

План

TOC \o “1-3” 1. Сім’я та шлюб як соціальний інститут. Функції сім’ї.
PAGEREF _Toc78957934 \h 3

2. Тенденції, проблеми, перспективи розвитку сімейно-шлюбних відносин.
PAGEREF _Toc78957935 \h 8

3. Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї. PAGEREF
_Toc78957936 \h 12

Висновок PAGEREF _Toc78957937 \h 15

Література PAGEREF _Toc78957938 \h 16

1. Сім’я та шлюб як соціальний інститут. Функції сім’ї.

Соціологія сім’ї – галузь, що вивчає формування, розвиток і
функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних
соціально-економічних і культурних умовах.

Соціальні інститути (від лат. Institutum – встановлення, установа) – це
історично сформовані стійкі форми організації спільної діяльності людей.
Термін “соціальний інститут” вживається в найрізноманітніших значеннях.

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім’я.Виникла сім’я в
надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.
Суспільна цінність і значимість сім’ї обумовлена її “виробництвом і
відтворенням” безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх
індивідуальної свідомості. Сім’я – об’єднання на шлюбі або кровному
родстві, усиновленні людей, зв’язаних спільністю побуту, на взаємній
моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і
взаємодопомозі. Разом з тим – це мала контактна група людей, які
взаємодіють між собою, особлива форма взаємодії. Держава, яка
складається з повноцінних, розвинутих і культурноосвічених сімей, багата
держава, у неї є майбутнє.

Н. Смелзер писав: “Сім’єю називається основане на кровній спорідненості,
шлюбі чи усиновленні об’єднанні людей, пов’язаних спільністю побуту та
взаємною відповідальністю за виховання дітей”. Арістотель визначає сім’ю
як форму спілкування.

Із визначення сім’я випливає, що основними є три її ознаки:

шлюбні або кровноспоріднені зв’язки між усіма її членами;

спільне проживання в одному приміщенні;

загальний сімейний бюджет.

Сім’я є сферою формування і ареною практичного прояву політичних
ідеалів, поглядів, інтересів людини. В сім’ї і через сім’ю формуються
первинні ціннісні орієнтації і соціальні установки дитини, підлітка. Не
потрібно забувати і про те, що сім’я закладає основи відносин між
близькими людьми, формує орієнтації на трудове, суспільно-політичне
життя людини.

Терміни шлюб та сім’я як в повсякденній мові, так і в наукових
публікаціях знаходяться поруч, що дійсно правомірно, оскільки
реальності, що визначаються цими термінами, тісно взаємозв’язані. Однак
шлюб і сім’я – не одне й те ж, а швидше пересічні поняття, адже сім’я
може існувати без шлюбу, а шлюб без сім’ї.

Шлюб – це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством
форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і
обов’язки один до одного і до дітей та рідних. Шлюб – це суспільне
встановлення, установа або як кажуть соціологи, особливий суспільний
інститут. Іншими словами, шлюб – це традиційний спосіб формування сім’ї
й суспільного контролю за нею, одне з знарядь, шляхів, засобів
самозбереження і розвитку суспільства. Шлюб представляє собою контракт,
який заключається трьома сторонами – чоловіком, жінкою та державою.

Шлюб – інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім’я –
інститут регулюючий ще й відносини між батьками й дітьми.

Функції сім’ї – це способи, методи прояву її активності, життєдіяльності
всієї сім’ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує
сім’я, обумовлюють важливу роль сім’ї в суспільстві. Основні соціальні
функції сім’ї:

відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне
(народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім’ї. На
зміну переважно економічним стимулам народження дітей в минулому, дедалі
відчутно приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна
потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка,
прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях,
надія і упевненість в майбутньому духовному родстві з дітьми та внуками,
що скріпляють кровнородинний союз, іменна гордість, гордість прізвища;

господарсько-побутова. Відображається господарсько-побутова функція
сім’ї у веденні домашнього і особистого допоміжного господарства,
садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів
сім’ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі,
додержанні сімейного бюджету;

виховна. Виховна соціальна функція сім’ї визначаєвідповідальність
батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей;
народна мудрість гласить: “Батько не той, хто дитину народив, а той, хто
виховав”;

взаємне піклування членів сім’ї один за одного, особливо про літніх;
мають за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, їх
забезпечення і спокійну старість, а також постійну і взаємну
морально-психологічну підтримку, всебічне піклування;

організація та використання вільного часу, насамперед – дозвілля. Її
мета – допомогти членам сім’ї найплодотворніше реалізувати свої
здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних
цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.

