Сім’я як об’єкт соціологічного вивчення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3346
Скачать документ

Реферат з соціології

Сім’я як об’єкт соціологічного вивчення

Сім’я є об’єктом дослідження багатьох наук — історії, економіки, права,
соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії,
етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає
специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї.

Історія досліджує виникнення сім’ї та її форми у різні періоди історії
людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім’я або
домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча
в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце
як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов’язані
з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними
характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль
сім’ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна
психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і
динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається
вивченням виховної функції сім’ї, як одного з важливих факторів
формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин
між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім’ї, виникнення
якої припадає на 20-ті рр. XX ст., розвивалась досить успішно. Найбільш
відомими спеціалістами в галузі соціології сім’ї на Заході є І. Най,
ДУК. Хілл (США), Ф.Мішель (Франція), 3.Тишка (Польща), Л.Чех-Сомбаті
(Угорщина), А.Г.Харчев, М.С.Мацковський, Ї.В.Бестужев-Лада (Росія) та
ін.

Українськими соціологами (Л. Р.Аза, Н. В.Лавриненко, М. Й. Боришевський,
С.О.Войтович, І.С.Дьоміна, В.М.Піча, Г.О.Ковтун, В.Ф.Рибаченко, Б. О.
Татенко, В.І.Зацепін, Л.М.Бучинська, О. Д Цимбалюк, Ю.М.Якубова та ін.),
вивчається ряд важливих проблем, пов’язаних із репродуктивною поведінкою
сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок,
розподілом влади та обов’язків у сім’ї тощо.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного
життя. Предметом вивчення соціології сім’ї є досить широке і
різноманітне коло питань:

* загальні основи та принципи шлюбу і сім’ї;

* взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

* типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

* фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

* зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами
соціального життя;

* суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального
інституту, і як малої соціальної групи;

* мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні
фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та
подоланню внутрішньосімейних конфліктів;

* інтеграція та дезінтеграція сім’ї;

* історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та
перспективи їх розвитку;

* умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї та ін.

Розглянемо спочатку два найголовніші об’єкти, які вивчає соціологія:
шлюб і сім’ю. Шлюб і сім’я – історично змінні соціальні явища, їх
соціальний зміст визначає те, що властиве їм як різновиду соціальних
інститутів та соціальних відносин, які перебувають у складній взаємодії
суспільних умов із природньо-біологічною інстинктивною природою статевих
потреб людини.

Існує думка, що в доісторичні часи шлюбу і сім’ї не існувало. Панували
відносини так званого проміскуїтету (невпорядкованих статевих зв’язків),
при якому кожна жінка даного скупчення могла вступати у близькі
відносини зі всіма чоловіками цього гурту, а кожний чоловік з усіма
жінками цього ж скупчення.

Пізніше мала місце так звана ендогамія, коли в статеві стосунки вступали
представники одного роду. Поступово стало зароджуватися примітивне
соціальне регулювання статевого життя первісних людей. Ендогамія стала
переростати в екзогамію, що являла собою систематичні статеві зв’язки
між представниками різних родів. Початковою формою екзогамного шлюбу був
груповий шлюб.

Поступово групова сім’я і шлюб стали трансформуватися в парну сім’ю.
Вона об’єднувала тільки одну подружню пару. Спочатку кожний із подружжя
продовжував жити в своєму родовому гурті (диспокальний шлюб). Потім
чоловік почав переходити в рід дружини (.матрилокальний шлюб), а ще
пізніше і дружина в рід чоловіка (патрилокальний шлюб). В західних
суспільствах поширювалася і неолокальна форма шлюбу – коли молоде
подружжя живе окремо від своїх батьків.

Від парного шлюбу суспільство переходить до нових сучасних форм сім’ї та
шлюбу: моногамії та полігамії.

* Моногамія – форма шлюбу, в якому кожному з подружжя дозволяється мати
тільки одного партнера в будь-який відрізок часу.

* Полігамія – форма шлюбу, в якому особа може одночасно мати більше ,
ніж одного шлюбного партнера. Полігамія може проявитися у формі
полігінії і поліандрії.

* Полігінія – форма шлюбу, в якому чоловік може одночасно мати більше,
ніж: одну жінку.

* Поліандрія – форма шлюбу, в якому жінка може мати двох або більше
чоловіків одночасно.

Американський соціолог Дж. Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до
висновку, що в більшості з них надасться перевага полігінії: в 145
суспільств існувала полігінія, в 40 переважала моногамія і лише в двох
спостерігалась поліандрія.

Вчені-спеціалісти наголошують на значенні економічних факторів у
функціонуванні форми шлюбу в певних суспільствах. Наприклад,
розповсюдження полігінії серед оленеводів – чукчей в Північно-Східному
Сибіру пояснюються необхідністю пасти кожне стадо оленів окремо і для
кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе
кожне стадо, необхідно декілька дружин. Ще один приклад. В Тібеті земля,
яка належить сім’ї, передається у спадок всім синам разом. Вона не
ділиться на окремі ділянки, які дуже малі, щоб прогодувати сім’ю кожного
брата. Тому брати разом використовують цю землю і мають спільну дружину.

