Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь – це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту.
Як наслідок такого становища – з’являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має сталу тенденцію до значного зростання: за останні 10 років вона зросла на 12%.
Серед наркоманів 80% складає молодь, у тому числі 40% – неповнолітні. Щорічно у скоєнні тяжких злочинів бере участь більше 25 тис. молодих людей. З 1980 р. рівень злочинності серед дівчат зріс у 2,5 рази. Після деякого зниження у 1986 р. знов спостерігається тенденція зростання показників смертності населення молодших вікових груп. Починаючи з 1988 p., зростає кількість самогубств серед молоді, особливо у віці 15-19 років. Загрозливо виглядає процес підвищення питомої ваги молоді серед людей, які добровільно відходять з життя; феномен самогубства все більше набирає молодого обличчя.
Ці явища, накладаючись на загальні процеси депопуляції в Україні (тобто фіксоване з 1989 р. зменшення загальної кількості населення внаслідок збільшення кількості померлих відносно кількості новонароджених), приводять загалом до постаріння населення країни та зменшення частки молоді в ньому. Так, кількість молодих людей в Україні складає нині близько 11 млн. чол., але за останні 10 років їх питома вага у складі населення зменшилась з 22,2% до 19,7%.
Слід виділити такі відносно нові тенденції, характерні нині для соціального самовизначення молоді:
- заперечення можливості повернення до минулого соціального ладу та невизначеність власного місця і ролі у побудові нового;
- руйнація традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наявності великої кількості соціальних інститутів, покликаних здійснювати цей процес; водночас нових, ефективних та відносно безболісних форм соціалізації молоді практично не існує;
- розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху при одночасному зростанні особистої відповідальності;
- поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь: кооперативів, приватного бізнесу, різноманітних форм власності; наявність різних джерел одержання матеріальних благ і заробітку, нових джерел інформації, самодіяльних про- і антисоціальних, антисуспільних молодіжних угруповань, тощо;
- посилення регіональних та національних (етнічних) відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді;
- оцінка свого суспільного становища із загально-цивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні зі становищем ровесників в інших, переважно високо-розвинутих країнах та поява у зв’язку з цим завищених соціальних вимог.
Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вона не підготована ні психологічно, ні організаційно. Тому мета молодіжної політики у цій галузі – зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, які оновлюються або кардинально змінюються, посилення правової, економічної та соціальної захищеності молодого покоління.
Література
- Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. — К.: 1996.
- Головатий М. Ф., Цибульник B. C. Проблеми молодіжної політики \\ Філософська і соціологічна думка. — 1992, – №4.
- Иконникова С. Н. Социология о молодежи. — Л.: 1985.
- Молодежная политика: Опыт, проблемы, перспективы \\ Материалы международной научно-практической конференции (в 2 ч.), К.: 1992.
- Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв’язання. — К.: 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