Ще виділяються функції сім’ї: соціалізації особи, духовного спілкування,
співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки
старання детальнішого перерахування всіх функцій сім’ї, аніж поділ їх, з
одного боку, на задоволення переважно матеріальні,
господарсько-побутові, а з другого – переважно емоціональні і
соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення
має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, зв’язаний з вихованням
і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім’ю
замінити ніякими суспільними установами неможна. Тільки в сім’ї дитина
природно і найефективніше одержує першу соціаілізацію своєї особи,
здобуває своє Я. В сучасних умовах рідко яка сім’я може дати своїй
дитині ту підготовку, яку може дати їй суспільство, соціальні інститути
(сім’я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той
морально-психологічний потенціал, що захладає дитині сім’я, залишається
на тривалий період, а то й на все життя. Саме в сім’ї дитина пізнає ази
життя, зустрічається і з відносинами авторитету – посадового,
батьківського і функціонального, заснованого на вищій компетентності
батьків або старших братів і сестер, їх розвинутих навиків та уміння,
успішності їх діяльності. Репродуктивна і економічна діяльність сім’ї
найтісніше зв’язана з життям суспільства і тому державі не байдуже, як
ці проблеми вирішуються. Якщо тривалий період вважалось, що виховання
дітей не стільки державна, скільки сугубо особиста справа кожного, то
тепер виховання дітей і державна, і сімейна справа. Ось чому виховна
функція сім’ї тісно зв’язана з репродуктивною, коли мова йде про
соціальне відтворення населення. В сучасних умовах середня сім’я в
Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей – з 4-5
душ. І, хоча з першої половини 90-х років кількість таких сімей значно
зменшилась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. Поки цей
процес триває, зберігається реальна можливість депопуляції населення.
Уже тепер смертність переважає народжуваність. На репродуктивну функцію
сім’ї негативно впливають розлучення. Тому суспільство не може байдуже
ставитись до такого явища. Величезне значення надається здоров’ю
подружжя, їх здатної ті відтворювати самих себе. Статистичні дані
свідчать, що до 30% сімей страждають бездітністю, причому 40% з них з
причин безплідності чоловіка. Тоді як збільшення двох-трьохдітних сімей
стримується не лише особистими прагненнями подружжя, а й економічними
умовами і правовим становищем. Це і пояснює причини того, що починаючи з
середини 90-х років в Україні смертність перевищує народжуваність. На
поведінці молоді відбивається рівень знання про всебічність сімейного
життя. Соціологічні дослідження свідчать, що рівень культури статевих
взаємовідносин між подружжям, як правило, дуже низький. Тим часом
формування правильних рекомендацій молоді в інтимній сфері є однією з
важливих складових її виховання. В сучасних умовах значна частина молоді
або зовсім не одержує інформації про сім’ю, про її інтимні відносини,
або одержує її дуже обмежено, що негативно впливає і на дієздатність
сім’ї і на стабільність шлюбів.