Зрозуміло, економічні фактори лише частково пояснюють своєрідність тих
чи інших форм шлюбу. Важливу роль тут відіграють й інші фактори.
Полігінія, наприклад, узаконена і підтримується релігійними нормами в
країнах ісламу. Проте молодь тут досить широко вдається до моногамного
шлюбу.

Отже, шлюб – це суспільство визнаний і схвалений союз між: двома
дорослими індивідами. Інститут шлюбу втілює певні соціальні норми,
визнання кола прав та обов’язків подружжя по відношенню один до одного,
до дітей, майна, оточення.

???????$??$??????ії актів громадського стану, проживання однією сім’єю
жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і
обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення
у жінки і чоловіка прав і обов’язків подружжя. Шлюбний вік для жінки
встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою
особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право
на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб
засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка
до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу
подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об’єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких
культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато
гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У
Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми
складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення
вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів.
Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається
сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть
формально “одружитися”, хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас
набуває дедалі більшого поширення , особливо серед молоді, так званий
феномен співжиття (конкурбінат).

* Співжиття – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою
сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що
воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко
практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження
показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами,
з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду
навчання в коледжі або університеті.

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до
співжиття як до “пробного шлюбу”. Більшість пар, що співживуть,
одружуються через певний час або коли в них з’являються діти.

Сім’я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як
правило, об’єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших
родичів та близьких. Крім того, сім’я виступає як соціальна клітина
суспільства, є дуже близькою до “оригіналу” моделі всього суспільства, в
якому вона функціонує.

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної
країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку — праці, з
другого — сім’ї. Через сім’ю змінюється покоління людей, в ній людина
народжується, через неї продовжується рід. За Аристотелем, сім’я —
перший вид спілкування людей. Вона є первинним осередком, з якого
виникла держава. Об’єднання декількох сімей грецький мислитель називає
“поселенням”, вважаючи його перехідною формою від сім’ї до держави.

З одного боку, сім’я — досить замкнуте об’єднання людей, які захищають
свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім
впливам. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що
діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого
боку, сім’я — об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у
суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

Якою б герметичне замкнутою сім’я не була, вона пов’язана із
суспільством. Кожний член сім’ї зберігає певну автономію і завдяки цьому
входить у різні інші об’єднання людей, в різні соціальні групи:
виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні
рухи, політичні партії та об’єднання, вступає у взаємовідносини з
державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими
спільностями. Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів,
а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

Водночас сім’я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів
суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили
у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід’ємним
елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім’ї не може
бути довільною. Сім’я і шлюб — це форми, що по суті, відносин подружжя,
які санкціоновані суспільством.

Як бачимо, сучасні соціологи при визначенні сім’ї аргументують ті, чи
інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена.

Не претендуючи на абсолютну точність і вичерпну достатність, за основу
можна прийняти визначення, за яким сім’я – це суспільний інститут (з
точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) водночас
мала соціальна група, що мас історично означену організацію, члени якої
пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та
взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої
зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні
населення.

За сімейним Кодексом України, підписаному Президентом України 10 січня
2002 р., сім’ю становлять особи, які проживають сумісно, пов’язанні
спільним побутом і мають взаємні права і обов’язки. Подружжя вважається
сім’єю й тоді коли дружина або чоловік у зв’язку з навчанням, роботою,
лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних
причин не проживають разом.

* Зв’язки спорідненості – це такі зв’язки між: індивідами, що
встановленні або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують
кровних родичів (матерів, батьків, дітей, діда й бабусь і т.д.).

Щодо типів сім’ї, то найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я
(від лат. nucleus — ядро). Вперше така назва вжита в 1949 р.
американським соціологом Ж.П. Мурдоком. Така сім’я складається з
подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні дітей
утворюється інший тип сім’ї — розширена або складна сім’я. Вона включає
три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають
разом і ведуть спільне господарство. Залежно від наявності в сім’ї
батьків виділяють повну сім’ю (коли є обидва подружжя) і неповну, де
один із батьків відсутній. Отже, тип сім’ї визначається станом родинних
зв’язків.

* Розширена (або складна) сім’я – сімейна група, що складається більше
як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі)
або дуже близько один від одного.

* Повна сім’я – сім’я, в якій є обидва члени подружжя.

* Неповна сім’я – сім’я, в якій тільки один із батьків (чоловік або
жінка) виховує дітей.

* Нуклеарна (або проста) – сімейна група, що складається з матері,
батька (або когось одного з них) та дітей на їх утриманні. Це найбільш
поширена у світі сім’я.

* Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018