Виховання – велика справа: ним вирішується участь, доля людини.
Виховання здійснюється в процесі повсякденного спілкування дитини з
членами сім’ї, рідними, всіма людьми, з якими сім’я вчить дитину жити
серед людей, прищеплює їй основи певних ідейно-політичних поглядів,
світоглядних рекомендацій, моральних норм і правил Дитина в сім’ї пізнає
і освоює моральні норми. У дитини формуються первинні навики і зразки
поведінки, шліфуються індивідуальні морально-психологічні риси,
закладається фундамент психологічного здоров’я Та й в період навчання
дитини в школі, технікумі, ліцеї, вищому навчальному закладі, в період
праці на виробництві виховна функція сім’ї не відмирає, виховний вплив
на підростаюче покоління не припиняється. Людина, яка виросла в
нормальній сім’ї, в своїх вчинках, як правило, керується не лише думкою
всього суспільства або членів трудового колективу, а й значно і думкою
своїх рідних. Світ існує не для того, щоб його пізнавали, а для того,
щоб виховувались в ньому. Народжуються слабкими – потрібна сила,
народжуються безпорадними – потрібна допомога, народжуються байдужими –
потрібна розсудливість. Все, чого не мають від народження і без чого не
можна обійтись, ставши дорослим, дається вихованням. І будь-яка особа
реалізує себе, насамперед, в суспільно-корисній діяльності. Звичайно,
щорічно працьовита людина одержує професійну відпустку, іноді, якщо дуже
повезе, попадає в будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, їздить на
курорти та в інші місця для відновлення своїх сил. Але основним
осередком для відновлення сил все-таки є сім’я, де людина знаходить
фізичну, матеріальну, моральну, психологічну підтримку, допомогу та ін.
Та практично по-різному складаються відносини в сім’ї – і позитивно і
негативно, що по-різному і впливають на людину. Ось тут-то важливу роль
відіграє комунікативна функція сім’ї – задоволення потреб людини в
спілкуванні і в уособленні. В сучасних умовах спілкування стало
складніше, виділяється ряд сфер і видів спілкування. Особливе значення
мають форми професійного ділового спілкувіння, що характеризуються
високим ступенем формалізації, інша справа – домашня обстановка, де, як
правило, поводяться з людьми, по-перше, соціальне і психологічно
близькими, а по-друге, де делікатно, шанобливо ставляться до особи
кожного. Тут задовольняються потреби в інтимному спілкуванні, у
взаєморозумінні і взаємопідтримці. Зрозуміло, що таку функцію може
реалізувати лише здорова сім’я, де панує повна повага кожного члена
сім’ї, взаємоузгоджений, дружній морально-психологічний клімат.

2. Тенденції, проблеми, перспективи розвитку сімейно-шлюбних відносин.

Дослідження проблем, пов’язаних з сім’єю, стає дедалі важливішим як у
теоретичному, так і в практичному, життєвому плані. Відомо, що
нестабільність шлюбу та сім’ї, яка виявляється в зростанні кількості
розлучень, характерна практично для всіх розвинених країн світу. Це
пояснюється впливом урбанізації і викликаної нею інтенсивної міграції
населення, емансипацією жінок, науково-технічною революцією, причинами
соціально-економічного, культурного, етнічного, релігійного характеру.

Сучасні тенденції в розвитку сім’ї характеризуються такими соціальними
особливостями:

Шлюб, який є основною сім’ї, стає рівноправним, добровільним, вільним
від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб,
союзом жінки і чоловіка.

Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності,
чоловічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та
жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та
духовного зростання.

Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між
коханням і обов’язком, індивідуальним та суспільним інтересом в
інтимному житті людини.

Суспільна цінність сім’ї все більше визнається її роллю в примноженні,
передаванні в спадковість приватної власності, організації виробництва (
фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.

У теперішній час інститут сім’ї переживає скрутні часи. Відпало багато
чинників, стабілізуючих сім’ю ззовні: економічна залежність жінки від
чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона або осуд розлучень. У
цих умовах визначальне значення для стабільності шлюбу набувають
внутрішні чинники, властиві сім’ї. Численні соціологічні дослідження
показують: в основі розлучення в переважній більшості випадків лежить
конфлікт між подружжям, який досягнув такого степеня, що розв’язати його
можна лише шляхом розірвання шлюбу.

Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися
конфлікти.

Психофізіологічний – дисгармонія з’являється в порушеннях сексуального
життя. У цілому явище це зустрічається досить часто, проте як основну
причину рішення про розлучення його відзначають лише окремі.

Психологічний – в сім’ї створюється нездоровий клімат, який виявляється
в постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості, яка найчастіше
виміщується на дітях.

Соціально-рольовий – симптоми порушення стабільності цього рівня –
неправильне, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження,
хаотичність сімейного укладу.

Соціокультурний (духовний) – конфлікти набувають форму нерозуміння
подружжям одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволення
спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Проте більша частина розлучень відбувається, зрозуміло, через причин,
які виникають безпосередньо у результаті спільного життя. Найбільша
кількість розірваних шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя
стає досить самостійним в матеріальному плані, встигли непогано
дізнатися недоліки одне одного і переконатися в неможливості жити разом.
Тим часом вони досить молоді, щоб створити нову повноцінну сім’ю і мати
дітей. Також велика кількість розлучень припадає на вік близько 40
років. Це пов’язано з тим, що діти виросли та немає потреби зберігати
сім’ю заради них, а в одного з подружжя фактично є інша сім’я.

Максимальна частка розлучень падає на перші п’ять років подружнього
життя. Наявність в сім’ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу.
У багатодітних сім’ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень
набагато нижчий середнього рівня.

При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.

Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести
домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне
проживання).

Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності,
грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі,
помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага
одне до одного. Для жінок – ініціаторів розлучення ці причини частіше
виявляються пов’язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають
грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило,
грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до
чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його
інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач,
докори, дріб’язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно
оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя – так звана
несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для
жінок.

Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у
ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).

Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються. Так, зрада може
бути наслідком неуваги, грубості, а грубість – результатом господарських
негараздів тощо.

Різні люди по-різному переживають розпад своєї сім’ї. За оцінками
багатьох російських та зарубіжних соціологів, дуже поширеними наслідками
розлучень є зниження трудової активності, висока ймовірність нервових
стресів, психічних розладів. Для суспільства особливо обтяжливо, що
послаблюється вплив батьків на виховання дітей і діти стають предметом
серйозних конфліктів між подружжям, яке розлучається, причому найчастіше
такі конфлікти виходять далеко за рамки передрозлучної і розлучної
стадій і мають продовження протягом багатьох років.

Отже, нестабільність шлюбу створює гострі проблеми як для тих, хто хоче
створити сім’ю, так і для тих, чия сім’я виявилася зруйнованою. Водночас
розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки
свобода розірвання шлюбу – одне з засобів гарантування соціальної
справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх
моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою
розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від
індивідуальної ситуації.

Разом з тим важливу роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби
сім’ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв’язання
житлової проблеми.

Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в сімейно-шлюбних
відносинах: 1) проблема стабільності сім’ї, 2) проблема народжуваності і
3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень
розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім’ї взагалі.
Навпаки, сім’я визнається безумовною цінністю всіма віковими
категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди
пред’являють все вищі вимоги.

Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи
його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й
негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив.
Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад
виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що
стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних
моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності.
Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного
та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на
зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки
держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство
не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї чи
іншої людини.

Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена
робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину,
роблять її життя осмисленим і цікавим.

Сім’я – це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі
здорові сім’ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі
суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

3. Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї.

Не секрет, що сучасна сім’я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать
такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім’ї,
зростання кількості розлучень, поява великої кількості бездітних,
свідома відмові від народження єдиної дитини; масова відмова від дітей,
здавання їх у пологові чи дитячі будинки, будинку дитини,
приймальники-розподільники, втеча дітей з дому; жорстоке поводження з
дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.

Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про
інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про
залежність від батьків, що послаблює родину. Для молодих родин актуальна
проблема дозвілля. Молодий чоловік після народження маляти не вправі
усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її
нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох
радостей. Покладаючи весь догляд за маленьким на одну лише дружину,
чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, у тому
числі і будинком і ним самим. При такому положенні, при таких обставинах
у родині неминуче виникає дискомфорт. Чоловік починає почувати себе
зайвим, непотрібним, нелюбимим, не підозрюючи, що сам у цьому цілком
винний. І як наслідок перерахованого, у чоловіка все частіше починає
миготіти думка, що він може усе змінити по своєму бажанню. Як? Так
розлучитися! І тоді – знову воля, ніяких турбот, ніякого лементу, знову
він – улюблений, єдиний, доглянутий…

З приходом дитини до жінки приходить усепоглинаюче почуття, що часто
навіть самий коханий чоловік на якийсь час відходить у неї на другий
план. А якщо ще ця дитина не з тих, котрі тільки їдять, сплять і ніяких
особливих занепокоєнь батькам не доставляють, а така що вимагає
безсонних ночей, і безустанного догляду, і нервів, то крім емоцій йому
належить і увесь час матері, усі години доби.

Зрозуміло, що чоловік виражає невдоволення з приводу не пришитого
гудзика чи не вигладженої сорочки, у той час як дитина надривається від
лементу, в мами не ладиться з годівлею, викликаються, м’яко кажучи, не
самі добрі почуття. І молода мама, не виспалась, втомилася, цілком
можливо, відреагує на претензії чоловіка зовсім не так, як йому самому
цього хотілося б. Звичайно, дружина могла знайти й інші слова й інший
тон, але зрозумійте і її.

Культура подружнього спілкування – неодмінна умова безконфліктного
сімейного життя. Знання правил культури спілкування дозволяє уникати
багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають
серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному
поводженні одного з членів родини застосування правил іншими значно
знижує напругу, робить внутрісімейну обстановку набагато спокійною і
створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.

Уміння знайти компроміс – дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм,
непоступливість, дитяча упертість приводять лише до більшого загострення
розбіжностей.

Проблеми, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути
найрізноманітнішими. Але по часу виникнення їх можна розділити на дві
великі групи. Це причини, які виникли безпосередньо під час шлюбу, під
час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які
об’єктивно існували до моменту створення сім’ї.

Групу причин, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї,
називають чинниками ризику, оскільки наявність їх у період дошлюбного
знайомства вже таять у собі небезпеку майбутнього розлучення.

Чинники ризику пов’язані як із особистістю людини, його походженням,
вихованням, так і з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику
належать:

велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка
набагато старша);

схильність до алкоголізму одного з подружжя;

легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі;

занадто ранній вік вступу до шлюбу;

ймовірність швидкого народження дитини;

закороткий термін знайомства;

різка незгода батьків на укладення шлюбу;

шлюб з примусу, без взаємної згоди.

Ці чинники даються взнаки буквально в перші роки спільного життя і
багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлучень
припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох
років.

Результати опитувань показують, що значна частина молодих людей (близько
1/3) брали шлюб на основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою:
бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок,
помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке
поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної
мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання
самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу
кожного з них, їхніх спільних цілей. Кожен сьомий шлюб, укладений у
першій половині 80-х років, – це шлюб між подружжям, вік кожного з яких
не перевищує 20 років. У даному випадку виявляється найчастіше
психологічна неготовність до шлюбу. Молоді сім’ї, як правило, не
відокремлені від батьків і матеріально цілком від них залежать. У
подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності
сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків
подружжя), а також проблема взаємин між членами сім’ї і батьками, що
живуть з ними, які можуть скластися несприятливо і ускладнити неминучі у
цьому випадку подружні конфлікти.

Серед причин розлучень зустрічається така, як розчарування в партнері та
втрата на основі цього початкового почуття любові. Ця небезпека
підстерігає в першу чергу те подружжя, термін знайомства яких до весілля
був недовгим (від трьох до шести місяців).

Таким чином, ми бачимо, що ряд чинників, шкідливо впливаючих на міцність
шлюбу, може бути виділений ще до створення сімейного вогнища.

Висновок

Шлюб, з погляду соціального відтворення суспільства і його моральної
чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі
справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий
і довірився іншому.

Сім’я – невід’ємний осередок суспільства, і неможливо зменшити його
значення. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без
сім’ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім’ї. Для
кожної людини сім’я – початок початку. Поняття щастя майже кожна людина
пов’язує, насамперед, із сім’єю: щасливий той, хто щасливий у своєму
домі. Сім’я – це й результат, і ще більшою мірою – творець цивілізації.
Сім’я – найважливіше джерело соціального та економічного розвитку
суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління
повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти,
включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість
харчування, охорони здоров’я, сфери послуг, можливості відпочинку,
зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя.

Література

Хромишенко Г.С. Сім’я – держава в державі. – К., 1996.

Пічі В.М. Соціологія. Матеріали до лекційного курсу. – Київ. –
“Заповіт”. – 1996.

Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Кремень В.Г. та інші.
Соціологія. – Київ – Харків. – 1998.

Соціологія: підручник для Вузів. – К., 2000.

Кравченко А.И. Социология. Учебник для вузов. – “Академический проект”,
2001.

Лавриненко В.Н. Социология. – Москва. – 2001.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019